Інвестиції та шляхи їх підвищення в Україні

     Не  менш небезпечним для збереження виробничого потенціалу стратегічних галузей металургії є нестача коштів для дорозвідки та введення в дію низки рудних і мінеральних родовищ. Від цього, передусім, потерпають проекти освоєння родовищ нікелево-хромових (Миколаївська та Одеська області), мідно-нікелевих (Волинська область), поліметалічних (Донецька область) та композитних руд (Дніпропетровська та Кіровоградська області). Без щорічного надходження 0,7 млрд. доларів на забезпечення держави внутрішніми стратегічними рудними ресурсами чимало українських підприємств приречені на повну ліквідацію або часткове перепрофілювання. 0,8 млрд. доларів річних інвестицій необхідні для облаштування мінеральних родовищ хімічної сировини (Крим та Львівська область). Без них вітчизняне виробництво калійних добрив залишиться на рівні 1973 року[15,c.422].

     Друге місце за сумою необхідних інвестицій після гірничоресурсного сектора  посідає важка промисловість. Мінімальна потреба в коштах для чорної металургії становить 6 млрд. доларів, для машинобудування – 5,1 млрд., кольорової металургії та гірничо-хімічної промисловості – 4 млрд., хімічної та нафтохімічної – 3,3 млрд. Актуальним є інвестування базових галузей, які не розвиваються через нестачу власних коштів, однак є пріоритетними у структурі національної економіки, причому пріоритети визначаються не директивно, а на традиційних ринках збуту українських підприємств. Із кожним роком на ринках вітчизняна продукція динамічно й цілеспрямовано витісняється конкурентами з інших країн. Така перспектива дає підстави реально планувати скорочення валютних надходжень.

     До  таких галузей належать:

     експортні виробництва АПК (цукрова, масложирова, виноробно-спиртова галузі);

     ракетно-космічна, літакобудівна, суднобудівна, електронна галузі – у машинобудуванні;

     фармакологічна, біотехнологічна, агрохімічна – у хімії.

     На  третьому місці за сумою необхідних інвестицій – сектор послуг, передусім  житлово-будівельний комплекс і  курортно-туристична інфраструктура. Критична межа потреб в інвестиціях  для комунального та житлового будівництва в Україні значно перевищує 10 млрд. доларів. 
Окремим критичним блоком потреб цього сектора є інвестування телекомунікаційного зв’язку. У 1992 – 1999 роках Україна входила до п’ятірки провідних країн світу за повнотою науково-виробничого потенціалу в телекомунікаціях, володіючи робочим потенціалом забезпечення майже повного циклу з виробництва та експлуатації космічного й оптоволоконного зв’язку. Лідерами в річних потребах є проекти розширення абонентської телефонної мережі (2 млрд. доларів), програми з конверсії та використання основних фондів на деяких підприємствах ВПК і оборони (1,2 млрд.), програми запуску орбітальних і модернізації наземних трансляторів (0,5 – 0,8 млрд. доларів)[9,c.174].

     За  період із 1992 до 1998 року обсяги іноземних  інвестицій в економіку України були незначними. Так, у 1992 році вони становили 3,8 % ВВП, у 1993 – 4 %, 1994 – 1,3 %, 1995 – 1,42 %, 1996 – 1,22 %, у 1997 – 1,25 % (табл. 3.3). У цілому в Україні іноземні інвестиції становлять 5,3 % від загальних капіталовкладень (1997), тоді як, наприклад, у Білорусі цей показник дорівнює 8 %, у Киргизстані – 31 %, а в Азербайджані – 77 %. 
Аналіз обсягів і напрямів використання іноземних інвестицій свідчить, що вони незначні за розмірами і використовуються неефективно.

     Велика  кількість інвесторів, які володіють реальними фінансовими ресурсами та мотивацією, що зумовлена станом світового ринку, вимагає від країни-реципієнта інвестицій щонайменшого циклу обігу капіталів.   
В Україні така ситуація склалася в деяких підгалузях транспорту (усі види послуг фрахту, пакування, експедиції, страхування перевезень, крюїнгу, бункерування на флоті та оптового постачання пально-мастильних матеріалів для автотранспорту), в оптово-торговельних ланках хімічної, металургійної та харчової промисловості. У цих підгалузях більшість обороту практично монополізовано підприємствами з іноземними інвестиціями, тоді як у використанні та модернізації базових фондів галузей частка іноземних інвесторів мізерна.

     Основними негативними ознаками інвестиційного клімату в економіці України сьогодні є:

     – стагнація на ринку внутрішніх інвестицій;

     – нестабільна законодавча база з  питань іноземного інвестування;

     – низький рівень розвитку інфраструктури інвестиційного ринку;

     – погіршення платоспроможної здатності  населення;

     – інфляція, яка руйнівним чином  діє на всі сторони господарського життя, особливо на галузі з сезонним характером виробництва і тривалим виробничим циклом, та є перепоною  стабілізації фінансового стану підприємств;

     – спад виробництва, глибина якого  залежить від масштабів успадкованих деформацій у структурі економіки, обмеження попиту, що відбувається в процесі макроекономічної стабілізації, а також від термінів, протягом яких вони відбуваються;

     – зниження накопичень інвестиційної  активності, які втрачають значення при високій інфляції. Накопичення відновлюються після досягнення позитивної (щодо рівня інфляції) ставки банківського процента. Вони ефективно трансформуються в інвестиції (перш за все виробничі) тільки при досягненні сталої макроекономічної стабілізації;

     – обмеження можливості держави регулювати господарські процеси, криміналізація їх помітної частини, яка особливо сильно проявляється там, де відсутні сталі  та загальновизнані правові обмеження, відпрацьовані інструменти підтримки  законності та правопорядку;

     – диференціація доходів та матеріального  забезпечення, соціальне розшарування, що частково посилюються внаслідок  ліквідації зрівняльного розподілу, в  основному, під впливом інфляції, яка завжди призводить до перерозподілу  доходів у бік збитків менш заможних прошарків населення;

     – зростання безробіття, що виникає  в результаті спаду виробництва  та структурних зрушень в економіці, необхідність перерозподілу значної  частини робочої сили між галузями та регіонами;

     – проблема інвестицій на заміщення та відновлення виробничого апарату, поповнення оборотних коштів[16,c.247].

     Резерви стабілізації та зростання виробництва  за рахунок використання наявних  виробничих потужностей при збільшенні попиту, які здаються значними, насправді  не настільки великі, оскільки навіть при збільшенні масштабів виробництва на цих потужностях витрати і якість продукції не будуть відповідати новим вимогам та не забезпечать її конкурентоспроможності.

     Тому  проблема полягає саме в інвестиціях. Сутність її не просто в нарощуванні  обсягів. Підвищення частки споживання у ВВП при відносному скороченні інвестицій є, з одного боку, природним бажанням населення зберегти в період кризи, перш за все, рівень життя. Але з іншого – скорочення обсягу інвестицій у перехідний період складає неминуче в процесі зміни режимів відтворення основного капіталу: від властивого системі планово-розподільчого режиму, при якому ефективність вкладень, що знижувалась, поповнювалася зростанням їх обсягів, до режиму, при якому зростання ефективності інвестицій дозволить отримати більший результат при тих же обсягах або обсягах, що зменшуються.

     Тому  головне в проблемі інвестицій –  їх ефективність, створення умов для  вкладення в найбільш ефективні, конкурентоспроможні виробництва, що дають швидку віддачу, дозволяють максимально збільшити доходи підприємств, населення та бюджету, обмежити капіталовкладення та інші затрати, що призводять до розбазарювання ресурсів та посилення інфляції[16,c.250]. 

     2.2.Перспективи  залучення інвестиційних ресерсів 
 

     Проблема  створення сприятливого інвестиційного клімату завжди знаходилось у центрі уваги економічної думки. Це обумовлено тим, що інвестиції стосуються найглибших основ господарської діяльності, визначають процес економічного зростання в цілому. У сучасних умовах вони виступають найважливішим способом забезпечення умов виходу держави з економічної кризи, сприяють впровадженню нових технологій, сучасних видів устаткування, передового досвіду іноземних підприємств, методів управління та виробничої культури, збільшенню продуктивності праці, підвищенню добробуту населення тощо. Тому питання про стан інвестицій в Україні та перспективи їх збільшення особливо актуальне на сучасному етапі економічного розвитку держави.

     Значна  кількість вітчизняних та закордонних  науковців приділяли свою увагу дослідженню проблем у сфері інвестицій. Зокрема Т.Г. Детюк в своїх працях досліджував сучасний стан інвестиційного клімату в Україні, Ю.М. Правик, І.В.Драган та Р.Р. Гудима окреслювали стратегічні напрями залучення та використання іноземних інвестицій.

     Згідно  із Законом України «Про інвестиційну діяльність», «інвестиціями є всі  види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької  та всіх займають іноземні інвестиції. Відповідно до Закону України  «Про режим іноземного інвестування»,  «іноземні інвестиції – це цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту». 

     Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну, станом на 1.10.2009, становить  38591,6 млн. дол. США. Із європейських країн надійшло 30525,4 млн. дол.. США.(79,1% загального обсягу), з країн СНД 3897,7 млн. дол. США (10,1%) , з інших країн світу – 4167,9 млн. дол. США (10,8%). Загалом обсяг прямих іноземних інвестицій збільшився на 23.5% порівняно з попереднім роком, адже в 2008р. дана сума становила 29542,7 млн. дол. США. Найбільша частка іноземних інвестицій в Україні належить Кіпру (21,3%, 8220,0 млн. дол. США). Інвестиційно привабливими для нього є такі види економічної діяльності: оптова торгівля і посередництво у торгівлі (21,3%), операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам (15,6%), фінансов діяльність (10%) та ін.. До трійки лідерів входять також Німеччина (17,1%, 6599,2 млн. дол. США)  та Нідерланди (9,9%, 3820,6 млн. дол. США)[5,c.189].

     Проте потрібно зауважити, що темп приросту іноземних інвестицій в економіку  України спав протягом останнього року. Це пояснюється впливом світової фінансово-економічної кризи на рух капіталу, а також курсовою різницею, яка виникла у зв’язку із девальвацією офіційного курсу гривні до долара. Надалі все залежатиме від наслідків кризи для різних країн світу. Сьогодні з’явилися загальні тенденції до поліпшення економічної ситуації. Окрім того, інвестиційний потенціал України зростає, зважаючи на підготовку до Євро-2012. Не слід забувати, що в країні затверджено програму підготовки до чемпіонату, в якій передбачено 125 мільярдів доларів інвестицій. Уряд у 2009 році заклав до бюджету 37 мільярдів доларів під державні гарантії, які можна надавати під інвестиційні проекти в рамках Євро-2012. Передбачається, що аналогічна цифра, а можливо, й більша буде закладена у бюджеті на 2010 рік. Тобто уряд стимулюватиме залучення іноземних інвестицій під державні гарантії.

     Проте  прогнози щодо наступного дуже обережні, бо економічна невизначеність зберігається. Існує значна розбіжність у поглядах експертів щодо змін інвестиційного клімату України.

     Деякі вчені вважають, що в першому півріччі 2010-го року власники ресурсів залишать обсяги вкладень на рівні 2009-го року. Інвестори побоюються вкладувати кошти в інші країни, бо зараз ризиковино вкладати навіть у власні країни. Попит припинився з боку інвесторів майже в усіх країнах - і в розвинутих, і в країнах з перехідною економікою. Ті країни, що в минулому були найпривабливіші зараз теж потерпають від зменшення інвестиційного попиту. Це пов’язано із тим, що ринок в цілому і світ інвесторів зокрема взяли перерву, щоб переоцінити і ще раз визначити свої пріоритети  .

   Але загалом прогнозуючі організації  припускають вирішення у 2010 році проблем банківської сфери як в середині країни, так і на зовнішніх  ринках. Покращиться доступ до кредитних ресурсів та посилиться довіра до банківської системи з боку населення і бізнесу, що позитивно відображатиметься на відновленні виробничої діяльності корпоративного сектору. В той же час, зростанню обсягів залучених кредитних ресурсів сприятиме їх помірне здешевлення – прогнозується зниження ставок банків за кредитними операціями. Поряд з цим, поступово зростатиме притік іноземного капіталу як у вигляді прямих іноземних інвестицій, так і портфельних інвестицій [10,c.44].

   Позитивним  для інвесторів стане завершення без ексцесів виборчої кампанії, після  виборів ризики країни зменшаться. Звісно інвестиційний клімат не зміниться різко, але багато закордонних інвесторів чекають настання політичної стабілізації в Україні.

   Збільшення  обсягу інвестицій може бути також  здійснене за умов повного виконання  «Програми розвитку інвестиційної діяльності в Україні на 2002 - 2010 роки» та програми «Інвестиційний імідж України».

   Щодо 2011 року, то більшість експертів  вважають, що обсяг прямих іноземних  інвестицій збільшиться. А також передбачають зростання економіки України в межах від 3,5% до 6,3%. В основному передбачається, що основним важелем економічного зростання буде розширення інвестиційного попиту: усереднене значення реального приросту інвестицій 10,7%, яке перевищує реальний приріст приватного споживання (5,8%) .

     Загалом, Україна досягла відчутних досягнень у справі залучення іноземних інвестицій, але необхідно констатувати, що іноземний капітал не поспішає освоювати український інвестиційний ринок. Існує ряд перешкод, які не дозволяють інвесторам збільшити обсяг інвестицій в нашу державу, але Україна в змозі це подолати і в 2010 році обсяг іноземних інвестицій зросте[10,c.45].