Інвестиції та шляхи їх підвищення в Україні

     В Україні порядок державного регулювання інвестиційної діяльності та іноземного інвестування, як її складової частини, викладено у Концепції регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.95 № 384, де іноземні інвестиції згадуються поряд з іншими джерелами інвестування.

     Як  наголошується у зазначеній Концепції, обмежені бюджетні фінансові ресурси  не дають змоги забезпечити структурні зміни в галузях економіки, необхідні для задоволення потреб держави. Незважаючи на те, що дана Концепція була прийнята у 1995 році, проблема обмеженості національних бюджетних економіки існує і на сьогоднішній день.

     Згідно  з Концепцією державна інвестиційна підтримка надається переважно для розвитку пріоритетних напрямів в економіці, якими є: паливно-енергетичний комплекс; соціальне забезпечення; агропромисловий комплекс; енерго- та ресурсозберігаючі технології; розширення обсягів виробництва товарів широкого вжитку тощо.

     Іноземні  інвестиції можуть здійснюватися у вигляді:

• іноземної валюти, що визнається Національним банком України;
• валюти України – при реінвестиціях в об’єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об’єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи);
• будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов’язаних з ним майнових прав;
• акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;
• грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані   першокласними   банками   і   мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;
• будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними   торговельними   звичаями, а   також підтверджена  експертною  оцінкою  в  Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо.

     Серед шляхів залучення іноземних інвестицій особливе місце займає використання іноземних інвестицій, кредитних ліній та кредитів міжнародних фінансових інвестицій. При цьому збільшення загального обсягу іноземних інвестицій вбачається доцільним провести за рахунок прямого іноземного інвестування.

     В свою чергу, економічна доцільність  прямих інвестицій залежить від багатьох чинників, зокрема:

• прямі інвестиції повинні бути направлені  на  заміщення  імпорту  готовою  продукцією власного виробництва;
• за рахунок таких інвестицій повинні також створюватись виробництва, орієнтовані на експорт;
• в результаті одержання прямих інвестицій  повинен  бути  накопичений  технологічний потенціал та управлінський досвід у важливих галузях економіки держави.

     Таким чином, напрями інвестиційної політики України необхідно переглянути  та розробити єдину чітку стратегію  залучення іноземних інвестицій, оскільки залучення іноземних інвесторів з метою вкладення грошей в економіку держави є основною органічною частиною інвестиційної політики будь-якої країни. 
 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

1.Бланк  І.А. Інвестиційний менеджмент - Київ: МП "УТЕМ" ЛТД_Юнайтед Лондон  трейд Лімітед - 1995 – 425.

2.Данілова О.О., Іващіна Г.М., Чумаченко О.Г..Інвестування. Навчальний посібник.: - К. «Видавничий дім», «Комп`ютерпрес», 2001, - 364с.

3.Дука А.П. Теорія та практика інвестиційної діяльності. Інвестування.: Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2007, - 424 с.

4. Данілов  О.Д., Івашина Г.М., Чумаченько О.Г. Інвестування: Навчальний посібник,- К.: Видавничий дім „Комп'ютерпрес", 2001,- 364 с.

5.Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: Навчальний посібник. – Київ.: «Центр навчальної літератури», 2004, - 376 с.

6. Матюшенко  І.Ю. Іноземні інвестиції: навчальний посібник. – Київ.:  Професіонал, 2005, - 336 с.

7. Міжнародна  інвестиційна діяльність: Підручник/ Д.І.Лук`яненко, Б.В.Губсекий, О.М.Мозговий, А.М.Поручник; За ред. Д.І. Лук`яненка. – Київ.: КНЕУ, 2003, - 388 с.

8. Музиченко А.С. Державне регулювання інвестиційної діяльності. Монографія. – К.: Науковий світ, 2001, - 345 с.

9. Пересада А. А. Інвестиційний процесв Україні "Видавництво Лібра", ТОВ - 1998 – 392с.

10. Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом. - К.: Лібра, 2002. - 472 с.

11. Пилипняк О.  Інвестиційна привабливість регіонів  України: соціально-демографічний аспект//Економіка України. – 2004. - №8.с.82-85.

12. Правик Ю.М.  Інвестиційний менеджмент. Навчальний  посібник. – К.: Знання, 2007. – 431с.

13. Татаренко Н.О., Поручник А.М. Теорія інвестицій: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 160с.

14. Тягунська  Т.Д. Класифікація інвестицій//Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. - №9.- с.37-41.

15. Черваньов  Д.М. Менеджмент інвестиційної  діяльності підприємств: Навчальний  посібник. – К.: Знання. – Прес, 2003. – 622 с.

16. Федоренко  В.Т. Інвестознавство: Підручник. – К.: МАУП, 2000. – 408 с.