Управління вищою освітою в Україні

 Зміст:

1. Вступ.
2. Управління вищою освітою, проведення  підготовки фахівців з вищою освітою.        
3. Ступеневість професійно-технічної та вищої освіти, освітньо-професійна післядипломна підготовка.
4. Стратегічне завдання системи управління вищою освітою України.
5. Висновки.
6. Використана література.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 Вступ

        Освіта та професійна підготовка є фундаментом людського розвитку і прогресу суспільства. Вони також виступають гарантом індивідуального розвитку, виховують інтелектуальний, духовний та виробничий потенціал суспільства. Розвиток держави, структурні перетворення на мікро- та макроекономічному рівнях мають гармонійно поєднуватись з реформою освіти, професійною підготовкою для того, щоб задовольнити потреби і прагнення людей. Формування ринкових відносин, становлення в Україні демократії зумовлюють зміну цільових настанов професійної освіти. Першочерговості набуває задоволення різноманітних освітніх потреб особистості заради її розвитку і самореалізації, а також для забезпечення її конкурентоспроможності на ринку праці.  

       В будь-якому суспільстві одним із загальних законів його розвитку є закон підвищення якості населення, яке проявляється в тому, що кожне наступне покоління має більш високі якості в порівнянні з минулим. Це визначається закономірностями розвитку науково-технічного і соціальне-економічного прогресу.

 Підвищення  освітнього й культурного рівня  працівників, їх професійної компетентності є не тільки важливим резервом удосконалення  системи управління трудовими ресурсами, а й одним із вирішальних факторів успішного вирішення багатьох соціальних та економічних проблем.

 Розвиток  науки і техніки, ринкової економіки  вимагають зовсім іншого професійно-кваліфікаційного рівня трудових ресурсів. Зростає  потреба в кваліфікованих працівниках, які мають високий загальноосвітній рівень, широкопрофільну професійну підготовку, спроможні швидко оволодіти новими технологіями, орієнтуватися у виробництві, яке динамічно змінюється, готові до постійного вдосконалення своїх знань і вмінь, конкурентоспроможних на ринку праці. Отже, виникає необхідність удосконалення системи формування якості трудового потенціалу, створення єдиної національної системи загального, безперервного професійного навчання з відповідним науково-методичним, фінансовим та кадровим забезпеченням.

 За даними наукових досліджень, 34 % випускників  середньої загальноосвітньої школи  приступають до роботи без попередньої  професійної підготовки, що гальмує  раціональне використання трудових ресурсів. Ринок вимагає людей  високої кваліфікації, професійних та мобільних.

 Кваліфікація - це якісна характеристика працівників певної професії. Вона залежить від рівня професійних знань, вмінь, навичок і здібностей до праці. Ринок вимагає працівника, який має дві-три професії, оскільки постійно виникають нові і відмирають старі традиційні професії. І це вимагає підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників.

 Високий рівень кваліфікації працівників супроводжується  зростанням продуктивності праці, сприяє підвищенню якості роботи. Кваліфікований працівник характеризується більшою мобільністю на ринку праці і є більш конкурентоспроможний.

 Професійна  освіта, кваліфікація і знання розглядаються  як особлива форма інтелектуальної  власності людини, її приватний людський доход. [4] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  Управління вищою освітою, проведення  підготовки фахівців з вищою освітою 

       Вища освіта – рівень освіти, який здобуває особа у навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній середній освіті й звершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації. [5]

   Освітній  рівень вищої освіти – характеристика  вищої освіти за ознаками ступеня  сформованості інтелектуальних  якостей особи, достатніх для здобуття кваліфікації, яка відповідає певному освітньо-кваліфікаційному рівню. Під освітньо-кваліфікаційним рівнем освіти розуміється характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості знать, умінь та навичок особи, що забезпечують її здатність виконувати завдання та обов’язки (роботи) певного рівня професійної діяльності.

   Вищий  навчальний заклад – це освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований  і діє згідно законодавства  про освіту, реалізує відповідно  до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність.

   Підготовка  фахівців у вищих навчальних  закладах може здійснюватися  з відривом (очно), без відриву  від виробництва (вечірня, заочна), шляхом поєднання цих форм, а  з окремих спеціальностей – екстерном. Прийом громадян до вищих закладів освіти проводиться на конкурсній основі відповідно до здібностей незалежно від форми власності закладу освіти та джерел оплати за навчання. Особливо обдарованим студентам забезпечується навчання і стажування за індивідуальними планами, встановлення спеціальних державних стипендій, створення умов для навчання за кордоном.

   Для управління  вищою освітою створюються система органів управління і органи громадського самоврядування, які діють у межах своїх повноважень. Органами державного управління вищою освітою є Кабінет Міністрів України, який через систему органів виконавчої влади здійснює державну політику у галузі вищої освіти. Управління у галузі вищої освіти в межах їх компетенції проводить спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі освіти і науки; інші центральні органи виконавчої влади України, що мають в своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади; Вища атестаційна комісія з України; органи влади Автономної Республіки Крим; органи місцевого самоврядування; власники вищих навчальних закладів, органи громадського самоврядування. Структуру системи вищої освіти складають освітні й освітньо-кваліфікаційні рівні. 
 
 
 
 
 
 
 

Ступеневість  професійно-технічної  та вищої освіти, освітньо-професійна післядипломна підготовка 

          Відповідно до статті 30 закону України «Про освіту» підготовка кваліфікованих робітників, а також молодших спеціалістів, бакалаврів, спеціалістів та магістрів здійснюється за освітньо-кваліфікаційними рівнями (ступеневою освітою) згідно з відповідними освітньо-професійними програмами. Підвищення кваліфікації, перепідготовки кваліфікованих робітників і фахівців з вищою освітою проводиться за відповідними освітньо-професійними програмами післядипломної підготовки. [2]

   Освітньо-професійні  програми підготовки кваліфікованих  робітників та фахівців з вищою  освітою відповідних освітньо-кваліфікаційних  рівнів – це державні документи,  що визначають зміст і нормативний  термін навчання та передбачають  відповідні форми контролю та державної атестації.

   Освітньо-кваліфікаційні  характеристики фахівців з вищою  освітою відповідних освітньо-кваліфікаційних  рівнів – це державні документи,  що визначають цілі освіти  у вигляді системи виробничих  функцій, типових задач діяльності та умінь, необхідних для вирішення цих задач. Зміст навчання – це науково обґрунтований методичний і навчальний матеріал, засвоєння якого забезпечує здобуття освіти і кваліфікації згідно з освітньо-кваліфікаційним рівнем.

  Кваліфікований робітник – це освітньо-кваліфікаційний рівень робітника, який на основі повної або базової загальної середньої освіти здобув спеціальні уміння та знання, має відповідний досвід їх застосування для вирішення професійних завдань у певній галузі економіки.

   Професійно-технічна освіта має три ступені. Кожний ступінь навчання визначається теоретичною та практичною завершеністю і підтверджується присвоєнням випускникам робітничої кваліфікації згідно з набутими професійними знаннями, уміннями та навичками.  Навчальні плани і навчальні програми кожного ступеня професійно-технічної освіти складаються таким чином, щоб випускники першого ступеня мали можливість продовжувати навчання на другому ступені, а випускники другого ступеня – на третьому. Відповідно до ступенів професійно-технічної освіти встановлюється три атестаційні рівні професійно-технічних навчальних закладів.

   На першому  ступені професійно-технічної освіти  забезпечується формування відповідного  рівня кваліфікації з технологічно  нескладних, простих за своїми  виробничими діями і операціями професій, що дає змогу робітнику вільно працювати з раніше вивченими предметами, об’єктами, виконувати конкретні дії, виробничі операції та роботи під контролем робітника з більшим досвідом й вищим рівнем кваліфікації.

   Навчання  здійснюється шляхом прискореного формування необхідних умінь і навичок в учнів, слухачів професійно-технічних навчальних закладів першого атестаційного рівня та шляхом індивідуального чи групового навчання на виробництві, у сфері послуг. Воно не вимагає від учнів, слухачів базової чи повної загальної середньої освіти і здійснюється за навчальними планами та навчальними програмами, що затверджуються відповідним місцевим органом управління професійно-технічною освітою.

   Нормативний  термін навчання визначається навчальними планами і навчальними програмами, але не повинен перевищувати 1 року. Навчання на першому ступені завершується кваліфікаційною атестацією. Особам, які успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, присвоюється кваліфікація «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідно розряду (категорії) та видається свідоцтво.

   На другому  ступені професійно-технічної освіти  забезпечується формування відповідного  рівня кваліфікації з масових  робітничих професій середньої  технологічної складності у різних галузях економіки, що дає змогу робітнику самостійно виконувати по пам’яті чи з допомогою технологічних карт, інструкції, креслень або іншої документації типові дії, виробничі операції, роботи за встановленими нормами часу і забезпечувати необхідну якість. Навчання здійснюється в професійно-технічних навчальних закладах другого атестаційного рівня та вимагає, як правило, від учнів, слухачів базової загальної середньої освіти.

   Нормативний  термін навчання визначається  державними стандартами професійно-технічної освіти, але не повинен перевищувати:

а) для осіб, які мають повну загальну освіту, – 1,5 року;

б) для осіб, які мають базову загальну середню освіту і здобувають повну загальну середню освіту, – 4 роки;

в) для осіб, які мають базову загальну середню освіту або, як вийняток не мають її і поки не здобувають повну загальну освіту, – 2 роки.

   Навчання  на другому ступені завершується  кваліфікаційною атестацією. Особам, які успішно пройшли кваліфікаційну  атестацію, присвоюється кваліфікація  «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду (категорії) та видається диплом.

   На третьому  ступені професійно-технічної освіти  забезпечується формування високого  рівня кваліфікації з технологічно  складних, наукоємких професій і  спеціальностей у різних галузях економіки, що дає змогу робітнику чи службовцю на основі отриманих знань та вивчених раніше типових дій самостійно виконувати складні виробничі операції, продуктивні дії, створювати алгоритми діяльності в нетипових ситуаціях. Навчання здійснюється у професійно-технічних навчальних закладах третього атестаційного рівня і вимагає від учнів, слухачів повної загальної середньої освіти.

   Нормативний  термін навчання визначається  державними стандартами професійно-технічної  освіти. Але не повинен перевищувати 2 роки. Навчання завершується кваліфікаційною атестацією. Особам, які успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, присвоюється кваліфікація «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду (категорії) та, за умови закінченні відповідного курсу навчання в акредитованому професійно-технічному навчальному закладі, - кваліфікація молодшого спеціаліста і видаються дипломи.

   Молодший спеціаліст – це освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, передбачених для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

   Освітньо-професійна  програма підготовки молодшого спеціаліста забезпечує одночасне здобуття базової вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації молодшого спеціаліста на базі повної загальної середньої освіти або на базі базової загальної середньої освіти з наданням можливості здобувати повну загальну середню освіту. Зазначена програма складається з навчальних дисциплін фахового спрямування та з різних видів практичної підготовки і може включати окремі дисципліни освітньо-професійної програми підготовки бакалавра. [4]