Національна економіка Німеччини в глобальному значенні в умовах антикризових заходів

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Економічний факультет

 

 

 

 

 

Самостійна робота

на тему

«Національна економіка Німеччини в глобальному значенні в умовах антикризових заходів»

 

 

 

 

 

Роботу виконала: Студентка 2 курсу магістратури, групи «менеджмент державних фінансів», спеціальності «фінанси і кредит» Гостєва Дарія

 

 

 

Київ-2012

План

1. Основні проблеми та наслідки впливу фінансово-економічної кризи на реальний сектор економіки Німеччини.
2. Німецька модель виходу країни з економічної і соціальної кризи.
3. Державна політика Німеччини в умовах антикризових заходів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Основні проблеми та наслідки впливу фінансово-економічної кризи на реальний сектор економіки Німеччини

 

Наслідки розгортання  загальносвітової фінансово-економічної  кризи, яка розпочалась у США, мали у ФРН достатньо негативний вплив не тільки на її загальний  економічний розвиток, але й передусім  на реальний сектор економіки.

У реальному секторі економіки вплив кризи наочніше всього позначився на галузях, орієнтованих на експорт. Це, насамперед, машинобудування, суднобудування, металообробка й виробництво електроніки. Приймаючи до уваги той факт, що акцент на розвиток цих галузей був частиною державної політики Німеччини з метою забезпечення економічного зростання, різке падіння світового попиту на німецьку продукцію виявилося для Уряду неприємним сюрпризом.

На думку німецьких  експертів, в умовах кризи, що розгортається, найбільш стабільними виявилися  харчова та фармацевтична галузі промисловості, роздрібні мережі і  ринок послуг. По суті, ці галузі стали  тим «фундаментом», який втримав  німецьку економіку на потрібному рівні, підтримав її та надав можливість розробити необхідні заходи щодо стабілізації економічної ситуації.

 Найбільш негативного  впливу внаслідок фінансово-економічної кризи зазнала автомобільна промисловість Німеччини – галузь промисловості, що традиційно вважалась її основою. До кінця 2008 року обсяги замовлень знизились в десятки відсотків, велика кількість найбільших виробників запасних частин опинилась на межі банкрутства. Ситуація погіршилась ще й внаслідок того, що під загрозою знищення опинилась значна кількість робочих місць, оскільки від автомобільної промисловості безпосередньо або опосередковано залежав кожний сьомий працівник німецької промисловості.

Криза експортних галузей  німецької економіки стала найбільшим потрясінням для економіки Німеччини, оскільки саме приріст експорту був  основою зростання виробництва при внутрішньому ринку, який перебував у стагнаційному стані. Для боротьби з безробіттям Німеччини було необхідне зростання ВВП не менше, ніж 1,5% на рік,  а воно забезпечувалось виключно за рахунок експорту. Протягом багатьох років Німеччина переорієнтовувала власну економіку, у першу чергу, на закордонний попит. До 2008 року обсяг експорту ФРН перевищив 1 трлн. Євро на рік, а німці з гордістю називали себе « чемпіоном світу з експорту товарів та послуг», - кілька років поспіль жодна світова країна, включаючи «фабрику світу» КНР, не могла випередити за цим показником Німеччину. Особливістю німецького експорту було й те, що він більш ніж на 2/3 складався з товарів – тобто відповідав за своєю структурою експорту того ж Китаю, а не сусідніх Франції та Великобританії. Не дивно, що падіння світового попиту на товари машинобудування або галузі електроніки вкрай негативно позначилось на діяльності німецьких компаній.

Проте, в умовах падіння  світового попиту на вироблену в  Німеччині промислову продукцію, несподівана  підтримка для економіки надійшла з боку внутрішнього ринку, особливо найменш еластичних його секторів. Практично єдиною галуззю, яку не зачепила криза, виявилася харчова  промисловість. У цій галузі можна  було спостерігати лише стагнацію, а  не різке падіння. Відносно стабільний рівень повсякденного споживання призвів і до того, що більш-менш, стабільно себе почувала роздрібна торгівля.

Роздрібні мережі та ринок  послуг стабільно пережили фінансово-економічну кризу, оскільки частка споживання отримала суттєву підтримку з боку знижених цін на сировину, а мінімальна дефляція спрацювала як додаткова програма підтримки  кон’юнктури. Крім того, стабільний внутрішній ринок підтримав сектор послуг, у  якому зайнято близько 70% всіх працюючих в країні.

Важкої кризи також  зазнало сталеливарне виробництво. Обсяг виробництва сталі у 2009р. скоротився у порівнянні з попереднім роком майже на 1/3, - це один з найбільш серйозних показників спаду серед всіх промислових галузей. З 15 доменних печей, наявних у Німеччині, 6 було зупинені, інші працювали з мінімальним навантаженням.

Проблеми металургійної  промисловості особливо гостро вплинули на німецьку економіку ще тому, що в  попередні роки ця галузь характеризувалась  потужним зростанням.

Характерним було те, що більшість  різко занепадаючих галузей демонстрували  глибоке падіння на фоні надзвичайно  активного зростання попередніх років.

Так, машинобудівна галузь продемонструвала в попередні 5 років  сумарне зростання на 38%, при цьому  падіння за 2009р. склало майже 27%.

Виробництво електроніки  знизилося за підсумками 2009р. о рівня 2004р.

Аналогічна ситуація спостерігалася й у стрімко зростаючій за своїми обсягами у попередні роки логістичній  галузі. Транспортна галузь переживала бум зростання кілька років поспіль. Це зростання супроводжувалося масштабними  замовленнями коштовної техніки: кораблів, літаків. Одночасно для галузі була характерна наджорстка цінова конкуренція, внаслідок чого ціни стрімко падали. У підсумку, галузь отримала значний приріст обсягів надання послуг без збільшення обсягів прибутків та без вирішення структурних проблем. У довгостроковій перспективі така ситуація виявилася для неї критичною.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Німецька модель виходу країни з економічної і соціальної кризи.

 

Зважаючи на перехід легкої рецесії, яку, здавалося б, можна було легко подолати, у стадію важкого обвалу німецької економіки, Федеральний Уряд своїми рішучими діями вже восени 2008 р. визначив найважливіші напрями зміцнення Німеччини та виведення її з кризи [18].

При цьому німецький план піднесення економіки орієнтувався на досягнення трьох цілей:

• по-перше, відновлення довіри до фінансової системи;
• по-друге, гарантування банківських вкладів населення;
• по-третє, надання захисту соціальному ринковому господарству.

Проаналізувавши підтримані законодавчі ініціативи Федерального Уряду, пакет прийнятих нормативних документів, комплексність підходу до вирішення проблем, логіку і послідовність дій на всіх владних рівнях та у сфері фінансової і підприємницької діяльності, набір використовуваного фінансово-економічного інструментарію, узгодженість форм та методів впливу, можемо стверджувати, що фактично було сформовано німецьку модель виходу із економічної та соціальної кризи.

Німецька модель виходу із кризи базується на певних принципах, а саме:

1) комплексність підходу до проблеми та її розв’язання;

2) тривалість, постійність і наполегливість в усуненні слабких місць та наявних проблем;

3) збереження і зміцнення  довіри у громадян країни до стабільності фінансово-кредитної системи;

4) ефективність фінансово-економічної  політики;

5) запровадження нових підходів до зовнішньоекономічної політики та політики міжнародного партнерства;

6) зниження рівня державної заборгованості й обмеження боргових зобов’язань.

Процес подолання кризи Федеральним Урядом Німеччини має комплексний характер й зосереджується на таких головних напрямах:

1) усунення причин та  наслідків фінансово-економічної кризи;

2) створення кращих умов  для розвитку освіти і науки;

3) пенсійне забезпечення, догляд та соціальна сфера, охорона здоров’я;

4) охорона навколишнього середовища, енергетика, сільське господарство, захист споживачів;

5) сім’я і пенсіонери;

6) внутрішня політика  та інтеграція;

7) міжнародне партнерство  на світовому рівні;

8) мистецтво і культура.

Розуміючи першооснову й фундаментальне значення економічної та фінансової складової у суспільній системі країни, пріоритетним у ФРН було обрано вироблення комплексу заходів щодо подолання фінансово-економічної кризи. Федеральний Уряд насамперед надав гарантії для всіх ощадних вкладів. Цим було зміцнено довіру громадян країни як вкладників до безпеки їх заощаджень під час кризи.

Реалізація антикризової моделі та застосування антикризових механізмів почалися із прийняттям відповідних нормативних документів федерального рівня. Зокрема 17 жовтня 2008 р. було ухвалено Закон ФРН «Про Фонд стабілізації фінансового ринку» [19, с.1982], який набрав чинності 18 жовтня 2008 р. [20], а вже 21 грудня 2008 р. прийнято федеральний Закон «До зміни податково-правового регулювання пакету заходів «Забезпечення зайнятості через посилення економічного росту» [21, с. 2896]. Завдяки вказаним законам та іншим нормативним документам федерального рівня почав діяти Пакт «Про зайнятість і стабільність у Німеччині» [22, с. 4–5].

Зазначеним Пактом окреслені принципові цільові позиції для діяльності Федерального Уряду, органів управління федеральних земель та суб’єктів підприємництва і бізнесу:

• збереження робочих місць;
• забезпечення інвестиційної привабливості підприємств;
• посилення інноваційної складової;
• зменшення державної заборгованості.

Власне антикризові заходи економічного та фінансового впливу зосереджені у двох напрямах:

• по-перше,подолання фінансово-економічної кризи;
• по-друге, розвиток міжнародного партнерства на світовому

рівні.

До першої групи заходів, передбачених німецькою антикризовою моделлю, віднесено:

• зміцнення сектору фінансового ринку;
• ухвалення закону про санацію банків (Bad-Bank-Gesetz);
• надання Федеральним Урядом фінансової підтримки системно важливим банкам по всій країні;
• проведення на світовому рівні саміту з питань фінансів та економіки;
• запровадження нових правил і норм відшкодування втрат (збитків) та винагород;
• прийняття «Кон’юнктурного пакету – І» (Активізація економіки – І);
• прийняття «Кон’юнктурного пакету – ІІ» (Активізація економіки – ІІ);
• впровадження нових підходів до політики на ринку праці;
• забезпечення ефективної економічної політики;
• впровадження нових підходів до зовнішньоекономічної політики;
• зменшення державної заборгованості, обмеження боргових зобов’язань;
• застосування принципу тривалості, постійності, наполегливості;
• впровадження нових підходів до податків і платежів;
• ефективна політика у сфері транспорту та зв’язку;
• побудова нового суспільства на сході країни.

Через систему заходів уряду в банківській сфері було відновлено довіру всередині фінансової системи та створено важливі передумови для нормалізації взаємовідносин між банками, знижено фінансове навантаження на німецьку економіку. Із прийнятим Пакету заходів Федеральний Уряд запропонував гарантії фінансовим інститутам, забезпечив підтримку власного капіталу, в тому числі з урахуванням позицій ризику. Загалом виділено понад 480 млрд. євро [18, с. 5] для надання заявникам через спеціально створений Фонд стабілізації фінансового ринку («Finanzmarktstabilisierungsfonds» – SoFFin). Цей фонд керується фінансовою установою із стабілізації фінансового ринку і контролюється Федеральним міністерством фінансів Німеччини.

Завдяки діяльності SoFFin фінансово-підприємницькі структури отримують змогу на певний період зміцнити власний і пайовий капітал. Для цього передбачено близько 80 млрд. євро [18, с. 5]. Окрім того, до компетенції Фонду стабілізації фінансового ринку належить гарантування захисту від ризиків за операціями рефінансування між фінансовими інститутами. На це виділено близько 400 млрд. євро [18, с. 5].