Національна економіка Німеччини в глобальному значенні в умовах антикризових заходів

Однак слід звернути увагу на те, що капітал банкам надається не безкоштовно, а під відповідні відсотки. До того ж, отримуючи зазначені державні гарантії, банки сплачують збір.

Утворення Фонду стабілізації фінансового ринку, відповідно до Закону про стабілізацію фінансового ринку від 17 жовтня 2008 р., значною мірою

заспокоїла німецький фінансовий ринок. Але подальший розвиток ситуації на фінансовому ринку в країні підтвердив необхідність вжиття додаткових заходів як для збалансування банківських ресурсів, так і для покращення забезпечення німецької економіки кредитами. Тому Федеральний Уряд відкрив можливість кредитним інститутам, товариствам фінансових холдингів та їх дочірнім компаніям вилучати зі своїх балансів так звані токсичні цінні папери. До «токсичних» віднесено структуровані цінні папери, які в умовах кризи важко оцінити, а отже, і продати. Завдяки такому кроку банки не обмежувались у використанні власного капіталу та змогли надавати кредити іншим клієнтам. Одночасно Федеральний Уряд діяв за консолідуючою моделлю, яка передбачала відкритість означених рішень і можливість застосування такої схеми на рівні земельних банків.

Із прийняттям 13 травня 2009 р. Бундестагом і Бундесратом Закону про подальший розвиток стабілізації фінансового ринку було створено нові правові передумови для організації здійснення розрахунків банками. Насамперед це стосувалося розблокування розрахункового обслуговування (система заходів дістала назву «Bad Banks» –очищення, або санація банків). На рис.2 показано механізм функціонування «Bad-Bank-Modell».

Центральне місце серед застосованих Федеральним Урядом форм впливу в рамках реалізації антикризової програми відведено прийнятим у

ФРН «Кон’юнктурного пакету – І» і «Кон’юнктурного пакету – ІІ», якими передбачено фінансове забезпечення комплексу заходів із подолання кризових проявів та їх негативних наслідків.

Зокрема першим пакетом  визначено обсяги фінансування інвестиційних програм, реалізація яких мала сприяти прискоренню і збільшенню інвестування.

«Кон’юнктурний  пакет – ІІ» націлений на:

а) зниження для громадян податків, обов’язкових платежів та фінансового навантаження;

б) підтримку кредитних програм і програм поручництва, гарантій для підприємств та заходів, спрямованих на збереження робочих місць;

в) підтримку інвестиційних програм щодо прискорення і збільшення інвестування.

Загалом «Кон’юнктурним пакетом – ІІ» Федеральний Уряд Німеччини передбачив виділити на підтримку та фінансове забезпечення антикризових заходів майже 50 млрд. євро [22, с. 4].

Задля розвитку міжнародного партнерства ФРН на світовому рівні в рамках програми антикризових дій передбачалося модернізувати систему взаємовідносин як в економічній, так і політичній, військовій та інших сферах. При цьому було висунуто ряд завдань, а саме:

• зосередити зусилля на впровадженні нових засад розвитку Європейського Союзу;
• надати нову динаміку німецько-американським відносинам;
• втілювати німецько-французькі ініціативи щодо подолання економічної і фінансової кризи;
• забезпечити стратегічне партнерство з Російською Федерацією;
• розвивати німецько-польські взаємовідносини;
• вживати заходів щодо зміцнення ООН;
• посилювати європейську політику безпеки і оборони;
• проводити активну політику розвитку навіть у часи кризи.

Таким чином, як видно з викладеного, головними рисами німецької антикризової моделі є посилення ролі держави в регулюванні ринкових відносин, втручання в економіку за допомогою державного бюджету, підтримка малого і середнього підприємництва.

Фінансово-господарські результати ФРН за 2009 р. та початок 2010 р. свідчать про обґрунтованість обраної моделі виведення країни з кризи, її результативність та ефективність. Без перебільшення можна констатувати, що німецька економіка не тільки першою вийшла з кризи, а й підтвердила свою роль локомотива у Європі [23]. За даними січня-вересня 2010 р., економіка ФРН демонструє певну стабільність, і, за останніми оцінками Європейської Комісії, приріст ВВП країни у 2010 р. очікується на рівні 3,4% (попередній прогноз – лише +1,2%).

3. Державна політика Німеччини в умовах антикризових заходів

Для подолання глобальної фінансово-економічної кризи у ФРН було прийнято два «кон’юнктурних пакети», які були розраховані на допомогу банкам та населенню підчас кризи.

У рамках першого  кон’юнктурного пакету (прийнятий у жовтні 2008р.) було запропоновано низку заходів зі стабілізації фінансового сектору, загальним обсягом 500 млрд. євро. Новий регуляторний механізм не передбачав виплату всіх коштів на покупку банківських акцій та безпосередню підтримку фінансових інституцій. Відповідно до нього, у ФРН 20 жовтня 2008р. було створено позабюджетний фонд стабілізації для банків, страховий компаній та пенсійного фонду, з якого повинні фінансуватись всі необхідні заходи.

400 млрд. євро склали гарантії  держави по міжбанківських кредитах  і забезпеченню фінансових потоків.  Близько 80 млрд. євро призначались  для підтримки державою власних  капіталів банків, включаючи покупку  тих, що не мали фінансового  забезпечення кредитів. До 20 млрд. євро  складали прямі фінансові вливання  в банківську сферу, у тому  числі для надання гарантій  по приватних заощадженнях громадян.

Держава отримувала частку активів банків, які скористались допомогою, а також право брати  участь в ухваленні рішень і визначенні фінансової політики кредитних інститутів.

65% фонду було профінансовано  із федерального бюджету, 35% - з бюджетів федеральних земель. Згідно з прийнятим урядовим розпорядженням, допомога мала надаватись на досить жорстких умовах. Так, для вищих менеджерів фінансово-банківських установ, які звернулись за підтримкою держави, запроваджувалась гранична норма на обсяг щорічного фонду заробітної плати на рівні 500 тис. євро. Крім того, до тих пір, доки фінансово-банківські установи не розрахуються з бюджетом, їм не мала виплачуватись жодна премія або частка від отриманого прибутку. Дивіденди по цінних паперах мали надходити безпосередньо до створеного державного фонду допомоги фінансово-банківській сфері.

До того ж висувалась ще одна додаткова умова – участь держави у виробленні комерційної  стратегій фінансово-банківської  установи, яка отримує допомогу. Держава отримувала право, наприклад, обмежувати або взагалі скасовувати  особливо ризиковані операції фінансово-банківської установи на фінансових ринках, наполягати на повній відмові від деяких сумнівних видів діяльності. Проте, з метою підтримки внутрішньої кон’юнктури фінансово-банківську установу могли навіть зобов’язати видавати кредити малим і середнім німецьким підприємствам. В окремих випадках держава могла нав’язувати фінансово-банківській інституції абсолютно новий бізнес-план діяльності та відповідну організаційну структуру.

Для попередження можливої паніки серед вкладників та утримання  банківської ліквідності Урядом ФРН було надано державні гарантії щодо повернення депозитів. Що стосується фінансового оздоровлення окремих  банківських установ, то Урядом Німеччини  рішення приймалось в індивідуальному  порядку: від надання фінансової допомоги у вигляді позик до часткової  націоналізації банку.

У цілому, пакет реформ з  першого кон’юнктурного пакету мітив  у собі дюжину окремих заходів. Зокрема  на  3 млрд. євро були збільшені обсяги інвестування у програму із санації будинків з метою скорочення викидів СО2 на 2009-2011рр. Це зробили можливим надання необхідного імпульсу економічному зростанню та підвищенню зайнятості, але й, водночас, зберегло навколишнє середовище завдяки ефективному використанню енергії.

Тимчасове звільнення нових  легкових автомобілів від податку  на транспортний засіб також пішло  на користь автомобільної промисловості, так і екології.

Крім того, строки одержання  спеціальних дотацій особами,які  через кризу працювали за скороченим графіком, були подовжені з 12 до 18 місяців. Головна мета, яка при цьому  була досягнута, - уникнення звільнень  і надання підприємствам можливостей  здолати кон’юнктурні коливання.

Другий кон’юнктурний  пакет обсягом 50 млрд. євро ( втупив в дію 5 березня 2009 року) має підтримати звичайних громадян та підприємництво під час фінансово-економічної кризи,а також зміцнити економіку країни. Бюджет антикризового пакету №2 відповідає за обсягом 1,5% ВВП ФРН. Метою прийнятого пакету є запобігання спаду виробництва та збереження близько 1 млн. робочих місць, які можуть бути скорочені внаслідок зниження темпів економічного зростання. Значна частина антикризового пакету виділяється на ремонт шкіл, вищих навчальних закладів, будівництво доріг (близько 18 млрд. євро).

Основні сфери  та напрямки дії даного пакету реформ:

• Інвестиційна сфера. Основа кон’юнктурного пакету – державна інвестиційна програма вартістю 17,3 млрд. євро;
• Податкова сфера. Досягнуто домовленість про підвищення тієї частки заробітної плати у розрахунку на кожного члена сім’ї, з якої взагалі не стягується прибутковий податок. У 2009р. неоподатковуваний податком мінімум було збільшено на 170 євро до рівня у 7834 євро, а, починаючи з 2010р. встановлено його граничну межу 8004 євро на рік.

Мінімальна податкова  ставка податку на прибуток була зменшена з 15% до 14%. У такий спосіб держава  знизила податковий тягар громадян на 2,9 млрд. євро –у 2009 році, а 2010р. –  на 6,05 млрд. євро.

• Збори та відрахування. Були зменшені відрахування громадян у каси медичного страхування з 15,5% до 14,9%. Було вирішено також підвищити дитячі дотації сім’ям. Також були збільшені дотації лікарняним касам.
• Ринок праці. Для того щоб уникнути звільнень, роботу зі скороченим графіком зробили більш привабливою. Період роботи зі скороченим графіком повинен використовуватися для підвищення кваліфікації. Федеральне агентство з питань праці до 2010р. взяло на себе сплату внесків роботодавців у фонди соціального страхування на суму 2,1 млрд. євро. Близько 2 млрд. євро було виділено на перекваліфікацію хронічно безробітних.
• Автомобільна промисловість. Для громадян, які бажають купити новий автомобіль передбачено премію від держави у розмірі 2.5 тис. євро.
• Програма гарантій та кредитування підприємств. Програма кредитів і гарантій покликана допомогти здоровим, порівняно великим підприємствам, які через кризу не можуть отримати в банках кредити або одержують їх у недостатньому обсязі. На це виділено додатково 100 млрд. євро. З метою збільшення ділової активності малих та середніх підприємств держава надавала кредитну підтримку виробництву верстатів та устаткування, комп’ютерів  та автомобілів. Для цього на 15 млрд. євро було збільшено кредитну програму державного інвестиційного банку « Кредитна установа з питань відбудови».

Антикризова програма Німеччини  передбачає сім груп заходів. Найперше – стабілізацію фінансового ринку. З цією метою прийнято закон, що має повернути довіру до банків. Він передбачає перехід від ситуативних рішень до системної санації фінустанов. Держава вирішила додатково надати 400 млрд. євро для гарантій за міжбанківськими кредитами. Для рекапіталізаційних заходів до фонду стабілізації фінансового ринку буде спрямовано 80 млрд. євро.

Аби населення адекватно  сприйняло рятувальну політику держави  щодо банків, які до кризи мали хороші прибутки, закон обмежує розмір доходів членів правління фінустанов, йдеться й про відмову від бонусних виплат, розподіл дивідендів.

Щоб підвищити внутрішній попит, німецька влада вирішила зменшити податки та відшкодування до державної скарбниці. Зокрема, передбачено підвищення розміру неоподатковуваного мінімуму доходу та зниження ввізного мита, буде запроваджено податкову знижку й родинам з дітьми, поменшають відрахування на медичне й пенсійне страхування. Збільшено соціальну допомогу на дітей багатодітним сім’ям. У 2009 та 2010 рр. на ці заходи буде витрачено 40 млрд. євро.

Задля прискорення інвестування в окремі сектори спрощено правила  розподілу держзамовлень. Для стимулювання інновацій та підтримки середнього класу додатково передбачено 450 млн. євро на рік.

Приміром, аби стимулювати  попит на авто, було запроваджено премію у 2 500 євро за утилізацію старого та ку-півлю нового автомобіля та введено  нові правила оподаткування автівок (залежно від шкідливих викидів).

Ще зовсім недавно на німецьких  підприємствах не вистачало кваліфікованих працівників, нині ж їх доводиться звільняти. Аби підприємства могли зберегти кадри, уряд запропонував їм увести скорочений робочий графік і платити за виконаний обсяг робіт чи відпрацьований час. Решту доплачуватиме держава. Нещодавно період виплати компенсацій за «скорочену» роботу був подовжений з 12 до 24 місяців. Покриватиме держава й 50% внесків на соціальне страхування. Якщо ж робітників, котрі працюють за скороченим графіком, залучатимуть до підвищення кваліфікації, цей період оплачуватиметься на 100%.

У жовтні минулого року німецький  уряд запровадив заходи зі стабілізації банківської системи. Поки вони не дали відчутних результатів, і банки  слабо кредитують підприємства. Тож влада вдалася до програми кредитів і гарантій, зорієнтованої на серед-ній клас, вартість якої складає 15 млрд. євро.

Це програма не порятунку нежиттєздатних підприємств, адже держава не може врятувати всі компанії, а стабілізації здорових, як передбачено зобов’язаннями ЄС про допомогу. Аби отримати державну підтримку, підприємства мають довести, що всі інші джерела фінансування вони вже вичерпали, а також розробити концепцію розвитку з обґрунтуванням свого значення для економіки країни.