Національна економіка: загальне та особливе

77

Тема 1. Національна економіка: загальне та особливе.

1.        Поняття національної економіки як результату економічної діяльності.

2.        Предмет и методологія вивчення національної економіки.

3.        Функції національної економіки.

4.        Національна економіка у системі економічних знань та її зв'язок з іншими науками.

5.        Основні показники рівня розвитку національної економіки.

1. Поняття національної економіки як результату економічної діяльності.

Поняття «національна економіка» досить багатозначне, оскільки це перш за все певний підсумок багатовікового розвитку народногосподарського комплексу країни. У терміна «національна економіка» є декілька значень:

-   національна економіка як продукт історичного розвитку певного суспільства, як результат економічної діяльності багатьох поколінь населення країни. Національна економіка завжди є продуктом тривалого істо­ричного розвитку. Вона розвивається в результаті поглиблення суспільного поділу праці, базується на політичному та економічному суверенітеті і забезпечує реалізацію національних економічних інтересів держави.

-   національна економіка як сучасна складна господарська система, як сукупність всіх галузей і регіонів, поєднаних в єдиний цілісний організм багатосторонніми економічними зв'язками. Національна економіка є дуже складним полісистемним утво­ренням. Різні галузі та сфери людської діяльності, котрим властива відповідна пропорційність в просторово-часових координатах є її компонентами. Тому національна економіка трактується як цілісна система організації господарської діяльності, що обмежена дер­жавними кордонами. З іншої сторони, національна економіка функціонує в межах наземних екологічних систем, а отже, зазнає впливу певних екологічних детермінант. У цьому контексті націо­нальна економіка є природосоціогосподарською системою, яка скла­дається з природничої, соціальної та господарської підсистем.

-              національна економіка як наукова дисципліна.

Як явище соціально-економічної реальності національна економіка - це єдина економічна система суспільства в якій стабільними, динамічними, повторюваними та стійкими взаємозв'язками поєднані умови та фактори виробництва, його результати; сукупність економічних агентів і економічних відносин, традиції, принципи та механізми господарювання, що у своїй взаємодії формують єдиний господарський механізм нації.

Національна економіка як цілісний складний організм характеризується наступними ознаками:

1.              Загальним економічним простором з єдиним законодавством, єдиною
грошовою одиницею, загальною грошово-кредитною і фінансовою системами;

2.              Наявністю тісних зв'язків між господарюючими суб'єктами з
загальним відтворювальним комплексом;

3.              Територіальною визначеністю з єдиним адміністративно – економічним центром, що виконує регулюючу та координаційну роль;

4.     Нерозривністю процесів виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ, послуг і духовних цінностей;

5.     Наявністю підприємств різних форм власності та активною взаємодією між ними.

Українські вчені при визначенні сутності поняття «національна економіка» виходять із загальних питань та особливостей, які лежать в її основі.

З таких позицій національна економіка представляє собою економіку певної країни, що має ознаки економічної системи (загальне) та власні особливості і принципи розвитку (особливе), що проявляються в таких формах:

        економічний потенціал,

        структура господарського комплексу та галузей господарства,

        внутрішні чинники соціально-економічного розвитку,

        господарський механізм регулювання та координації,

        особли­вості програмування та прогнозування соціально-економічних процесів,

        особливості забезпечення економічної безпеки держави в умовах поглиблення тенденцій до інтеграції і глобалізації світогосподарських зв'язків.

              З точки зору поєднання в національній економіці загальних та осо­бливих закономірностей розвитку вона може розглядатись як соціально-економічна модель суспільства, що структурно і функціонально відо­бражає особливості прояву форм власності та відносин, які формуються на їх основі, типи господарювання, механізми регулювання та коорди­нації економічного буття суспільства, економічну політику та культуру, засади державного устрою, менталітет та характер, особливості реаліза­ції засад демократичного розвитку, свободи вибору, взаємовідносин між традиціями та інноваціями у структурі соціально-економічних відносин суспільства.

Сучасна національна економіка будь-якої держави - це така модель економіки, яка базується на закономірностях змішаної соці­ально-економічної системи і одночасно включає національні особливості її функціонування, що проявляються в економічному потенціалі даної країни, особливостях прояву господарського механізму регулювання та координації, галузевій системі організації та господарських комплексах економіки певної країни, державному устрої, особливостях національної економічної політики, традиціях, внутрішніх чинниках розвитку, особли­востях забезпечення економічної безпеки держави, місця і ролі економі­ки у системі світового господарства, рівні продуктивних сил суспільства, культури, техніки і технології, що направлена на формування постіндустріального суспільства.

Національна економіка як ціле, єдина система складається не одразу, а поступово - у процесі еволюції всіх складових життєдіяльності певної спільноти людей. Так, національна економіка не виникає на найнижчих щаблях розвитку людського суспільства (стадо, рід, плем'я, народність), а лише на стадії його оформлення як нації.

                            Проте, слід зауважити також на тому, що у процесі розподі­лу праці, спеціалізації та кооперації, розвитку торгівлі та загалом вста­новленню інтеграційних зв'язків між окремими державами, регіонами, відбувалась трансформація і структури населення тієї чи іншої держави (асиміляція, міграція). В результаті чого лише показником національної приналежності не можна характеризувати національну економіку тієї чи іншої країни.

              Враховуючи вказані характеристики національної економіки як сис­теми, складного господарського механізму курс розвитку національної економіки відображає усю сукупність взаємовідносин між елементами національного господарського комплексу у динаміці їх розвитку та на всіх рівнях їх протікання: макро-, мікро- та мезорівні.

              Межі національної економіки не завжди збігаються з державними кордонами: оскільки економічна діяльність національних суб'єктів господарювання може виходити за межі власної країни, а нерезиден­ти здійснюють свою діяльність і на її території, то межі національ­ної економіки як системи визначаються функціонуванням національ­них суб'єктів господарювання на її території та за її межами. Тобто, у статиці ми маємо справу з економічною моделлю розвитку певної держави, а в динаміці визначаємо загальний результат від економічної діяльності з урахуванням закордонних операцій національних госпо­дарських одиниць.

2. Предмет и методологія вивчення національної економіки.

Національна економіка як наукова дисципліна становить собою комплексне систематизоване вчення про закономірності становлення та функціонування господарської системи певного суспільства, а також теоретичні й методологічні підходи щодо розробки державної політики з питань подальшого розвитку національної господарської системи.

Класична і марксистська економічна теорія вивчає основи економіки країни, її суб'єктів, її продуктивні сили, виробничі відносини, закони й за­кономірності розвитку в традиціях «тгаіn stream» — аналіз «чистої» еко­номіки, абстрагування від національної специфіки, соціального контексту та концентрація уваги, перш за все, на дії ринкових сил.

Проте в умовах становлення або докорінної трансформації економіки країни актуальність дослідження проблем національної економіки знач­но зростає. Так, у Німеччині середини XIX ст., у зв'язку з пошуком шляхів за­хисту національних економічних інтересів при об'єднанні дрібних держав, поділених митними кордонами та відкритих до експансії іноземних това­рів, публікується «Національна система політичної економії» Ф. Ліста (1841 p.), де надається перша цілісна теоретична концепція національної економіки, а в післявоєнні 50-ті роки XX ст. при формуванні національної моделі об'єднання ринкових сил, державного регулювання та національ­них традицій, ця концепція отримує подальший розвиток в праці В. Ойкена «Основи національної економії».

Значущість національно-економічних досліджень значно зростає на­прикінці XX — початку XXI століття. По-перше, в нових незалежних краї­нах відбувається активний пошук ефективних моделей національної еко­номіки та системи національної економічної безпеки. По-друге, в умовах глобалізації загострюється проблема об'єднання загальносвітових тенден­цій і закономірностей розвитку з національними інтересами та цілями, від­повідного коригування економічної політики.

Національна економіка як самостійна наука є порівняно молодою, проте її передумови формуються протягом багатьох століть. Йдеться про поступове накопичення загальних ідей та концепцій з основ функціону­вання та розвитку економіки країни; урахування в наукових дослідженнях не тільки загальних законів і закономірностей економічного розвитку, а й національної специфіки економіки країни (особливості історичного розвит­ку, інституційного устрою, національної свідомості тощо), а також впливу неекономічних сфер (соціальної, політичної, екологічної, духовної) на еко­номічний розвиток країни.

Якщо економічна теорія XX століття зосереджувала увагу переважно на економічних проблемах суспільства, організованого в держави-нації з певними моделями національної економіки й громадянського устрою, то в умовах стрімкої глобалізації XXI століття економічні проблеми починають досліджуватися з позицій глобального підходу — у єдності та взаємодії економіки з іншими сферами суспільного життя в контексті світових процесів на глоба­льному, цивілізаційно-територіальному, державно-національному, регіо­нальному й локальному рівнях. За цих обставин національні економіки є унікальними, потребують окремого дослідження та розвитку нової галузі економічної теорії. З огляду на молодість національної економіки як науки можемо констатувати певну фрагментарність і недостатню оформленість об'єкта і предмета її дослідження, а також її методологічної бази.

Завдання національної економіки як науки полягає у дослідженні за­гального і особливого в економіці країни з урахуванням неекономічних чинників та напрямів інтеграції у світове господарство для обґрунтування пріоритетів і заходів економічної політики держави, спрямованих на еко­номічний розвиток країни та підвищення якості життя населення.

Метою національної економіки як науки є вивчення законів і законо­мірностей функціонування й розвитку економіки країни у взаємодії з ін­шими країнами.

Об'єктом національної економіки як науки є економіка країни в ці­лому та її складові у єдності й взаємодії в контексті суспільно-природного розвитку, а предметом — економічні процеси національного відтворення, їхні закони і закономірності, умови, фактори та результати.

З такого визначення випливає, що  теорія національної економіки досліджує:

-              економічний потенціал країни, його розміщення, національний ринок, місце країни у світовій економіці;

- специфіку прояву загальних економічних причинно-наслідкових зв'язків, таких як зростання продуктивності праці і зниження трудомісткості виробів;

- підвищення частки заощаджень у міру зростання доходів; різний вплив експорту й імпорту на економічне зростання певної країни;

-              ступінь і форми державного втручання в економіку, створення національного економічного порядку;

-   традиції і національну психологію, відповідальні за поведінкову реакцію членів суспільства;

-   особливості вирішення соціальних проблем - напрямок, що є предметом першорядної важливості, в якому акумулюються всі специфічні національні риси.

Відзначені вище напрями в той же час виступають як певні кроки, необхідні для зведення чи перебудови національної економічної моделі.

Методологічне підґрунтя національної економіки складають підходи і методи політичної економії, мікроекономіки, макроекономіки, міжнарод­ної економіки, економічної історії та історії економічних вчень. Особли­вість полягає в тому, що економічні проблеми національної економіки розглядаються в контексті взаємодії різних сфер суспільного життя, взаємин з іншими країнами, а також впливу глобального управління.

Методологічні основи вивчення національної економіки базуються на загальних для всіх економічних дисциплін методах, принципах та підходах. Це - вивчення національної економіки на основі діалектики, системного, комплексного, історичного та інших підходів до неї як цілісної системи, єдності одиничного, особливого і загального, виявлення загальних закономірностей і індивідуальних рис економіки кожної країни, основних історичних етапів її еволюції

Методологія дослідження національної економіки як складної відкритої динамічної системи спирається також на еволюційний підхід в дослідженні господарських механізмів, оскільки їх специфіка багато в чому визначається певним етапом розвитку народного господарства кожної країни. У той же час, оскільки національна економіка як науковий напрям має на меті дослідження національного господарського механізму, а також вироблення на його основі рекомендацій для органів державної влади, суб'єктів економіки з метою його раціоналізації і оптимізації, забезпечення сталого економічного зростання, то вона активно використовує у своєму арсеналі методи математичного моделювання, соціально-економічного прогнозування, комп'ютерної обробки даних та побудови складних імітаційних моделей, статистичні і аналітичні методи та моделі.