Національна економіка: загальне та особливе

У сучасному економічному аналізі широко використовується цивілізаційний підхід до формування різних типів національних економік, виходячи з їх соціокультурних відмінностей. Найчастіше розрізняють східний, західний і африканський типи цивілізації. Цивілізаційний підхід дуже важливий для   пошуку   особливостей   національного   розвитку,   можливостей   його багатоваріантності.

Курс "національна економіка" розглядає свій предмет через призму економічного розвитку економічної системи України з позицій виділення загальних тенденцій еволюції економічних систем та особливостей власне вітчизняної практики господарювання. Цей курс може слугувати основою для формування стратегії національного збалансованого та стійкого соціально-економічного розвитку з урахуванням особливостей вітчизняного ринку, легітимності взаємовідносин між ринком і державою, економічного устрою, історичних, соціальних та геополітичних особливостей українського суспільства, наявного економічного потенціалу, темпів і пропорцій відтворення, інституційних засад економічного буття тощо.

3. Функції національної економіки

До функцій національної економіки слід віднести пізнавальну, ідеоло­гічну, методологічну, практичну.

Пізнавальна функція полягає у вивченні реальних процесів та явищ економіки країни в суспільно-природному середовищі. В цьому сенсі наці­ональна економіка є позитивною наукою, яка формує наукові відповіді на запитання: «Що саме відбувається в економіці країни?».

Ідеологічна функція «відповідальна» за формування економічного ми­слення й певної ідеології людини. Національна економіка як наука є своє­рідним полем взаємодії ідей, концепцій, теорій різних напрямів сучасної економічної думки, що об'єктивно пов'язані з інтересами різних соціаль­них верств і прошарків. Так, для крупних підприємців, які уособлюють фі­нансовий, торговий і промисловий капітал, більш близькою і зрозумілою є неокласика. Значна частина найманих робітників, фермерів, дрібних і се­редніх підприємців є прихильниками державного регулювання ринкової стихії, а тому адекватним виразником їхніх інтересів є кейнсіанство. Знач­на частина інтелігенції, представників висококваліфікованої праці, соці­ально незахищених верств населення можуть знайти пояснення власних проблем і обґрунтування своїх вимог в соціально-інституціональних тео­ріях. Марксизм залишається близьким найманим робітникам, службовцям, тим численним соціальним верствам, які мріють про майбутнє справедливе суспільство. Ідеологічна функція національної економіки пов'язана з пев­ною «презентацією» інтересів і поглядів основних верств населення, особ­ливостей їхнього світогляду, а також формуванням ідеологічних засад ме­ханізму узгодження й гармонізації різноманітних інтересів з огляду на пріоритети розвитку економіки країни.

Методологічна функція національної економіки як складової еконо­мічної теорії передбачає застосування певних прийомів і правил дослід­ження (від грецьк. «methodos») та обґрунтування шляхів і методів їх ефек­тивного використання (від грецьк. «logos») для здобуття нових знань, по­яснення нових економічних явищ і процесів. Ця функція ґрунтується на тому, що національна економіка як наука, використовуючи досягнення інших наук, визначає загальні економічні закони й закономірності розвитку, які стають початковою методологічною посилкою досліджень в інших на­уках, тобто формує методологічну основу не тільки для власного подаль­шого розвитку, а й розвитку інших економічних наук, розробляє загальні методологічні принципи для обґрунтування практичних рішень з перетво­рення й вдосконалення економічної дійсності.

Практична функція національної економіки поєднує декілька взаємо­пов'язаних вимірів:

1.              За виміром «теорія — практика» об'єктивні економічні реалії, конкретні факти є вихідною базою теоретичного дослідження. Зазвичай, на його першому етапі відбувається збір і первинна обробка фактичних матеріалів, формуються необхідні передумови і припущення, виділяються репрезентаційні економічні суб'єкти (домашнє господарство, фірма, держава), поведінка яких аналізується за допомогою відповідного методологічного інструментарію.

На другому етапі отримані результати узагальнюються (агрегуються), розробляються відповідні гіпотези і моделі, виявляються залежності, тен­денції, закономірності та закони руху національної економіки на всіх рів­нях, на основі яких формуються пропозиції та рекомендації органам дер­жавної влади.

Змістом третього етапу є верифікація (перевірка) зазначених гіпоте­тичних розробок реальною практикою господарювання. Підтверджені практикою гіпотетичні розробки набувають статусу концепцій, теорій, нау­кових законів або закономірностей. Отже, національна економіка як наука починається з практики і завершується практикою.

2.  За виміром «минуле — сучасне — майбутнє» економіко-теоретичний аналіз минулого, по-перше, дозволяє висувати нові гіпотези, а також перевіряти й коригувати вже існуючі, а по-друге, — є передумовою аналізу майбутнього, головна мета якого — розробка прогнозів можливого розви­тку національної економіки.

3.  На відміну від позитивної, нормативна наука відповідає на запи­тання: «Якою повинна бути національна економіка?». Вона є сукупністю уявлень про її «еталонний», оптимальний стан. Найбільш концентрованого

вигляду нормативна наука набуває у розробці економічної політики, перш за все, її економічних цілей та інструментів.

Функції національної економіки взаємопов'язані та взаємообумовлені. Наприклад, чим ґрунтовніші позитивні наукові положення про реальні економічні процеси, тим більш практично значущими є наукові пропозиції та рекомендації органам державної влади. Важливо не допускати абсолю­тизації одних функцій і недооцінки інших, враховувати певний баланс між ними. Так, надмірна заідеологізованість економічних рішень за радянських часів часто суперечила не тільки науковим обґрунтуванням і доказам, але й здоровому глузду. Будь-яка економічна політика не буде успішною, якщо не опиратиметься на принципи узгодженості та оптимізації економічних інтересів різних соціальних верств і прошарків населення країни.

4. Національна економіка у системі економічних знань та її зв'язок з іншими науками.

              Оскільки нація складається з політичної, соціально-культурної та економічної підсистем, то на результати функціонування господар­ського комплексу держави впливають не лише суто економічні, а й політичні, морально-етичні, культурні, психологічні та інші фактори. Саме тому національна економіка як наукова дисципліна не є відосо­бленою від цілого ряду соціальних наук і активно використовує їх по­нятійний апарат для пояснення тих соціально-економічних процесів і явищ, що протікають в державі. До цих наук можна віднести: психологію, філософію, соціологію, політологію, етнографію, демографію, історію та ін.

Проте найбільш тісні зв'язки національна економіка зберігає з цілим комплексом економічних наук.

Економічна теорія (політекономія) тяжіє до представлення і опису економічних процесів і явищ у чистій, ідеальній формі, оперуючи рядом абстрактних, найбільш загальних категорій і понять, використовує до­сить приблизні абстрактні моделі для пояснення та відображення об'єк­тивної реальності. Вона представляє собою загальну методологічну ба­зу для комплексу прикладних економічних наук і має на меті виявлення загальних закономірностей протікання економічних процесів і явищ у найбільш загальному універсальному вигляді. А національна економіка є частиною предмета економічної теорії.

Економіка особливих форм економічних відносин та організацій розглядає певні аспекти протікання економічних явищ і процесів на мікро-, макро-, мезо- та супермакроекономічному рівнях: рух, акуму­ляція та розподіл фінансових ресурсів, етапи життєвого циклу суб'єк­тів господарювання, вироблених благ, можливості реалізації проектів господарюючих суб'єктів, управлінські аспекти економічної діяльності, екологічні проблеми як наслідок господарської діяльності та шляхи їх подолання тощо.

Блок інформаційно-аналітичних економічних наук досліджує загаль­ні принципи управління економікою шляхом вироблення кількісних ха­рактеристик та співвідношень між економічними явищами та процеса­ми, взаємозв'язки між економічними величинами на основі застосуван­ня математичних моделей і статистичних методів обробки економічної інформації.

Історико-економічні науки досліджують проблеми розвитку самої еко­номічної науки у ретроспективі, накопичують знання про основні етапи її розвитку та економік окремих держав, а також аналізують перспективи та подальші шляхи їх еволюції.

Конкретно-економічні науки займаються дослідженням питань перебігу економічних процесів і явищ на мікро-, мезо- та макрорівнях національної економіки, а також розробляють теоретико-методологічні та практичні ре­комендації щодо шляхів раціоналізації та оптимізації їх розвитку. Отримані на їх базі знання покладаються в основу державної економічної політики, слугують базою для формування державних програм, проектів тощо.

Національна економіка входить до блоку конкретно-економічних наук. Вона розглядає ті ж проблеми, враховуючи специфіку господарського життя окремо взятої країни у динаміці її історичного, економічного, соціокультурного розвитку та в діалектичній єдності загальнонаукової теорії і реальних процесів її прояву чи відхилення від неї. Але на відміну від таких дисциплін, як політична економія, мікро- та макроекономіка, «національна економіка» показує, яким чином потрібно поєднувати суто теоретичні підходи з реальними процесами функціонування конкретної економіки конкретної країни.                                 

Пошук шляхів розвитку національної економіки можливий лише на основі вивчення одиничного, особливого і загального в господарському розвитку. Розробка національної економічної стратегії може стати дієвою, якщо вона враховує загальні процеси, що відбуваються в економіках одного типу, і в той же час враховує особливості національної моделі, специфіку соціально-економічного розвитку країни. При цьому важливо дослідити особливі способи реалізації загальних закономірностей, враховуючи індивідуальні риси кожної країни. З таких позицій ефективна національна стратегія повинна враховувати специфіку формування інститутів і мотивацій людини і функціонуючих суб'єктів господарювання.

Курс «Національної економіки» спирається на здобутки світової економічної науки, погляди вчених різних напрямів економічної думки й різних економічних шкіл. Це стосується перш за все класичної, історичної, неокласичної, кейнсіанської та інституціональної теорії. Звичайно, що основні напрями сучасної економічної думки, а також роботи відомих українських вчених також мають велике значення в дослідженні національної економіки.

Будь-яка держава прагне вирішувати питання власної економічної не­залежності та стабільного економічного розвитку. Саме їх торкається на­ціональна економіка як наукова дисципліна та навчальний курс. Вона системно, враховуючи конкретно-історичні особливості розвитку, досліджує господарську систему суспільства: організаційно-функціональні, економіко-географічні фактори формування та функціонування господарського комплексу держави, визначає особливості економічного потенціалу національної економіки, чинники її економічного розвитку й механізми управління і регулювання економіки, а також можливості дослідження її реального та можливого (бажаного) стану. З урахуванням усіх вказаних особливостей розвитку національної економіки курс "Національна економіка" торкається проблем входження економіки певної країни у систему світогосподарських зв'язків та створення умов її економічної безпеки в умовах глобалізації світового ринку.

Національна економіка тісно пов'язана з економічною політикою та стратегією держави. Так, якщо перша покликана проаналізувати, про­слідкувати та систематизувати знання про тенденції, особливості й пріоритети розвитку господарської системи країни, то остання являє собою цілеспрямовану систему заходів держави у сфері суспільного виробництва, розподілу, обміну і споживання благ. Економічна політика має за наукову основу "національну економіку" і покликана відображати інтереси суспільства, всіх його соціальних груп і направлена на укріплення національної економіки як явища соціально-економічної реальності.