Загальна характеристика фінансового стану підприємства

   2) здійснена економіко-правова експертиза існуючої на підприємстві санаційної концепції та оцінки ризиків, пов'язаних з її реалізацією.

   У процесі санаційного аудиту необхідно  дати оцінку санаційної спроможності підприємства з економічної та правової сторін. Економічними критеріями санаційної спроможності підприємства є його здатність до забезпечення відновлення прибутковості, ліквідності та платоспроможності. З правового боку, санаційно спроможним підприємство буде в тому випадку, якщо воно здатне відновити та в довготерміновому періоді зберігати платоспроможність з тим, щоб у кредиторів не було підстав звертатися з заявою до господарського суду з проханням про порушення справи про банкрутство.

   Порядок проведення санації державних підприємств  викладений у «Положенні про порядок  проведення санації державних підприємств» (для підприємств недержавної форми власності це положення має рекомендаційний характер), що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 р.

   У разі прийняття рішення про проведення досудової санації підприємство за участю представників уповноваженого органу та кредиторів у місячний термін складає план санації та подає його на затвердження уповноваженому органу.

   План  досудової санації має містити:

1. реквізити підприємства (повна назва, юридична адреса, організаційно-правова форма, орган управління);
2. відомості про фінансово-господарський стан;
3. заходи щодо відновлення платоспроможності (реструктуризація підприємства, перепрофілювання виробництва, закриття нерентабельних виробництв, відчуження основних засобів, передача майна в оренду. Відстрочення та (або) розстрочення платежів, переоформлення короткотермінових кредитів у довготермінові, скорочення чисельності працюючих тощо) і терміни їх здійснення; розрахунок необхідних коштів для реалізації заходів;
4. визначення джерел фінансування заходів (зобов'язання інвесторів, кредиторів щодо погашення боргу або надання фінансової допомоги, кошти Державного бюджету, кошти, отримані від оренди майна, відчуження оновлених засобів, погашення дебіторської заборгованості, кредити банків тощо);
5. умови участі інвесторів і кредиторів у проведенні досудової санації (набуття права власності па майно підприємства відповідно до законодавства, розпорядження частиною його продукції, оренда майна підприємства, задоволення вимог кредиторів шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора тощо);
6. очікувані наслідки виконання плану досудової санації. Уповноважені»! орган у місячний термін розглядає та затверджує або відхиляє поданий підприємством план досудової санації.

   Рішення про відхилення плану досудової  санації приймається уповноваженим  органом, якщо запропоновані заходи не забезпечують відновлення платоспроможності підприємства.

   Термін  проведення досудової санації не повинен перевищувати 12 місяців. В  окремих випадках уповноважений  орган може продовжити термін, але  не більше ніж на б місяців.

   Контроль  за виконанням плану досудової санації  здійснює уповноважений орган.

   Право вибору умов проведення санації залишається  за боржником у випадку, коли він  сам звернувся до господарського суду з заявою про визнання його банкрутом. При цьому умови проведення санації державних підприємств шляхом їх реорганізації узгоджуються з особою, уповноваженою управляти державним майном, і антимонопольним комітетом України в його компетенції, або з відповідним органом приватизації, за умови проведення санації шляхом приватизації.

   Якщо  в санації підприємства-боржника виявили бажання взяти участь кілька громадян або юридичних осіб, то вибір санаторів здійснюється відповідними органами на конкурсній основі.

   Якщо  ж порушено справу про банкрутство  державного підприємства, його трудовий колектив має право вимагати передачі підприємства йому в оренду за умови прийняття на себе боргів підприємства-боржника.

   Проведення  санації передбачає подачу громадянами  та юридичними особами, які бажають взяти участь у проведенні санації, в місячний термін заяви до господарського суду із зазначенням у ній зобов'язань переведення на них боргу. Після прийняття судом рішення про проведення санації, її учасники, в особі керуючого санацією, у тримісячний термін повинні розробити план санації, в якому повинно міститися зобов'язання про задоволення, вимог усіх кредиторів підприємства-боржника в узгоджені з ним терміни.

   За  п'ятнадцять днів до закінчення санації  керуючий санацією зобов'язаний подати зборам кредиторів письмовий звіт. До звіту додається реєстр вимог кредиторів. За результатами розгляду звіту збори кредиторів приймають одне з таких рішень:

1. про виконання плану санації і закінчення її процедури та відновлення платоспроможності боржника;
2. про звернення до господарського суду з клопотанням про дострокове припинення процедури санації у зв'язку з відновленням платоспроможності боржника та переходом до розрахунків з кредиторами;
3. про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження встановленого строку процедури санації;

   4) про звернення до господарського суду з клопотанням про визначення боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

   5) про укладання мирової угоди.

   Якщо  збори кредиторів не прийняли жодного  з цих рішень або в установлені  строки не проведені розрахунки з  кредиторами, господарський суд визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

   За  наявності згоди кредиторів на перехід  боргу і заміну боржника у випадку, якщо він сам звернувся до господарського суду, господарський суд виносить постанову про зупинення розгляду справи. У цьому випадку в постанові господарський суд затверджує узгоджені з кредиторами, сенаторами і боржниками умови санації юридичної особи — боржника з зазначенням термінів її проведення.

   Процедура досягнення домовленості між боржником  та кредиторами про відстрочку та (або) розстрочку сплати належних кредиторам платежів або щодо зменшення суми боргів за згодою сторін називається мировою угодою.

   Рішення про укладення мирової угоди  від імені кредиторів приймає комітет кредиторів більшістю голосів. Підписують це рішення, з одного боку, керівник чи керуючий санацією, з іншого — голова комітету кредиторів.

   У проекті мирової угоди вказуються пропозиції боржника за такими показниками: обсяг початкового погашення заборгованості: бажана сума списання боргу; бажаний період пролонгації заборгованості; форма платіжних поступок кредиторів (списання чи пролонгація).

   Складений проект мирової угоди разом зі списком усіх кредиторів та дебіторів  із визначенням сум заборгованості, балансом та іншими документами, що підтверджують  фінансово-майновий стан, і заявою про  порушення справи про банкрутство  боржник подає до господарського суду.

   Поданні до суду проект мирової угоди підлягає затвердженню цим судом. З цією метою господарський керуючий у п'ятиденний термін з дня укладення проекту угоди повинен подати до суду заяву з проханням про затвердження мирової угоди. До заяви додаються: текст мирової угоди; протокол засідання комітету кредиторів з ухвалою рішення про укладення мирової угоди; список кредиторів, зобов'язання боржника про відшкодування першочергових витрат та ін.

   Затверджена господарським судом мирова угода  є підставою для припинення справи про банкрутство боржника.

   З дня затвердження судом мирової  угоди припиняються повноваження господарського керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

   Під час дії мирової угоди, господарський  керуючий не має права розпоряджатися майном боржника. Він лише здійснює контроль за ефективністю використання цього майна.

   У разі розірвання мирової угоди чи визнання її недійсною, вимоги кредиторів у незадоволенні частині відновлюються  в повному обсязі.

   Контроль  за проведенням санації здійснює господарський суд, який виніс рішення  про проведення санації.

   Проведення  санації передбачає здійснення системи  організаційних і фінансових заходів.

   Організаційні заходи передбачають:

1. злиття збиткового підприємства з фінансово здоровим;
2. перетворення підприємства в інше за формою власності;
3. закриття нерентабельних виробництв;
4. введення зовнішнього управління майном;
5. продаж частини майна підприємства-боржника або передача його в оренду;
6. орієнтація програми виробництва та продажу на потреби ринку;
7. перегляд і створення системи контролю затрат;
8. зміна загальної виробничої структури шляхом створення на базі підрозділів підприємства самостійних госпрозрахункових одиниць;
9. перегляд та зміна виробничого процесу, технологій виробництва;
10. перевірка компетенції керівників і спеціалістів з подальшою їх заміною при необхідності;
11. створення спеціальних служб контролю за діяльністю підприємства.

   Фінансові заходи включають:

1. погашення боргів підприємства;
2. реструктуризацію боргів, переоформлення короткострокових кредитів у довгострокові;
3. випуск і розміщення цінних паперів для мобілізації додаткових фінансових ресурсів і збільшення капіталу підприємства та ін. Особливе місце в процесі санації посідають заходи фінансово-економічиого характеру, які відображають фінансові відносини, що виникають у процесі мобілізації та використання фінансових джерел санації.

   Мета  фінансової санації — покриття поточних збитків і ліквідація причини  їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності і платоспроможності  підприємства, скорочення всіх видів  заборгованостей, формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів. Якщо мобілізованих фінансових ресурсів із децентралізованих джерел не вистачило для проведення санації або реструктуризації, то в окремих випадках може бути прийняте рішення про надання державної фінансової підтримки.

   Фінансова підтримка державою підприємств  може здійснюватися шляхом централізованої  санації у вигляді прямого  бюджетного фінансування і непрямими формами державного впливу.

   Пряме бюджетне фінансування санації підприємств  може здійснюватися на поворотних (бюджетні кредити) та неповоротних умовах (субсидії, дотації, повний або частковий викуп державою акцій підприємства, яке знаходиться на межі банкрутства).

   Одним із методів державної фінансової допомоги підприємства є санаційна  підтримка у формі повного  або часткового викупу державою акцій підприємств, які знаходяться у фінансовій кризі. Виступаючи в ролі санатора, держава повинна керуватися, насамперед, народногосподарською ефективністю виробництва і зростанням безробітгя. Головна мета державних інвестицій — це сприяння поновленню ліквідності підприємств і забезпечення їх ефективної роботи.

   Можливе також надання державних гарантій для отримання вітчизняними підприємствами внутрішніх кредитів, особливо під програми санації та реструктуризації виробництва.

   Одним із напрямів державної фінансової допомога підприємствам є санаційна підтримка  у формі списання або реструктуризації податкового кредиту, надання цільових податкових пільг підприємствам, які безпосередньо потребують санації тощо.

   Здійснення  санації передбачає наявність відповідних  джерел її фінансування.

   Основними джерелами фінансування санації  можуть бути:

   1) власні кошти підприємств (самофінансування);

   2) кошти власників;

3)кошти кредиторів; 

4)державні кошти.

   Крім  того, в окремих випадках держава  може здійснювати непрямі методи сприяння санації господарюючих  суб'єктів у вигляді надання  податкових пільг, створення особливих  умов діяльності підприємствам.