Заходи зміцнення фінансового стану підприємства

     Тема  дипломної роботи

     «Заходи зміцнення фінансового стану  підприємства»

     Вступ

     Проблема  дослідження можливостей виживання  в умовах глобальної економічної  кризи являється на сьогодні однією із самих актуальних для всіх господарюючих  суб'єктів. Так, огляд економічної  періодики та аналіз реальної економічної  ситуації на Україні і за кордоном показують, що кризові ситуації частішають, а їх наслідки набувають все більших  масштабів. За умов поширення глобалізаційних  процесів у світі, країни, що розвиваються, стають найбільш вразливими під час  виникнення кризи, спричиненої економічними, фінансовими, технологічними та іншими факторами. З огляду на це, організації  повинні адаптуватись до тих умов, що створюються факторами зовнішнього  середовища, а внутрішні керовані фактори повинні визначати можливість антикризової діяльності та адаптації  фірми.

     Світова фінансова криза, що розпочалась  у 2008 р., привернула увагу більшості  аналітиків до проблем стану фінансової системи країни, і перш за все  її банківського сектору. Але при  цьому залишається поза увагою, що в основі всієї фінансової системи  країни лежать фінанси підприємств  реального сектору економіки, які  є основою фінансової піраміди суспільства.

     Саме  об'єктивний стан фінансів підприємств, який можна оцінити такими показниками, як динаміка виробництва й обороту, платоспроможність, ліквідність оборотних  коштів (оборотного капіталу), інвестиційна й інноваційна активність, рентабельність, конкурентоспроможність, наявність  фінансових резервів і нових фінансових джерел економічного розвитку, є основним показником фінансового благополуччя суспільства в цілому.

     Саме  забезпечення антикризової діяльності на постійній основі дає змогу  цілеспрямовано формувати ефективну  підсистему управління підприємством  в кризових ситуаціях. Усвідомлення необхідності формування, а також ролі, місця та варіантів побудови системи антикризового управління на підприємстві як особливої підсистеми - нагальна проблема, що потребує подальшого розгляду.

     1. Фінансовий стан підприємства  на сучасному етапі

     Аналіз  фінансового стану підприємства є одним з найважливіших для  розуміння вихідної точки змін та прорахунку можливих варіантів дій, спрямованих на покращення ефективності функціонування підприємства. Адже фінансова  система є чимось на зразок кровоносної  системи організму для підприємства. Будь-який недолік в прорахунках  та недостача засобів в одній  сфері діяльності підприємства може порушити ефективність всієї системи  діяльності підприємства та не тільки призвести до недоотримання прибутку, а й до збитковості діяльності організації.

     Таким чином, перш за все слід зрозуміти, що являє собою фінансовий стан підприємства в усій його багатосторонності та вивчити підходи до його аналізу  та оцінки. Адже саме на результатах  його аналізу і буде базуватися прийняття  рішень по покращенню ефективності діяльності підприємства.

     У своїй статті "Сутність фінансового  стану підприємства" це питання  розглядає Т.А. Обущак. Автор запропонував таке трактування цього поняття: фінансовий стан підприємства – це сутнісна характеристика діяльності підприємства у певний період, що визначає реальну  та потенційну можливість підприємства забезпечувати достатній рівень фінансування фінансово-господарської  діяльності та здатності ефективно  здійснювати цю діяльність у майбутньому [6, с. 11].

     З іншого боку, Поддєрьогін А.М. визначає це поняття більш широко: фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії  всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських  факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства [8, с. 67].

     Таким чином, слід відзначити, що фінансовий стан підприємства є результатом  всіх форм його діяльності як суб’єкта господарювання з одного боку та як результат такої діяльності справляє ключовий вплив у майбутній зміні  проявів діяльності підприємства, що формує його «подальший поточний стан».

     Найкраще  фінансовий стан підприємства визначається елементами його економічної діяльності: прибутковістю (рентабельністю) роботи підприємства; оптимальністю розподілу  прибутку, що залишається в розпорядженні  підприємства після сплати податків і обов’язкових відрахувань; наявністю  власних фінансових ресурсів (основних і оборотних засобів) не нижче  мінімально необхідного рівня для  організації виробничого процесу  і процесу реалізації продукції; раціональним розміщенням основних і оборотних засобів (власних  і позикових); платоспроможністю; ліквідністю [3, с. 110].

     Передовсім  на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний  випуск і реалізація високоякісної  продукції. Зазвичай, чим вищі показники  обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча  їх собівартість, то вища прибутковість  підприємства, що позитивно впливає  на його фінансовий стан. З іншого боку неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення  надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність, що в свою чергу  може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі [5,с. 48].

     Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження  й ефективного використання фінансових ресурсів з метою забезпечення фінансової стійкості, дотримання розрахункової  і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, сталого розвитку підприємства і ефективності його функціонування.

     Саме  тому оцінка фінансового стану є  однією з найважливіших засад  діяльності підприємств, яка надає  інформацію стосовно того на якій стадії розвитку і діяльності знаходиться  підприємство і які кроки необхідно  здійснити для його подальшого процвітання.

     Діагностика фінансового стану дає змогу  оцінити достовірність поточного  фінансового обліку та звітності, створює  базу для пошуку резервів підвищення рентабельності виробництва, висування  гіпотез про закономірності і  можливість нестійкого фінансового  стану, формування становища, в якому  стає можливим виконання підприємством  зобов’язань перед кредиторами  та бюджетом.

     Аналіз  фінансового стану підприємства повинен відбуватися систематично та з використанням різноманітних  методів, що в той же час враховують галузеву складову аналізу. Це дасть  змогу спів ставляти та аналізувати  показники діяльності підприємства та зміни його фінансового стану  як на певну дату так і протягом певного періоду, підвищуючи ефективність та якість проведеного аналізу, за рахунок  достатності наявної інформації. Це уможливить знаходження найбільш доцільних способів використання фінансових ресурсів та побудови їх структури, що, в свою чергу, стане запорукою  недопущення перебоїв у постачанні ресурсів при здійснення господарської  діяльності підприємства та, як наслідку, невиконання плану прибутку та зниження рентабельності.

     Отже, можна виділити наступні завдання аналізу фінансового стану:

     - дослідження ліквідності, платоспроможності  та фінансової стійкості підприємства;

     - прогнозування можливих фінансових  результатів, економічної рентабельності, виходячи з реальних умов господарської  діяльності й наявності власних  і залучених коштів, розробка  моделей фінансового стану при  різних варіантах використання  ресурсів;

     - дослідження ефективності використання  майна (капіталу) підприємства, забезпечення  підприємства власними оборотними  коштами;

     - вивчення відповідності між коштами  та джерелами, раціональності  їх розміщення та ефективності  використання;

     - об'єктивна оцінка динаміки та  стану ліквідності, платоспроможності  та фінансової стійкості підприємства;

     - оцінка становища суб'єкта господарювання  на фінансовому ринку та кількісна  оцінка його конкурентоспроможності;

     - аналіз ділової активності підприємства  та його становища на ринку  цінних паперів;

     - визначення ефективності використання  фінансових ресурсів;

     - визначення причинно-наслідкових  зв'язків між різними показниками  виробничої, комерційної та фінансової  діяльності і на основі цього  оцінка виконання плану щодо  надходження фінансових ресурсів  та їх використання з позицій  зміцнення фінансового стану  підприємства;

     - розробка конкретних заходів,  спрямованих на більш ефективне  використання фінансових ресурсів  і зміцнення фінансового стану  підприємства [4, с. 57].

     Для того щоб виконати ці завдання, необхідно  вивчити:

     - наявність, склад і структуру  оборотних коштів підприємства, причини та наслідки їх змін;

     - наявність, склад і структуру  джерел власних коштів підприємства, причини та наслідки їх змін;

     - стан, структуру і зміни довгострокових  активів;

     - наявність, структуру поточних  активів у сферах виробництва  й обігу, причини та наслідки  їх змін;

     - платоспроможність і фінансову  гнучкість;

     - ефективність використання активів;

     - окупність інвестицій.

     Необхідною  умовою діяльності підприємства в ринкових відносинах є сталий фінансовий стан, оскільки від цього залежить своєчасність і повнота погашення його зобов’язань  щодо оплати праці робітників, розрахунків  з бюджетом, постачальниками матеріальних ресурсів, а також зобов’язань  перед комерційними банками стосовно отриманих від них кредитів [6, с.12].

     Варто відзначити, що завдання аналізу фінансового  стану підприємства змінюються залежно  від зацікавленості різних груп користувачів аналітичним матеріалом.

     Акціонерів, що вклали свої кошти у власний  капітал підприємства, цікавить стабільність його фінансового стану і прогнози стабільності на майбутнє. Окрім того, їх цікавить рентабельність підприємницької  діяльності та політика керівництва  щодо виплати дивідендів. Ці ж питання  цікавлять і держателів облігацій, які випускає підприємство.

     Кредитори, що зацікавлені в повноті та своєчасності погашення одержаних підприємством  позик, мінімізації своїх ризиків, диференціації відсоткових ставок звертають увагу на питання кредитоспроможності  підприємства.

     Оцінку  платоспроможності підприємства, перспектив його розвитку, рівня рентабельності проводять і фондові біржі, які  купують і продають акції та облігації  підприємства з метою одержання  прибутку у вигляді курсової різниці. Відомо, що ціна на акції та облігації  залежить від перспектив діяльності акціонерних підприємств. Тому біржі  вивчають й аналізують фінансовий стан підприємств, перспективи їх розвитку в майбутньому.

     Податкові органи за даними звітності намагаються  отримати відомості про результати діяльності підприємства, вплив окремих  чинників на відхилення від прогнозованих, передбачуваних результатів, про структуру  балансового прибутку та його розподіл.

     Для вивчення тенденцій розвитку окремих  галузей народного господарства і розробки рекомендацій з регулювання  економіки країни статистичні органи вивчають і дають оцінку змінам низки аналітичних показників фінансової діяльності підприємств за кілька років [4, с. 67].

     2. Можливі напрями покращення фінансового  стану за умови фінансової  кризи

     Антикризове управління підприємством - це тип управління, спрямований на виявлення ознак  кризових явищ та створення відповідних  передумов для їх своєчасного  запобігання, послаблення, подолання  з метою забезпечення життєдіяльності  суб'єкта підприємницької діяльності, недопущення ситуації його банкрутства [1, с. 495]. Антикризове управління підприємством - це особлива система, що відрізняється  комплексним і стратегічним характером та має здатність повністю усувати  тимчасові утруднення, зафіксовані  в роботі підприємства.

     Передусім виділимо основні принципи, на яких ґрунтується система антикризового  управління - це рання діагностика  кризових явищ у фінансовій діяльності підприємства, терміновість реагування на різні кризові явища, адекватність реагування підприємства на ступінь  реальної загрози його фінансовому  добробуту, а також повна реалізація внутрішнього потенціалу для виходу з кризи [1, с. 258].