Заходи зміцнення фінансового стану підприємства

     Основними напрямками антикризового управління на рівні господарюючого суб'єкта вважаються постійний моніторинг фінансово-економічного стану підприємства, розробка нової  управлінської, фінансової й маркетингової  стратегій, скорочення постійних і  змінних витрат, підвищення продуктивності праці, залучення коштів засновників, посилення мотивації персоналу [5, с. 106]. Із наведеного видно, що поняття  антикризового управління дуже широке. Воно включає й глобальні проблеми сьогодення, і проблеми росту підприємства, і періодично виникаючі поточні  проблеми, спричинені порушеннями стратегії  і тактики тощо.

     Уніфікованих  методик підготовки до можливих глобальних кризових явищ, а також розвитку підприємства в цей період без  істотних утрат не існує, але є  досвід, придбаний у попередніх кризах.

     Деякi спецiалiсти в науцi про поведiнку  підкреслюють стимулюючу роль кризової ситуацiї в сприйняттi iнформацiї  людиною, яка приймає рiшення. Дослiдження показують, що процес прийняття рiшень, котрий проходить в умовах стресу, може бути утруднений; але якщо людина, яка приймає рiшення, сприймає кризову  ситуацiю як виклик її здiбностям i волi, то вона наповнюється додатковою енергiєю i справляється з проблемою. Проте  сприймати кризову ситуацiю можна  по-рiзному. Однак, очевидним є те, що рiшення, якi приймаються в кризовiй  ситуацiї, частiше є значно гiршими  вiд тих рiшень, якi виробляються в  нормальних обставинах. Що ж робити в умовах гострого дефiциту часу на реагування i граничного обмеження  строкiв подолання кризи, особливо на перших етепах?

     Головне завдання управлiння полягає в  оперативному виробленнi таких рiшень, якi дозволили б досягти бажаного результату при мiнiмальних додаткових коштах i при мiнiмальних негативних наслiдках. Це можливо на основi пiдготовки спецiальної системи менеджменту  кризових ситуацiй.

     У вiдповiдностi з цим пiдходом менеджмент кризових ситуацiй повинен включати наступнi етапи:

     •- дiагностику, яка направлена на оцiнку  параметрiв кризової ситуацiї;

     •- розробку концепцiї подолання кризи, яка нацiлена на вироблення стратегiчних i оперативних мiроприємств;

     •- реалiзацiю цiєї концепцiї для усунення кризи i її наслiдкiв;

     •- вихiд на намiченi цiлi нормального  функцiонування органiзацiї.

     В свою чергу, кожен з цих етапiв  включає бiльш детальнi завдання.

     Дiагностика  включає в себе розпiзнавання вiдхилень  параметрiв ситуацiї вiд нормальної, раннє виявлення симптомiв кризової ситуацiї, оцiнку ймовiрних ознак  загрози кризи; встановлення причинно-наслiдкових зв'язкiв i прогнозування можливих напрямiв  розвитку кризи за параметрами можливих втрат, можливостi збиткiв i рiвня дефiциту часу для виходу з кризової ситуацiї; визначення i оцiнку факторiв, якi впливають  на розвиток кризової ситуацiї, встановлення їх взаємозв'язку i взаємозалежностi. Результати роботи на етапi дiагностики оформляються у виглядi аналiтичних оцiнок, прогнозiв, рекомендацiй.

     Розробка  концепції подолання кризи включає  в себе:

     •- комплексний аналіз та оцінку стану  підприємства;

     •- реструктуризацію підприємства;

     •- розробку стратегії по остаточній стабілізації, подоланні наслідків кризи, переходу до зростання або ліквідації підприємства [2 с. 22].

     Реалiзацiя  мiроприємств по виходу з кризи включає  пiдтримку процесiв оновлення; пiдвищення рiвня керiвництва фiрмою; налагодження групової роботи кризових команд; неперервний  контроль i оцiнку ходу робiт i їх результатiв; забезпечення необхiдного рiвня згуртованості  персоналу.

     Кризова ситуацiя подолається з успiхом, коли буде проводитися глибокий причинний  аналiз ситуацiї; послiдовно впроваджуватися  заходи з удосконалення культури управлiння фiрмою на оперативному i стратегiчному рiвнях; персонал буде задiяний в управлiннi кризою на всiх  етапах для забезпечення спiвпрацi i зацiкавленостi; раціонально використовуватимуться  страховi фонди подолання кризової ситуацiї.

     Розглядаючи різні антикризові заходи, до яких удаються сьогодні сучасні підприємства, найпоширенішими та найактуальнішими можна назвати:

     1. Скорочення витрат - дієвий інструмент, яким підприємство може скористатися  для стабілізації фінансового  становища. Очевидно, що для того, щоб підвищити рентабельність  продажів і надалі збільшити  приплив коштів, необхідно знизити  витрати. У рамках цього використовується  нормування всіх статей витрат  і твердий контроль виконання  встановлених нормативів. Такий  підхід принесе відчутні результати, дозволяючи утримати витрати  компанії на заданому рівні.

     2. Горизонтальна й вертикальна  інтеграція. Горизонтальна інтеграція  передбачає пошук можливостей  здійснення закупівель разом  із іншим покупцем. Збільшення  обсягів закупівлі дозволить  отримати знижки. Вертикальна інтеграція передбачає більш тісну роботу з ключовими постачальниками сировини й матеріалів, а також проведення моніторингу цін на сировину, виходу на ринок нових потенційних постачальників як альтернативу більш дорогим матеріалам.

     3. Аналіз можливостей передачі  на аутсорсинг дорогих процесів. Слід виділити, що вигідно робити  самостійно і що дешевше закуповувати  в інших виробників.

     4. Жорсткість контролю всіх видів  альтернативних витрат. Використання  платного Інтернету в особистих  цілях, телефонні дзвінки по  міжміському зв'язку, використання  оргтехніки - це ще не всі витрати,  яких можна уникнути.

     5. Перегляд організаційної структури  на предмет виключення зайвих  рівнів управління.

     6. Оптимізація технологічних процесів.

     7. Оптимізація оподаткування.

     8. Жорсткість кадрової політики.

     Але, все ж таки, основною умовою виходу підприємства з кризи є забезпечення позитивного чистого грошового  потоку. На практиці можливості істотного  збільшення об'єму власних фінансових ресурсів, в умовах кризового розвитку, обмежені. Тому основним напрямом забезпечення досягнення точки фінансової рівноваги  підприємством в кризових умовах є скорочення об'єму споживання фінансових ресурсів. Перелік заходів з покращення фінансового становища є індивідуальним для кожного з підприємств  та залежить від сфери в якій ведеться бізнес, груп продукції, кон'юнктури  ринку, регіональної інфраструктури, системи  управління, структури витрат на виробництво  і управління, техніко-технологічних  особливостей та інших факторів.

     Отже, щоб всі вище перераховані заходи менеджменту у кризових ситуаціях  були впроваджені в дію і при  цьому були отримані необхідні результати в стислі строки і з мінімальними ресурсами, необхідно:

     1. Покращити якiсть інформації, адже  забезпечення своєчасною, повною iнформацiєю  на всiх етапах прийняття рiшень  успiшно сприяє подоланню кризової  ситуацiї.

     2. Пiдвищити здатнiсть швидкої реакцiї  завдяки передбаченню кризової  ситуацiї. Раптовiсть кризи i негативнiсть  її наслiдкiв вимагають вiд управлiнцiв  термiнового аналiзу iнформацiї. Будь-якi виявлення симптомiв кризової  ситуацiї повиннi бути негайно  розглянутi i своєчасно врахованi.

     3. Здійснювати стратегічне планування. В умовах динамічно змінюваного  середовища воно є найважливішим  чинником стійкості й розвитку  підприємства. Ефективність стратегії  визначається відповідними внутрішніми  параметрами підприємства, його  положенням на ринку й, у  цілому, у зовнішньому середовищі. Виділяючи слабкі місця, слід  спрямовувати всі сили на їхнє  усунення.

     4. Формувати бюджет компанії. Планування  витрат і передавання повноважень  із управління витратами менеджерам  підрозділів дозволить значно  знизити витрати компанії.

     5.Пiдвищити  якiсть групових рiшень, органiзувати  обговорення проблем з врахуванням  рiзних точок зору, щоб знизити  ймовiрнiсть диктату лiдера.

     6. Органiзувати менеджерiв у групи  по подоланню кризи. Робота, яка  ведеться на подолання кризи,  вимагає напруженої роботи великої  кiлькостi учасникiв найрiзноманiтнішого  рiвня i є важкою задачею для  керiвництва. Тому використання  в кризових ситуацiях спецiальних  менеджерiв належить до важливих  факторiв успiху подолання кризи.

     7. Проводити профiлактику кризових  ситуацiй по наступних напрямках:  фiнансово-господарська дiяльнiсть;  культура управлiння фiрмою; iнновацiйна  активнiсть; моніторинг зовнiшнього i внутрiшнього середовища фiрми  i критерiї прийняття рiшень.

     Отже, успішна реалізація антикризових заходів  буде можливою лише за умови використання комплексного підходу до визначення кризової ситуації на підприємстві, який передбачає використання спеціальних методів і прийомів управління процесами попередження, переборювання та ліквідації кризи та дасть змогу сформувати ефективну систему антикризового управління на підприємстві, адекватну сучасним умовам господарювання. 

     Література

1. Антикризове управління підприємством: Навч. посіб./ З.Є. Шершньова, В.М. Багацький, Н.Д. Гетманцева; За заг. ред. З.Є. Шершньової. - К.: КНЕУ, 2007. - 680 с.
2. Айвазян З. А. Антикризисное управление : сущность стабилизационной программы / З. А. Айвазян, В. В. Кириченко // Эксперт. - 2001. - № 8.-С. 22-25
3. Баринов В.А. Антикризисное управление Учебное пособие. 2-е изд., перераб. и доп. (ГРИФ). – М.: ФБК-ПРЕСС. – 2005. – 488 с.
4. Іванюта С.М. Антикризове управління: навч. посіб. – К.: ЦУЛ. – 2007. – 288 c.
5. Терещенко О.О. Антикризове фінансове управління на підприємстві: Монографія. – К.: КНЕУ, 2006. – 268 с.
6. Обущак Т.А. Сутність фінансового стану підприємства // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – № 9- С. 11-15
7. Теория и практика антикризисного управления / Под ред. С. Г. Беляева, В. И. Кошкина. - М. : Закон и право: ЮНИТИ, 2005. - 469 с.
8. Фінанси підприємств: Підручник / Під ред. А.М. Поддєрьогіна. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 1999. – 384с.
9. Штангрет А.М., Копилюк О.І. Антикризове управління підприємством: навч. посіб. – К.: Знання. – 2007. – 335 c.