Аналіз фінансового стану підприємства

 

                          ТЕМА: « АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА»                                      

 

                                                                    ЗМІСТ

 

Вступ

1. Інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану підприємства

2. Поняття фінансової стійкості підприємства та фактори, які її забезпечують

3.Платоспроможність та ліквідність як складові фінансового стану підприємства

4. Характеристика показників рентабельності

Задачі

Висновки

Використана література

 

                                             Вступ

Неодмінною складовою переходу України до ринкових відносин є створення  нових підприємницьких структур та приватизація підприємств. Цей перехід  зумовив еволюцію відносин власності  і типів суб’єктів господарювання в напрямку забезпечення їх розмаїття. Процеси ринкових перетворень привернули суттєву увагу до дослідження  теоретичних та практичних проблем  подальшого розвитку та підвищення ефективності функціонування підприємств як державного, так і приватного сектора економіки  України.

Важливу роль у забезпеченні ефективних форм господарювання на вітчизняних  підприємствах відіграє аналіз фінансового  стану підприємств, який відповідає за відбір, оцінку та інтерпретацію  фінансових, економічних та інших  даних, що впливають на процес прийняття  інвестиційних та фінансових рішень. І хоча сам термін "фінанси" за останні 10-15 років пройшов через  певні зміни та суттєво ускладнився, фінансові аналітики у країнах  з розвинутою ринковою економікою традиційно займаються розрахунком коефіцієнтів, статистичним аналізом, складанням трендів  для прогнозування.

 

1. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ  АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

Інформаційною базою аналізу фінансового  стану підприємства є, в основному, фінансова звітність.

Фінансова звітність являє собою  систему показників, що відображають інформацію про фінансовий стан організації  на звітну дату, а також фінансові  результати її діяльності за звітний  період.

Склад, зміст, вимоги та інші методичні  основи фінансової звітності на підприємствах  України регламентовані новими Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р  №87. Згідно з цим П(С)БО фінансова  звітність складається з утворюючих єдине ціле взаємозалежних показників балансу, звіту про фінансові  результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал  і приміток до них. Головними вимогами до фінансової звітністі є достовірність, повнота та відкритість для ознайомлення користувачів.

Баланс підприємства (форма №1) служить індикатором для оцінки фінансового стану підприємства. Підсумок балансу дає орієнтовну суму коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства.

Для загальної оцінки фінансового  стану підприємства складають ущільнений баланс, у якому об'єднують у  групи однорідні статті. При цьому  скорочується число статей балансу, що підвищує його наочність і дозволяє порівнювати з балансами інших  підприємств.

Для одержання загальної оцінки динаміки фінансового стану можна  зіставити зміни результату балансу  зі змінами фінансових результатів  господарської діяльності (виручкою від реалізації продукції, прибутком  від реалізації, прибутком від  фінансово-господарської діяльності), використовуючи форму №2  "Звіт про фінансові результати" .

Примітки до фінансової звітності  повинні розкривати суть поданої  звітної інформації, облікову політику організації і забезпечувати  користувачів звітності додатковими даними, які недоцільно включати в баланс, звіт про фінансові результати та ін. звітні документи, але котрі є необхідними користувачам фінансової звітності для реальної оцінки майнового, фінансового стану організації і фінансових результатів її діяльності.

На вітчизняних підприємствах  часто здійснюють аналіз характеру  змін окремих статей балансу. Такий  аналіз проводиться за допомогою  горизонтального (часового) та вертикального (структурного) аналізу.

Горизонтальний аналіз полягає  в побудові однієї або декількох  аналітичних таблиць, у яких абсолютні  балансові показники доповнюються відносними темпами зростання (спаду). Мета горизонтального аналізу полягає  в тому, щоб виявити абсолютні  і відносні зміни розмірів різноманітних  статей балансу за визначений період, дати оцінку цим змінам. Для аналізу  беруть базисні темпи росту за декілька періодів. Найчастіше розбивка на періоди відбувається поквартально.

Цінність результатів горизонтального  аналізу суттєво знижується в  умовах інфляції, коливань цін на ресурси  та частих нововведень у податковому  законодавстві, які впливають на розподіл доходу. В цій ситуації на деяких підприємствах з високими темпами обіговості коштів (задіяних переважно у секторі роздрібної торгівлі та наданні послуг) доцільним  було б здійснення горизонтального  аналізу з врахуванням не щоквартальних, а щомісячних змін показників у статтях  балансу підприємства.

Велике значення для оцінки фінансового  стану має також вертикальний (структурний) аналіз активу і пасиву балансу, що дає представлення фінансового  звіту у вигляді відносних  показників. Мета вертикального аналізу  полягає в розрахунку питомої  ваги окремих статей у підсумку балансу  й оцінці його змін. За допомогою  вертикального аналізу можна  проводити міжгосподарські порівняння підприємств, а відносні показники  згладжують негативний вплив інфляційних  процесів.

Горизонтальний і вертикальний аналіз взаємодоповнюють один одного, на їхній основі будується порівняльний аналітичний баланс. У порівняльному  балансі відображаються лише основні розділи активу і пасиву балансу. Він характеризує як структуру звітної бухгалтерської форми, так і динаміку окремих її показників.

Таким чином, співставляючи структури  змін в активі і пасиві, можна  зробити висновки про те, через  які джерела, в основному, відбувся притік нових коштів і в які  активи ці нові кошти вкладені. Сама по собі структура майна і навіть її динаміка не дає відповідь на питання, наскільки вигідно для  інвестора вкладання грошей у  дане підприємство, а лише оцінює стан активів і наявність можливостей  для погашення боргів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. ПОНЯТТЯ ФІНАНСОВОЇ  СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТА ФАКТОРИ,  ЯКІ ЇЇ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ

Запорукою діяльності підприємства й  основою його розвитку в конкурентному  середовищі є стабільність (стійкість). На неї впливають різні чинники  – як внутрішні, так і зовнішні: виробництво дешевої продукції  та надання послуг, які мають попит; міцне становище підприємства на ринку; високий рівень матеріально-технічного забезпечення виробництва і застосування передових технологій; налагодженість економічних зв'язків із партнерами; ритмічність кругообігу засобів; ефективність господарських і фінансових операцій; незначний ступінь ризику в процесі  здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо. Таке розмаїття чинників зумовлює різні аспекти стійкості  підприємства, зокрема, внутрішній і  зовнішній.

Внутрішня стійкість підприємства відображає такий стан його трудового  потенціалу, матеріально-речової і  вартісної (грошової) структур виробництва  і таку його динаміку, при якій забезпечуються стабільно високі натурально-речові й фінансові результати функціонування підприємства. В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне й гнучке управління внутрішніми і зовнішніми факторами  його діяльності.

Зовнішню щодо суб'єкта господарювання стійкість слід визначати на основі стабільності економічного середовища, в рамках якого здійснюються його діяльність. Вона досягається відповідним  макроекономічним регулюванням ринкової економіки.

Загальна стійкість підприємства може бути забезпечена лише за умови  стабільної реалізації продукції й  одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов'язання перед  бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Водночас для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків  і всіх зобов'язань у нього  залишався такий розмір прибутку, який би дав змогу розвивати виробництво  й виводити його на конкурентноздатний рівень, здійснювати соціально-культурні  програми для своїх працівників, забезпечувати посилення стимулів для їхньої високоефективної праці.

Саме така ситуація виражає зміст  фінансової стійкості, яка є головним компонентом загальної стійкості  підприємства. Фінансова стійкість  є наслідком стабільного перевищення  прибутків над витратами, забезпечує вільне маневрування коштами підприємства і шляхом ефективного їх використання сприяє безперебійному процесу виробництва  і реалізації продукції.

Зовнішнім проявом фінансової стійкості  виступає платоспроможність підприємства, тобто здатність підприємства своєчасно  і в повному обсязі виконати свої платіжні зобов'язання, що випливають з торгових, кредитних і інших  операцій платіжного характеру.

Вищою формою стійкості підприємства є його спроможність розвиватися  в умовах внутрішнього і зовнішнього  середовища. Для цього підприємство повинно мати гнучку структуру фінансових ресурсів і при необхідності мати можливість залучати позикові кошти, тобто  бути кредитоспроможним. Кредитоспроможним  є підприємство при наявності  в нього передумов для одержання  кредиту і спроможності своєчасно  повернути взяту позику зі сплатою  належних відсотків за рахунок прибутку або інших фінансових ресурсів.

За рахунок прибутку підприємство не тільки погашає свої зобов'язання перед банками, бюджетом, страховими компаніями та іншими підприємствами, але й інвестує кошти в капітальні витрати. Для підтримки фінансової стійкості важливий не тільки ріст абсолютної величини прибутку, але  і його рівня щодо вкладеного капіталу або витрат підприємства, тобто рентабельності.

Успіх фінансово-господарської діяльності підприємства, а отже і його фінансова  стійкість, багато в чому залежить від  показників забезпеченості підприємства засобами та відповідними джерелами  їх формування.

Для характеристики джерел формування запасів визначають три основних показники:

1. наявність власних обігових коштів (ВОК) – визначається як різниця між капіталом і резервами та необоротніми активами. Цей показник характеризує чистий оборотний капітал. Його збільшення порівняно з попереднім періодом свідчить про подальший розвиток діяльності підприємства. У формалізованому вигляді наявність обігових коштів можна записати:

ВОК = КіР – ПА, де

 

КіР – сума капіталу і резервів; ПА – позаобігові активи.

 

2. наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат (ВД) – визначається шляхом збільшення значення попереднього показника на суму довгострокових пасивів:

ВД = ВОК + ДП, де

 

ДП – довгострокові пасиви.

 

3. загальний розмір основних джерел формування запасів і витрат (ОД) визначається шляхом збільшення попереднього показника на суму короткострокових позичкових коштів:

ОД = ВД + КПК, де

 

КПК – короткострокові позикові кошти.

Цій трійці показників наявності джерел формування запасів відповідають три  показники забезпеченості запасів  джерелами їхнього формування:

1. надлишок (+) або нестача (-) власних обігових коштів (DВОК):

DВОК =  ВОК – З, де

З – запаси.

2. надлишок (+) або нестача (-) власних та довгострокових джерел формування запасів (DВД):

DВД  = ВД – 3

3. надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів (DОД):

DОД  = ОД – 3

Для характеристики фінансової ситуації на підприємстві існує чотири типи фінансової стійкості:

1. Абсолютна стійкість фінансового стану, яка в нинішніх умовах розвитку економіки України зустрічається доволі рідко, задається умовою:

З < ВОК + К, де

К – кредити банківських установ, а також кредиторська заборгованість за товари.

2. Нормальна стійкість фінансового стану підприємства, яка гарантує його платоспроможність, відповідає наступній умові:

З = ВОК + К

3. Нестійкий фінансовий стан характеризується рівнем платоспроможності, при якому зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів і збільшення ВОК:

З = ВОК + К + ДПФН, де

ДПФН – джерела, що послаблюють  фінансову напруженість.

4. Кризовий фінансовий стан, при якому підприємство знаходиться на межі банкрутства, тому що грошові кошти, короткострокові цінні папери і дебіторська заборгованість не покривають навіть його кредиторської заборгованості і прострочених позик:

З > ВОК + К

Таким  чином фінансова стійкість  підприємства є комплексним поняттям, що залежить від численних і різноманітних факторів. Якщо якийсь із них випадає з аналізу фінансової стійкості, то оцінка впливу інших, прийнятих у розрахунок факторів, а також висновки ризикують виявитися спотвореними і не спроможними забезпечити фінансову стійкість.

Як правило, будучи тісно пов'язаними, зазначені фактори нерідко різнонаправленно впливають на результати функціонування підприємства, а значить, і на його фінансову стійкість. Негативна  взаємодія одних факторів здатна знизити чи навіть повністю знищити  позитивний вплив інших.