Загальна характеристика фінансового стану підприємства

ЗМІСТ 

Вступ.....................................................................................................................3

1.Теоретична частина............................................................................................5

2.Аналітична частина...........................................................................................18

   2.1 Загальна характеристика бухгалтерської звітності, яка використовується для оцінки фінансового стану підприємства. Методи проведення аналізу фінансового стану підприємства.............................................................................18

   2.2 Загальна  оцінка динаміки і структури  статей бухгалтерського балансу.......................................................................................................................24

   2.3 Загальна  характеристика фінансового стану  підприємства.....................27

   2.4 Структура  джерел фінансових ресурсів підприємства.............................29

   2.5 Аналіз  ліквідності балансу..........................................................................31

   2.6 Аналіз  зворотності обігових коштів  підприємства...................................35

   2.7 Аналіз  ефективності використання майна підприємства.........................38

3.Висновки та пропозиції щодо поліпшення фінансового стану підприємства………………………………………………………………...……...40

Використана література...................................................................................42 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       ВСТУП 

   В останні роки. в Україні продовжував зростати фінансовий результат діяльності підприємств. Так, коли в 2000 р. фінансовий результат суб'єктів господарювання від звичайної діяльності до оподаткування (крім малих і сільськогосподарських підприємств) становив понад 11,5 млрд гри, то у 2002 р. цей показник становив вже понад 14,5 млрд грн, тобто на 3,0 млрд грн або на 26% більше ніж у 2000 р.

   Але, незважаючи на позитивний розвиток економіки , багато підприємств в Україні працювало збитково.

 Наслідком наявності значної суми дебіторської та кредиторської заборгованості та її прострочених розмірів є неплатоспроможність  значної кількості суб'єктів господарювання, а це свідчить про те, що такі підприємства знаходяться в глибокій фінансовій кризі

   У системі заходів для виходу підприємств з економічної кризи застосовується так звана санація.

   Санація — система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом і його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського стану боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміни організаційно-правової та виробничої структури боржника.

   Головною  метою санації є мобілізація  фінансових ресурсів для відновлення (поліпшення) платоспроможності та ліквідності підприємств, а також формування фінансового капіталу для здійснення санаційних заходів.

   Фінансова санація — покриття поточних збитків і ліквідація причини їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності і платоспроможності підприємства, скорочення всіх видів заборгованостей, формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів. Якщо мобілізованих фінансових ресурсів із децентралізованих джерел не вистачило для проведення санації або реструктуризації, то в окремих випадках може бути прийняте рішення про надання державної фінансової підтримки.

   Фінансова підтримка державою підприємств  може здійснюватися шляхом централізованої  санації у вигляді прямого  бюджетного фінансування і непрямими формами державного впливу.

     Можливе також надання державних гарантій для отримання вітчизняними підприємствами внутрішніх кредитів, особливо під програми санації та реструктуризації виробництва. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      1 ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА 

   Сьогодні, коли економіка України переходить на ринкові методи функціонування, кожне підприємство саме відповідає за себе. Знов створені і вже діючі  підприємства самі вирішують яку продукцію випускати та за якими цінами її реалізувати. Але не зважаючи на це, багато підприємств є збитковими, що призводить до застосування такого методу оздоровлення економічної стабільності підприємства – як санація. 

     Фінансова санація підприємства, її економічний  зміст та порядок проведення. 

   В останні роки економіка України розвивається досить-таки динамічно. Так, коли у 2000 р. порівняно з 1999 р. реальний внутрішній продукт збільшився на 6%, то у 2001 р. - на 9%. У 2002 р. обсяг виробництва валового внутрішнього продукту становив понад 220 млрд. гри. Найбільший внесок у це зростання зробили такі галузі  економіки, як переробна, харчова, легка промисловість і машинобудування.

   Але, незважаючи на позитивні зрушення в  економіці в останні роки, практично 30% підприємств в Україні працювало збитково.

    Збиткова робота підприємств та організацій є однією з головних причин їх незадовільного фінансового стану. Наслідком же незадовільного фінансового стану підприємств є збільшення їхньої кредиторської та дебіторської заборгованості. Так, коли дебіторська та кредиторська заборгованість по всіх суб'єктах господарювання (крім малих підприємств і бюджетних установ) на 1 грудня 2000 р. становила, відповідно 197,2 і 270,0 млрд. грн., що перевищило їх розмір у порівнянні з початком 2000 р. відповідно на 15,8% і 17,8%. Станом же на 1 листопада 2001 р. дебіторська та кредиторська заборгованість по зазначених суб'єктах господарювання становила відповідно 215,8 млрд. грн. і 278,0 млрд. грн., тобто зросла порівняно з початком року відповідно на 16,5% і 7,6%. На перше грудня 2003 року дебіторська заборгованість становила 273,1 млрд. грн., а кредиторська — 340,9 млрд. грн., що відповідно на 26,5% і на 22,6% більше ніж на 1 листопада 2001 р.

   Протягом останніх років значною залишалась питома вага простроченої заборгованості її частка у загальній сумі дебіторської заборгованості (станом на 1 грудня 2003 р.) становить більше 30%, а кредиторської — понад 32%.

   Як  наслідок наявності значної суми дебіторської та кредиторської заборгованості та її прострочених розмірів є неплатоспроможність  значної кількості суб'єктів господарювання, а це свідчить про те, що такі підприємства знаходяться в глибокій фінансовій кризі

   Отже, під фінансовою кризою слід розуміти недостатність власних коштів у господарюючих суб'єктів для здійснення своєчасних платежів до бюджету, цільових фондів, розрахунків із постачальниками та підрядникам, робітниками та інше внаслідок зниження результатів їх господарсько-фінансової діяльності з різних причин. Або фінансова криза — це неспроможність підприємства здійснювати фінансове забезпечення власної поточної виробничо-фінансової діяльності.

     У системі заходів для виходу з економічної кризи застосовується так звана санація. під якою розуміють систему економіко-організаційшіх заходів, спрямованих на підвищення прибутковості й ефективності виробництва, на оздоровлення фінансового стану підприємств-боржників. Слово «санація» походить від латинського «sanare», що в перекладі означає оздоровлення чи одужання.

Санація може здійснюватись у таких випадках:

   1) необхідності забезпечення розвитку пріоритетних галузей народного господарства, більш важливих підприємств в силу їх значущості для народного господарства;

   2) переорієнтації підприємницької діяльності;

   3) здійснення антимонопольних заходів;

   4) за ініціативою суб'єкта господарювання, який знаходиться в кризі, якщо існує загроза оголошення його банкрутом у майбутньому;

   5) за рішенням господарського суду; -

   6) за рішенням кредиторів відмовитися від частки своїх вимог з метою, щоб підприємство (якщо воно перспективне) продовжувало свою діяльність, або коли вони бачать в санації можливість врятувати свій капітал;

   7) коли боржник за власною ініціативою звертається до господарського суду з заявою про порушення справи про своє банкрутство у випадках, якщо є фінансова неспроможність або існує реальна загроза такої неспроможності;

   8) коли закінчився місячний термін після опублікування в офіційному друкованому органі Верховної Ради або Кабінету Міністрів України заяви про порушення справи про банкрутство цього підприємства у випадках, коли надійшли пропозиції від фізичних і юридичних осіб, які бажають задовольнити вимога кредиторів до боржника;

   9) за ініціативою фінансово-кредитної установи у випадках оголошення клієнта неплатоспроможним;

   10) за ініціативою заставодержателя цілісного майнового комплексу підприємства у випадках невиконання зобов'язань, забезпечених іпотекою майнового комплексу та ін.

   Головною  метою санації є мобілізація  фінансових ресурсів для відновлення (поліпшення) платоспроможності та ліквідності підприємств, а також формування фінансового капіталу для здійснення санаційних заходів.

   Підставою для проведення санації є наявність реальної загрози банкрутства підприємств.

   Для визначення рівня фінансово-господарської  діяльності підприємств, що опинилися у фінансовій кризі, та прийняття рішення щодо визначення необхідності та джерел фінансування санації, проводиться санаційний аудит.

   Аудит — це незалежна експертиза публічної бухгалтерської та фінансової звітності, іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, повноти обліку і його відповідності чинному законодавству, а також формування висновків щодо реального фінансового стану підприємства.

   Окремою ділянкою загального аудиту є санаційний аудит. Його відмінною рисою є  те, що він проводиться на підприємствах, які опинилися у фінансовій кризі.

   Головною  метою санаційного аудиту є оцінка рівня фінансової кризи та виявлення  фінансової спроможності її подолання  на підприємстві на підставі проведення аналізу фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання.

   Проведення  санаційного аудиту обумовлюється  необхідністю наявності об'єктивної інформації про фінансовий стан підприємства, яке опинилося в фінансовій кризі.

 Санаційний  аудит підприємства, що перебуває  у фінансовій кризі, можуть замовляти:

   1) саме підприємство — у випадках, якщо воно виходить з пропозицією про укладення мирової угоди та проведення санації у процесі провадження справи про банкрутство;

   2) потенційний санатор — у випадках, якщо вирішується питання про санацію підприємства через його реорганізацію шляхом приєднання до іншого, або злиття з іншим підприємством;

   3) державні органи — у випадках, якщо вирішується питання про надання підприємству державної санаційної підтримки;

   4) позикодавець — у випадках, якщо вирішується питання про надання санаційного кредиту;

   5) існуючі та потенційні власники корпоративних прав підприємства — у випадках, якщо приймається рішення про збільшення статутного фонду тощо.

   На  вимогу замовників санаційний аудит  проводиться зовнішніми, не залежними  як від підприємства, аудит якого  проводиться, так і від замовника  аудиту, аудиторами.

   Аудитор на основі результатів перевірки  фінансово-господарської діяльності підприємства, яке знаходиться у  фінансовій кризі, мусить дати висновок щодо його санаційної спроможності, тобто  про спроможність до виживання.

   Санаційна спроможність — це наявність у підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі, фінансових, організаційно-технічних та правових можливостей, які визначають його здатність самостійно провести фінансову санацію.

   Санаційну спроможність підприємства можна виявити, якщо в процесі санаційного аудиту вирішуються такі питання:

   1) визначені причини фінансової кризи, її глибина та можливості подолання;