Роль фінансів в розвитку соціальної сфери в Україні

Законом “Про бюджетну систему України ” передбачається регулювання доходів бюджетів з  урахуванням економічного, соціального, природного й економічного стану  відповідних територій. Проте невідомо за якими критеріями визначається стан цих територій. Тому практика регулювання залишається старою: визначається сума видатків, що не покриваються власними доходами регіонів, на дану величину обраховуються відрахування від загальнодержавних податків і зборів та дотацій з великим впливом суб’єктивного фактору. Така система не створює стимулів для регіонів щодо збільшення надходжень до бюджетів.Норми відрахування від регулюючих доходів постійно змінюється, що унеможливлює прогнозування доходів регіонів на перспективу. Аналогічна ситуація з іншими податками. Із 1992 року встановлене зарахування 30% земельного податку до державного бюджету (з 1997 р. знову 100%, закріплено за місцевими бюджетами), з 1994 р. – 80% плати за воду та 40% плати за спецвикористання надр, із 1996 р. – 80% лісового доходу, з 1997 р. 10% плати за забруднення навколишнього природного середовища належить до державного бюджету, замість 100% перерахування до місцевих бюджетів.

Невдосконаленість системи регулювання бюджетів в  Україні полягає у відсутності чіткого критерію визначення норм відрахувань та дотацій. Вважаю за потрібне переглянути порядок зарахування ПДВ, повернувши йому статус регулюючого. Проблему відшкодування вхідного ПДВ можна розв’язати іншим способом, наприклад, проводити відшкодування з єдиного державного бюджету, а заборгованість між бюджетами гасити за взаємними розрахунками.

Місцеві бюджети  мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень  та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб.

При забезпеченні збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів не враховуються вільні залишки бюджетних коштів.

У разі коли вичерпано  можливості збалансування доходів  і видатків місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних   соціальних потреб, держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій, субвенцій, субсидій відповідно до закону.

ВИСНОВОК

Україна, яка  знаходиться в іншій соціально-економічній  і політичній ситуації, не повинна  сліпо копіювати досвід ані інших країн перехідної економіки, ані тим більш економічно розвинених країн, з їх системою соціального захисту та соціальної політики в цілому, що склалася потягом кількох десятиліть. Наші уряд і Верховна Рада мають своє власне уявлення і про соціальні пріоритети, і про засоби досягнення їх. Проте не можна нехтувати накопиченим у світі досвідом вирішення соціальних проблем, треба його повсякчас аналізувати й використовувати для власних потреб.

На нашу думку, пенсійна система має гарантувати громадянам пенсійного віку, які не в змозі більше працювати, компенсацію втраченого заробітку у вигляді адекватного розміру пенсії. Адекватний розмір пенсії означає, що вона прямо залежить від тривалості страхового (трудового) стажу та сплачених протягом усієї трудової діяльності внесків. Усі працівники, які сплачують однакові внески, мають отримувати однакові пенсії. Це один із найголовніших принципів соціальної справедливості. Одначе проведена диференціація розмірів страхових внесків залежно від заробітку для деяких категорій працівників лише символічно перекриває витрати на одержання надвеликих розмірів пенсій і аж ніяк не відповідає принципу соціальної справедливості.

Ми вважаємо, що, якщо не досягти реального зростання  доходів, позитивне вирішення проблеми подолання бідності втрачає перспективу. Гарантований успіх залежатиме від того, якою мірою і якими заходами вдасться впорядкувати два процеси: підвищення доходів і динаміку цін. Це питання не тільки фінансово-бюджетного, а й реального сектора економіки. Для переважної більшості населення навіть стабілізації рівня реальних доходів означатиме подальшу деформацію споживчих пропорцій і стандартів. Як результат, відтворюватиметься негативна тенденція до звуження платоспроможного попиту на товари і послуги.

Проведення  ринкових реформ значною мірою залежить від стану фінансів держави та їх складової   бюджету. Через  бюджет держава акумулює кошти для  фінансування пріоритетних напрямків  виробництва, соціального розвитку, активізує заходи щодо економії коштів і їх надходження.

Серед першочергових  завдань провідне місце посідає  розробка науково обгрунтованих  концепцій доходів, побудова оптимальної  моделі податкової системи, чітке дотримання податкового законодавства.

Одним з напрямків  ефективного формування дохідної частини бюджету є детальний аналіз виконання кожного джерела доходу протягом попередніх років та врахування певних об’єктивних причин відхилення від передбачених показників.

В умовах економічної  кризи особливо гострою залишається  проблема соціального захисту. Основне завдання – державна гарантія соціальних послуг на рівні мінімальних стандартів. В зв’язку з цим необхідно:

-

зменшити суму пільг, якими користується населення;

-

забезпечення  на мінімальному рівні бюджетного фінансування освіти, медицини за умови розвитку мережі не державних установ;

-

поступовий  перехід від державного пенсійного, соціального і медичного забезпечення до пенсійного, соціального і медичного  страхування.

Досить вагомі потенційні можливості скорочення витратної частини бюджету пов’язані з удосконаленням процесу формування місцевих бюджетів.

Потребує вирішення  питання фінансування забезпечення експлуатації та утримання об’єктів  комунальної власності, які перебувають  у власності членів територіальної громади.

Перелічені  вище шляхи оптимізації державного бюджету України потребують поступового впровадження. Обєктивною передумовою забезпечення оптимальної збалансованості бюджету будь-якої країни є його реальне наповнення, в основі якого лежить економічне зростання.

Джерела фінансового  забезпечення соціальної сфери мають  свої значення і розраховані на відповідні категорії населення. Удосконалення  системи фінансового забезпечення соціальної сфери має здійснюватися, і це підтверджує світовий досвід, шляхом комплексного використання усіх джерел і оптимізації їх структури. Така модель є об’єктивною реальністю і поступово сформується в Україні. Це дасть змогу зберегти і підвищити життєвий рівень, ступінь освідченності населення, науковий потенціал держави. Основним стратегічним ресурсом держави, головним фактором економічного зростання є люди з їхнім інтелектуальним, підприємницьким, виробничим потенціалом. Трудовий потенціал країни в останні роки знижується через низьку народжуваність та старіння населення. Рівень освіти населення в Україні   хоча є одним з найвищих серед країн Центральної та Східної Європи, але якість освіти неналежна через недостатню забезпеченість сучасними підручниками, наочним приладдям, низький рівень комп’ютеризації.

Наявність ефективної системи підготовки нових працівників, які б відповідали сучасним вимогам до кваліфікованої робочої сили, є обов’язковою умовою економічної стабільності суспільства. Але за останні роки значно зменшилась кількість професійно-технічних закладів, які здійснюють підготовку кваліфікованих робітників.

Місцеві бюджети  мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень  та забезпечення населення послугами  не нижче рівня мінімальних соціальних потреб.

При забезпеченні збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів не враховуються вільні залишки бюджетних коштів. Держава  забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій, субвенцій, субсидій відповідно до закону.

Основним завданням  відділу субсидій є призначення  щомісячної адресної безготівкової  субсидії для відшкодування населенню  витрат на оплату за використання житла, його утримання та комунальні послуги (водо, -тепло, -газопостачання, вивезення побутового сміття та різних нечистот), контроль за їх цільовим використанням.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція  України.

2. Закон України  "Про підприємства в Україні"  від 27 березня 1991 р.

3. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 p. №996-XIV.

4. Постанова  Кабінету Міністрів України від  28 лютого 2000 р. №419 "Про складання  фінансової звітності".

5. Базилевич  В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси.  Навчальний посібник / за заг. ред. Базилевича В.Д. – Київ: Атіка, 2002. – 368 с.

6. Башнянин Г.І.  Фінансові системи в економіці  держави // Фінанси України. – 1999. - №10. – с. 51 – 55

7. Безгубенко  Л.М. Фінансова система України в умовах економіки перехідного типу // Фінанси України. – 1996. - №9. – с. 13 – 18

8. Василик О.Д.  Теорія фінансів : Підручник. – Київ: НІОС, 2001. – 416 с.

9. Василик   О.Д. Фінанси в економічній  системі держави // Фінанси України. – 1999. - №10. – с. 51 – 56

10. Ващишин А.М., Яремко Л.А. Фінансова система  і соціально-економічна стабільність // Фінанси України. – 1999. - №10. – с. 80 – 88

11. Геєць В.  Про політику економічного зростання  в Україні // Банківська справа. – 1999. - №4. – с. 3 – 13

12. Державне  регулювання економіки: Навч. посібник / С.М. Чистов, А.Є. Никифоров, Т.Ф.  Куценко та ін. – Київ: КНЕУ, 2000. – 316 с.

13. Дядкова Н. – Про заходи щодо підвищення результативності роботи міністерства праці та соціальної політики. - Україна: аспекти праці, 2005, № 2.

14. Єпіфанов  А.О., Сало І.В., Д’яконова І.І.  Бюджет і фінансова політика  України. – 2-ге вид. – Київ: Наукова думка, 1999. – 302 с.

15. Загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  та пенсійне забезпечення: у цифрах  і фактах – К.: Міністерство  праці та соціальної політики  України, Пенсійний фонд України, 2004. – 45 с.

16. Іванова О.Л. - Соціальна політика : теоретичні аспекти. – К.: Академія, 2003. – 107с.

17. Історично-правові  аспекти становлення та розвитку  місцевого самоврядування: світовий  і український досвід. – К., 1999. – С.26-30.

18. Карпінський  Б.А.. Герасименко О.В. Основи збалансованості фінансової системи держави // Фінанси України. – 2003. – №1. – с. 77 – 81

19. Кузь В.Г., Руденко Ю.Д., Сергійчук З.О. Основи  національного виховання. –Умань, 1993.– С.49-50.

20. Ліванова  Є. – Проблеми майнового розшарування населення України. - Україна: аспекти праці, 2005, № 4.

21. Луніна І.О.  Державні фінанси України у  перехідний період. – Харків: Форт, 2000. – 296 с.

22. Ляшенко Г.П.  Роль фінансів у державному  регулюванні економічного та соціального розвитку // Фінанси України. – 1999. - №5. – с. 46 – 53

23. Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога З.  Державне регулювання   економіки  / За ред. д.е.н., проф., акад. АН вищої  школи України І.Р. Михасюка. – Львівський національний ун-т ім. І.Франка. Підручник. Друге вид., випр. і доп. – Київ: Атіка, Ельга-Н, 2000. – 592 с.

24. Морозова  Т.Г., А.В. Пукулькина. - Государственное  регулирование экономики и социальный  комплекс. – М.: Финстатинформ, 2001. – 217 с.

25. Новіков В. – Потенціал стабільної соціальної  політики. – Україна: аспекти  праці, 2005, № 1.

26. Огонь Ц.Г.  Фінансові методи регулювання  економіки // Фінанси України. – 1996. - №1. – с. 38 – 50

27. Опарін В.М. – Фінанси – інституціональна структура суспільства // Фінанси України. – 2001. - №8. – с. 24 – 30

28. Опарін В.М.  Фінанси (загальна теорія): Навч. посібник. – 2-ге вид., доп. і  перероб. – Київ: КНЕУ, 2001. – 240 с.

29. Основи социальной  работы /Отв. Ред. П.Д.Павленок. – М., 2000. – С.28.

30. Переваги  і недоліки оновленого бюджету. - Журнал ТПП України “Діловий  Вісник”, 2005, № 5.

31. Петровська  І.О., Клиновий Д.В. Фінанси (з  елементами статистики фінансів). Навчальний посібник. – Київ: ЦУЛ, 2002. – 300 с.

32. Соціальний  захист як ознака цивілізаційного  суспільства. – Віче, 2005, №5.

33. Социальная  работа /Под ред. В.И.Курбатова. – Ростов-на-Дону, 1999. – С.6-10.

34. Спікер П. - Соціальна політика : теорії та  підходи. – К.: Фелікс, 2004. – 400 с.

35. Стратегія  економічного і соціального розвитку  України (2004-2015 роки) “Шляхом Європейської  інтеграції” – Авт. кол.: А.С.  Гальчинський, В.М. Геєць та ін.; Нац. ін-т стратег. дослідж., Ін-т екон. прогнозування НАН України, М-во економіки та з питань європ. інтегр. України. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. – 416 с.

36. Субтельний  О. Україна. Історія. – К., 1993. – С. 127-129.

37. Тетерский  С.В. Введение в социальную  работу. – М., 2000. – С.242.

38. Финансы, денежное  обращение и кредит :   Учебник  / М.В. Романовский и др. Под  ред. М.В. Романовского, О.В. Врублевской. – Москва: Юрайт-М, 2001. – 543 с.