Роль фінансів в розвитку соціальної сфери в Україні

· активізація  соціальної ролі держави, відпрацювання  механізму взаємодії держави  і суспільства в соціальній сфері;

· забезпечення гідних і безпечних умов життя  та праці, зростання добробуту громадян;

· створення  кожній людині можливостей реалізувати  її здібності, одержувати доход відповідно до результатів праці, компетентності, таланту;

· стимулювання мотивації до трудової та підприємницької  діяльності, становлення середнього класу;

· забезпечення відтворення населення, оптимізація  ситуації на ринку праці;

· гармонізація відносин між різними соціальними  групами, формування почуття соціальної солідарності;

· формування ефективної системи соціального захисту  населення;

· реформування пенсійної системи;

· розвиток соціальної інфраструктури, створення умов для  виховання, освіти, духовного розвитку дітей, молоді;

· зміцнення  сім'ї, підвищення її ролі у суспільстві.

Цілі соціальної політики поточного характеру:

· погашення  заборгованості з заробітної плати та соціальних виплат;

· забезпечення прожиткового мінімуму;

· боротьба з  бідністю, надання адресної допомоги;

· захист громадян від інфляції за допомогою своєчасної індек-сації доходів;

· обмеження  безробіття та стимулювання зайнятості населення;

· створення  екологічно та соціальне безпечних  умов життя;

· запобігання  соціальній деградації тощо.

Методи впливу держави на розвиток соціальної сфери:

· правове забезпечення соціального захисту населення, прийняття відповідних законодавчих та нормативних актів;

· прямі державні витрати із бюджетів різних рівнів на фінансування соціальної сфери (розвиток освіти, науки, медичне обслуговування, охорона навколишнього середовища тощо);

· соціальні  трансферти   у вигляді різного  роду соціальних субсидій;

· впровадження ефективної прогресивної системи оподаткування  індивідуальних грошових доходів населення;

· прогнозування  стану загальнонаціональних і регіональних ринків праці; створення мережі центрів  служб зайнятості й бірж праці;

· встановлення соціальних і екологічних нормативів і стандартів; контроль за їх дотриманням;

· державні програми з вирішення конкретних соціальних проблем (боротьба з бідністю, освітні, медичні, екологічні та інші);

· державний  вплив на ціни та цінотворення;

· обов'язкове соціальне страхування в різних формах;

· пенсійне забезпечення;

· розвиток державного сектору економіки та виробництво  суспільних товарів і послуг;

· підготовка та перепідготовка кадрів;

· організація  оплачуваних громадських робіт;

· соціальне  партнерство.

1.5 Фінансове забезпечення соціальних відносин в Україні

У соціальній сфері  України проблема фінансування стоїть особливо гостро. Досить довго переважним джерелом її фінансового забезпечення був бюджет держави.

Світова фінансова  наука і практика визначають такі джерела фінансування соціальної сфери [43, 6]:

Ш плата за надані послуги;

Ш бюджетні асигнування;

Ш фінансові  ресурси підприємств;

Ш кошти спонсорів, меценатів і благодійних організацій  та фондів;

Ш страхування;

Ш кредит.

Нині в Україні  використовуються практично всі джерела, однак стрункої системи не сформовано. Сьогодні в Україні при виділені бюджетних асигнувань переважає принцип малозабезпеченості. Наприклад, житлові субсидії виділяються сім’ям, якщо плата за житлово-комунальні послуги за нормами споживання перевищує 15% їх сукупного доходу на місяць. До складу установ і організацій, що належать до соціальної сфери, входять ті, що традиційно надавали платні послуги, тобто покриття витрат здійснювалися за рахунок накопичень населення. Це підприємства житлово-комунального господарства, побутового обслуговування, громадського харчування. А останнім часом мережа установ, що надають платні послуги, помітно розширилась, що пов’язане з кризовим станом економіки України з’явилися приватні школи, дитячі садки, гімназії, ліцеї. У вищих навчальних закладах поряд із бюджетними існують і так звані комерційні групи [32, 9].

Аналогічна  ситуація склалась і у медицині. Одночасно з державними клініками, центрами, лікарнями існують і  приватні.

Наступне джерело забезпечення   життєдіяльності соціальної сфери фінанси підприємств. Підприємство за рахунок своїх доходів формує соціальну інфраструктуру, що дає змогу максимально задовольнити матеріальні і духовні потреби його працівників.

Функціонують  відомчі санаторії, будинки відпочинку, профілакторії, дитячі садки, заклади культури, укладаються договори на обслуговування колективу підприємств поліклініками, а також, за рахунок фінансових ресурсів підприємств будуть розвиватись обсяги соціальної інфраструктури, і тим самим частково знімається навантаження з міського і державного бюджетів.

Місцеві бюджети  не завжди спроможні забезпечити  нормальне функціонування об’єктів  соціальної сфери. Передача відомчого  житла та інших об’єктів  соціальної інфраструктури у муніципальну власність є важливою умовою для зниження затрат підприємств і виходу із кризового стану. Однак через недостатність коштів у місцевих бюджетів вказані об’єкти або закривають, або передаються у приватну власність [38, 128].

Одним із виходів із такого становища може бути збереження у ряді випадків об’єктів відомчого підпорядкування або спільне фінансування об’єктів соціальної інфраструктури як за рахунок власних джерел підприємств, так і за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Використовуючи  досвід країн із розвинутою ринковою економікою, слід розглядати ще одне джерело  фінансового забезпечення фінансової сфери – меценатство, спонсорство. Це досить нове явище в економічному житті України, як благодійність. Її можна трактувати як не комерційну (неприбуткову діяльність організацій і окремих осіб), спрямовану на задоволення потреб соціального розвитку. У більш широкому розумінні благодійність визначається як інвестування соціальної сфери. В умовах кризи основним її джерелом в Україні служать кошти міжнародних благодійних організацій.

16 вересня 1997 року набув чинності Закон  України “Про благодійність і  благодійницьку діяльність”, який  закріпив основні принципи благодійності,  напрямки благодійницької діяльності, форми її здійснення, джерела формування коштів благодійницьких організацій. Згідно з новою редакцією Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” суми коштів або вартість майна, які добровільно перераховані (передані) до неприбуткових організацій (у тому числі благодійні внески) зараховуються до складу валових   витрат підприємства у розмірі не більш як 4% прибутку, що обкладається податком. Якщо ж підприємство хоче надати допомогу благодійницькій організації понад ці розміри то вона проводиться за рахунок прибутку, що залишається у його розпорядженні.

В Україні нині зареєстровано 216 благодійних організацій. Їх кошти використовуються на різні  соціальні цілі: програми державного значення, виділення стипендій обдарованим  дітям для одержання ними освіти, різні спортивні змагання (Олімпійські ігри). Ресурси благодійних організацій в основному спрямовані: на фінансування об’єктів інфраструктури для малозабезпечених прошарків населення.

Наступним джерелом фінансового забезпечення соціальної інфраструктури є страхування – пенсійне, медичне , соціальне. Вона розраховане на все зайняте населення держави, оскільки саме воно бере участь у створені страхових фондів. Для забезпечення страхової діяльності повинні застосовуватись основні принципи: обов’язкові страхування для всіх, хто працює, і фінансової участі застрахованих у формуванні страхових фондів; дотримання особливого порядку фінансування страхових фондів, що забезпечують відтворення коштів на страхування; управління діяльності фондів страхування на основі партнерства або паритету [10, 82].

Через систему  страхування здійснюється перерозподіл грошових засобів від працездатних до непрацездатних, від тих, хто працює, до безробітних.

Використання  страхування гарантує матеріальну  підтримку на старість, у разі інвалідності, захворювання. Закріплення обов’язковості страхування забезпечити розв’язання проблеми виділення коштів із бюджету на розвиток медицини, зростання рівня соціального, пенсійного забезпечення. Створені позабюджетні фонди (Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування) поповнюється за рахунок страхових платежів.

Серед інших  джерел пенсійного забезпечення виділяються  кошти державного бюджету на цільове  фінансування. Відраховуючи внески у  вказані фонди, кожен, хто працює, одержить на старість пенсію, будь-які виплати, допомогу у разі страхового випадку. Доцільно за рахунок Фонду соціального страхування проводити заходи з профілактики профзахворювань, оскільки суми для відшкодування потерпілим значно перевищують видатки на лікування у зв’язку з одержаним професійним захворюванням.

І останнє джерело – кредитування. У соціальні  сфері вони являє собою плату   за послуги за рахунок отриманих  кредитів. Така практика широко розповсюджена  на Заході, особливо так звані студентські позики. Не всі молоді люди, що бажають одержати освіту, можуть відразу власними коштами оплатити своє навчання. Тому доцільно взяти позику в банку. При цьому розробляється особливий порядок видачі кредитів, відсотків, умов повернення, перелік пільг. Постає також проблема при наданні житлової позики. Необхідно упорядкувати систему інвестування житлового будівництва, випуску термінових або безстрокових житлових сертифікатів, акцій [14, 211].

Кожне з джерел фінансового забезпечення соціальної сфери має своє значення і розраховане на відповідні категорії населення. Удосконалення системи фінансового забезпечення соціальної сфери має здійснюватися, і це підтверджує світовий досвід, шляхом комплексного використання усіх джерел і оптимізації їх структури. Така модель є об’єктивною реальністю і поступово сформується в Україні. Це дасть змогу зберегти і підвищити життєвий рівень, ступінь освідченності населення, науковий потенціал держави.

Система фінансового  забезпечення соціальної сфери можна  подати у такому вигляді (табл.1.5.1):

Таблиця 1.5.1

Модель фінансового  забезпечення соціальної сфери

№ | Джерело  фінансового забезпечення соціальної сфери | Категорії населення | Галузі соціальної сфери

1 | Плата за  послуги | Забезпечені прошарки  населення | Житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, частково охорона здоров’я, освіта, культура

2 | Бюджетне  фінансування | Громадяни, що з  об’єктивних причин не можуть  оплатити мінімум соціальних  послуг | Освіта (загально середня), дошкільне виховання, частково.

3 | Фінансові  ресурси підприємств | Як правило,  працівники цих підприємств | Будь-які об’єкти соціальної  сфери, що перебувають на балансі  підприємств (заклади культури, санаторії,  будинки відпочинку)

4 | Спонсорство,  меценатство, благодійництво | Малозабезпечені прошарки населення | Освіта, фізична культура і спорт, культура, мистецтво, соціальне забезпечення

5 | Страхування  | Зайняте населення | Охорона  здоров’я, соціальне страхування

6 | Кредитування | Кредитоспроможні члени суспільства | Освіта, житлове господарство

РОЗДІЛ 2 ВЗАЄМОВІДНОСИНИ  ФІНАНСІВ З СОЦІАЛЬНОЮ СФЕРОЮ НА ПРИКЛАДІ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОГО ВІДДІЛУ ЖИТЛОВИХ   СУБСИДІЙ

2.1 Загальна  характеристика діяльності та  аналітичної роботи Івано-Франківського  відділу житлових субсидій

Відділ субсидій на оплату житлово-комунальних послуг для населення є виконавчим органом  міської ради.

Відділ у  межах повноважень, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 р. № 848 (в редакції Постанови  Кабінету Міністрів України від 22.09.1997 р., № 1050), Законом України «Про місцеві самоврядування» - забезпечує виконання законів України, актів Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів України, обласної Ради, обласної державної адміністрації, міської Ради, її виконкому та міського голови.

Основним завданням  відділу субсидій є призначення  щомісячної адресної безготівкової  субсидії для відшкодування населенню  витрат на оплату за використання житла, його утримання та комунальні послуги (водо, -тепло, -газопостачання, вивезення  побутового сміття та різних нечистот), контроль за їх цільовим використанням.

Відділ субсидій відповідно до покладених на нього  завдань:

· призначає  субсидії на оплату житлово-комунальних  послуг (ЖКП) та контролює їх використання;

· складає реєстри  отримувачів субсидій та відомості розміру нарахування субсидій по організаціях, що надають житлово-комунальні послуги, та передає їх міському фінансовому відділу;

· звіряє нараховані суми субсидій з фінансовими органами та підприємствами і організаціями, що надають ЖКП;

· здійснює перевірку  достовірності поданої заявником  інформаціїдля надання субсидії, при підтвердженні фіктивних  даних повертає надміру виплачені  субсидії в бюджет;