У 988 році князь Володимир заплатив за своє князювання на Русі примусом до християнства, зробивши Язичництво поза законом. Але вірні старій релігії ще протягом двох з половиною століть піднімали повстання у самому Києві та інших містах. У дальших від столиць князівств місцевостях Язичництво зберігало провідну роль ще у 13 столітті (Галичина, Волинь).

Попри намагання  знищити будь-які прояви старої віри серед населення Русі, деякі язичницькі культи та обряди ще довго зберігалися  та відправлялися потай, а деякі  трансформувалися у християнські обряди з елементами язичництва (так зване "двоєвір'я" та синтез релігій: коломийки, веснянки, колядки, щедрівки, корогоди, свято Івана Купала, масляна, оскільки церква намагалася підлаштувати язичницькі свята під християнські, щоб полегшити ідеологічне загарбання Русі) та й протривали дотепер^[7].

Ідол Перуна, с.Саджівка, Тернопільська обл.

Руське Язичництво не було такою примітивною релігією, як його зображали християни. Християнські священики та деякі науковці, посилаючись  на те, що Язичництво було багатобожжям, вважають, що це примітивізм (згідно із сучасними класифікаціями релігій  та вірувань, багатобожжя, іманентність божественного не визнається ознакою  примітивізму). Наприклад, русичі вірили у єдиного і багатопроявного  Бога (єдність і багатопроявність божественної сили). Творець (Творча сила) просто може приймати різні форми, розділятися. Для прикладу - Бог Род, виділив із себе жіноче (Дана) і чоловіче (Сварог) начала. Вони нібито і різні Боги, проте вони є частиною єдиного Бога творця. Так само всі всесвітні сили та енергії (вітер, вогонь, сонце, вода, земля і т.д.) є частиною Бога. Фактично Бог (його ще іноді називають Космос) це і є Всесвіт. Крім того, знання Руських волхвів були набагато більші, ніж християнських духовників як того часу, так і сучасних. І навіть сотворення світу та місце людей і Землі у всьому всесвіті язичники інтерпретували набагато розумніше, правдивіше від більшості сучасних віросповідань. Створення світу за язичницьким світоглядом і надалі залишається актуальним. Різноманітні сучасні теорії вчених описують приблизно таке створення світу, яке і язичники^[8].

Цікаво, що на території Галичини на берегах річки Збруч язичницький релігійний центр діяв до 17 століття (місце знахідки Збруцького ідола). Також подібні центри діяли і у інших малодоступних місцевостях слов'янського світу.

[ред.]Сучасність

На цей час  під поняттям «язичництво» розуміють  народні вірування та релігії, які  поширені на планеті Земля і мають своєрідні ознаки (передусім іманентність божественного, культ предків, священний героїзм тощо).

В Україні в останні  десятиліття 20 століття було відновлено язичницьку релігію. Найвідоміші науковці, які долучилися до вивчення та поширення язичництва в Україні — Володимир Шаян, Лев Силенко, Галина Лозко та інші.

Храм Мазовецький, Польща – RKP, 2007

В Україні та по світу загалом язичництво починає  відроджуватися. Найбільш розвинені  неоязичницькі рухи у^[9]:

• Скандинавії,
• Росії,
• Польщі,
• Білорусі,
• Україні,
• Латвії,
• Литві
• Японії
• та інших країнах Європи й світу^[10].

Також у багатьох регіонах світу (Африка, Америка, Полінезія, Азія) язичницькі релігії та вірування  збереглися із прадавніх часів та продовжують розвиватися.

[ред.]Дивіться також

• Неоязичництво
• Рідновірство
• Вікка

[ред.]Джерела

1. ↑ проф. Володимир Шаян. НАЙВИЩА СВЯТІСТЬ (Студія про Свантевита).СВІДОЦТВО ГЕРБОРДА[1]
2. ↑ Лозко Г.С. Пробуджена Енея. Європейський етнорелігійний ренесанс. - Харків: Див, 2006. - 464 с.
3. ↑ Магические пантеоны: Божества западных эзотерических традиций/ Пер. с англ. О.Перфильева. - М.: ФАИР-ПРЕСС, 2002. - 400 с.:ил.
4. ↑ Лозко Г.С. Пробуджена Енея. Європейський етнорелігійний ренесанс. - Харків: Див, 2006. - 464 с.
5. ↑ Язычество / Авторы-сост. А. А. Грицанов, А. В. Филиппович. — Мн.:Книжный Дом, 2006. — 384 с.
6. ↑ Лозко Г. С. Пробуджена Енея. Європейський етнорелігійний ренесанс. — Харків: Див, 2006. — 464 с.
7. ↑ Лозко Г.С. Українське народознавство. - 3-є вид., доповнене та перероблене. - К.: Видавництво "АртЕк", 2006. - 472 с.: іл.
8. ↑ Лозко Г.С. Коло Свароже: Відроджені традиції. - К.: Укр. письменник, 2005. - 222 с.
9. ↑ Лозко Г.С. Пробуджена Енея. Європейський етнорелігійний ренесанс. - Харків: Див, 2006. - 464 с.
10. ↑ Лозко Г.С. Пробуджена Енея. Європейський етнорелігійний ренесанс. - Харків: Див, 2006. - 464 с.

[ред.]Література

• Словник античної міфології
• Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.

[ред.]Ресурси інтернету

• Братсво Українських Язичників "Сварга"
• Сайт "Європейська Традиція"
• Об'єднання Рідновірів України (ОРУ)

Прочитайте, будь ласка, 
особисте звернення 
засновника Вікіпедії Джиммі Вейлза.

Прочитати 

Триває конкурс «Французька осінь» у Вікіпедії

[ред.]Слов'янська міфологія

Матеріал з Вікіпедії  — вільної енциклопедії.

Як і інші давні  багатобожні (політеїстичні, язичницькі) вірування, вірування давніх слов'ян були тісно пов'язані з обожненням явищ і сил природи. Кожне з них мало певне надприродне пояснення та пов'язувалось з певним божеством чи таємничою істотою.

[ред.]Загальна характеристика давніх язичницьких вірувань

Вірування усіх давніх народів були тісно пов'язані  з їх повсякденним життям, навколишнім  світом, природою. Древні люди намагались пояснити зміни, явища і сили в  природі і суспільстві (невидимий  світ) використовуючи наявні у них  на той час поняття про стосунки між людьми (видимий світ). Таким  чином сили природи уподібнювались людям, набували певних людських рис  і в такому вигляді потрапляли у казки. Таким чином з'явилися  поняття богів, янголів, демонів, чортів, водяників, мавок, русалок тощо. Люди відкрили невидимий світ, пов'язаний зі світом видимим. Поява цих вірувань мала велике значення для людства, зокрема вона підготувала людей до сприйняття поняття Всевишнього, єдиного Бога, Сущого, Сили, яка управляє всесвітом (світом видимим і невидимим). Поява цього поняття означало появу нової віри — єдинобожжя, монотеїзму, яка прийшла на зміну багатобожжю і поширилась по всьому світу у складі основних світових віросповідань- іудаїзму, християнства, ісламу, буддизму, а також посіла важливе місце у індуїзмі, японських і китайських віруваннях (культ Неба).