Вплив держави на економічну рівновагу

     Якщо  фактичний дохід перевищує рівноважний  рівень, має місце тенденція до скорочення виробництва.

     Якщо  фактичний дохід менший за рівноважний рівень, спостерігається тенденція до зростання виробництва.

     Кейнсіанська модель товарного ринку має такий вигляд

     AD = С + І — сукупні витрати; C = CQ + C'Y —функція споживання; 7 = 7(г)  — функція інвестицій.

     Підставити  функції споживання та інвестицій у рівняння сукупних витрат. Одержимо AD = CQ + c'Y + І, тоді рівняння загальної умови рівноваги матиме такий вигляд: Х = CQ + c'Y + І.

     Графік  цієї моделі — "кейнсіанський хрест" (див. рис. 6.1).

     Нахил лінії до горизонтальної осі визначається граничною схильністю до споживання (с'): чим схильність вища, тим нахил до горизонтальної осі більший.

     Рівновага товарного ринку (Х = AD) досягається  у точці перетину ліній Х єў AD.

     За  класичною економічною теорією  в точці рівноваги AD та AS обсяг виробництва Y* завжди дорівнює потенційному Х або обсягу ВВП при повній зайнятості. Кейнс заперечує механізм саморегулювання. Рівновага попиту і пропозиції здебільшого не збігається з повною зайнятістю: у точці А сукупний попит дорівнює сукупній пропозиції (AD = AS), але рівноважний обсяг виробництва не завжди дорівнює потенційному (7* ц У ) (рис. 6.3).

[7, c. 75]

За класичною  теорією, основним чинником, який визначає динаміку інвестицій та заощаджень, є  відсоткова ставка.

     Згідно  з кейнсіанською економічною теорією на динаміку споживання та заощадження впливає величина використовуваного доходу домогосподарств. Фактичний обсяг виробництва виявляє тенденцію до коливання навколо потенційного. Циклічне безробіття має примусовий, а не добровільний характер. Для уникнення значних втрат від спаду виробництва потрібно здійснювати активну державну політику щодо стабілізації сукупного попиту.

     Рівноважний рівень випуску 7* може коливатися навколо  потенційного рівня, якщо величина будь-якого  компонента сукупних витрат — споживання, інвестиції, державні витрати і чистий експорт (для відкритої економіки) — змінюється.

     Зростання кожного з цих компонентів  зміщує криву планових витрат вгору  і збільшує рівноважний рівень випуску 7* (рис. 6.4, пряма Јj). Скорочення будь-якого з компонентів зсуває криву планових витрат вниз (пряма Ј2)· 4е супроводжується спадом рівноважного випуску та зайнятості.

[7, c. 76]

Зростання будь-якого компонента автономних витрат (С, G, I, NX) призводить до значного збільшення сукупного випуску 7 завдяки ефекту мультиплікатора.

     Мультиплікатор  Кейнса — це відношення зміни рівноважного ВВП до зміни певного компонента автономних витрат:

     де  тц — мультиплікатор автономних витрат; Д 7— зміна рівноважного ВВП; ДБ —  зміна автономних витрат, незалежних від динаміки 7; С0, /0 — автономні споживчі та інвестиційні витрати; G — державні витрати; NX — витрати сектору закордон.

     Мультиплікатор  витрат показує, у скільки разів  загальний приріст або скорочення сукупного доходу 7 перевищує початковий приріст або скорочення автономних витрат А. [7, c. 76]

 

РОЗДІЛ 3. ДЕРЖАВНІ ТА НАЦІОНАЛЬНІ ЗАОЩАДЖЕННЯ 

     Заощадження стають предметом дослідження провідних  економістів завдяки А.Маршаллу, який приділив їм значну увагу. Також заощадження були однією з найголовніших складових теорії Дж. Кейнса, який сформулював правило, що „в будь-якому новому прирості сукупних доходів частка заощаджень зростає випереджальними темпами стосовно частки, яка споживається, а отже, забезпечується основа майбутніх інвестицій” .

     Згідно  з моделлю економічного зростання Солоу, держава, яка заощаджує та інвестує значну частку свого доходу, матиме значний обсяг капіталу і високий рівень доходу. Якщо ж держава заощаджує та інвестує лише невелику частку свого доходу, її обсяг капіталу і дохід будуть незначним. Тому вищий рівень заощадження є завжди бажаний, бо веде до більшого обсягу доходу

     В економічній літературі виділяють  два методологічних підходів до визначення поняття „заощадження”:

     - заощадження – це дохід, який  не використаний на виплату  податків на купівлю товарів та послуг;

     - заощадження – це використання  грошових ресурсів з метою  отримання доходу у майбутньому  або забезпечення майбутнього  споживання. [8, c. 33]

     Існують більш спрощені підходи для визначення заощаджень, коли на мікроекономічному  рівні вони розглядаються як різниця між доходом громадянина та його споживанням, а на макроекономічному рівні – як різниця між ВВП та кінцевим споживанням.

     Отже, заощадження – це та частина отриманого доходу, яка не споживається в даний  момент часу, а впродовж певного періоду накопичується для використання в майбутньому.

     Заощадження здійснюються фірмами, домашніми господарствами і державою. Фірми заощаджують  для інвестування – на розширення виробництва і збільшення прибутку. Домашні господарства заощаджують  з ряду причин, серед яких: мотиви забезпечення старості та передачі спадку дітям, накопичення коштів для купівлі землі, нерухомості та дорогих предметів тривалого користування.

     Різниця між надходженнями і видатками  державного бюджету, тобто надлишок у державному бюджеті – це державні заощадження.

     Сукупний  ефект заощаджень визначає темпи  економічного зростання, обсяги випуску  продукції, рівень інновацій, економічну могутність країни, добробут її населення.

     Величезні досягнення деяких держав, а зокрема, Японії та Німеччини, значною мірою пояснюються високим рівнем заощаджень.

     Хоча  заощадження завжди виступають певним відрахуванням від поточного  споживання, вони забезпечують стійке підвищення рівня капіталоозброєності  та продуктивності праці, зайнятості населення, максимум споживання на одного працівника і, врешті-решт, оптимізують економічний добробут. Вплив заощаджень на діяльність господарської системи здійснюється через інвестиції.

     Приватні  і державні заощадження, що формують національні заощадження, цілком трансформуються в інвестиції, але повної рівності між ними немає.

     Заощадження домогосподарств є вагомим інвестиційним  ресурсом для економіки країни, в  більшості країн національні  заощадження формуються на основі заощаджень населення.

     На  основі цього фіксується участь домогосподарств в інвестиційних процесах, а зокрема в економічному зростанні країни.

     Особливість заощаджень домогосподарств полягає  втому, що у власників вони є лише грошовою формою доходу, а не капіталом. За допомогою банків цей дохід  перетворюється у значну масу грошового капіталу, який приносить ще дохід від відсотків.

     Величина  заощаджень збільшується при економічному зростанні.

     На  заощадження та інвестицій має вплив  процентна ставка, тобто якщо процентна  ставка зростає, посилюється стимулювання заощаджень та розміщення їх на ринку, тому що на кожну заощаджену одиницю власник одержить додатковий дохід.

     Основою заощаджень фізичних осіб є добровільне  відкладення грошей на деякий час  населення після задоволення  своїх поточних потреб та сплатити податки. Тому, заощадження населення можна визначити як частину грошових доходів населення, яка формується за рахунок скорочення поточного особистого споживання (задля накопичення) і призначення для забезпечення потреб у майбутньому.

     Фактори, які впливають на рівень заощаджень населення:

     - рівень доходу населення;

     - політична стабільність;

     - процентні ставки комерційних  банків;

     - рівень оподаткування;

     - розвиток фінансових ринків;

     - інші. [8, c. 34]

 

     ВИСНОВКИ 

     Для досягнення соціально-економічної  рівноваги, стабільності в суспільстві держава застосовує ряд методів. Серед них можна виділити три основних. Сутність першого методу — державне регулювання через оподаткування, другого — регулювання економічного і соціального розвитку суспільства в процесі здійснення видаткової політики. Третій метод полягає в розробці державою законодавчої бази з різних питань (правове регулювання економічних і соціальних процесів).

     Окрім фінансування, уряд через перерозподільчі  процеси здійснює програми соціального  страхування і соціального забезпечення.

     Для досягнення економічної рівноваги держава має виконувати такі головні економічні функції:

1. Законодавче забезпечення функціонування ринкової та бюджетної систем;
2. Перерозподіл національного доходу та багатства;
3. Контроль рівня зайнятості та інфляції;
4. Захист конкурентного середовища;
5. Стимулювання економічного зростання;
6. Вплив на перерозподіл ресурсів із метою зміни структури національного доходу та багатства.

     Економічні  функції держави реалізуються через  її економічну політику.

     Проаналізувавши ряд чинників (вплив податків, зміни функції споживання, заощадження; моделі «видатки-випуск» та «вилучення-ін’єкції»), за допомогою яких держава виконує безпосередній або опосередкований вплив на економічну рівновагу, можна дійти висновку, що механізм державного регулювання економіки комплексний і ситуація, що склалася у тій чи іншій країні залежить не від якогось одного фактора, а від їх взаємодії в цілому.

 

      ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 

1. Основи  економічної теорії / В. О. Рибалкін, М. О. Хмелевський,

Т. І. Віденко, А. Г. Прохоренко та ін. — К.: Видавничий центр «Академія», 2003. — 352 с., Електронна бібліотека http://library.if.ua/book/67/5005.html

2. Макроекономіка/Будаговська С., Кілієвич О., Луніна І., Пахомова Т., Романюк О., Сніжко А., Сніжко О. — Видавництво “Основи”, м. Київ, 1998 р. – 517 с.
3. Національні рахунки / Методологічні пояснення, http://www.vn.ukrstat.gov.ua/stat_info/metod/1_2%20nacionalni_raxunky.htm
4. Теорія макроекономіки / Навч. посібник/ М.І.Небава.-К.: Слово,2003.-535 с., Електронна бібліотека http://readbookz.com/book/42/1837.html
5. Макроекономіка / Базілінська О. Я.: Навч. пос. /2-ге видання, випр. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 442 с.
6. Опорний конспект лекцій з дисципліни “Макроекономіка” / Електронна бібліотека http://library.if.ua/book/11/1093.html
7. Малиш Н.А. Макроекономіка: Навч. посіб. – 2-ге вид., випр., – К.: МАУП, 2004. – 184 с.
8. Заощадження як джерело інвестиційних ресурсів у національній економіці / Карковська В.Я., Економічний простір №9, 2008, УДК336.72:330.322.01:338](477)