Вплив держави на економічну рівновагу

       Міністерство  освіти і науки України

       Дніпропетровський національний університет ім. Олеся  Гончара

       Факультет міжнародної економіки

       Кафедра менеджменту 
 
 
 
 

       РЕФЕРАТ 

         з дисципліни “МАКРОЕКОНОМІКА”

         тема: Вплив держави на економічну рівновагу 
 
 
 

Виконала: 
 

Дніпропетровськ, 2010

 

       ЗМІСТ 

 

 

ВСТУП 

     Важливим  суб'єктом економічного життя є держава. Її основними функціями є: створення правової бази економіки, запровадження антимонопольного законодавства, регулювання побічних наслідків економічної діяльності, виробництво через державний сектор національної економіки товарів колективного споживання, регулювання зайнятості і тривалості робочого дня, застосування податків і монетарних інструментів тощо. Виходячи з цих її функцій, держава має суттєвий вплив на економічну рівновагу.

     Економічна  рівновага — стан економіки, за якого  досягаються стале зрівноважування та взаємне збалансування структур, що протистоять одна одній, — виробництво і споживання, попит і пропозиція, ресурси і потреби.

     Теорія  загальної рівноваги набула широкого розвитку в економічних дослідженнях західних вчених. У сучасній економічній  теорії — це важливий розділ економічної  науки, який і надалі не втратить своєї актуальності, так як умови розвитку держав, а отже і їх економіки, з роками змінюються, набирають нових рис. Відомі американські економісти Дж.-Р. Хікс і К.-Дж. Ерроу в 1972 р. були удостоєні Нобелівської премії з економіки за розробку «теорії загальної рівноваги і економічного добробуту», яка сприяє вирішенню практичних завдань ринкової економіки.

     За  визначенням П. Самуельсона, рівновага  — стан економіки, за якого зберігається її здатність до саморегулювання.

     Найзагальніші умови формування економічної рівноваги простого та розширеного відтворення були визначені ще К. Марксом. Аналізуючи марксистські схеми розширеного відтворення, американський економіст Василь Леонтьев (1906—1999) розробив метод аналізу міжгалузевих зв'язків за принципом «витрати — випуск», який надав теорії рівноваги нові можливості практичного застосування. [1, п. 4.2.]

     Також на розвиток теорії рівноваги має  значний вплив модель за методом  «вилучення - ін’єкції».

     Об’єкт  дослідження в межах даної  теми: економічна рівновага на макрорівні.

     Предмет дослідження: вплив на рівновагу різних економічних чинників, які регулюються державою.

     Мета  даної роботи: охарактеризувати та проаналізувати різні аспекти впливу держави на економічну рівновагу.

 

РОЗДІЛ 1. ЧИСТІ ПОДАТКИ І ТРАНСФОРМАЦІЯ ФУНКЦІЇ СПОЖИВАННЯ  

1. Вплив податків на доходи бюджету

     Держава фінансує свої видатки насамперед за рахунок податкових надходжень. Як відомо, податки — це частина  доходу, що сплачується фірмами та домогосподарствами у розмірі, встановленому  законом. У вузькому понятті до податків належать фіскальні вилучення, що утворюють доход державного бюджету. В широкому понятті під податками розуміють всі фіскальні вилучення, встановлені державою, в тому числі відрахування до цільових позабюджетних фондів (наприклад, внески до державного пенсійного фонду).

     Податки впливають на економіку через  використовуваний доход економічних  агентів та зміну відносних цін. У залежності від системи оподаткування, вплив податкової політики на макроекономічні  змінні може проявлятися по-різному. В цілому зниження податків стимулює зростання приватних витрат і сукупної пропозиції. Зростання податків, навпаки, призводить до їхнього скорочення. [2, с. 306]

     Рівень  оподаткування (податковий тягар) в  економіці вимірюється відношенням  загальної суми фіскальних вилучень до суми доходів фірм і домогосподарств (ставка сумарного оподаткування доходів, або середня ставка податку). Ступінь фактичного податкового навантаження на приватний сектор визначається чистими податковими надходженнями, які утворюються різницею між величиною загальних податкових надходжень до державного бюджету і сумою трансфертів держави приватному секторові.

     Залежність  доходів держави від рівня  податків неоднозначна. У довгостроковому періоді вона описується так званою "кривою Лафера".

      [2, с. 307]

У відповідності  із залежністю, яку описує ця крива, обсяг податкових надходжень залежить від середньої ставки податку  і величини доходу (ВВП). Якщо ставка оподаткування дорівнює нулеві, то держава не отримує податків. Підвищення ставки податку від 0% до певного рівня т супроводжується збільшенням податкових надходжень до бюджету. Але подальше збільшення податкового навантаження шляхом підвищення сумарної ставки податків пригнічує виробництво і викликає скорочення сукупних доходів і витрат — джерела податків, або податкової бази. Підвищення ставки податку (від т до 100%) супроводжується скороченням податкових надходжень до бюджету. Сумарна ставка оподаткування на рівні 100% означає, що держава намагається вилучити у економічних агентів весь одержаний ними доход. За таких умов відкрита приватна економічна діяльність втрачає сенс і припиняється, економіка стає «тіньовою», а держава залишається без доходів. [2, с 307])

     Чисті податки – це податки на продукти за виключенням субсидій на продукти. [3]

     Державний сектор пов'язаний з іншими елементами економічної системи через:

     • чисті податки, які кількісно  показують ту частину потоку грошових коштів, яка вилучається державою в домогосподарств. Вони визначаються різницею між податковими надходженнями до бюджету і державними трансфертними платежами (в подальшому для спрощення ми називатимемо їх просто податками);

     • державні закупки товарів і послуг, до яких належать платежі держави  за придбані товари і послуги, а також  заробітна плата всіх державних службовців;

     • державні позики на фінансових ринках (здійснюються при наявності

дефіциту державного бюджету). [4, п. 1.4.]

 

2. Кейнсіанська функція споживання, її модифікації

     Більше  половини кінцевого сукупного попиту припадає на попит домашніх господарств. Питома вага виробництва предметів споживання у розвинених країнах становить 50—60 %.

     Пріоритети  у споживанні різні, але можна  виділити найбільш характерні групи  товарів для сім'ї: їжа, одяг, житло, освіта, медичне обслуговування, транспорт (табл. 4.1.).

      [5, c. 77]

     Багато  чого залежить від доходів сім'ї, платності і безплатності послуг.

     Бідні сім'ї витрачають свої доходи на товари першої необхідності — поточне споживання і житло. Зі зростанням доходів витрати  на їжу зменшуються. Витрати на одяг, товари тривалого споживання, відпочинок зростають швидше ніж доходи.

     Для країн, що розвиваються, витрати на продукти харчування складають близько 60 %. Населення України витрачає майже  всі свої доходи на харчування та покупку  товарів першої необхідності (табл. 4.2.). Точно поточні витрати населення України — споживання — визначити складно, оскільки висока питома вага тіньової економіки не дає змоги прослідкувати потоки товарів і грошей.

      [5, c. 78]

     Попит домашніх господарств визначають такі фактори:

     – дохід від участі у виробництві;

     – податки і трансфертні платежі;

     – розмір майна, доход від майна;

     – ступінь диференціації населення  за рівнем доходів і розміром майна;

     – чисельність і вікова структура  населення.

     Два останніх фактори в короткому  періоді є екзогенними параметрами.

     Дж. Кейнс виходив з гіпотези абсолютного  доходу, відповідно до якої споживання домашніх господарств залежить від  величини абсолютного доходу.

     Домашні господарства використовують не весь доход, а тільки той яким дохід  після сплати податкових і страхових відрахувань та додавання трансфертних виплат.

     Кейнс запропонував чотири правила сукупного  споживання:

     1. Споживання є функцією доходу.

     2. Величина граничної схильності  до споживання, тобто частка споживання  у кожній додатковій одиниці  доходу, знаходиться в межах від 0 до 1, тобто люди схильні збільшувати своє споживання з ростом доходу, але не в тій же мірі.

     3. Зі зростанням доходу гранична  схильність до споживання падає.

     4. Середня норма споживання, тобто  відношення споживання до доходу  зменшується по мірі зростання доходу. Середня норма споживання зменшується по мірі зростання доходу, прагнучи до постійної граничної схильності споживання (рис. 4. 1.).

      [5, c. 80]

     Середня норма споживання відповідає куту нахилу лінії, проведеної з початку координат  до точки на графіку функції споживання.

     По  мірі зростання доходу кут нахилу падає, тобто і середня норма  споживання падає.

     До  точки К середня норма споживання більша за одиницю, тобто при невеликому доході споживачі витрачають свої запаси і С > Y.

     По  мірі зростання доходу споживання падає і збільшується накопичення, тобто С < Y. Заощадження — це розкіш, тому багаті заощаджують більшу частину свого доходу порівняно з бідними.

     Звідси  слідує, що розширення виробництва  потенційно має в собі можливість виникнення перевиробництва.

    Модифікації функції Кейнса.

     Функція споживання добре підтверджується  статистичними даними у короткому  періоді (2—4 роки).

     Але розрахунки на довгострокові періоди  не показують зниження середньої  норми споживання і відношення споживання до доходу є стабільним. Першим звернув увагу на це американський економіст С. Кузнець (1946 р.). Він опублікував дані про дослідження ВНП з 1869 по 1938 pp. У довгостроковому періоді підтверджуються тільки два перших правила Кейнса. Гранична ж схильність до споживання в цей період буде більшою, а середня норма споживання буде відносно стабільною (рис. 4. 2.).