Виникнення і розвиток грошових відносин. Сутність грошей. Функції грошей. Альтернативні теорії грошей . Грошовий обіг та його закони. Визна

        

 

                 n

 

       Відносна форма                      Еквівалентна форма

 

З прикладу ми бачимо, що грошова форма вартості відрізняється від

загальної лише тим, що роль загального еквівалента в ній міцно

закріплюється за одним товаром - золотом, яке й стає справжніми грішми.

Причому, золото, як показує попередній аналіз, не є грішми за своєю

природою. Воно стає ними лише в результаті тривалого історичного процесу

розвитку товарного виробництва, обміну й форм вартості, впродовж якого

людство перепробувало в цій якості різні товари й зупинилося на золоті.

Чому? Тому, що як благородний метал воно досить тверде, тугоплавке,

кислототривке. Золото за своїм складом однорідне, його зручно ділити на

частини. Нарешті, золото - досить трудомісткий метал і тому має високу вартість.

 

2.Сутність  грошей.

 

Отже, гроші виникли не як плід свідомої домовленості

людей про введення грошового обігу й не в результаті

декретування їх державою, а як товар, що виконував роль

загального еквівалента. Тобто, гроші - це особливий товар, який

стихійно виділився з усіх інших товарів для виконання функції

загального еквівалента. А виконувати цю роль гроші могли саме

тому, що вони самі були втіленням людської праці.

 

З появою грошей весь товарний світ остаточно розколовся на два

полюси: на одному полюсі гроші як втілення суспільної праці, на

другому - всі інші товари як втілення індивідуальної, приватної праці.

В результаті обмін товарів на гроші - це, по суті, визнання

суспільством індивідуальних, приватних затрат праці.

 

Звідси випливають три важливих висновки, які характеризують сутність

грошей: по-перше, гроші - це історично визначена, властива товарному

виробництву форма економічних зв'язків між товаровиробниками, й тому ми

повинні сприймати їх не просто як річ, що спрощує мінові операції, а як

суспільні відносини людей, виражені через гроші. По-друге, гроші служать

засобом стихійного обліку кількості й якості суспільної праці

товаровиробників, що здійснюється на ринку. По-третє, гроші являють

собою інструмент, за допомогою якого абстрактному змісту вартості

надається реальність, конкретність, дійовість.

 

З появою грошей з'являється й ціна. Ціна - це грошове вираження

вартості. Як грошове вираження вартості ціна не обов'язково повинна

збігатися з вартістю. Вона може бути вищою або нижчою від вартості.

 

3.Функції  Грошей.

 

3.1.Гроші  як міра вартості.

                 Сутність грошей проявляється  в їхніх функціях.

Першою й найбільш важливою є функція грошей як

міри вартості. В ній безпосередньо виражена роль

грошей як загального еквівалента. Сутність її полягає в тому, що за

допомогою грошей вимірюється вартість усіх інших товарів.

Зрозуміло, що виконувати таку функцію може лише той товар, який

має власну вартість. І таким товаром,як показав попередній розгляд

розвитку форми вартості, стали з 4-3 ст. до н.е. благородні метали -

золото й срібло, а з другої половини 19 ст. монопольне становище

закріпилося за золотом.

 

Історія свідчить, що спочатку гроші виконували функцію міри

вартості у вагових вимірах, тобто, в золотниках, унціях, фунтах,

грамах золота або срібла. Але це викликало певні труднощі, пов'язані з

тим, що кожного разу при здійсненні акту купівлі-продажу необхідно

було зважувати грошовий матеріал. Тому спочатку банки, а пізніше

державні органи стали фіксувати певну вагову кількість срібла або

золота у вигляді грошової одиниці з поділом її на дрібні частини.

Наприклад, долар СІЛА має ІОО центів, гривня України - 100 копійок,

англійський фунт - 100 пенсів і т.д.

 

Певна вагова кількість золота, прийнята за грошову одиницю,

називається масштабом цін. З введенням у грошовий обіг паперових

грошей, вони, не маючи своєї власної цінності, отримували її лише

тому, що заміняли в обігу цю певну вагову кількість золота.

 

Зокрема, долар СІЛА після 1973 р. ^0,736735 г чистого золота,

радянський рубль =0,987412 г,англійський фунт до 1978 р. ==2,49 г.

Функцію міри вартості гроші виконують ідеально. Тобто, при-

сутність їх при визначенні ціни в грошах не обов'язкова, тому що

відома фіксована величина грошового матеріалу (золота), закладеного

в грошову одиницю, яка діє в даній державі.

 

3.2.Гроші  як засіб обігу.

 

Вартість товару оцінюється не заради спортивного інтересу, а для того,

щоб відбулася його реалізація. Тобто, товар повинен перейти від продавця

до покупця. І тут гроші виступають у ролі посередника в своїй реальній

формі. Тобто, вони повинні бути в наявності. В цій якості гроші

виконують функцію засобу обігу, опосередковуючи мінові відносини між

людьми з приводу купівлі-продажу необхідних їм товарів (послуг).

 

Виконання грішми цієї функції, з одного боку, розв"язує суперечності

безпосереднього товарообміну, бо не потребує збігу актів купівлі-продажу

ні в часі, ні в просторі. З іншого боку, поява грошей поглиблює

суперечності ринкової економіки, оскільки купівля-продаж товарів може

розриватися в просторі і в часі. Продавши свій товар, товаровиробник не

зобов'язаний тут же купувати інший. Це створює формальну затримку в

процесі збуту товарів, тому що коли за продажем не настає купівля, то в

іншого виробника товар не буде реалізованим. Отже, він не зможе купити

товар у третього виробника і т.д. Цим створюється формальна можливість

криз надвиробництва товарів.

 

3.3.Гроші  як засіб нагромадження.

 

У третій своїй функції гроші виступають як

засіб утворення скарбів або нагромадження. Як

вона розуміється? В деяких випадках гроші

вилучаться з обігу. Об'єктивно це зумовлено потребами ринкової

економіки. По-перше, щоб застрахувати себе від різних

випадковостей ринку, кожен товаровиробник повинен мати

можливість купувати інші товари незалежно від того, коли й за яких

умов будуть реалізовані його власні товари. Для цього необхідно

мати грошовий резерв, що передбачає його тимчасове вилучення з

обігу. По-друге, придбання предметів споживання значної цінності

(житло, меблі, транспортні засоби, побутова  техніка та ін.) теж

передбачає попереднє нагромадження грошей, а отже, й вилучення їх

з обігу.

Коли влада грошей у суспільстві досягла певного розвитку,

з'явилися люди-лихварі, для яких нагромадження грошових скарбів

стало якоюсь мірою самоціллю. Гроші вилучалися з обігу, ховалися

в скринях, закопувалися - перетворювалися на скарби.

 

При обігу золота скарби виступали своєрідним резервуаром, з допомогою

якого здійснювалося стихійне регулювання кількості грошей, необхідних

для обігу. Як тільки потреби обороту в грошах зростали, вони вилучались

із скарбів і починали функціонувати в якості засобу обігу. І навпаки,

коли потреба в них зменшувалася, золоті гроші залишали сферу обігу й

перетворювалися у скарби.

 

Згодом варварський спосіб нагромадження скарбів поступається місцем

прагматичному нагромадженню, основний принцип якого зводиться до того,

щоб якомога частіше пускати гроші в обіг, для того, щоб одержувати все

більший і більший прибуток. Гроші, що вилучаються з ділового обороту,

підприємці зберігають у банках. Банки стають резервуарами, в яких

акумулюються грошові засоби не лише підприємців, але й інших верств

населення, центрами, звідки гроші випускаються в обіг і куди вони

повертаються знову. Але навіть і за умов розвинутої банківської системи

спостерігається посилене прагнення представників бізнесу нагромадити й утримати в своїх руках якомога більше золотих скарбів. Це відбувається

навіть за умови, що зберігання золотих запасів у багатьох країнах світу

оголошено державною монополією й основна маса скарбів зосереджена поки що в центральних банках і державних казначействах.

 

Функцію грошей як засобу утворення й нагромадження скарбів може

виконувати лише наявне золото. В умовах паперово-грошового обігу (мова про нього далі) мають теж місце спроби нагромадження (збереження) поруч із золотом і паперових грошей. Проте в результаті інфляційних процесів вони швидко знецінюються. Прикладом є катастрофічне знецінення грошових нагромаджень населення України в період 1992-1995 pp., що знаходилися на рахунках ощадного банку країни. Це яскраво підтверджує висновок про неможливість заміни золота паперовими грішми в функції засобу утворення скарбів.

 

3.4.Засіб  платежу.

 

З розвитком товарного обігу час реалізації товарів

все частіше відривається від часу їх оплати. Це означає, що перехід товарів від продавця до покупця не супроводжується одномоментною передачею грошей за цей товар покупцями продавцю. Товари продаються в кредит, тобто з оплатою в майбутньому. Продавець у таких відносинах стає кредитором, покупець - боржником, а гроші починають виконувати функцію засобу платежу.

 

Необхідність такої функції грошей породжена як відмінностями в часі

виробництва й умовах реалізації окремих товарів, так і сезонністю

виробничих затрат або заготівель сировини в деяких галузях виробництва (в сільському господарстві, лісозаготівельній промисловості, на підприємствах, що переробляють сільськогосподарську сировину і т.д.). З часом гроші починають виконувати цю функцію й поза сферою товарного обігу: при сплаті ренти, податків, комунальних послуг, тобто скрізь, де вони переходять з рук у руки, не опосередковуючи рух товарів.

 

У сучасних умовах, особливо в розвинутих країнах світу, функція грошей

як засобу платежу набула особливого значення. Вона все більше й більше витісняє функцію грошей як засобу обігу. Гроші як засіб обігу, як

правило, обслуговують лише дрібний роздрібний оборот, тоді як у гуртовій торгівлі, й тим більше в міжнародній, вони функціонують переважно в якості засобу платежу. Це пов'язано з широким розвитком кредитних відносин і банківської справи, а також появою на цій основі нового знаряддя обігу - кредитних грошей (мова про них далі).

 

Розвиток функції грошей як засобу платежу загострює суперечності

ринкової економіки й посилює її негативні риси. Зокрема, посилюючи

залежність товаровиробників один від одного, вона посилює формальні

можливості для виникнення економічних криз. Достатньо одному або

декільком боржникам не сплатити гроші в строк, як це може викликати

серію неплатежів і банкрутств підприємств, товаровласників, пов'язаних

між собою борговими зобов'язаннями. Яскравим прикладом перетворення цієї формальної можливості криз на реальну, є ситуація, яка склалася в Україні через масові взаємні неплатежі суб'єктів господарської діяльності в 1992-1996 pp. В переважній частині підприємства країни фактично стали банкрутами, що, по-перше, спровокувало настання глибокої економічної кризи, а по-друге, перешкоджає тепер виходу з неї.

 

3.5.Світові  гроші.

 

З розвитком міжнародного поділу праці товарний обіг виходить за рамки

національних кордонів. Відповідно й гроші починають обслуговувати

міжнародну торгівлю, виходять на світовий ринок. У цій функції вони

виступають як світові гроші. Виходячи на світову арену, гроші виступають

у своєму первозданному вигляді - в злитках золота.

 

У світовому обороті гроші функціонують насамперед як засіб платежу. Це

зумовлюється тим, що розрахунки між країнами здійснюються, як правило, не за кожною угодою (торговельною чи фінансовою), а шляхом заліку боргових зобов'язань через банки.

 

Необхідність перевозки золота з'являється лише у випадку виникнення

заборгованості, яка не покривається шляхом взаємних розрахунків.

 

                                           Функції грошей

Функції

Міра вартості

Засіб обігу

Засіб               нагромадження

Засіб платежу

 

Світові гроші

                                                                                                                                                     Схема 1.

 

4.Альтернативні теорії походження  грошей.

Світовій економічній літературі відомо кілька альтернативних концепцій походження та існування грошей. Найбільш відомі з них: металістична, номіналістична, кількісна, товарна

В економічній науці про гроші найбільш поширеною і відомою є кількісна теорія. Хоча сформувалася ця теорія як обґрунтування зміни рівня товарних цін зміною кількості грошей в обігу, тобто на базі вирішення досить вузького, прикладного питання економіки, сьогодні це надзвичайно широка теоретична концепція, яка з кількісних позицій веде пошуки відповіді, по суті, на всі питання теорії та практики використання грошей.

Ключовим у кількісній теорії є положення про те, що вартість грошей і рівень товарних цін визначаються змінами кількості грошей: чим більше їх в обігу - тим ціни вищі, а вартість грошей нижча, і навпаки. Ця теорія заперечує трудову теорію вартості взагалі і внутрішню вартість дорогоцінних металів як грошового товару зокрема.

Отже, вона базується на загальноприйнятих у світовій науці поглядах на вартість взагалі, на суть грошей та формування їхньої вартості. Кількісна теорія грошей зародилася в XVI ст. У цей час у Європі відбувалося швидке зростання товарних цін і виникла необхідність з'ясувати причини цього явища. Найбільш очевидною, такою, що лежить на поверхні, причиною видавалося помітне збільшення припливу в Європу золота з Америки після відкриття континенту в XVI ст. Це було чи не перше масове підтвердження того, що вартість навіть золотих грошей, а отже, й товарні ціни, залежать від їх кількості.