Виникнення і розвиток грошових відносин. Сутність грошей. Функції грошей. Альтернативні теорії грошей . Грошовий обіг та його закони. Визна

Тема:» Виникнення і розвиток грошових відносин. Сутність грошей. Функції грошей. Альтернативні теорії грошей . Грошовий обіг та його закони. Визначення грошової маси, необхідної для обслуговування товарного обігу. Сталість грошового обігу. Грошові реформи, гроші, ціна та інфляція.»

                                                                 Зміст              

Вступ

1.Виникнення і  розвиток грошових відносин 

1.1.Мінова  вартість як форма вираження  вартості

1.2.Проста  або випадкова форма вартості

1.3.Повна  або розгорнута форма вартості

1.4.Загальна  форма вартості

1.5.Грошова  форма вартості

2.Сутність грошей.

3.Функції грошей

3.1.гроші  як міра вартості

3.2.Гроші  як засіб обігу

3.3.Гроші  як засіб нагромадження

3.4.Засіб  платежу

3.5.Світові  гроші

4.Альтернативні теорії походження  грошей

4.1 Металістична

4.2. Номіналістична

4.3. Кількісна 

4.4. Товарна

5.Грошовий обіг та його закони

6.Визначення грошової маси ,необхідної  для обслуговування товарного  обігу

7.Сталість грошового обігу

8.Грошові реформи,гроші,ціна та  інфляція

Задачі

Висновки список літератури

ВСТУП

Гроші – одне із найдавніших економічних явищ, яке виявляє найсуттєвіший вплив на усі сторони людського життя. Ще стародавні римляни говорили, що "гроші рухають світом". Тому теоретичний аналіз економічної категорії завжди посідав чільне місце у системі наукових сліджень практично усіх шкіл і течій економічної науки.

Ринкову економіку неможливо уявити без розвинутої грошової системи з різноманітними механізмами регулювання грошового обігу, грошової маси.Для цього необхідні знання сутності й функцій грошей. Ці питання є досить складними, суперечливими і багатогранними. Оскільки підходи до їх вирішення дуже різноманітні, іноді навіть протилежні один одному, як і в класичних працях науковців, так і в дослідженнях сучасників, то є очевидною складність грошей як об'єкта вивчення і теоретичного пізнання. Тому з'ясування сутності і функцій грошей передбачають всебічний розгляд і простеження існуючих теорій, концепцій щодо вирішення цих питань, систематизацію і аналіз усіх теорій для полегшення вивчення такої складної категорії, як гроші.

Негативні соціально-економічні наслідки інфляції примушують окремі держави вдаватись до таких радикальних заходів, як грошові реформи,тобто до повної або часткової перебудови грошової системи з метою стабілізації грошового обігу. Такий спосіб використовується лише тоді,коли інші відомі способи стабілізації грошей не спрацьовують або не дають бажаного ефекту.

Можна сказати, що тема даної курсової роботи на сьогоднішній день є надзвичайно актуальною.

Метою даної курсової роботі є дослідження походження грошей, визначення та детальний розгляд сутності та фукцій грошей. Також при виконанні курсової роботи ми окремо зупинимось на сучасному грошовому обігу і визначимо, з яких частин він складається. Вивчимо  такі питання,як:грошові реформи, гроші, ціна та інфляція.

 

1.Виникнення і розвиток грошових відносин 

 

1.1..Мінова вартість як форма вираження вартості.

 

З якого б боку ми не розглядали, наприклад, ручку, якою пишемо, побачити

її вартість нам не пощастить. Вартість може лише проявитися у вигляді

мінової вартості, тобто певної кількісної пропорції, в якій один товар

обмінюється на інший. Мінова вартість - єдино можлива форма вираження

вартості. В умовах розвинутої товарної (ринкової) економіки всі товари

прирівнюються до грошей. Гроші являють собою загальну форму, в якій

виражаються вартості всіх товарів. Але як людство "винайшло" таку форму?

Економісти довгий час не могли вирішити проблему походження й сутності

грошей. З приводу цього відомий англійський політик минулого століття

У.Гладтсон сказав, що навіть кохання не зробило стількох людей дурнями,

як спроби розібратися в тому, що таке гроші. Одні економісти

стверджували, що гроші - результат угоди, свідомої домовленості між

людьми. Інші доводили, що гроші "впроваджуються" державою в якості

інструменту для виміру цін товару. Треті вважали, що золото й срібло є

грішми за своєю природою, незалежно від характеру суспільних відносин.

Четверті взагалі не вбачали різниці між товарами й грішми. Проте, жодна

з цих теорій не давала дійсного наукового з'ясування природи грошей як

економічної категорії. В дійсності ж гроші не є результатом суб'єктивних

дій людей, державних органів. Вони виникли в процесі об'єктивного

багатовікового розвитку форми прояву вартості - мінової вартості.

 

1.2.Проста  або випадкова форма вартості.

Історично перші акти обміну виступали у вигляді обміну одного товару на

інший. Припустимо, 1 вівця обмінювалася на 1 кам'яну сокиру. Спочатку це

був випадковий, епізодичний обмін у первісних людей. Так, подібні

відносини спостерігав відомий український мандрівник Міклухо-Маклай у

папуасів Нової Гвінеї. "У папуасів берега Маклая, - писав він, - немає

ні торгівлі, ні впорядкованого обміну. Якщо декілька жителів

прибережного села відправляються в інші прибережні села, на острови або

до жителів гір, то вони забирають з собою все, що в них є в надлишку, й

несуть з собою у вигляді подарунка. При поверненні вони отримують

відповідні подарунки, які складаються з продуктів, що є в тому селі".

 

Але вже в цій формі вираження вартості (вартість вівці виражалася через

вартість сокири), яка отримала назву простої або випадкової, ми бачимо,

що товари в обміні відіграють різну роль. Один товар виражає свою

вартість по відношенню до другого товару й тому знаходиться у відносній

формі вартості (вівця). Другий же товар, споживна вартість якого служить

засобом вираження вартості першого товару, знаходиться в еквівалентній

формі вартості (сокира). Схематично це можна представити так:

 

                              Товар                                        = Товар

                                   ІА                                                 ІБ

                  Відносна форма                          Еквівалентна форма

 

Слід зауважити, що еквівалентна роль товару "Б" не є його природною

властивістю. В цьому ми переконуємося, помінявши товари місцями. Тоді

товар "А" почне виконувати роль еквівалента. Отже, все вирішує місце,

яке займає товар у міновому відношенні. Звідси випливає дуже важливий

висновок: товар-еквівалент - не породження природи, не продукт

домовленості між людьми, не винайдений державною владою. Він є

результатом стихійних дій товаровиробників. Обмінюючи продукти своєї

праці, вони виражають їхню вартість єдино можливим способом - через інші

товари, які в силу цього й виступають в еквівалентній формі. Ці висновки

повністю можуть бути застосовані не лише до простої, але й до всіх

наступних форм вартості, включаючи й грошову.

 

1.3.Повна  або розгорнута форма вартості.

 

У міру подальшого розвитку обміну на зміну простій формі вартості

приходить повна або розгорнута форма вартості. В ній товару, що

знаходиться у відносній формі вартості, протистоять багато інших

товарів-еквівалентів, через які він може виразити свою вартість.

 

Велика кількість товарів-еквівалентів свідчить про розширення сфери

обміну. Обмін стає регулярним явищем. Разом з тим мінові пропорції все

більшою мірою починають визначатися вартостями товарів, тому що обмін

перестає бути обміном подарунками, як переважно при простій формі

вартості, а набуває характеру ділових господарських стосунків, в основу

яких закладається затрачена праця.

 

Проте, коли в обмін систематично у великих кількостях стали надходити

продукти праці, виникли певні труднощі. Наприклад,

 

Товар                                                                    Товари

                                                                                Б1

А=                                                                            Б2

                                                                                 Б3

                                                                                 Б4

Відносна форма                                    Еквівалентна форма

 

власникові товару "А" потрібен товар "Б1", а власникові товару

"Б1" не потрібен товар "А", він  хоче придбати товар "Б2". Безпосередній

обмін у такому випадку відбутися не може. Власник товару "А" повинен

поміняти його спочатку на товар "Б2", а потім "Б2" - на товар "Б1".

Безумовно, це значно ускладнювало процес обміну. Про труднощі такого обміну свідчить приклад, який наводить відомий англійський мандрівник В.

Камерон з практики свого подорожування по Африці. "Забавно було

бачити, - пише він, - як мені довелося платити плату за найом човна на

ринку в Кавелі, на березі Тангайнакі. Агент Саіда вимагав плати слоновою

кісткою, якої в мене не було; тоді я дізнався, що Магомет ібн-Саліб має

слонову кістку й бажає за неї мати сукно; проте ця звістка принесла мені

ще мало користі, доки, нарешті, я не почув, що Магомет ібн-Гаріб має

сукно й бажає мати дріт. На щастя, він у мене був і, таким чином, я дав

Магомету ібн-Гарібу необхідну кількість мідного дроту, він передав

Магомету ібн-Салібу сукно, а цей, у свою чергу; дав агентам Саіда

слонову кістку; тоді лише я отримав від останнього право користуватися

човном"

 

1.4.Загальна  форма вартості.

 

У результаті потреб обміну стихійно появ-

ляється один товар, у якому починають вимірювати

свою вартість усі інші товари. Повна

або розгорнута форма вартості поступається місцем загальній

(еквівалентній) формі вартості:

 

                    Товари                                      Товар

                      А1              

                      А2                                            =Б

                      А3

                      А4

 

       Відносна форма                                Еквівалентна форма

 

Товар, за яким закріплюється властивість безпосередньо обмі-

нюватися на будь-який інший товар, отримав назву загального

еквівалента, В різних народів і на різних етапах історії в ролі

загального еквівалента виступали різні продукти (худоба, хутро,

шкіра, слонова кістка, зброя), а з розвитком рабовласництва -раби.

Практично такий товар стає грішми, правда, ще в досить

недорозвиненому вигляді.

Але й ця форма вираження вартості не вирішувала всіх супереч -

ностей обміну. По-перше, товар-еквівалент, набувши подвійної

споживної вартості (одна - задоволення потреб в обміні, друга -

задоволення потреб людей у

споживанні), з одного боку, як загальний еквівалент повинен постійно

знаходитися в обміні, а з іншого, як звичайна споживна вартість

вилучатися з обміну й надходити в споживання. Наприклад, якщо вівця

виступала в ролі товару-еквівалента, вона повинна була постійно

знаходитися в обміні, обслуговуючи акти купівлі-продажу. Але ж

вирощується вівця для того, щоб з неї мати вовну й м'ясо. В цій якості

вона не може тривалий час перебувати в обміні. Потреби споживання

вимагають вилучення її з обігу. По-друге, в силу першої суперечності, а

також через інші причини товар-еквівалент часто змінювався. Це викликало

серйозні труднощі в обміні. По-третє, недоліком загальної форми вартості

було й те, що товар, який виступав загальним еквівалентом, виконував цю

роль на відносно невеликій території. Так, наприклад, у першій третині

19 ст. (за свідченнями дослідників  Африки) кожна область Абіссінії  мала

свій загальний еквівалент, до якого входили намисто, пляшки, тютюн,

чорний перець, пакети товстих швейних голок, тканини, куски кам'яної солі.

 

1.5.Грошова  форма вартості.

У зв'язку з цим поступово майже скрізь, де людство дійшло в своєму

розвитку до використання в обміні товару-еквівалента, ця роль почала

закріплюватися за металом - бронзою, залізом, а потім сріблом і золотом.

Так з'являється грошова форма вираження вартості. Вона має такий вигляд:

 

         Товари      Товар

 

                 А

 

                Б                                                         

                                                                                                =3 г.

                                                                                             золота

                 В