Трансакційні витрати, їх види та шляхи скорочення

Міністерство  освіти і науки України

Одеський  державний економічний університет 
 
 
 
 
 
 

Кафедра загальної економічної теорії 
 
 
 
 

КУРСОВА   РОБОТА 

Тема: Трансакційні витрати, їх види та шляхи скорочення 
 
 
 
 
 
 
 

Виконав: студент

2 курсу ОЕФ,  гр. 2

Пєнова Т.І.

Науковий  керівник:

ст. викладач

Максименко  С.В. 
 
 
 
 
 

Одеса 2010

Зміст 
 

Вступ.......................................................................................................................3

Розділ І. „Трансакційні витрати” як категорія економічної теорії...............4-10

1. Поняття і сутність трансакційних витрат.........................................4-6
2. Джерела формування трансакційних витрат....................................6-7
3. Значення трансакційних витрат.......................................................7-10

Розділ ІІ. Види трансакційних витрат та погляди  вітчизняних і зарубіжних економістів  щодо трансакційних витрат......................................................11-18

2.1.Види трансакційних витрат................................................................11-15

2.2. Погляди вітчизняних і зарубіжних економістів щодо трансакційних витрат..........................................................................................................16-18

     Розділ ІІІ. Трансакційні витрати на підприємствах України......................19-26

          3.1.  Трансакційні витрати у вітчизняній обліковій системі..................19-21

          3.2.  Проблеми управління трансакційними витратами фірми..............21-23

          3.3. Напрями державного регулювання трансакційних витрат

                 в Україні...............................................................................................23-26

    Висновки...............................................................................................................27

     Література.............................................................................................................28

     Додатки........................................................................................................... 29-31 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

 

        Вступ

        Дана  тема сьогодні є актуальною, оскільки трансакційні витрати відіграють фундаментальну роль у формуванні інститутів і можуть як економічна категорія широко застосовуватися в дослідженні діяльності економічних, правових і соціальних інститутів, а питома вага трансакційних витрат особливо велика в суспільстві, де права власності слабо визначені. Такі умови характерні для країн, що здійснюють перехід до ринкової економіки. Недостатньо розвинена правова сторона ринкових відносин створює сприятливі умови для шахрайства, обману, спотворення інформації споживчих властивостях товарів і їх реальної цінності. Проте і в розвиненому суспільстві проблема мінімізації трансакційних витрат як і раніше актуальна. Це пов'язано як з подальшим вдосконаленням юридичних норм, так і (що більш важливо) із зміцненням етичного фундаменту, чесності і відповідальності, ідеології консенсусу в суспільстві. Останній напрям, як вважають багато сучасних дослідників, веде до створення м'якої інфраструктури ринку і є найбільш ефективним і економічним способом захисту інтересів всіх і кожного.

        Метою курсової роботи є визначення ролі і місця трансакційних витрат в функціонуванні фірми, підприємства.

        Теоретичною   та   методологічною   основою   роботи   є   наукові   праці вітчизняних та зарубіжних економістів, присвячені темі трансакційних витрат. Основними завданнями курсової роботи є:

        •   визначення сутності трансакційних витрат;

        •   визначення ролі трансакційних витрат в функціонуванні фірми;

        •   дослідження    теоретичних    підходів    до    класифікації   та   типології трансакційних витрат;

        •    аналіз проблем управління трансакційними витратами фірми. 
 
 
 
 
 

Розділ  І. „Трансакційні  витрати” як категорія  економічної теорії 

              1.1.  Поняття і сутність трансакційних витрат 

     Становлення теорії трансакціиних витрат як цілісної наукової концепції пов'язане в  першу чергу з роботами таких  дослідників, як А. Алчяна, Р. Демсеца, О. Уїльямсона, С. Чанга, И. Барцеля, М. Дженсена. Впродовж історії існування цього теоретичного напряму пропонувалися різні визначення трансакціиних витрат і робилися спроби дати їх класифікацію.

     Поняття трансакціиних витрат було введене  Р.Коузом в 1937 році для пояснення  існування таких протилежних ринку ієрархічних структур, як фірма, або "острів свідомості", що мають переваги у плані економії на трансакціиних витратах. Трансакційні витрати відіграють фундаментальну роль у формуванні інститутів і можуть як економічна категорія широко застосовуватися в дослідженні діяльності економічних, правових і соціальних інститутів. Аналіз динаміки трансакціиних витрат надає можливості розкрити ті важелі та механізми, які визначають створення інституційних утворень, що сприяють цивілізованому співробітництву різноманітних форм послуг, виробництва, різних форм власності в рамках певних правил і правових процедур.

     Під трансакційними витратами  розуміються витрати взаємодії суб'єктів економіки. Цей вид витрат включає будь-які необхідні витрати ресурсів, які не направлені безпосередньо на виробництво економічних благ, але забезпечують успішну реалізацію даного процесу. Трансакційні витрати виникають до процесу обміну, в самому процесі й після його завершення.

     У сучасній економічної теорії трансакційні витрати мають різне трактування. Так, К.Ерроу, визначаючи їх як витрати експлуатації економічної системи, стверджує, що чим ближче економіка до моделі загальної рівноваги Вальраса, тим менший у ній рівень трансакціиних витрат, і навпаки. У трактуванні Д.Норта трансакційні витрати складаються з витрат оцінки корисних властивостей об'єкта обміну і витрат забезпечення прав і примусу до їх виконання; ці витрати є витратами соціальних, політичних і економічних інститутів. Т.Еггертссон тлумачить трансакційні витрати як витрати, що виникають, коли індивіди обмінюються правами власності на економічні активи і забезпечують свої права на власність.[3 с.81-82]

     Питома  вага трансакційних витрат особливо велика в суспільстві, де права власності  слабо визначені (специфіковані). Такі умови характерні для країн, що здійснюють перехід до ринкової економіки. У таких країнах високий рівень трансакційних витрат обумовлений також і тим, що дотепер не відпрацьований механізм взаємодії між державними органами і суб'єктами підприємництва, недостатньо розвинена правова сторона ринкових відносин створює сприятливі умови для шахрайства, обману, спотворення інформації про споживчі властивості товарів і їх реальної цінності. Проте і в розвиненому суспільстві проблема мінімізації трансакційних витрат як і раніше актуальна. Це пов'язано як з подальшим вдосконаленням юридичних норм, так і (що більш важливо) із зміцненням етичного фундаменту, чесності і відповідальності, ідеології консенсусу в суспільстві. Останній напрям, як вважають багато сучасних дослідників, веде до створення м'якої інфраструктури ринку і є найбільш ефективним і економічним способом захисту інтересів всіх і кожного.

     У сучасних умовах, за переходу економічних  систем на вищий рівень розвитку, прискорення  науково-технологічного прогресу, спеціалізації та глобалізації економічного простору, активніше виявляється тенденція до зростання трансакційних витрат, рівень яких у світовій практиці нерідко сягає половини вартості кінцевої продукції. Особливо гострою ця проблема стала для транзитивної економіки України, де зростання  трансакційних витрат пов'язано з розподілом прав власності на ресурси, факторів виробництва і результатів діяльності, що в дореформений період були сконцентровані в руках держави, та з певними протиріччями і непослідовністю при обґрунтуванні й прийнятті численних законодавчих актів.

     Так, механізм перерозподілу прав власності  на ресурси за часів командно-адміністративної системи, з одного боку, сприяв зменшенню  питомої  ваги трансакційних витрат підприємств, пов'язаних із пошуком ринків збуту, проведенням переговорів тощо, а з іншого, призвів до штучного заниження дійсного рівня цих витрат, що стосувалися неефективного централізованого розподілу ресурсів, затрат часу на нескінченні погодження виробничих параметрів між підприємствами і плановими органами, ігнорування їх бухгалтерською звітністю підприємств. Процеси реструктуризації економіки, приватизації й корпоратизації, формування ринкових відносин збільшили питому вагу трансакційних витрат і змусили підприємства розглядати й враховувати всю сукупність витрат, які стосуються транс акційного навантаження. Це стало підставою для використання категорії трансакційних витрат в оцінюванні ефективності соціально-господарських процесів у ринкових умовах, і насамперед, ефективності функціонування підприємницьких та інших структур як складових інституційної інфраструктури суспільства.

     Упродовж  перехідного періоду в Україні  спостерігалося суттєве зростання  трансакційних витрат. Так, за даними Інституту економіки та прогнозування  НАН України, загалом по народногосподарському комплексу за період з 1993 по 2009 роки вони збільшилися з 11,5 до 19,7% загальних витрат проміжного споживання, що є наслідком об'єктивних процесів формування ринкового середовища країни. Загалом по промисловості вони зросли з 17,5 до 32,0%, що пов'язано з інституційними трансформаціями галузей промисловості, процесами корпоратизації, приватизації підприємств, додаткових витрат на організацію маркетингу, пошук ринків збуту продукції, організацію договірних відносин із партнерами тощо. Нерідко для зниження рівня цих витрат створюються відносно замкнені фінансові імперії (корпорації, Холдінги, фірми, об'єднання тощо) з власними банками, страховими компаніями, підприємствами.[11 – с 183-189]

     Фірма витрачає чималі ресурси і зусилля для оцінки значущих для неї параметрів   благ,   контролю   партнерів і   примушення  до  виконання угод.

     Поручительства, гарантії, торгові марки, витрати  по сортуванню і класифікації, хронометраж  робочого часу, наймання агентів, третейські розгляди, оплата посередників і, звичайно, пожираючі величезні засоби юридичні процеси - все це відображає всепроникающий характер «тертя» в економічній системі. При цьому категорія трансакційних витрат ширша, ніж просто різновид витрат фірми. Багато трансакційних витрат виявляються не на рівні фірми, а на рівні суспільства в цілому. Що інше, як не витрати взаємодії суб'єктів економіки, є, наприклад, витрати держави на зміст арбітражних суден, вирішальних господарські суперечки? Трансакційні витрати - це цілий пласт економічного життя, який, як і тертя, скрізь и визначає сутність і форми протікання багатьох процесів.[2 – с 37-40] 
 
 
 

                1.2.  Джерела формування трансакційних витрат. 

     Звідки   береться   економічне   «тертя»?   Іншими   словами,   що  робить трансакції дорогими? На це питання не можна відповісти однозначно.

     Першим  найважливішим джерелом, яке можна  навіть назвати ключем до розуміння  трансакційних витрат, є затрати на   придбання на інформації.

     Будь-яка  інформація, яка необхідна суб'єктам в процесі виробництва, обміну і споживання, отримується ціною певних зусиль.[2 – с 41-47]

     Коли  ми виступаємо в ролі споживача, нас цікавлять наявність і ступінь прояву цінних властивостей, які притаманні даному благу, а також інформація про ціни на ринку даного товару і на ринках товарів-субститутів. Витрати пошуку відповідної інформації вимірюватимуться в основному згаяним часом. Але фірма-виробник цілком може добровільно узяти їх і на себе, тим самим збільшивши для нас привабливість свого товару (у цьому, як ми пам'ятаємо, полягає інформаційна функція реклами).

     Найбільш  цінна інформація для виробника  включає дані про наявність і  величину попиту, смаки споживачів, сучасні технології, поведінку конкурентів.   Отримання   цієї   інформації   пов'язане   головним   чином   з  оплатою праці співробітників фірми, а також винагородою посередників, оплатою послуг консультантів і т.д.

     Другим  джерелом «тертя» є егоїзм суб'єктів економіки, тобто саме те, що, перераховуючи фундаментальні риси ринкового господарства, ми визначали як пріоритет особистого (корисливого) інтересу. Сучасна економічна теорія називає опортунізмом, що граничить деколи з підступністю, схильністю людей до егоїстичної поведінки на збиток іншим особам і додає їй виключно важливе значення. Опортунізм виявляється в приховуванні інформації, її навмисному спотворенні, обмані, шахрайстві і т.д.