Трансакційні витрати, їх види та шляхи скорочення

     Проблема   полягає   в   тому,   що   велика   частина   трансакційних   витрат розпорошена на витратних рахунках дев'ятого класу, які сформовані  з  метою отримання калькуляції.   Тому  постає  питання  як досягти  такого  ефекту,   щоб підприємство могло надавати інформацію про трансакційні витрати в цілому а не по окремим їх видах. Вихід з даної ситуації - використання 86 рахунку, який ми пропонуємо так  і    назвати   'Трансакційні    витрати".    Даний    рахунок    буде використовуватися як транзитний, тобто ті витрати, що повинні відноситися на рахунки дев’ятого класу,  потім будуть потрапляти на рахунок 86 "Трансакційні витрати"  (див  табл. №2)

     Трансакційні  витрати  -  це  витрати,   які  існують  не лише  в  операційній діяльності,  а й у фінансовій та інвестиційній, адже договірні відносини,  пошук інформації    відбуваються    на    всіх    етапах    життєвого    циклу    підприємства. Тому доцільним є виокремлення даних витрат на рахунках обліку від  рахунку 92 ”Адміністративні витрати" і до 99 "Надзвичайні витрати".

     Можна стверджувати, відображення трансакційних  витрат на рахунках бухгалтерського  обліку не є дуже складним процесом, головне чітко відокремити перелік  трансакційних витрат в наказі про  облікову політику. Так, якщо взяти господарську операцію, що передбачає оприбуткування тари, то це будуть просто витрати на збут, якщо ж визнано витрати по укладанню договору щодо поставки тари для реалізованої продукції, то ці витрати будуть трансакційними витратами на збут. Але, на жаль, ні керівники, ні бухгалтери не мають достатніх знань для того, щоб-це зробити. А чи захоче керівник або власник виділяти кошти на підвищення кваліфікації (що також є трансакційними витратами), це вже інше питання.

     На  даному етапі ми розглядаємо облік  трансакційних витрат, як особисту ініціативність. Тобто керівник або власник, в межах своєї обізнаності виділяє перелік трансакційних витрат, що дасть змогу суттєво вплинути на фінансові результати, собівартість одиниці продукції і зрештою, на цінову конкурентоспроможність.

     Кінцевою ціллю будь-якої системи обліку є адекватне відображення в звітності реального фінансового стану підприємств і результатів здійснюваних ними господарських операцій. Але необхідно брати до уваги, що в ході кожної такої операції приймається декілька послідовних рішень. Спочатку керівництво компанії приймає рішення про проведення операції. Потім юридична служба пропонує можливі варіанти документального оформлення угоди, а бухгалтерська служба показує, як дана операція може бути відображена у звітності, і тільки після вибору керівництвом компанії оптимального варіанту з'являється фінансова звітність, доступна для зовнішнього користувача. Тому необхідно здійснити навчання персоналу усіх цих рівнів для того, щоб в майбутньому випрати набагато більше завдяки економії на трансакційних витратах.[8 – с 93-97]

     Таким чином, можна стверджувати, що трансакційні витрати - це і необхідний елемент  сучасного господарського життя, і  негативне явище, по відношення до якого  підприємства повинні шукати протидію. Наприклад, дотриманням Кодексу честі підприємця.

     Завдяки      введенню     трансакційних     витрат     в     вітчизняну            тему бухгалтерського   обліку,   вона  стане  більш  реалістичною,   відкривши  оточуючим широке коло явищ господарського життя, що досі не потрапляли до поля зору взагалі.

     Тому, в майбутньому необхідно внести зміни до сучасного законодавства у сфері бухгалтерського обліку, яке надасть можливість відображати нові об'єкти обліку. Це стане можливим після чіткого усвідомлення необхідності введення окремого рахунку „Трансакційні витрати”, і з обговорення на теоретичному рівні облік трансакційних витрат перейде на рівень практичний. Фінансова звітність, в яку за доцільне вважаємо внести окремий розділ присвячений, трансакційним витратам. Також необхідно доповнити Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", новою інституційного ознакою, за якою виділити дані витрати.

     Вважаємо, що під трансакційними витратами  слід розуміти витрати по налагодженню угод обміну і відносин, як всередині  підприємства, так і зовнішніх взаємодій, пов'язаних з пошуком інформації веденням переговорів, укладанням угод і т. д. Але при цьому необхідно не забувати специфіку кожного підприємства, адже та чи інша діяльність може мати свої специфічні трансакційні витрати. Але існують вони скрізь у покупців та продавців, у звичайній та надзвичайній діяльності, і ігнорувати їх просто не можливо.[14 – с 31-39] 

     Важливим  питанням є також підвищення кваліфікаційного рівня персоналу взагалі, а в питаннях трансакційних витрат зокрема. Керівники та власники підприємств не повинні шкодувати коштів на покращення діяльності. Користувачами інформації про трансакційні витрати повинні бути інвестори, позикодавці, працівники, постачальники, клієнти, уряд та урядові організації та громадськість.

     Отже, облік, контроль та аналіз трансакційних  витрат - це ті питання, які повинні  одержати подальшого розвитку у сфері  бухгалтерського обліку задля розвитку науки і покращення практичної діяльності українських підприємств. 
 
 
 

    3.2.  Проблеми управління трансакційними витратами фірми 

     У всьому світі впродовж багатьох десятиліть увага суспільства приковано  до технічного прогресу і революційному  зростанню продуктивності праці  на базі нових технологій. Що стосується практично орієнтованих менеджерів, то їх за останні роки більше цікавить інша проблема - боротьба з трансакційними витратами, які мають тенденцію до стійкого зростання і здатні звести нанівець будь-які вигоди від технічних нововведень. Мінімізація трансакційних витрат - одна з основних задач в ієрархії цілей сучасного менеджера.

     Тому  щоб контролювати об'єм трансакційних  витрат, що ростуть, можна перш за все  через контроль за трансакціями.

     Як  ми вже знаємо, трансакції необхідні  для забезпечення безперебійного виробництва. Це обмін інформацією, матеріалами і іншими ресурсами, який сам по собі не приводить до появи яких-небудь готових продуктів або благ. Тому економісти іноді говорять про існування разом з підприємством в традиційному розумінні паралельної «невидимої фабрики», яка підтримує роботу «основного персоналу» і одночасно породжує накладні витрати. Для успішного управління «невидимою фабрикою» одного лише вибору оптимального об'єму виробництва недостатньо. Від менеджера потрібен знання основних видів трансакцій і уміння розробити оптимальний «трансакційний план», який дозволяє провести необхідні операції з мінімальними витратами. Зменшити витрати можна декількома способами: виявити і усунути зайві трансакції, стабілізувати роботу фірми, автоматизувати ручну працю.[10 – с 110-117]

     Наступний типовий крок - зменшення числа трансакцій. Скасування зайвих трансакцій є одним з основних способів оптимізації витрат підприємства.

     Один  з основних способів понизити число  і складність трансакцій стабілізація роботи підприємства. Це означає, що менеджерам необхідно мінімізувати число технологічних нововведень, структурних і організаційних змін, уникати нескінченого перегляду внутрішніх процедур, розпорядку. Безумовно, будь-яке вдосконалення має благі цілі: йдеться про поліпшення якості продукції, зниження витрат праці або ризиків. Проте важливо розуміти і іншу сторону змін: постійні перебудови і «технологічні революції» можуть дуже серйозно зменшити трансакційний бюджет фірми. В результаті модернізація може спричинити за собою аврал - пікове завантаження працівників підприємства, яке може обернутися погіршенням клієнтського сервісу і подальшими витратами.

     Проте прогрес і інновації гостро необхідні  будь-якій фірмі. Поєднувати їх із стабільною роботою допомагає ретельне планування нововведень і практика їх пакетного впровадження. Саме так вчиняють на багатьох великих підприємствах. Стабільність - один з головних принципів філософії управління.

     Менеджмент авансує  значні  засоби  на найпершій стадії впровадження інновацій з тим, щоб уникнути зростання числа трансакцій і перевантаження персоналу надалі - на етапі реалізації плану. Результатом є стабільно менше (майже на 2/3) число перебудов в роботі фірми в порівнянні з конкурентами і нижчим відсотком накладних витрат в структурі витрат. Підприємства, що дотримуються подібної філософії, більше конкурентноздатні. Чітке планування - менше помилок.[14 – с 40-42]

     Один  з найцікавіших способів оптимізації  трансакційних витрат полягає в  скасуванні зайвих процедур контролю і скороченні об'єму зібраної інформації.

     Основний принцип, яким слід керуватися: не збирай більше даних, ніж зможеш переробити. Нерідко буває так, що фірма відтворює дуже великою об'єм даних про якість продукту на всіх технологічних стадіях. При цьому власне якість може залишатися на низькому рівні. Така ситуація свідчить про те, що відповідним службам просто не вистачає часу аналізувати інформацію - воно йде на те, щоб її зібрати.

     Звичайно  виділяються три основні методи раціональної оптимізації трансакційних  витрат фірми. По-перше, аналіз трансакцій з погляду перевірки їх необхідності і необхідності альтернативних методів здійснення. По-друге, стабілізація роботи фірми і виключення «зайвих» нововведень. По-третє, автоматизація і інтеграція програмних ресурсів фірми. До сказаного необхідно додати, що підхід до аналізу трансакцій повинен бути зваженим і комплексним. Загалом необхідно враховувати можливі негативні наслідки окремих спроб мінімізації витрат.

     Отже, менеджер, який  хоче оптимізувати трансакційні витрати своєї компанії, повинен підходити до них так само, як і до виробничих витрат. Необхідно ухвалювати зважені рішення про те, де і як автоматизувати внутрішньо фірмові трансакції, як оптимальним чином інтегрувати різні блоки інформаційної системи компанії, а де має сенс стабілізувати роботу підрозділу для досягнення оптимального рівня витрат в довгостроковому плані. І нарешті, необхідно навчитися підходити до проблеми витрат компанії не з бухгалтерською,  а з економічної  точки зору. Тобто в системі управлінського обліку компанії необхідна функціональна класифікація витрат, в  якій за кожною групою витрат буде видно їх справжнє джерело. 
 
 
 

3.3. Напрями державного регулювання трансакційних витрат  в Україні 

     Високий рівень ефективності економіки провідних  країн світу в значній мірі пов'язаний з  розвинутим сектором трансакцій та усвідомленням того, що координація ринкових процесів вимагає

     витрат.

     Недостатня  увага в українській економіці  до проблем трансакцій пояснюється  рядом причин, серед яких чи не найголовнішими є успадкована з радянських часів  і до сьогодні не оптимізована структура національної економіки та нерозвиненість необхідних для цього соціально-економічних інститутів. Кардинальні зміни у цих сферах у поєднанні з ефективною політикою держави є не тільки передумовою зростання конкурентного потенціалу української економіки, але й прискоренням процесу її інтеграції у світове економічне середовище.

     В сучасних для України умовах усвідомлення та дослідження проблеми трансакційних  витрат відбувається повільніше, ніж  того вимагає проблема підвищення ефективності національного господарства. Саме тому розвиток економіки трансакцій, побудований на загальносвітових теоретичних надбаннях та практичному досвіді, адаптованими до місцевих особливостей є нагальним завданням для вітчизняної економіки.

     Як  зазначив Р. Коуз, трансакційні витрати виникають при обміні прав власності, тобто при здійсненні трансакцій, Однак, єдиного розуміння сутності терміну «трансакція» поки що не знайдено.

     У статті «Природа фірми», Коуз чітко  розмежовує ринкові  трансакції, що виникають всередині фірми. Досить широким є використання терміну «трансакція» у працях Дж. Коммонса, який виділяє трансакції угоди, трансакції управління та трансакції раціонування. Головною відмінністю трансакції угоди є повна правова симетричність сторін, яка відсутня в інших видах взаємодії. Однак, при цьому не виключається асиметрія інформації Таким чином, лише трансакція угоди є трансакцією в чистому вигляді.

     З     часом     розуміння     трансакції     почало     розширюватися     та інтерпретуватися.   Так,   К. Менар   під   дане   поняття   підводить   витрати функціонування системи обміну, тобто скільки коштує використання рик метою забезпечення розміщення ресурсів і передачі прав власності.

     У пізніших працях, Коуз вже визначав трансакційними витрати, пов'язані із взаємодією покупців І продавців та утворенням ринків.[10 – с 110-117]