Трансакційні витрати, їх види та шляхи скорочення

     Уточнення визначення трансакційних витрат зумовлене  тим, що організації відрізняються  від ринку зовсім іншою процедурою координації. 'Трансакції ж здійснюються на ринку, тобто поза межами організації. Існування організацій обґрунтовується наявністю трансакційних витрат. Таке визначення міститься у праці Р. Коуза та було розвинуте О. Вілямсоном. Останній, застосовуючи міждисциплінарний підхід вважав основною аналітичною одиницею трансакції.

     Отже, можна зробити висновок, що трансакційними є витрати, зумовлені присутністю  фірм на ринку. Така присутність вимагає  деяких витрат, яких не можливо уникнути при здійсненні трансакцій. Під коштами  трансакції будемо розуміти ті витрати  покупців або власників підприємств, які не отримує виробник. До них відносяться витрати на пошук потенційних контрагентів та їх відбір, на проведення переговорів, укладання та виконання контрактів, кошти реалізації прибутку від спеціалізації і поділу праці, кошти передавання атрибутів права власності на продукти та послуги. Тобто, це всі витрати, окрім сплаченої ціни за продукцію, які виникають при торгівлі іншими товарами і послугами. Ці витрати можуть бути суттєвими на тих ринках, де об'єктом купівлі-продажу є різнорідна і складна продукція.

     Трансакційні  витрати здійснюють як покупці, наприклад, при оплаті послуг і оцінки фахівців у певній сфері, тобто при купівлі  спеціальних людських та матеріальних ресурсів, так і продавці, при  рекламі своєї продукції, підчас перевірки платоспроможності та ділової репутації покупця тощо. Іншими є витрати на проведення переговорів між контрагентами. Після укладання контракту зазвичай виникають додаткові витрати, пов'язані з його своєчасним та повним виконанням.

     Для повного розуміння сутності трансакційних витрат та їх значення для трансформаційної економіки необхідно також розрізняти поняття «економічного суб'єкту» та «економічної структури».

     Під поняттям «економічний суб'єкт» будемо розуміти окрему людину або групу  людей, у стосунках між якими трансакційні витрати дорівнюють нулю. «Економічна структура» - це сукупність економічних суб'єктів, взаємодія між якими викликає трансакційні витрати. Вищеназвані поняття не можна ототожнювати, оскільки це призводить до ігнорування трансакційних витрат і значних помилок в прогнозуванні і управлінні економічними процесами.

     Мотиви  діяльності економічних суб'єктів  і економічних структур також  не можна ототожнювати. В той час, як економічні суб'єкти прагнуть підвищити  ефективність своєї діяльності шляхом економії витрат (у тому числі і трансакційних), економічні структури вирішують зовсім інші завдання. Головне з них - збереження структури. Додаткове - розширення структури, яке проявляється в збільшенні кількості суб'єктів-учасників.

     Виходячи  з цього, можна сказати, що трансакційні витрати мають подвійну природу. З боку окремих економічних суб'єктів вони є витратам і на

     подолання інформаційної непрозорості, У той  же час із суспільної точки зору вони складають витрати на підтримання  інститутів суспільної взаємодії. Економічні структури (об'єднання економічних суб'єктів) суттєво впливають на процес формування і розмір трансакційних витрат. Загалом вони зацікавлені в збільшенні трансакційних витрат суб'єктів-учасників, але так, щоб не підштовхнути їх до виходу зі складу цієї структури. З огляду на поширеність економічних структур і принципову відмінність мотивів їхньої діяльності від прийнятих в мікроекономіці мотивів поведінки споживачів і виробників, доцільно доповнити мікро- і макроекономічні підходи проміжним - мезоекономічним, який розглядає суспільні економічні процеси як , створення, розвиток і зникнення економічних структур.[15 – с 75-77]

     Перенесення трансакційних витрат з одних  суб'єктів на інших теж може викликати  зміну загальної трансакційної активності. Така ситуація має місце тоді, коли граничні сукупні трансакційні витрати цих суб'єктів відрізняються. Перенесення витрат з суб'єктів, які мають більші граничні сукупні трансакційні витрати на тих, у кого ці витрати менші, створює умови для пожвавлення діяльності. Зворотний перерозподіл гальмує трансакційну активність.

     Головними напрямками можливого застосування методів державного регулювання  трансакційної діяльності в економіці  України є подолання економічної  злочинності і корупції, а також  вихід з економічної кризи, Вирішення цих питань традиційними методами макроекономічного регулювання доцільно поєднувати з регулюванням трансакційної активності суб'єктів господарювання. [6 – с 525-532]

     Антикримінальна і антикорупційна, реформа загалом  повинна передбачати більш рівномірний розподіл влади між економічними суб'єктами, що досягається зменшенням інформаційної асиметрії між органами державної влади, центральними суб'єктами великих економічних структур ї пересічними громадянами. В цьому випадку на додачу до доброї волі держави в боротьбі зі злочинністю буде отримано допомогу економічних структур, які намагатимуться перерозподілити владу згідно з принципом оптимального розподілу влади в структурі. Для подолання злочинності пропонується підвищити прозорість економічних відносин в суспільстві шляхом:

     - обмеження розрахунків готівковими  коштами і переходу на безготівкові  розрахунки як між юридичними, так і між фізичними особами;

     відкриття доступу до фінансової інформації для всіх бажаючих з нею ознайомитися.

     Такі  заходи дозволять включитися у боротьбу з корупцією не тільки спеціалізованим  органам, а й широкому загалу. Крім суто антизлочинного ефекту, запропоновані реформи можуть стати вирішальним кроком на шляху становлення громадянського суспільства в Україні.

     Враховуючи  зростання схильності до правопорушень  у суб'єктів з більшими владними повноваженнями, а також більше суспільне  значення  правопорушень з боку осіб, які мають більше влади, пропонується вправадити диференціацію покарань у відповідності до обсягу влади, розділивши посадових осіб і керівний склад приватного сектора економіки на ранги.

     В якості основних напрямів державного регулювання трансакційних цитрат в Україні можна запропонувати наступні:

     1.  Для подолання економічної кризи  і формування більш раціональної структури виробництва необхідно створити загальнонаціональну і регіональні структури отримання інформації комерційного характеру (інформаційних ринків) за товарною і регіональною ознаками, максимально спростивши доступ до цих ринків з боку користувачів. Доступ до цієї бази даних повинен бути не тільки вільним, а і фінансово необтяжливим. Враховуючи особливості сучасного українського менталітету, він повинен бути безкоштовним для користувача, а необхідні кошти повинні стягуватися в обов'язковому порядку (через держбюджет), порівну для кожного економічного суб'єкта, що діє на території України.

     2.   Вирішенню проблеми якісного  неспівпадіння попиту і пропозиції  може сприяти формування і  поширення серед населення моделі  суспільного споживання з урахуванням реальних можливостей виробників і перспектив розвитку економіки України. Орієнтуючись на цю модель, виробники могли б більш обґрунтовано приймати рішення про напрямки і перспективи зростання виробництва, а споживачі швидше приймати рішення про витрачання коштів.

     3.   У разі прийняття пропозиції  щодо обмеження готівкових платіжних  засобів і після повного переходу. до безготівкових грошей у  якості радикального заходу можна  запровадити примусове депонування  державою надмірних заощаджень  громадян і підприємств в грошовій формі, що спонукає власників грошей витрачати їх. Паралельно іде дозволить створити механізм пільгового фінансування інвестицій і досліджень на фазі піднесення і обмежити відставання сукупного попиту від сукупної пропозиції. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                  Висновок 

     Проаналізувавши ряд статтей та наукові праці  вітчизняних та зарубіжних економістів  ми прийшли до наступних висновків.

     Отже, під трансащгйними витратами розуміються витрати взаємодії суб'єктів економіки. Цей вид витрат включає будь-які необхідні витрати ресурсів, які не направлені безпосередньо на виробництво економічних благ, але забезпечують успішну реалізацію даного процесу. Величина та роль трансакційних витрат в сучасному суспільстіві досить значна.

     Теорема  Р. Коуза (ніколи, втім, не сформульована  їм строго як теорема), що стосується взаємин  між економічними об'єктами, що піддають інших і що піддаються зовнішнім  діям . Якщо під зовнішніми витратами  розуміються витрати, пов'язані, наприклад, із забрудненням довкілля, то, згідно до теореми Коуза, при чіткому визначенні прав власності сторін вони можуть прийти до взаємоприйнятної угоди про відшкодування збитків або інший перерозподіл ресурсів і це може зняти питання так називаних суспільних витратах забруднення середовища. Проте досягнення і реалізація угоди зажадає певних трансакційних витрат.

     Таким чином, за Коузом, свобода ринкового  обміну в умовах однозначного визначення прав власності його учасників веде до підвищення ефективності розподілу  ресурсів в суспільстві. Теорема Коуза стимулювала дослідження, що знаходяться на стику економіки і цивільного права.

     Теорема має багато трактувань і розширювальних тлумачень. Одне з них говорить про  те, що за відсутності трансакционних витрат суспільству не потрібно спеціально створювати інституційні і організаційні умови для виробництва і торгівлі — вони сповна прямують “невидимою рукою” ринку. Але оскільки в реальності такі інститути і організації існують, вони можуть розглядатися як результат вибору, підлеглого обмеженням у вигляді трансакційних витрат. І завдання держави полягає в їх можливій мінімізації. На основі теореми були пояснені факти виникнення такого інституту, як фірма (в умовах приватної власності вона скорочує трансакційні витрати, які могли б нести індивідуальні, не об'єднані у фірми виробники), а також причини неефективності централізовано планованої (по західній термінології — комуністичною) еконо Теорема Коуза - концепція, згідно якої проблеми зовнішніх ефектів можуть бути ефективно вирішені шляхом прямих угод між зацікавленими сторонами і не вимагають державного втручання за умови, що:

      - права власності чітко визначені;

       - вартість операції відносно  невелика;

      - операція залучає невелике число  сторін.мічної системи, що відрізняється надзвичайно високими трансакциійнимі витратами.  

     У сучасних умовах, за переходу економічних  систем на вищий рівень розвитку, прискорення  науково-технологічного прогресу, спеціалізації  та глобалізації економічного простору, активніше виявляється тенденція до зростання трансакційних витрат, рівень яких у світовій практиці нерідко сягає половини вартості кінцевої продукції. Особливо гострою ця проблема стала для транзитивної економіки України, де зростання трансакційних витрат пов'язано з розподілом прав власності на ресурси, факторів виробництва і результатів діяльності, що в дореформений період були сконцентровані в руках держави, та з певними протиріччями і непослідовністю при обґрунтуванні й прийнятті численних законодавчих актів.

     Чинниками впливу на підвищення рівня трансакційних витрат є недоліки державного регулювання, обмежена раціональність індивідів тощо, а підвищення їх ефективності - створення промислово-фінансових груп типу холдингів, корпорацій та інших об'єднань із власними банками, страховими компаніями, підприємствами.

     Різноманітність трансакційних витрат обумовлюється  різноманітністю конкретних відносин, форм власності, типів фірм. 
 
 
 
 
 
 

                Література 

     1.  Пол Мигром, Джон Робертс. Экономика, организация и менеджмент: в 2-х томах/Перевод с англ. под ред. И. И. Елисеевой. СПБ: Экономическая школа, 2001, т.1 - с. 58-92.

     2.   Сафрончук М. В. Микроэкономика. - М.: КНОРУС, 2007 - с. 37-47.

     3.  Нуреев Р.М. Курс микроэкономики - М.: Норма, 2004 - с. 81-82.

     4.  Економічна енциклопедія: т.1/ С.В. Мочерний. - К.: Академія, 2000, с. 256-271.

     5.  Мікроекономіка: Навчальний посібник / Звєряков М.І., Коноводченко Л.Я., Мащевська В.В. - Одеса: Пальміра, 2006.

     6.  Микроэкономика: практический подход/ под ред. Грязновой А.Г. - М.: КНОРУС, 2008. - с. 521-547.

     7.  Данько М.С. Теоретико-методологічний  аспект визначення трансакційних  -витрат//Економічна теорія. - 2007. - №1. - с.36-46.