Торгівельний баланс в Україні, його особливості

     Сальдо  торговельного балансу — різниця  між вартістю експорту та імпорту.

     Платежі і надходження за "послуги" об'єднують надходження і платежі  за використання однією країною транспорту інших країн (морського, залізничного, повітряного та ін., платежі за вантажно-розвантажувальні операції, портові збори тощо), за користування засобами міжнародного зв'язку (пошта, телеграф, телефон, радіозв'язок), за послуги міжнародного страхування, комісійні операції (наприклад, банкам за посередницькі, гарантійні та інші операції на міжнародному ринку). "Послуги", як правило, займають значне місце в статтях надходжень розвинутих країн, а в країнах, що розвиваються, - у статтях платежів.

     До  некомерційних платежів і надходжень входять витрати і доходи від  іноземного туризму, утримання дипломатичних  представництв і місій, адміністративного і військового апарату в інших країнах, некомерційні грошові перекази, репарації тощо.

     У складі доходів і платежів, пов'язаних із закордонними капіталовкладеннями:

     платежі відсотків за іноземними позиками і  банківськими вкладами;

     платежі дивідендів за акціями іноземних підприємств; частина прибутків від іноземних підприємств, що належать монополіям даної країни.

     Показники зовнішньої торгівлі традиційно займають важливе місце в платіжному балансі. Співвідношення вартості експорту й  імпорту товарів утворює торговий баланс. Оскільки значна частина зовнішньої торгівлі здійснюється в кредит, існують розходження між показниками торгівлі, платежів і надходжень, фактично зроблених за відповідний період.

     Економічне  значення активу чи дефіциту торгового  балансу стосовно до конкретної країни залежить від її положення у світовому господарстві, характеру її зв'язків з партнерами і загальною економічною політикою. Для країн, що відстають від лідерів за рівнем економічного розвитку, активний торговий баланс необхідний як джерело валютних засобів для оплати міжнародних зобов'язань по інших статтях платіжного балансу. Для ряду промислово розвинутих країн (Японія, ФРН і ін.) активне сальдо торгового балансу використовується для створення другої економіки за кордоном.

     Пасивний торговий баланс вважається небажаним і звичайно оцінюється як ознака слабості зовнішньоекономічних позицій країни. Це правильно для країн, що розвиваються, що випробують недостачу валютних надходжень. Для промислового розвитку країн це може мати інше значення. Наприклад, дефіцит торгового балансу США свідчить про активне просуванням на їхній ринок міжнародних конкурентів (Західної Європи, Японії, Тайваню, Південної Кореї й інших країн) по виробництву товарів більшої складності. У результаті міжнародного поділу праці, більш ефективно використовуються ресурси у світових масштабах. Дзеркальним відображенням дефіциту зовнішньої торгівлі США служить активне сальдо по цих операціях у згаданих партнерів, що використовують валютні надходження для закордонних капіталовкладень, у тому числі в США.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1.3 Фактори, що впливають на торговельний  баланс 

     На  торговельний баланс країни впливають  наступні фактори:

     міжнародна  спеціалізація;

     митна політика країни;

     циклічний характер розвитку економіки;

     боротьба  за ринки збуту;

     динаміка  валютних курсів;

     інфляція й ряд інших процесів.

     Міжнародна  спеціалізація — спрямованість  економіки країни на випуск певного  виду продукції.

     Митна політика - частина зовнішньоторговельної діяльності  держави, що регламентує обсяг, структуру й умови експорту  й імпорту товарів.

     Двома основними формами зовнішньоторговельної  політики є протекціонізм і лібералізм. Система протекціонізму здійснюється шляхом встановлення високих митних тарифів, нетарифних бар'єрів (у тому числі квот, добровільних обмежень). З метою покращення зовнішньоекономічної діяльності України слід прийняти комплекс відповідних заходів.

     У практиці широке застосування одержали такі методи «вирівнювання» торговельного балансу, як мита, кількісні обмеження імпорту, податкові й кредитні пільги, бюджетне фінансування експорту, девальвація, ревальвація, введення множинності валютних курсів і ряд інших.

     Основною  метою державного регулювання зовнішньої торгівлі є створення сприятливих  умов для розширеного відтворення  всередині країни. В процесі її реалізації спостерігається суперечливе поєднання протекціонізму і лібералізму.

     Протекціонізм — державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції  та сприяння національним компаніям  у проникненні на зовнішній ринок.

     Лібералізм  — державна політика, спрямована на зниження митних тарифів та інших обмежень у зовнішній торгівлі.

     Система протекціонізму здійснюється такими методами:

     1) встановленням високих митних  тарифів на товари, які ввозять  з-за кордону; 

     2) через нетарифні обмеження, до яких належать кількісні (встановлення квот, добровільне обмеження експорту, ліцензування), а також підвищені вимоги до технічних, санітарних стандартів, оподаткування товарів на внутрішньому ринку, встановлення антидемпінгових мит та ін. Розвинуті країни світу використовують майже 800 видів нетарифних бар'єрів, за допомогою яких держава отримує імпорт понад 50% всіх товарів.

     Активно застосовується і такий важіль нетарифного  регулювання імпорту, як антидемпінгові мита. Негативними наслідками протекціонізму є підвищення цін на товари і послуги внутрішнього ринку за рахунок тарифів (акцизного податку на імпортні товари), необхідності внаслідок цього купівлі частини дорожчих товарів вітчизняного виробництва. Тому держава повинна раціонально поєднувати політику протекціонізму і лібералізму.  
 

 

      РОЗДІЛ 2. ТОРГІВЕЛЬНИЙ БАЛАНС В УКРАЇНІ 

     2.1 Особливості торговельного балансу  України  

     Формування  даних статистики зовнішньої торгівлі товарами в Україні  здійснюється на основі "Методологічних положень статистики зовнішньої торгівлі України", затверджених наказом Держкомстату України від 07.12.2006 №588. [17]

     Статистичні спостереження за обсягами зовнішньої торгівлі товарами здійснюються на основі даних вантажних митних деклараціях (ВМД), які заповнюють декларанти при  митному оформленні товарів, з дорахуванням обсягів сальдо-перетоків електроенергії, нафти сирої та природного газу (ДП "Енергоринок", Мінпаливенерго та НАК “Нафтогаз України”), а також статистичних звітів підприємств і організацій України щодо експорту-імпорту товарів, що не підлягають митному декларуванню.

     У статистиці зовнішньої торгівлі товарами України враховуються всі товари, що додаються до запасів матеріальних ресурсів України або відраховуються з них у результаті їх ввезення (імпорту) у межі, чи вивезення (експорту) за межі її митної території. Україна використовує загальну систему торгівлі, як це рекомендовано методологічними дослідженнями Статвідділу ООН (1998р.) "Статистика міжнародної торгівлі товарами: концепції і визначення".

     До  обсягів торгівлі товарами включаються:

     - немонетарне золото, дорогоцінні  метали, що не виступають у якості платіжного засобу, цінні папери, банкноти і монети, що не знаходяться в обігу;

     - товари, реалізовані по рахунках держави, що включають товари цивільного і військового призначення, наприклад, для здійснення урядами регулярних комерційних операцій, товари, що поставляються по лінії державних програм зовнішньої допомоги, як безоплатна допомога, позика, товарообмінні операції (бартер) або передача міжнародним організаціям, а також військові репарації і реституції;

     - гуманітарна та технічна допомога;

     - товари, передані як дарунки;

     - товари, орендовані терміном на  один рік і більше;

     - товари військового призначення;

     - товари, переміщувані в рамках  консигнаційних угод;

     - товари, що ввозяться в якості  внеску у статутний фонд і  вивіз товарів власного виробництва підприємствами з іноземними інвестиціями;

     - товари ввезені (вивезені) для  переробки;

     - товари, які використовуються як носії інформації та засоби програмного забезпечення загального користування (крім розробленого за індивідуальним замовленням), керівництва для користувачів, а також аудіо- і відеоматеріали, записані з метою використання в комерційних цілях;

     - повернені товари;

     - товари, що перетинають кордон  України в результаті операцій  між головними корпораціями та  підприємствами їх прямого інвестування (філіями або відділеннями);

     - виловлена риба, мінерали з морського дна, що вивантажуються з іноземного судна в національному порту або придбані національним судном у відкритому морі в іноземного судна;

     - виловлена риба, морепродукти, мінерали  з морського дна і врятований вантаж, продані національним судном в іноземному порту або національним судном іноземному судну у відкритому морі;

     - товари, що відправляються поштою  або через кур'єрську службу. Ці  товари підлягають обліку, якщо  обсяг або вартість їх перевищує рівень, встановлений законодавством України;

     - товари ввезені (вивезені) для  взаємного товарообміну або купівлі  (продажу) між конкретними юридичними  особами;

     - бункерне паливо, баласт, бортові  запаси та інші матеріали.

     До  обсягів експорту (імпорту) товарів не включається:

     - пряма транзитна торгівля;

     - чартерні рейси, здавання в  найом;

     - товари, вартість яких не перевищує  поріг статистичного спостереження;

     - вітчизняна й іноземна валюта (крім такої, що використовується для нумізматичних цілей), цінні папери;

     - товари, що не є предметом комерційних операцій (включаються в обсяги зовнішніх послуг):

     - товари, переміщувані фізичними  особами в обсягах або вартістю, що не перевищує рівень, установлений  законодавством України для письмового  декларування;

     - періодичні видання (газети, журнали), що розсилаються за прямою  підпискою;

     - товари, придбані для власних  потреб дипломатичними представництвами, збройними силами, науковими організаціями  чи іншими представництвами України  на території країни їх розміщення;

     - матеріальні носії, розроблені  на замовлення, що містять об'єкти  інтелектуальної діяльності, у т.ч.  воєнного, спеціального і подвійного  призначення, і не призначені  безпосередньо для реалізації  на споживчому ринку;

     - товари, тимчасово ввезені (вивезені) терміном до 1 року;

     - товари, загублені чи знищені  після вивозу з економічної  території країни-експортера, але  до ввозу на економічну територію  призначеної країни-імпортера, не  підлягають включенню в статистику  імпорту призначеної країни-імпортера (хоча вони включаються в статистику експорту країни-експортера);

     - товари для забезпечення діяльності  вітчизняних організацій за кордоном;

     - товари, переміщувані через митний кордон між військовими частинами держави, дислокованими на митній території держави і за межами цієї території;

     - товари, що поставляються в порядку рекламації, гарантійного обслуговування;

     - повітряні судна, переміщувані  через кордон держави з метою  технічного обслуговування;

     - товари, переміщувані через кордон  держави з метою ремонту;