Торгівельний баланс в Україні, його особливості

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛУГАНСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Тараса Шевченка

КАФЕДРА ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Курсова робота

з дисципліни: «Макроекономіка»

Тема: «Торгівельний баланс в Україні, його особливості» 
 
 

                                                                         

                                                                         
 

                                                                    

                                                                    
 

                                                                    

                                                                    Виконано: студенткою  І курсу

                                                                         Спеціальність Маркетинг групи А

                                                                        Завгородньою Юлією Віталіївною

                                                                          Перевірила професор, д.е.н.  

                                                                        Матросова Людмила Миколаївна 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Луганськ 2010

ЗМІСТ 

     ВСТУП 3

     РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПОБУДОВИ ТА АНАЛІЗУ ТОРГІВЕЛЬНОГО БАЛАНСУ УКРАЇНИ 5

     1.1 Економічний зміст торгівельного  балансу 5

     1.2 Структура торгівельного балансу 9

     1.3 Фактори, що впливають на торговельний  баланс 11

     РОЗДІЛ 2. ТОРГІВЕЛЬНИЙ БАЛАНС В УКРАЇНІ 13

     2.1 Особливості торговельного балансу України  13

     2.2. Аналіз стану та динаміки торгівельного  балансу України  23

     РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД РЕГУЛЮВАННЯ  ТОРГОВЕЛЬНОГО БАЛАНСУ 31

     3.1. Проблеми торгівельного балансу  Україні у зв’язку з економічною  кризою 31

     3.2. Використання міжнародного досвіду регулювання торговельного балансу 33

     ВИСНОВКИ 39

     СПИСОК  ЛІТЕРАТУРИ 40 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

     Важливим  напрямом розвитку України є її ефективна  інтеграція до світового економічного простору. Від успіху зовнішньоекономічної діяльності України залежить її подальший економічний і соціальний розвиток як підсистеми світової економіки, що і визначає актуальність даної теми.

     Торговельний  баланс країни - характеристика обсягів  і складу зовнішньоторговельної  діяльності підприємств всіх видів  власності шляхом зіставлення величин експорту та імпорту. Пасивний торговельний баланс відображає перевищення імпорту над експортом. Активний торговельний баланс показує успішність стратегії зовнішньоекономічної діяльності.

     У загальному виді міжнародна торгівля є засобом, за допомогою якого країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх ресурсів і в такий спосіб збільшувати загальний обсяг виробництва. Суверенні держави, як і окремі особи і регіони країни, можуть виграти за рахунок спеціалізації на виробах, що вони можуть робити з найбільшою відносною ефективністю, і наступного обміну на товари, що вони не в змозі самі ефективно робити.

     За вартісними масштабами в загальному комплексі світогосподарчих зв’язків зовнішньоторговельний обмін продовжує зберігати ведучі позиції. При цьому все більш динамічно в останні два десятиріччя розширюється обмін між країнами в науково-технічній сфері, росте торгівля традиційними (транспорт, страхування, туризм тощо) та новими (збір, збереження та передача інформації, довгострокова оренда обладнання, консультаційні послуги тощо) послугами, які складають, в свою чергу, сферу «невидимої» торгівлі, що швидко розвивається. Ця сфера потребує оновлення торговельно-політичного інструментарію, тому що митні засоби регулювання стають усе менш ефективними, постійно уступаючи місце системі нетарифних бар’єрів.

     Проблеми  зовнішньої торгівлі нашої країни, її інтеграції у світове господарство досліджувались у працях українських  вчених Амоші О.І., Андрійчука В.Г., Безчасного Л.К., Білоруса О.Г., Будкіна В.С., Бураковського І.В., Вергуна В.А., Гейця В.М., Долішнього М.І., Дорогунцова С.І., Дудченка М.А., Кістерського Л.Л., Климка Г.Н., Клочка В.П., Кредісова А.І., Лукінова І.І., Лук`яненка Д.Г., Макогона Ю.В., Онищенка В.П., Панченка Є.Г., Пахомова Ю.М., Пирожкова С.І., Поручника А.М., Рогача О.І., Рум`янцева А.П., Тимчука М.Ф., Філіпенка А.С., Федосова В.М., Чухна А.А., Шниркова О.І. та ін.

     Мета  роботи – дослідити сутність торгівельного балансу та його особливості в України. Об’єктом дослідження є є зовнішньоторговельна сфера України. Суб’єктом – особливості торгівельного балансу в Україні. Методи що використані при написанні роботи — пошуковий, описовий та порівняльний аналіз. 
 

 

      РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПОБУДОВИ ТА АНАЛІЗУ ТОРГОВЕЛЬНОГО БАЛАНСУ УКРАЇНИ 

     1.1 Економічний зміст торговельного балансу 

     Торговельний  баланс - це співвідношення між вартістю експорту й імпорту протягом даного року (або іншого обраного періоду) незалежно від термінів їх оплати. Тому торговельний баланс входить у розрахунковий баланс. Регулювання торговельного балансу є найважливішим узагальнюючим інструментом планування й управління зовнішньою торгівлею країни, а оскільки торговельний баланс становить більшу частку в платіжному балансі, то, отже, він має значну вагу в управлінні всією системою зовнішньоекономічних зв'язків[11].

     Торговельний  баланс складається статистичними, фінансовими й зовнішньоторговельними органами кожної країни для оцінки її зовнішньоекономічних позицій, рівня  конкурентоспроможності товарів національного виробництва, купівельної спроможності національної валюти.

     Методологія підрахунку вартості експорту й імпорту  в різних країнах має свою специфіку, що ускладнює зіставлення відповідних показників. Статистична комісія ООН рекомендує країнам дотримуватися єдиної методології відносно системи й бази обліку вартісних показників у зовнішній торгівлі. Зокрема, при складанні торговельного балансу враховувати вартість імпортованих товарів на базі СІФ (або франко-границя країни-покупця), а експортованих товарів - на базі ФОБ (або франко-границя країни-продавця), тобто у вартість імпортованого товару включати його вартість на границі або у вихідних портах країни-продавця, а також видатки із страхування й доставки товару до границі країни-покупця, а у вартість експортованого товару - всі видатки продавця з доставки товару у вихідний порт або до границі своєї країни, включаючи експортні мита та ін. подібні збори. Більшість країн при складанні торговельного балансу дотримується методології підрахунку, рекомендованою Статистичною комісією ООН. Близько 30 країн, у тому числі соціалістичні, враховують вартість імпорту, так само як і вартість експорту, на базі ФОБ.

     Говорячи  про зовнішньоторговельний баланс, розглянемо  також іншу економічну категорію: рахунок поточних операцій. Рахунок поточних операцій — розділ платіжного балансу країни, в якому фіксуються експорт та імпорт товарів і послуг, чистий дохід від інвестицій і чистий обсяг трансферних платежів.

     Накопичений рахунок поточних операцій 1980-2008 на основі даних МВФ показаний на рис. 1.1. 

       

     Рис. 1.1. Накопичений рахунок поточних операцій 1980-2008 на основі даних МВФ[13] 

     Баланс  поточних операцій - рахунок платіжного балансу, на якому відображаються операції з товарами, послугами й доходами. Поточний платіжний баланс включає експорт та імпорт товарів і послуг, дохід від іноземних інвестицій і поточні трансферти. У ньому відображаються операції, що завершуються протягом періоду, за який складається баланс, дія яких не позначається на платіжному балансі в наступні періоди. У рахунку виділяються три статті (балансу): «Товари й послуги», «Доходи» і «Поточні трансферти». Рахунок поточних операцій має такий вигляд.

     Рахунок поточних операцій

     А. Товари й послуги

     1. Товари

     2. Послуги

     Б. Доходи

     1. Оплата праці

     2. Доходи від інвестицій

     В. Поточні трансферти

     Баланс  товарів і послуг характеризує обсяг  надходжень і платежів з експорту й імпорту товарів і послуг. З дебету й кредиту статті «Доходи» відображаються надходження від надання резидентами факторів виробництва (праці, капіталу, землі) нерезидентам, а також зворотні надходження у випадку надання зазначених факторів нерезидентами резидентам. До складу доходів входять оплата праці й доходи від інвестицій. В оплату праці включається винагорода працівників за працю, отримана від резидентів інших країн, зокрема сезонних і прикордонних робітників. В інвестиційні доходи включаються доходи від власності на іноземні фінансові активи, які виплачуються нерезидентами резидентам і навпаки у вигляді дивідендів по акціях, відсотках і т.п. Сальдо доходів за цією статтею визначається як різниця між доходами, отриманими й сплаченими резидентами даної країни. В обсяг «поточних трансфертів» включається надання резидентами нерезидентам (і навпаки) товарів, послуг, активів або прав власності без оплати й одержання будь-якого іншого еквівалента як по лінії органів державного управління, так і через приватний сектор. В обсяг поточних трансфертів включаються трансферти органам державного управління, наприклад, надання гуманітарної допомоги у вигляді товарів і послуг, грошові перекази працюючих, пенсії, аліменти, приватні внески й грошові пожертвування та ін. У результаті передачі трансфертів збільшується обсяг розташовуваного доходу одержувача й зменшується розташовуваний дохід того, хто передає трансферт.

     Від поточних трансфертів варто відрізняти капітальні трансферти, відбивані як операції з капіталом. Сальдо за статтею визначається як різниця між трансфертами, отриманими й сплаченими резидентами даної країни. Загальний обсяг поточних надходжень визначається як сума надходжень за товарами, послугами, доходами і трансфертами. Відповідно визначається загальна величина поточних платежів. Різниця між ними характеризує сальдо надходжень і платежів з поточних операцій. Баланс поточних операцій може бути активним і пасивним. У випадку активного балансу перевищення надходжень над платежами означає збільшення іноземної валюти в країні. У випадку пасивного балансу перевищення платежів веде до її зменшення.

     Основні показники участі країни в міжнародній торгівлі:

     1) експортна (імпортна) квота, яка  характеризує відношення вартості  експорту (імпорту) до ВВП або  ВНП;

     2) обсяг експорту (імпорту) продукції  на душу населення країни; цей  показник водночас відображає  ступінь відкритості економіки. 
Розглянемо заходи, які повинна вживати країна з метою врегулювання міжнародної торгівлі. 
 

 

      1.2 Структура торгівельного балансу 

     Участь  країни в міжнародній торгівлі здійснюється з метою отримання коштів за експортовані товари і послуги. Водночас, імпортуючи товари і послуги, вона змушена розраховуватися за них. Такі розрахунки щодо експорту та імпорту товарів і послуг формують торговельний баланс країни.

     Торговельний  баланс — баланс, який відображає співвідношення вартості експорту та імпорту країни за певний проміжок часу, як правило, за рік. Він складається із двох частин — з надходжень і платежів, а їх зіставлення утворює експортно-імпортне сальдо.

     До  торговельного сальдо входить вартість товарів, проданих і куплених на умовах негайної оплати, а також поставлених  у кредит або наданих безкоштовно у формі урядової допомоги або дарунку. За винятком вартості безплатно наданих товарів і послуг торговельний баланс входить у платіжний баланс. В активній частині цього балансу відображено експорт товарів і послуг вітчизняного виробництва, а також ввезених з-за кордону й перероблених. В пасивній частині — імпорт товарів і послуг іноземного виробництва для внутрішніх потреб або переробки з метою їх подальшого вивозу. [7]