Торгівельний баланс в Україні, його особливості

     − застарілістю основних фондів в практично усіх галузях економіки, бо їх оновлення не кредитується в достатній мірі. Це стосується і промисловості, і будівництва, і сільського господарства, і житлово-комунального господарства тощо;

     − застосуванням застарілих, неефективних, несучасних (неекономічних, еконебезпечних) технологій виробництва, бо держава не приділяє достатньої уваги розвитку науки та впровадженню досягнень НТП.

     Таке становище, в сукупності, обумовлює випуск неконкурентоздатної на світовому та вітчизняному ринку продукції. Недостатньо фінансових ресурсів для оновлення основних фондів і застарілих технологій, а також існують обмеження у проведенні науково-технічних робіт для потреб економіки.

     В першу чергу, від цього потерпають експортоорієнтовані галузі промисловості, зокрема металургія. Невідповідна рівню світових стандартів якість переважної більшості експортоорієнтованої продукції, суттєво скорочує можливості її реалізації на ринках високо розвинутих країн. В основному вона може знаходити попит в Росії, інших пострадянських країнах та в деяких країнах, що розвиваються.

     З іншого боку, продукція українських  виробників, особливо та, що відноситься до категорії високотехнологічної, в більшості випадків не в змозі конкурувати з високоякісною закордонною продукцією, яка поступає на український ринок. Крім того, значна номенклатура продукції в Україні вже взагалі не виробляється, так як українські виробники повністю поступилися на ринку іноземним товарам. Мова йде практично про усі види некритичного імпорту.

     По-друге, важливим фактором, що спричинив фінансову  кризу є суттєва залежність України від критичного імпорту, в першу чергу, від паливно-енергетичних ресурсів, що обумовлює пряму небезпеку державному розвитку. В Україні, за усі роки її існування як незалежної держави, не виконана робота щодо диверсифікації джерел надходження таких ресурсів з тим, щоб уникнути залежності від монопольного їх постачальника, зокрема Росії; не проводилася результативна робота щодо розширення розвідки та промислової експлуатації нових родовищ (запасів) мінеральної сировини; не досягнуто якихось вагомих результатів у впровадженні різних форм і методів як ресурсозбереження взагалі, так і заміни традиційних видів ресурсів на нетрадиційні.

     Поряд з цим, скорочення кредитування реального сектора економіки, яке має місце в різних країнах, породжує скорочення в них виробництв (робіт), які споживають певні види ресурсів, що є об’єктом експорту інших країн, зокрема України. Це є однією з причин суттєвого скорочення експорту українських металів (які, до речі, за своєю якістю поступаються кращим світовим аналогам). Між тим, метал складає значну частку українського експорту. З іншого боку, недостатня конкурентоспроможність продукції вітчизняного виробника створює величезну загрозу для внутрішнього ринку, так як в умовах його відкритості (згідно із вимогами СОТ), імпорт іноземних товарів погрожує заповнити внутрішній ринок і може обумовити банкрутство вітчизняних виробників [14].

     Скорочення  експорту вітчизняних товарів і збільшення імпорту (що обумовлюється недостатньою конкурентоспроможністю, неінноваційністю вітчизняної продукції) являють собою один із вагомих факторів економічної кризи в Україні, яка також пов’язана із світовою економічною кризою завдяки участі України у міжнародній торгівлі.

     Світова криза коли-небудь закінчується і після неї кожна країна відновлюється і нарощує темпи економічного розвитку по-різному. Одні країни криза відкидає на попередній етап, для інших – кризові явища є стимулом прогресивних змін соціально-економічному розвитку. 
 
 
 
 
 
 

     3.2. Використання міжнародного досвіду  регулювання торговельного балансу 

     За  сучасних умов для поліпшення зовнішньоекономічної діяльності Україні необхідно:

     обмежувати  ввезення продукції чорної металургії, покращувати якість металу, зменшувати масу готових виробів, значно збільшувати обсяг номенклатури відливок, домагатися міжнародних сертифікатів на свою продукцію тощо;

     визначити пріоритетні напрями розвитку експортної спеціалізації, переорієнтуватися  на виробництво наукомісткої продукції та ресурсозберігаючих технологій у сфері верстатобудування, літакобудування, ракетно-космічної техніки, створення надтвердих матеріалів;

     виготовляти в Україні імпортозамінну продукцію: зернові, кормо- і картоплезбиральні  комбайни, тролейбуси, автобуси, холодильники, автомобілі, тканини та ін. Водночас, експортуючи переважно товари паливно-енергетичної групи, слід значно поліпшити обробку сировини (титану, рідкоземельних елементів, будівельних матеріалів, граніту, урану, сільськогосподарської продукції). Так, глибина переробки сільськогосподарської сировини в Україні становить лише до 50% від рівня розвинутих країн;

     враховуючи  низьку конкурентоспроможність продукції  в Україні, слід проводити виважену політику в експортно-імпортних  відносинах, не допускаючи невиправданої лібералізації. Йти таким шляхом можна, лише зміцнюючи конкурентоспроможність товарів. Навіть у США понад 35% товарів захищені нетарифними бар'єрами;

     налагодити  надійний митний контроль. У розвинутих країнах світу держава бере на себе облік і всебічно контролює експорт та імпорт товарів. В Австрії, зокрема, їй відома адреса кожного постачальника, ціни його товару, обсяг, сертифікація товарів. Цей процес супроводжується контролем податкових і банківських установ.

     Одним із найважливіших аспектів роботи щодо оздоровлення економіки України є вироблення науково обґрунтованої експортно-імпортної політики і забезпечення її ефективної реалізації, бо саме цей аспект зовнішньоекономічної діяльності в найбільшій мірі впливає і на вирішення ключових внутрішньоекономічних проблем (покращення структури економічного розвитку, докорінну модернізацію та оновлення виробничих потужностей, розвиток і впровадження у виробництво досягнень НТП, поліпшення організації управління тощо).

     Суть  ефективної експортно-імпортної політики держави повинна бути у досягненні позитивного торговельного балансу шляхом створення інноваційної економіки, більшої орієнтації її на внутрішній ринок і зменшення на цій основі залежності економіки держави від негативних зовнішньоекономічних факторів.

     В основі антикризової політики держави повинні бути закладені такі принципи:

     − необхідно зосередити увагу на розвитку реального сектора економіки на інноваційній основі, що означає формування конкурентоспроможної економіки (окремих підприємств та продукції).

     − необхідно виробити і жорстко  дотримуватися ефективної експортно-імпортної політики, основною метою якої повинна стати максимально можлива ліквідація залежності України від зовнішніх економічних факторів. Це означає розширення експортних можливостей за рахунок створення конкурентоспроможної (по якості та ціні) продукції і на цій же основі скорочення імпортозалежності вітчизняної економіки.

     Саме формування і здійснення ефективної експортно-імпортної політики є ключовим моментом у боротьбі з економічною кризою, бо в ній акумулюються усі інші зусилля влади щодо оздоровлення вітчизняної економіки.

     Експортна політика держави. В сучасний період величезний експортний потенціал України використовується ще далеко не в повній мірі. Це обумовлено серйозними проблемами, як технічного і технологічного характеру, так і організаційно-кадровими, які мають місце в державі. За оцінками міжнародних експертів, які аналізують стан конкурентоспроможності економік різних країн світу під час різноманітних економічних форумів, рейтинги економіки України, на жаль, досить низькі.

     Активна експортна політика повинна включати в себе дві основні складові:

     1) забезпечення розвитку усіх галузей  економіки на інноваційній основі  з тим, щоб продукція цих галузей, насамперед, промисловості, відповідала найвимогливішим світовим стандартам, як за показниками якості, так і естетичності, і економічності в експлуатації, і екологічності. З цією метою повинна розроблятися і реалізовуватися політика інноваційного розвитку економіки, зокрема промисловості.

     Імпортна  політика держави. В сучасний період стан економічного розвитку України характеризується суттєвою залежністю від імпорту, в першу чергу паливно-енергетичних ресурсів (газу, нафти та нафтопродуктів тощо). В країну заводиться значна кількість технічних засобів виробництва та устаткування, машин, приладів та іншої високотехнологічної техніки.

     В значній мірі, цей імпорт можна  визнати обґрунтованим бо він здійснюється для забезпечення функціонування і з метою підвищення ефективності вітчизняної економіки, так як наші виробники високотехнологічної техніки часто виробляють продукцію або незрівняною із зарубіжними аналогами за якістю, або необхідна сучасна техніка певних зразків в Україні взагалі не випускається.

     Одночасно, в країну потоком іде імпорт, який не можна виправдати, бо аналогічну продукцію з подібними споживчими характеристиками взмозі виробляти вітчизняні виробники. Натомість, вітчизняні підприємства таку доступну їм продукцію, зокрема і найпростішу, не виробляють, або виробляють з такими споживчими якостями (наприклад, за дизайном) , що це не дає їй можливості конкурувати на ринку із зарубіжними аналогами. В значній мірі мова йде про товари широкого вжитку: одяг, господарчі товари, продукцію побутової хімії, АПК тощо. На закупівлю усієї цієї продукції витрачаються величезні обсяги валютних коштів, які відтікають за кордон, тобто наш вітчизняний споживач підтримує зарубіжного виробника. Виходячи з того, що сальдо міжнародної торгівлі повинно бути ефективним, коли експорт перевищує або близький до паритету з імпортом (у вартісному виразі), можна логічно сформулювати ціль імпортної політики держави. Ця ціль полягає в тому, щоб імпортні поставки в країну були виключно обґрунтованими і не перевищувати об’єктивно необхідних обсягів, тобто були лише об’єктивно необхідними.

     В зв’язку з цим, держава повинна  проводити активну імпортну політику, яка означає розробку та реалізацію комплексу заходів правового, організаційного та економічного характеру, завдяки яким можливо було б раціонально скоротити ввіз іноземної продукції на внутрішній ринок країни без негативного впливу на вітчизняних споживачів.

     Для цього необхідно наступні заходи:

     − розробити і наполегливо реалізовувати  державну імпортозаміщуючу програму. Така програма повинна забезпечити виробництво на вітчизняних, або спільних з іноземними партнерами підприємствах, продукції, яка в сучасний період імпортується. це дасть можливість скоротити обсяги валюти, яка витрачається на фінансування імпорту, і створити нові робочі місця для вітчизняних виробників, що дасть можливість вирішити певні соціальні проблеми і забезпечить додаткові надходження до бюджету;

     − ефективно використовувати усі  дозволені міжнародним законодавством і торговельними угодами методи тарифного і нетарифного регулювання (обмеження) небажаного імпорту.

     Що  стосується законодавчих засад обмеження  небажаного імпорту, то вони відображені в Законі України “Про зовнішньоекономічну діяльність” [13]. Зокрема, статтею 16 цього закону передбачено ліцензування імпортних операцій. В законі визначається, що ліцензування імпорту товарів запроваджується в Україні в разі:

     • різкого погіршення стану платіжного балансу та зовнішніх платежів (якщо інші заходи є неефективними);

     • різкого скорочення або мінімального розміру золотовалютних резервів;

     • необхідності забезпечення захисту  життя, здоров’я людини, тварин або рослин, навколишнього природного середовища, громадської моралі, національного багатства художнього, історичного чи археологічного значення або захисту прав інтелектуальної власності, а також відповідно до вимог державної безпеки;

     • імпорту золота та срібла, крім банківських  металів;

     • необхідності застосування заходів  щодо захисту вітчизняного товаровиробника у випадках зростання імпорту в Україну, що завдає значної шкоди або загрожує завданням значної шкоди національному товаровиробнику подібного або безпосередньо конкуруючого товару. 
 

      ВИСНОВКИ 

     Торговельний  баланс - це співвідношення між вартістю експорту й імпорту протягом даного року (або іншого обраного періоду) незалежно від термінів їх оплати. Тому торговельний баланс входить у розрахунковий баланс. Регулювання торговельного балансу є найважливішим узагальнюючим інструментом планування й управління зовнішньою торгівлею країни, а оскільки торговельний баланс становить більшу частку в платіжному балансі, то, отже, він має значну вагу в управлінні всією системою зовнішньоекономічних зв'язків.

     За  січень-лютий 2010 р. експорт товарів  з України склав 6 млрд 396,3 млн  дол., імпорт - 7 млрд 52,6 млн дол. Порівняно  з січнем-лютим 2009 р. експорт збільшився на 24,7%, імпорт - на 20,7%. Від'ємне сальдо становило 656,3 млн дол. (за січень-лютий 2009 р. - 711,6 млн дол.). Про це говориться в повідомленні Державного комітету статистики України.

     В результаті проведеного дослідження виявлені серйозні фактори, що стримують ефективний соціально-економічних розвиток країни, які до того ж загострилися в результаті світової фінансово-економічної кризи. Ми виділяємо як визначальний – фактор неінноваційності вітчизняної економіки (підприємств і продукції), що обумовлює її низький рівень конкурентоспроможності як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Тому пропонується для реального сектора економіки звернути основну увагу на забезпечення інноваційності в розвитку усіх її складових, в першу чергу, промисловості, здійснення політики захисту внутрішнього ринку і вітчизняних виробників в умовах членства України в СОТ, а також вироблення програми імпортозаміни якісною вітчизняною продукцією. В фінансовій сфері ми вважаємо необхідним недопущення «проїдання» отриманих кредитів, запозичень та фінансової допомоги, а спрямування усіх можливих ресурсів на економічний розвиток.