Поняття платіжного балансу країни. Його структура

Кафедра  міжнародної економіки 
 
 
 
 
 
 
 

Контрольна   робота 
 

з дисципліни: 

«Міжнародні валютно-кредитні відносини» 
 
 

Поняття платіжного балансу країни. Його структура 
 
 

 

       Зміст 
 

      1. Основні поняття платіжного балансу...................................................3

      2.Принципи  складання і структура платіжного  балансу.........................7

      Задача.........................................................................................................12

      Список  літератури.....................................................................................15 
 

 

       Поняття платіжного балансу країни. Його структура (№51) 

      1. Основні поняття  платіжного балансу 

      Відповідно  до міжнародного розподілу праці  та в зв'язку з тісним економічним, торговельним, науковим, культурним і  іншими видами співробітництва між  різними країнами здійснюються необхідні  платежі та розрахунки. Необхідність взаємного обліку таких платежів і розрахунків потребує складання  платіжного балансу — балансу  угод, укладених протягом року між  фізичними особами, підприємствами та урядовими організаціями однієї країни з відповідними установами інших  країн. Платіжний баланс відображає зв'язок між усіма угодами, які  певна країна отримує від інших  країн, і всіма платежами, які  вона (та її суб'єкти господарювання) здійснює іншим країнам.

      Платіжний баланс відіграє роль макроекономічної моделі, яка систематично інформує про економічні операції, що здійснюються між національною економікою та економіками  інших країн. За формою складання  платіжний баланс визначається як статистичний звіт за певний період часу, в якому  відображено всі економічні операції між резидентами певної країни і  резидентами інших країн (нерезидентами).

      Складання платіжних балансів всі країни здійснюють на: основі Керівництва МВФ із складання  платіжних балансів (Balance of Payments Manual) (п'яте видання).

      Для складання платіжного балансу важливе  значення має визначення поняття "економічна територія". Економічна територія  України складається з географічної території, яка керується урядом і в якій вільно переміщуються  люди, товари та капітал. Економічна територія  включає повітряний простір, територіальні  води, континентальний шельф, над  якими країна має виключне право  володіння, територіальні анклави  в інших країнах (чітко означені земельні ділянки, що знаходяться в інших країнах і використовуються урядом, якому вони належать, або якщо уряд орендує їх у дипломатичних, військових, наукових чи інших цілях). Отже, економічна територія країни не включає територіальні анклави, що використовуються зарубіжними урядами або міжнародними організаціями, які фізично розташовані в географічних кордонах цієї країни.

      Економічна  територія країни не обов'язково збігається з кордонами, які визначені політично. Вона складається з географічної території, що адмініструється урядом.

      Визначення  резидента (нерезидента) в теорії складання  платіжного балансу є таким самим, як і у монетарній статистиці. До секторів та підсекторів економіки належать такі основні типи складових, що є резидентськими в економіці:

      1) підприємства,

      2) компанії,

      3) представництва іноземних компаній;

      4) некомерційні установи та корпорації;

      5) установи органів державного  управління;

      6) домашні господарства.

      Підприємства мають центр економічної зацікавленості в Україні, якщо вони залучені до виробництва значної кількості товарів (послуг) або операцій з землею. Вони повинні мати хоча б одну установу, яку збираються експлуатувати протягом певного періоду (рік або більше), повний та окремий комплект звітів про місцеву діяльність (декларацію про доходи, балансовий звіт, звіт про операції з холдинговою компанією), сплачувати податки країні-господарю, отримувати фонди для своєї роботи на свій рахунок, мати розрахунковий рахунок.

      "Закордонні" підприємства, залучені до виробничого  процесу, є резидентами економіки  тієї країни, де вони розташовані.  Принцип, за яким визначається  підприємство-резидент, стосується  також підприємств, що використовують  пересувне обладнання (кораблі, повітряні  судна, бурові вежі та платформи, залізничний рухомий склад) за межами економічної теорії тієї країни, резидентами якої вони є.

      Компанії, що повністю чи частково засновані за рахунок іноземного капіталу, але знаходяться в Україні і ведуть в ній економічну діяльність, також вважаються резидентами України. Це стосується, наприклад, спільних підприємств, дочірніх фірм, банків, заснованих з участю іноземного капіталу.

      Представництва  іноземних компаній, які мають певний штат співробітників, використовують власне чи орендоване приміщення і перебувають в Україні не менше ніж рік, з точки зору платіжного балансу є резидентами. Таке саме положення діє щодо представництв українських компаній за кордоном — вони є резидентами тієї країни, де розташовані і проводять свою діяльність.

      Некомерційні  установи і корпорації є резидентами тієї країни, за законами і постановами якої вони були утворені і в якій їх існування як юридичного чи соціального об'єкта офіційно визнано та задокументовано.

      Установи  органів державного управління, які розташовані на території країни, є резидентами економіки і включають усі установи і урядові органи на центральному, обласному та місцевому рівнях, а також посольства, консульства, військові установи та інші одиниці державного управління, що розташовані за межами країн.

      Домашнє господарство як сектор економіки має центр економічної зацікавленості в даній країні і, отже, вважається її резидентом у тому випадку, якщо воно володіє помешканням на території цієї країни і ця країна є основним місцем проживання членів цього домашнього господарства. Член домашнього господарства, який залишає економічну територію, але протягом певного обмеженого проміжку часу повертається назад, продовжує бути резидентом, навіть якщо такі поїздки систематичні. Тому до категорії "резиденти" належать:

• мандрівники, тобто особи, які залишають економічну територію на обмежений строк у справах, для відпочинку, поліпшення здоров'я, підвищення освіти, з релігійних та інших мотивів;
• особи, які працюють деякий час на економічній території, що відрізняється від тієї, де знаходиться домашнє господарство, до якого вони належать;
• працівники, які тимчасово працюють в іншій країні, а потім повертаються до свого домашнього господарства (прикордонні працівники, персонал міжнародних організацій, який працює в анклаві; персонал іноземних посольств, консульств та ін., який наймається на місці, екіпажі кораблів, повітряних суден та іншого пересувного обладнання, що частково або повністю використовується поза економічною територією).

      Часом реєстрації операції вважається той  день, коли здійснено зарахування  відповідної суми коштів на кореспондентський  рахунок або її списання.

      Платіжний баланс базується на принципах бухгалтерського обліку: кожна економічна операція має подвійний запис — за кредитом однієї статті та дебетом іншої. Це правило свідчить про те, що більшість економічних операцій за суттю є обміном економічними цінностями. У зв'язку з тим, що кожна угода реєструється два рази, підсумковий результат має бути взаємно врівноважений, а чисте сальдо всіх угод дорівнювати нулю. У разі безоплатного надання економічних цінностей (товарів, послуг або фінансових активів) для висвітлення цієї операції подвійним записом запроваджується особлива стаття "трансферти".

      Різниця між кредитовими та дебетовими проводками, що виникає в результаті часових  та вартісних розбіжностей, називається "чисті помилки та упущення". Ці показники подано у відповідній  балансуючій статті "Помилки та упущення". 
 

 

       2.Принципи складання  і структура платіжного  балансу 

      Відповідно  до Керівництва МВФ платіжний  баланс складається з двох великих  розділів:

      1) балансу поточних операцій (current account balance) і

      2) балансу руху капіталу та фінансових  ресурсів (capital and financial account).

      Поточними є операції з товарами, послугами, доходами та поточні трансферти. Капітальні операції пов'язані з інвестиційною  діяльністю і є операціями з активами та зобов'язаннями.

      Всі операції, що враховуються в платіжному балансі, поділяють на платежі, обміни, трансферти, міграцію, умовно-розрахункові операції, операції із зміни вартості, рекласифікацію претензій і зобов'язань.

      Відповідно  до Керівництва кредитові проводки оформляються за: а) реальні експортні  ресурси; б) фінансові елементи, що відображують скорочення іноземних активів або  збільшення пасивів. Дебетові проводки реєструються за: а) реальні імпортні ресурси; б) фінансові елементи, що відображують збільшення активів або зменшення  пасивів. Отже, для активів знак "плюс" (кредит) означає зменшення вкладень, а "мінус" (дебет) свідчить про  їх збільшення. На противагу цьому  для пасивів знак "плюс" означає  збільшення, а "мінус" — зменшення.

      Звичайно  публікуються схеми балансу за повною (детальною) структурою, в агрегованому вигляді та в аналітичній формі.

      Агрегований баланс складається за такою схемою:

      A. Баланс поточних операцій.

      B. Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал.

      C. Інший короткостроковий капітал.

      D. Помилки та упущення.

      E. Надзвичайне фінансування.

      F. Зобов'язання, що утворюють валютні резерви іноземних 
офіційних органів.

      G. Резерви.

      Баланс  поточних операцій складається із торговельного балансу, балансу послуг, доходів від закордонних інвестицій та платежів за ними і односторонніх переказів за такою формою:

      А. Баланс поточних операцій:

      експорт товарів 

      імпорт  товарів

      Разом: торговельний баланс

      Надходження від реалізації послуг

      Платежі за одержані послуги

      Доход від іноземних інвестицій

      Платежі за іноземними інвестиціями

      Односторонні  перекази:

      приватні

      державні

      Разом: баланс за платежами та надходженнями  від послуг.

      Платіжний баланс складається управлінням  платіжного балансу Національного  банку України на основі інформації, яку подають до НБУ Держкомстатистики, Держмитком, Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі, Державна податкова адміністрація, банки та інші організації й установи.

      Уповноважені  банки, що мають ліцензію на здійснення діяльності з іноземною валютою, рахунки в іноземних банках або  рахунки іноземних банків-кореспондентів і працюють з готівковою валютою, подають Національному банку  звіт за формою 1-БП.

      Форма 1-БП заповнюється за кожною валютою, за якою відкрито "ностро"-рахунок у закордонному банку або "лоро"-рахунок банку нерезидента в українському банку, а також за кожним зарубіжним партнером. Якщо "лоро"-рахунок банку нерезидента відкрито у національній валюті, операції на цьому рахунку також підлягають звітуванню. Для кожного кореспондентського рахунку банку заповнюється окрема форма. Залежно від його характеру сальдо на початок періоду занотовується у вимоги або зобов'язання банку. Так само заповнюється і сальдо на кінець періоду. При цьому потрібно, щоб сальдо на кінець періоду у формі 1-ПБ відповідало даним бухгалтерської звітності та обов'язково збігалося із залишками на початок наступного звітного періоду.