Теорії платіжного балансу

Теорії платіжного балансу

Теорія автоматичного саморегулювання платіжного балансу була розроблена у ХVІІІ ст. Д. Юмом та Д. Рікардо. Згідно даної теорії платіжний баланс пасивний внаслідок відпливу золота з неї, зменшується кількість золотих грошей в обігу та знижуються ціни, що сприяє конкурентоспроможності її товарів, збільшення їх експорту і врешті-решт, активізує баланс її міжнародних розрахунків.

Кейнсіанські теорії регулювання платіжного балансу. Кейнсіанці вважали, що хронічна неврівноваженість платіжного балансу не може бути автоматично скорочена за допомогою ринку, отже, потрібне активне державне регулювання різними методами.

Теорія внутрішньої та зовнішньої рівноваги розроблена Р. Хородом, Т. Сцитовським, Р. Менделем та ін. Внутрішньою рівновагою вони вважали такий стан економіки, коли повна зайнятість поєднується зі стабільними цінами, а зовнішньою – тривалу рівновагу платіжного балансу.

Інструментально-цільовий метод регулювання платіжного балансу розробили Дж. Мід, Я. Тінберген та ін. Він передбачає розроблення економетричних моделей регулювання платіжного балансу, умовно поділивши показники та інструменти та цілі державної економічної політики. Аналіз обмежується пошуком причинних взаємозв’язків між неврівноваженістю міжнародних розрахунків країн та змінною відповідних методів грошово-кредитного бюджетного та валютного регулювання.

Теорія нормативного регулювання платіжного балансу розроблена Дж. Вільямсоном, Р. Мілером та ін. Особливість теорії – поєднання анти циклічного та антиінфляційного регулювання з регулюванням міжнародних розрахунків; дослідження проблеми інфляції та її впливу на платіжний баланс; необхідність міждержавного регулювання платіжного балансу та інфляції.

Монетаристські теорії регулювання платіжного балансу. Розглядає платіжний баланс як наслідок нерівноваги усього грошового господарства, що змінює структуру внутрішніх цін та перешкоджає встановлення рівноваги між попитом та пропозицією. Основна ідея відкритість економіки.

Теорія міждержавного регулювання платіжного балансу базується на використанні кейнсіанства, неокейнсіанства та монетаризму. Бреттон-Вудською системою було передбачено систематичне регулювання платіжного балансу країнами як з активним так із пасивним сальдом, але у різних напрямках, що передбачає вплив на внутрішній попит, рух капіталів та кредитів, а також курс національної валюти.

Ямайська валютна система відроджує принципи семетричного вирівнювання платіжного балансу країнами як з активним так із пасивним сальдом. Так МВФ розробляє макроекономічні моделі стабілізації по кварталах, які впливають на попит та пропозицію.

1. 7.4. Рахунок операцій з капіталом і фінансових операцій

Підрозділи, або статті, цього розділу ПБ відображають зміни вар­тості фінансових активів та зобов'язань країни внаслідок зовніш­ньоекономічних операцій, які передбачають перехід права власності. Інакше кажучи, облік операцій з капіталом і фінансових операцій необхідний для визначення зведених результатів операцій з фінан­совими активами та пасивами, які здійснювались резидентами та їхніми іноземними діловими партнерами за певний період.

Рахунок операцій з капіталом і фінансових операцій (capital and financial account balance) містить групу статей ПБ, які показу­ють міжнародний рух капіталу, за допомогою якого фінансуються експорт та імпорт товарів і послуг.

Цей рахунок складається з двох розділів (див. табл. 1.7.1):

А. Рахунок операцій з капіталом,

Б. Фінансовий рахунок.

Розділ А "Рахунок операцій з капіталом" включає дві групи статей ПБ, які відображають трансферти капітальних активів та рух нефінансових капітальних активів.

Перший підрозділ (група статей) даного розділу ПБ "Капітальні трансферти." охоплює трансферти державного сектору та трансфер­ти інших секторів.

Стаття "Сектор державного управління" включає статті:

"Анулювання боргу кредитором" — відображає списання за­боргованості уряду країни;

"Інше" — містить дані про інвестиційні трансферти — кошти, які передає одна держава іншій з метою оплати придбання основно­го капіталу. Наприклад, передача Росією країнам колишнього Вар­шавського договору військової інфраструктури (споруд, аеродромів тощо).

Стаття "Інші сектори" включає статті:

"Трансферти, мігрантів" — відображає вартісну оцінку май­на мігрантів, яке вони беруть із собою;

"Анулювання боргу кредитором" — показує списання усієї або частини суми боргу банком, корпорацією або іншою недержав­ною інституційною одиницею;

"Інше" — відображає, наприклад, грантове фінансування Німеч­чиною будівництва житла для українських та російських військо­вослужбовців, переказ із країни в країну спадку, призначеного за заповітом на будівництво лікарні, бібліотеки.

Другий підрозділ розділу А "Рахунок операцій з капіталом" — "Купівля/продаж невиробничих нефінансових активів", який

містить дані про придбання та продаж матеріальних активів, які не є результатом виробництва (земля та її надра), а також різних форм експертних документів (патенти, авторські права, торгові знаки, ноу-хау тощо).

Розділ В "Фінансовий рахунок" відображає рух капіталу у ви­гляді інвестицій, який поділений на чотири функціональні групи:

1)  прямі інвестиції;

2)  портфельні інвестиції;

3)  інші інвестиції, які охоплюють усі операції з активами/зобо­
в'язаннями, не віднесеними до попередніх категорій;

4)  резервні активи, тобто іноземні активи, які контролюються
грошовими вкладами або урядом країни.

Підрозділ "Прямі інвестиції" (direct investments) включає гру­пу статей фінансового рахунка ПБ, які відображають такі вкладан­ня капіталу, котрі приводять до сталого впливу з боку резидента однієї країни (прямого інвестора) на резидента іншої країни (підприємство прямого інвестування).

Прямі інвестори (direct investor) — це фізичні особи (індивіду­альні Інвестори), групи індивідуальних інвесторів, корпоровані та некорпоровані приватні та державні підприємства, уряд, громадські організації тощо, які володіють підприємством з прямими інвести­ціями за кордоном.

До підприємств прямого інвестування належать:

1) дочірні компанії (subsidiaries) — підприємства, в яких інвес-
тору-нерезиденту належить понад 50 % акцій або голосів;

2) асоційовані компанії (associates) — підприємства, в яких частка
інвестора-нерезидента становить менше 50 % акцій чи голосів;

3) відділення, або філії (branches) — некорпоровані підприєм­
ства, які є в повному або спільному володінні інвесторів та безпосе­
редньо, або прямо, належать прямому інвестору.

Підрозділ "Прямі інвестиції" включає статті:

1) "За кордон", яка відображає вимоги до закордонних філій та
зобов'язання перед закордонними філіями;

2) "У внутрішню економіку", яка відображає вимоги до прямих
закордонних інвесторів та зобов'язання перед прямими інвесторами.

Прямі інвестиції як за кордон, так і у внутрішню економіку показуються відповідно у статтях ПБ як потоки за рік за ринкови­ми цінами з розподілом на інвестиції в акціонерний капітал, реін-вестовані доходи та інший капітал.

Пряме інвестування в акціонерний капітал — це придбання нових акцій філій, дочірніх та асоційованих компаній за винятком неголосуючих привілейованих акцій, які не дають права на участь у додаткових прибутках.

Реінвестування доходів — це вкладення частки прибутку, не­розподіленого у формі дивідендів, назад у підприємство з іноземни­ми інвестиціями.

Прямі інвестиції у формі іншого капіталу — це внутріфірмове кредитування материнською компанією її дочірніх та асоційова­них компаній.

Наприклад, львівське AT "Світоч" в Україні є 100-відсотковою власністю швейцарської фірми "Нестле". "Нестле" володіє також 100 % капіталу AT "Русь" в Росії, У 2000 р. між цими трьома підприємствами здійснювались такі операції: 1) фірма "Нестле" зробила внесок у статутний капітал AT "Світоч" обладнанням вар­тістю 50 тис. дол. США; 2) AT "Світоч" надало кредит у 100 тис. дол. США AT "Русь", за яким "Русь" платить відсотки у розмірі 5 тис. дол.; 3) AT "Русь" продає AT "Світоч" товари вартістю 50 тис. дол. США на умовах торгового кредиту, за яким AT "Світоч" пла­тить 4 тис. дол. як відсотки; 4) AT "Світоч" купує облігації на суму 80 тис. дол. США, випущені фірмою "Нестле", і отримує від неї 8 тис. дол. США як проценти за цими облігаціями; 5) прибуток AT "Світоч", який розподіляється у формі дивідендів, становить 25 тис. дол. США. В українському ПБ ці зовнішньоекономічні операції буде зареєстровано так (у дужках — номер операції):

Підрозділ "Портфельні інвестиції" (portfolio investments) скла­дається зі статей фінансового рахунку ПБ, що відображають взає­мовідносини між резидентами та нерезидентами стосовно торгівлі фінансовими інструментами, які не дають права контролю над об'єктом інвестицій.

Цей підрозділ включає статті:

1) "Активи"; кожна стаття активів поділяється на активи, що є у розпорядженні органів грошово-кредитного регулювання, секто­ру державного управління, банків та інших секторів економіки країни;

2) "Зобов'язання",

Обидві групи статей ("Активи" та "Зобов'язання") окремо роз­глядають цінні папери, які забезпечують участь у капіталі, та бор­гові цінні папери (облігації та інші боргові зобов'язання, інстру­менти грошового ринку, фінансові деривати).

Цінні папери (ЦП), які забезпечують участь у капіталі (eguity securities), — це акції, паї, американські депозитарні розписки (роз­писки на іноземні акції, депоновані у банках США), які підтвер­джують участь у капіталі підприємства.

Боргові зобов'язання (debt securities) — це облігації, інструмен­ти грошового ринку (казначейські векселі, ЦП приватних під­приємств та банків, банківські акцепти, депозитні сертифікати, що обертаються, короткострокові боргові зобов'язання з банківською підтримкою, евронота або боргові розписки) та фінансові деривати (опціони, варранти, свопи, ф'ючерси, форварди), які підтверджують право кредитора на стягнення боргу з боржника.

Реєстрація угод за ЦП здійснюється за ринковими цінами. Але будь-які зміни ринкової кон'юнктури, які відбувалися протягом періоду, доки ці інструменти належали власникам, до уваги не бе­руться. Різниця між ринковою вартістю активів на початок та на кінець періоду може відображати операції, які було здійснено за звітний період, або зміну цін на активи протягом цього періоду.

Підрозділ "Інші інвестиції" (other investments) включає дві гру­пи статей ("Активи" та "Зобов'язання"), які охоплюють решту міжна­родного руху капіталу у формі комерційних кредитів, позик, готів­кових грошей та депозитів.

Комерційні кредити (commercial credits), зазвичай, пов'язані з оплатою зовнішньоторгових угод і є короткостроковими.

Позики (loans) використовують для фінансування торгових угод; до них відносяться також аванси, іпотечний кредит, кредити МВФ, угоди про фінансовий лізинг та зворотні закупівлі.

Готівкові гроші та депозити (cash and deposits) — це банкноти та монети, що обертаються й використовуються для здійснення платежів, депозити до запитання, ощадні, строкові та ін.

У фінансовому рахунку ПБ враховується одержання готівкової національної валюти нерезидентами та готівкової іноземної валю­ти резидентами, відкриття ними рахунків відповідно у національній та іноземній валютах.

Інші активи відображають решту операцій між резидентами та нерезидентами, наприклад, підписку на капітал міжнародних органі­зацій.

Наприклад, комерційний банк України, який ввозить готівкові долари США, здійснює експорт капіталу із США, тому що купує бор-

гові зобов'язання США. Це — дебетова операція, яка погіршує ПБ України.

Сальдування руху капіталу за першими трьома підрозділами "Фінансового рахунку" ПБ ("Прямі інвестиції", "Портфельні інвес­тиції", "Інші інвестиції") показує чистий приплив або відплив капі­талу. При додатному сальдо виникає чистий приплив капіталу до країни з-за кордону або збільшення міжнародної заборгованості даної країни. Це означає, що резиденти змогли продати за кордон більше боргових зобов'язань, ніж купити аналогічних зобов'язань у іноземців. При від'ємному сальдо спостерігається чистий відплив капіталу з країни, тобто витрати на придбання активів за кордоном перевищують доходи від продажу активів резидентів за кордон.

Рахунок поточних операцій, рахунок капітальних трансфертів та зазначені вище рахунки груп руху капіталу разом становлять баланс офіційних розрахунків, до якого включається також стат­тя "Чисті пропуски та помилки". Цю статтю використовують для зведення до нуля різниці між активами та пасивами.

Для складання повноцінного ПБ кожна угода теоретично має відображатися двічі, але на практиці ця вимога часто не виконуєть­ся. Причинами можуть бути:

1) недоліки статистичної звітності (приклади наводилися вище);

2) нелегальність самої угоди, наприклад, контрабандне вивезен­
ня за межі України сировинних товарів. Активна частина цієї уго­
ди має проходити за статтею "Експорт товарів", але, зрозуміло, що у
даному випадку вона не реєструється. Проте пасивна частина цієї
угоди виявиться у вигляді доларів США, які через посередників
"випливуть" в одному з американських банків, на рахунках, які
належать нерезиденту США. Кошти на рахунках Іноземців в аме­
риканських (та іноземних) банках буде зареєстровано, але без відпо­
відної активної частини.

Обсяг сум за статтею "Помилки та пропуски" коливається за­лежно від якості статистичної служби, рівня ведення документації, компетентності та корумпованості митних та інших служб. Зазви­чай, швидке зростання сум відбувається при кризових ситуаціях, погіршенні загального економічного стану країни, проведенні еко­номічних реформ тощо.

Якщо сальдо балансу офіційних розрахунків від'ємне, тобто ре­зиденти країни у цілому витрачають на придбання іноземних то­варів, послуг та активів більше, ніж отримують від продажу інозем­цям своїх товарів, послуг та активів, погашення заборгованості здійснюється ЦБ за рахунок скорочення офіційних золотовалют­них резервів. Якщо ж сальдо — додатне, тобто резиденти продали більше товарів, послуг та активів іноземцям, ніж купили у них, ЦБ