Теорії платіжного балансу

повинен перевести надлишкове надходження іноземної валюти у приріст золотовалютних резервів.

Остання, четверта група статей фінансового рахунку ПБ — "Ре­зервні активи" (reserve assets). Ці статті записуються "під рискою", на відміну від усіх решти статей ПБ, які записуються "над рискою".

Підрозділ "Резервні активи" складається зі статей, котрі відоб­ражають міжнародні високоліквідні активи країни, які перебува­ють під реальним та прямим контролем її фінансових структур або уряду і в будь-який момент можуть бути використані ними для фінансування дефіциту ПБ (усіх статей, що записуються "над рис­кою"), а також регулювання курсу національної валюти.

Резервні активи можуть використовуватись і для страхування від неочікуваних втрат у разі неврожаїв, стихійних лих, громадських безпорядків, воєнних дій та за інших форс-мажорних обставин. Ре­зерви гарантують кредитоспроможність нації і при використанні їх як кредиту забезпечують додатковий прибуток до бюджету країни.

За утворення від'ємного сальдо ПБ регулювання курсу націо­нальної валюти забезпечується продажем валютних резервів. Що ж до гарантованого постачання країни у випадку, коли мають місце обставини непереборної сили (форс-мажор), то прикладом може бути використання державних резервів більшістю промислово розвине­них країн у зв'язку з подорожчанням нафти.

Інколи країни не продають свої резерви, а здають їх в "оренду" під відсотки. Це аналог здаванню в ломбард своїх цінностей для одержання позики. Наприклад, відплатна передача Росією частини свого золотого запасу на умовах "своп", тобто з гарантією наступно­го викупу. Такі активи за короткостроковими резервами дають змогу пережити тимчасові труднощі з ПБ.

Збільшення резервів країни позитивно впливає на її міжнарод­ний престиж, є свідоцтвом сталості та надійності її економіки.

Підрозділ "Резервні активи" відображає зміни таких активів:

1) монетарного золота. Це золото проби не нижче 995/1000,
яке зберігається у сховищах ЦБ або уряду і в будь-який момент
може бути продано за іноземну валюту на світовому ринку або
міжнародним організаціям;

2) СПЗ (спеціальні права запозичення, SDR) — це штучний
резервний актив, який випускає МВФ. Він розподіляється між краї-
нами-членами відповідно до їхніх квот і його може бути викорис­
тано для придбання іноземної валюти, надання позик, здійснення
платежів. Частка СПЗ у резервних активах світу становить 3 % і
суттєвої ролі не відіграє;                     *

3) резервної позиції (квоти) в МВФ. Це сума резервного траншу
(частки) країни в МВФ та боргу з боку МВФ цій країні. Резервний

транш становить 25 % квоти країни у капіталі МВФ і може бути отриманий назад країною без будь-яких умов. Купівля іноземної валюти за національну в рамках резервного траншу, який не вва­жається кредитом МВФ, так само як і отримання кредиту МВФ, приводить до збільшення резервних активів країни-покупця;

4)   валютних активів. Це найзначніша частина міжнародних
активів, яка складається з вимог до нерезидентів у формі іноземної
валюти, банківських депозитів, урядових ЦП, фінансових дериватів,
акцій приватних підприємств та вимог, за угодами, укладеними
національним та іноземними ЦБ, а також урядовими органами;

5)   інших вимог. Це залишкова категорія, яка включає решту
вимог в іноземній валюті (готівкової чи депозитів) або ЦП, які мо­
жуть бути включені у визначення міжнародних активів ЦБ.

У таблиці 1,7.2 наведено ПБ України, складений згідно з п'ятим Порадником МВФ (1993 p.).

Таблиця 1.7.2. Платіжний баланс України за 1999 рік, млн доларів США (32, с. 32]

У платіжному балансі знаком "-" позначено імпорт товарів і послуг, сплачен
доходи та трансферти, збільшення фінансових активів, зменшеная зобов'язань; зна
ком "+" (або без знака) — експорт товарів та послуг, одержані доходи та трансфер
ти, зменшення фінансових активів, збільшення зобов'язань.                                          :

Скорочення офіційних резервів показує масштаби дефіциту ПБ країни і відображається зі знаком "+" у кредиті; зростання ре зервів означає активне сальдо ПБ і відображається зі знаком "-" у дебеті, тому що є подібним до імпорту (країна купує або "імпортує" іноземні боргові зобов'язання).