Суть інформації та її роль в сучасній економіці

Послуги можуть пропонуватися покупцю  як частина товару або як самостійний  товар. У ціні техніки може бути враховано  вартість гарантійного обслуговування (у тому числі й ремонту), доставки, встановлення, настроювання і т. п. У цьому випадку фірма-продавець, як правило, робить подібні послуги тільки покупцям своїх товарів. Менш поширені послуги із системної   інтеграції    (аналіз, розроблення  проекту,   налагодження

устаткування), які здебільшого  надаються вітчизняними системними інтеграторами в складі комплексних проектів, у яких вони за вартістю мають не більше 5%.

Інформаційна діяльність, подібно  до будь-якої іншої, характеризується використанням ресурсів, виробничим процесом, випуском продукції та наданням послуг.

Розглянемо сутність цих елементів. Інформаційний ресурс — це нова економічна категорія, що стає вирішальним чинником здійснення будь-якої діяльності. Під інформаційними ресурсами розуміють весь обсяг знань, відчужених від їхніх творців, зафіксованих на матеріальних носіях і призначених для суспільного використання [20, c. 165]. В українському законодавстві визначено, що до інформаційних ресурсів України входить вся належна їй інформація, незалежно від змісту, форм, часу і місця створення (ст. 54 Закону України «Про інформацію»).

Інформаційним ресурсам притаманні специфічні властивості, які суттєво відрізняють  їх від інших чинників виробництва. Основними з них є [20, c. 165]:

• споживання інформаційних ресурсів не веде до зменшення їх;
• взаємний обмін інформацією збільшує інформаційний потенціал усіх учасників обміну;
• тиражування й поширення інформації стають відносно простішими та дешевшими;
• споживання інформаційних ресурсів не призводить до зростання невизначеності господарської ситуації та сприяє її впорядкованості та прогнозованості.

Разом із тим, інформаційні ресурси, подібно  до матеріальних, мають відповідну цінність і можуть бути оцінені.

Наслідком поєднання інформаційних  ресурсів та інформаційних технологій є створення певної нової інформації або інформації у новій формі. Це продукція інформаційної діяльності, яка називається інформаційними продуктами і послугами. Офіційне тлумачення цих термінів наведене в Законі України «Про інформацію» (ст. 40, 41), де вказано, що:

«Інформаційна продукція — це матеріалізований результат інформаційної діяльності, призначений для задоволення інформаційних потреб громадян, державних органів, підприємств, установ та організацій» [3].

«Інформаційна послуга — це здійснення інформаційної діяльності у визначений час і визначеній законом формі по доведенню інформаційної продукції до споживачів з метою задоволення їхніх інформаційних потреб».

З позиції виробника інформаційний  продукт — це сукупність даних, сформована виробником для поширення в матеріальній або нематеріальній формі. Якщо він пропонується ринку з метою його придбання, використання чи споживання, його варто розглядати як товар, що має певні особливості. До особливостей інформації як товару належать такі:

• інформацію можна продати, залишивши її у попереднього власника;
• ціна інформації прямо не залежить від місця, часу та способу її використання;
• володіння інформацією не є гарантією абсолютного права на її використання;
• цінність інформації на момент її створення та в час продажу здебільшого невідома і зазвичай визначається після використання;
• цінність однієї інформації може бути різною для різних користувачів;
• інформація здатна приносити користь, функціонально не пов’язану з витратами на її виробництво;
• інформація не втрачається в процесі використанні, але морально застаріває.

Варто наголосити, що на відміну від  товарного ринку, на якому присутня не лише готова продукція, а й сировина, напівфабрикати тощо, інформаційний  продукт набуває вартості тільки в готовому вигляді — це інформація, що пройшла процеси впорядкування, структуризації й оцінювання та придатна для прийняття рішень.

Цінність інформаційних продуктів  заснована на часовій сутності, тобто  як правило, інформація є найціннішою  в момент її створення. Мірою тиражування  цінність її значно знижується.

Використання сучасних інформаційних продуктів у матеріальному виробництві й товарному обігу сприяє здешевленню готової продукції, багато в чому зумовлює цінність товару для споживача.

Інформаційний продукт можна поширювати в такі само способи, що й будь-який інший матеріальний продукт — за допомогою послуг.

Інформаційна послуга — це отримання  і надання в розпорядження  користувача інформаційних продуктів. Головним видом інформаційних продуктів  є інформація.

У практичній діяльності потрібно розрізняти власне інформацію та носів інформації.

Носій інформації — матеріальний об’єкт, призначений для записування, передавання і збереження інформації. Носіями інформації можуть бути документи  та інші носії, що являють собою матеріальні  об’єкти, які зберігають інформацію. За фізичною ознакою вони поділяються на носії із записом, що стирається, або не стирається. До носіїв із записом, що не стирається, належать паперові носії (документи), які перебігають ручне опрацювання. Носіями із записом, що стирається, є магнітні стрічки, карти, барабани, диски, дискети тощо.

Більшість інформаційних послуг, пропонованих споживачам, ґрунтуються на різних базах даних у комп’ютерному  або некомп’ютерному варіанті (каталог, картотека тощо).

Бази даних (БД) — сукупність пов’язаних даних, правила організації яких засновані на загальних принципах опису, зберігання та маніпулювання даними. В них містяться різні відомості про об’єкти, події, явища, публікації тощо. Бази даних є джерелом і первинною інформаційною сировиною для підготовки інформаційних послуг відповідними структурами.

Розрізняють бази даних внутрішньої  інформації та бази даних зовнішньої маркетингової інформації.

База даних внутрішньої інформації містить інформацію про всю діяльність фірми, яка надходить з різних внутрішніх джерел:

• бухгалтерія готує фінансові звіти й надає докладну інформацію про обсяги продажу, ціни та рух готівки;
• відділ матеріально-технічного забезпечення (закупівель) складає плани постачання, готує звіти про обсяги надходжень матеріальних ресурсів і стан матеріальних запасів;
• виробничі відділи складають виробничі плани, а також звіти про матеріально-технічні запаси (незавершене виробництво, запаси в цехах тощо).

Бази даних внутрішньої інформації використовують для розроблення  ефективних маркетингових рішень.

До баз даних зовнішньої маркетингової інформації передусім належить, база даних про покупців. База даних про покупців — це організований масив детальних відомостей про окремих наявних і потенційних покупців, зокрема й географічних, демографічних, психографічних, а також даних про особливості купівельної поведінки. Так, у базі даних про покупців товарів виробничого призначення інформація про конкретного покупця може містити дані стосовно того, які саме товари та послуги той придбав; щодо обсягів продажу й ціни в минулому; стосовно основних характеристик клієнтів (вік, дні народження, хобі, улюблені страви); стосовно постачальників-конкурентів; щодо стану виконання поточних контрактів; стосовно очікуваних витрат покупця на найближчі роки; оцінку сильних та слабких сторін конкурентів щодо продажу й обслуговування поточних рахунків покупців та іншу важливу інформацію. Формуються бази даних про товари, постачальників, посередників, конкурентів тощо, інформація яких використовується для надання певних інформаційних послуг споживачам.

Залежно від характеру інформації у базах даних і поставлених  маркетингових завдань розрізняють  такі види інформаційних послуг:

• видання інформаційних матеріалів;
• ретроспективний пошук інформації;
• проведення маркетингових досліджень;
• дистанційний доступ до віддалених баз даних і пошук у них інформації;
• послуги зв’язку;
• підготовка і надання інформаційних послуг.

Видання інформаційних матеріалів означає підготовку і видання  друкованої продукції: прейскурантів  цін, каталогів продукції, прайсів, довідкових видань тощо.

Ретроспективний пошук інформації — це цілеспрямований за замовленням  користувача пошук інформації у  базі даних про товар, виробників тощо і пересилання результатів  у вигляді роздруківок поштою або у вигляді файла електронною  поштою.

Проведення маркетингового дослідження передбачає комплексне планування, збирання, аналіз та опис даних, необхідних для специфічної маркетингової ситуації. Воно здійснюється з метою вивчення потенціалу ринку та частки ринку, що належить фірмі; оцінювання рівня задоволення споживачів і споживчої поведінки; дослідження методів ціноутворення, товару, розподілу та просування. Інформація користувачам надається у вигляді кон’юнктурного огляду.

Залежно від характеру замовленого  маркетингового дослідження обирають конкретну форму надання інформації.

Дистанційний доступ до віддалених баз даних організовують у  комп’ютерній мережі в діалоговому  режимі. Перевагами цього виду інформаційних  послуг є висока оперативність їх надання й можливість відмовитися  від власних інформаційних систем, створення і супровід яких дорого коштують.

Умови надання інформаційних послуг, порядок оплати та розрахунків узгоджується сторонами при укладанні угоди. Угода може укладатися в формі  передплати на довідково-інформаційні видання, передоплати на підставі абонементної плати або оформлятися окремим договором.

На практиці рідко яка фірма  працює винятково у сфері послуг. Звичайно напрямок з виробництва  послуг розвивається паралельно із продажами  техніки і ПЗ. Фірми, що займаються ремонтом, як правило, активно розвивають напрямок продажу комп’ютерів, комплектування, іншого устаткування. Низький рівень попиту на послуги (порівняно з попитом на техніку) не може забезпечити фірмам стабільного прибутку навіть за вищої рентабельності даного бізнесу. Однак ситуація поступово змінюється — помітно зростає і попит, і вартість послуг. Почали з’являтися спеціалізовані фірми (або підрозділи в їх складі), орієнтовані тільки на виробництво і продаж послуг.

Специфіка ринку інформаційних  послуг полягає, зокрема, в закономірностях розвитку інформаційного ринку, а саме: 1) глобальний характер динамічного поширення інформації та нових знань, що формують якісно новий освітній і культурний потенціал суспільства, в якому домінуючою стратегією розвитку стає ідея розвитку людського інтелекту та пріоритетність інвестицій у розвиток знань; 2) інформація як продукт має найвищу цінність в момент її актуальності за умов прискореного морального старіння; 3) зміна характеру людської діяльності та типів ресурсів, що залучаються у виробництво, а також істотна модифікація традиційної соціальної структури в умовах зниження ролі матеріального виробництва і розвитку сектора послуг та інформації; 4) “інформаційний розрив”, що полягає у “інформаційній” та “цифровій нерівності”, а саме в обмеженні доступу до новітніх інформаційно-комп’ютерних технологій для малозабезпечених верств населення; які є спільними як для України, так і для світового інформаційного простору на глобальному та локальному рівнях.

Також специфіку ринку інформаційних  послуг визначають особливості інформації як товару, серед яких треба виокремити такі, що відрізняють інформацію від інших товарів:

* неруйнівний характер споживання  її;

* у процесі використання не  втрачає своєї споживчої вартості, хоча згодом актуальність її  знижується;

* неможливість оцінити реальну  вартість інформації;

* можливість використання однієї  і тієї самої інформації кількома  споживачами;

* покупець не є винятковим  власником інформації (крім ліцензій, патентів і ноу-хау).

Поряд із цим інформацію стали повсюдно трактувати як економічну цінність, що привело до утворення ринку інформації, де діють центри створення баз даних і керування ними, посередники, що надають інформаційні продукцію і послуги, а також споживачі інформації, що закуповують ці послуги і продукцію. Аналізуються способи формування цін на інформаційні послуги, їх рівень, прибутки від продажу і тенденції розвитку в цій сфері.

Чинні правила платного надання  інформації відрізняються від законів  торгівлі класичними товарами. Пояснюється  це, з одного боку, наведеними вище специфічними властивостями інформаційних продуктів і послуг, а з іншого — необхідністю забезпечення широкого доступу суспільства до інформаційних цінностей.

Товарний характер інформації не виключає, однак, трактування її як фактора, що стимулює економіко-соціальний розвиток, а отже, такого, що потребує фінансової підтримки держави. У високорозвинених країнах існує думка, що державні установи, які реалізують інформаційну політику, зобов’язані допомагати інформаційним службам в організації великих систем і у придбанні необхідного устаткування.