Суть інформації та її роль в сучасній економіці

Таким чином, роль інформації, що надходить  через механізм цін, зводиться до оптимізації ресурсних потоків і координації зусиль. Важливо відзначити, що неокласичний підхід базується на таких характеристиках інформації, як  доступність  і достовірність,  що  далеко не завжди відповідає економічній  дійсності.

З позицій  неокласичної  школи,  при  повноті,  достовірності  й  доступності  інформації  господарюючим суб’єктам економіка буде функціонувати ефективно, отже основну увагу держава повинна приділяти виключенню інформаційної асиметрії, а не брати участь в економічній діяльності в різних формах, що нерідко призводить до перекручування цінових сигналів ринку. Поряд із ціновими сигналами ринку існують і нецінові, які нерідко спричиняють не менш сильний вплив на поведінку й рішення економічних агентів. 

Неокласична теорія сформувала основні  підходи до визначення цінності інформації, на основі мікроекономічної методології розроблені механізми формування ціни на інформаційні блага, а також виявлені впливи нерівномірного розподілу інформації на встановлення ринкових цін. У цілому проблема визначення цінності інформації, її вартості є одним з найбільш складних і актуальних завдань, що вимагають вирішення.

Інше дослідження впливу інформації на діяльність господарюючих суб’єктів  пропонується новою класичною школою – раціональних очікувань. Основою  цієї гіпотези є припущення про те, що в умовах невизначеності люди покладаються на свій досвід і знання. Вони прагнуть заздалегідь одержати всю інформацію про ту або іншу подію й на підставі цього прийняти найкраще рішення. До інформації люди ставляться як до рідкісного блага й прагнуть використовувати її ефективно.

На даний час відомо три теорії інформації, кожна з яких пропонує свої методи визначення її сутності та  кількості.

1. Теорія інформації, що базується на теорії імовірностей (імовірнісна ТІ). Кількість інформації в цій теорії вимірюється як логарифм від кількості можливих випробовувань: I = log n. Одиницею вимірювання служить така одиниця як біт.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                       Рис. 1.1. Теорії інформації

 

2. Теорія інформації, що базується на теорії алгоритмів (алгоритмічна ТІ). Кількість інформації за цією теорією вимірюється як довжина програми, що дає змогу перетворити об'єкт A в об'єкт B. Іншими словами, I = L[G(A,B)], де L – функція отримання довжини програми (в байтах чи бітах), а G – програма.

3. Теорія інформації, що базується на фігурах математичної логіки (логічна ТІ). Кількість інформації в цій теорії вимірюється як I = L (Q), де L – функція отримання довжини повідомлення (в кількості суджень), а Q – повідомлення. Тут Q = {S₁, S₂, S₃ … S_m}, де кожне судження має структуру типу S_j = P_k(x₁ ... x_n), де P_k - k-ий предикат j-го судження, а x_i - i-та змінна j-го судження (об’ єкт, ознака тощо).

Крім того, відомим  є метод, який дає змогу виявити  різницю між банком інформації в момент часу t₁ (I_t1) (відомою інформацією) і банком інформації у момент часу t₂ (I_t2) (приростом до відомої інформації — нової). Ця різниця становить приріст інформації: D I = I_t2 - I_t1. Одиницями вимірювання тут можуть служити перелічені вище одиниці (наприклад, біти, байти або судження).

Важливими вадами цих  теорій є те, що вони: а) стосуються вимірювання кількості інформації лише в технічних пристроях, програмах та фігурах логіки; б) у ряді випадків не можуть виміряти кількість інформації стосовно тих подій, які вже відбулися; в) не можуть виміряти кількість семантичної інформації, зокрема в лінгвістичних об'єктах (наприклад, словах, реченнях тощо).

При визначенні кількості інформації в словах будемо виходити з того, що існує суб’ єкт відображення — кібернетична система (людина, комп’ютерна система), а також об’єкт відображення, який також може бути чи не бути кібернетичною системою. Суб’єкт сприймання має один чи кілька скануючих пристроїв, які функціонують на основі множин еталонних образів та ряду програм-розпізнавачів. Такий комплекс із скануючого пристрою, множини еталонних образів та програми-розпізнавача будемо називати сканером.

Сканери кібернетичних  систем можна класифікувати на три  групи: 1) сканери, які розпізнають  об’єкти, позначені іменниками; 2) сканери, які розпізнають стани, позначені прикметниками; 3) сканери, які розпізнають процеси, позначені дієсловами.

У сканерах розпізнавання  фрагментів дійсності відбувається на основі еталонних образів. При  цьому правильне розпізнавання  має певну імовірність.

Види інформації за ступенем новизни. Будь-яка свідома кібернетична система (людина, комп’ютерна система) сприймає повідомлення лише для отримання нової інформації. Тому основною фундаментальною ознакою інформації є ступінь її новизни. За цією ознакою інформацію можна класифікувати на відому, тобто таку, що вже є в реципієнта, й нову, тобто таку, якої в реципієнта до моменту отримання даного повідомлення не було.

Звичайно, можна говорити про різні ступені новизни інформації. У рамках даної роботи ми будемо використовувати як два дискретні значення (відома (0) та нова (1)), так і більш точні значення новизни (0, 1, 2, 3 …).

Номінативна інформація. Номени містять образи об’ктів дійсності, а також еталонні образи. Будемо називати таку інформацію номена образною. Образна інформація тотожна семантичній інформації слова.

Крім образної, номен  може включати й іншу інформацію, зокрема, граматичну, асоціативну, стильову та емоційну. Ці види номінативної інформації також можуть бути виміряні, проте в рамках даної роботи далі мова йтиме лише про образну (семантичну) інформацію.

Сам номен може бути відомим  чи новим для реципієнта, зокрема  його код та позначуваний ним об’єкт. Крім того, може бути відомою чи новою  для реципієнта й образна інформація номена. Новою образна інформація є тоді, коли в образі об’єкта з’являються якісь нові характеристики (наприклад, у певний момент часу було встановлено, що існують не лише білі, а й чорні лебеді).

Сентенційна інформація. Будемо називати інформацію, пов’язану  зі складом сентенції, сентенційною.

У сентенції змінними є кількість включених у неї  об’єктів, кванторів та їх значень. Враховуючи наведене, у сентенції  доречно виділити три види інформації:

— об’єктну, тобто інформацію про кількість об’єктів, що включені в склад сентенції;

— кванторну, тобто інформацію про кількість кванторів у даній сентенції;

— градуальну, тобто інформацію про кількість значень у кожному  кванторі сентенції.

Сентенційна інформація також може бути відомою чи новою. Так, для дитини може з’явитися нова кількість об’єктів у повідомленні — три. Для підлітків новим у сентенції може бути, наприклад, використання квантора оцінок чи норм. Для дорослих новим у сентенції може бути, наприклад, нова точка на часовій шкалі — дата народження цікавої людини.

Повідомленнєва інформація. Інформацію, яку відносять до рівня повідомлення, будемо називати повідомленнєвою. На рівні повідомлення доцільно виділяти контекстну, реципієнтську та суспільну інформацію.

Контекстна інформація вказує, на скільки відбувається прирощення інформації при переміщенні (сприйнятті) повідомлення зліва направо по сентенціях стосовно самого себе.

З позицій новизни  кожна сентенція може бути відомою (вона була в попередньому, тобто  лівосторонньому, тексті) або новою (вона була відсутня у попередньому тексті). Відповідно, в контекстній інформації можна виділити два її типи: а) сентенції, які є відомими, тобто були вжиті у лівосторонньому контексті (відома контекстна інформація); б) сентенції, які є новими, тобто не були вжиті у лівосторонньому контексті (нова контекстна інформація).

Крім контекстної, на рівні повідомлення слід виділити також  реципієнтську інформацію, яку оцінюють на основі банку інформації реципієнта. Це означає, що для проведення такої оцінки необхідно мати або банк інформації конкретного реципієнта або усереднений банк інформації якоїсь групи реципієнтів.

На даному рівні оцінюють відношення між інформацією, яка  є в повідомленні, та інформацією, яка є в реципієнтському банку інформації. Відповідно, в реципієнтській інформації можна виділити два її типи:                      а) сентенції, які є відомими для реципієнта, тобто вже є в реципієнському банку інформації (відома реципієнтська інформація); б) сентенції, які є новими для реципієнтського банку інформації (нова реципієнтська інформація).

Крім того, на рівні повідомлення можна також виділити суспільну інформацію. Суспільну інформацію оцінюють на основі банку інформації суспільства. Це означає, що для проведення такої оцінки необхідно мати усереднений суспільний банк інформації.

Суспільну інформацію також оцінюють із позицій її новизни. Відповідно, в суспільній інформації виділяють два її типи: а) сентенції, які є відомими для суспільного банку інформації (відома суспільна інформація); б) сентенції, які є новими для суспільного банку інформації (нова суспільна інформація, або абсолютно нова інформація).

Згідно з Законом  України від 13.01.2011 «Про внесення змін до Закону України «Про інформацію»  за змістом інформація поділяється  на такі види [3]:

— інформація про фізособу;

— інформація дослідницько-енциклопедичного характеру;

— інформація про стан навколишнього середовища;

— науково-технічна інформація та інші види.

Встановлено, що інформація про фізособу (персональні дані) — це відомості про особу, яка  ідентифікована або може бути ідентифікована.

Відкритою вважається вся  інформація, не віднесена законом до категорії інформації з обмеженим доступом.

Інформацією з обмеженим  доступом, серед іншого, не можуть бути [3]:

— дані про встановлення фактів порушення прав і свобод людини і громадянина;

— дані про незаконні  дії органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб;

— відомості про різного  роду катастрофи;

— дані про стан здоров’я населення, його життєвий рівень, а  також соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення.

Конфіденційною інформацією є інформація, режим доступу до якої встановлюється власниками (крім суб’єктів владних повноважень). При цьому суспільно необхідна інформація може поширюватися незважаючи на обмежений до неї доступ і без згоди власника. Такою вважається інформація, яка є цікавою з погляду суспільства і право (суспільства) знати яку переважає над потенційною шкодою від її поширення [3].

Для практики важливим завжди є визначення кількості в повідомленні не відомої, а саме нової інформації. Тому далі звертатимемо основну увагу лише на неї (визначити ж кількість відомої інформації можна, віднявши від загальної кількості інформації на даному рівні ту її частину, яка є новою).

Вимірювання кількості образної інформації. Зараз на практиці визначити і підрахувати кількість інформації в номенах, що позначають конкретні слова, — це інженерна задача, яка полягає в тому, щоб розробити сканери відповідного типу.

Складніше стоїть питання  про визначення кількості інформації в словах, що позначають процеси (дієслова). У зв’язку з цим зазначимо, що процеси самі по собі не існують. Вони проходять лише в об'єктах чи відбуваються лише з об'єктами та їх ознаками. Тому кожен процес імпліцитно включає в себе інформацію про ті об'єкти, зміни в яких він описує. При цьому кількість об'єктів, що входять у процес, дорівнює валентності слова, що позначає даний процес (наприклад, для слова пливти кількість валентностей дорівнює шести). Тому для дієслів у їх образах обов’язково слід враховувати ще і їх валентність.

Термін «інформація» поширений не лише в усіх галузях науки, а й у повсякденному житті людей. Інформація супроводжує людину на кожному її кроці. Розглядаючи інформацію як подані певним способом повідомлення, що виникають під час здійснення певного виду людської діяльності, можна говорити про наукову, технічну, економічну, соціальну, політичну, військову та інші види інформації. Найбільший обсяг припадає на технічну та економічну (техніко-економічну) інформацію.

Економічна  інформація — ЕКІ — відбиває, очевидно, явища економічного життя суспільства.

Отже, ЕКІ — це сукупність повідомлень  економічного характеру, які можуть бути зафіксовані, передані, перетворені, збережені й використані для управління економічним об’єктом — ЕКО — та економікою в цілому. Виникають такі повідомлення під час підготовки до вироблення послуг чи їх надання, а також безпосередньо в кожному з цих процесів.

Тут ідеться, по суті, про обробку, фіксування, передавання й зберігання повідомлень і нічого не говориться про їх новизну, тобто ЕКІ розглядається  як сукупність економічних даних, що можуть бути оброблені з допомогою ЕОМ чи інших технічних засобів (ТЗ). З огляду на це словосполучення «обробка інформації» і «обробка даних» тлумачаться як синоніми.

Усі автоматизовані системи обробки інформації — АСОІ, зокрема й у фінансово-кредитних установах — ФКУ працюють із даними, тобто з такими повідомленнями, котрі можна зафіксувати й обробити, діставши нові дані, що становитимуть інтерес для користувача.

Коли інформація так  чи інакше стосується фінансів або  кредитів як економічних категорій, то вона вважається фінансово-кредитною інформацією — ФКІ. А оскільки фінанси та кредити — це елементи економіки, то й ФКІ є складовою економічної інформації.

За стадіями виникнення розрізняють  інформацію первинну і вторинну, або похідну. Первинна виникає безпосередньо в результаті виробничо-господарської діяльності ЕКО. Вторинна інформація створюється обробкою первинної інформації, первинної разом із вторинною або лише вторинної.