Суть інформації та її роль в сучасній економіці

За технологією обробки ЕКІ  може поділятися на вхідну, проміжну та вихідну.

Вхідна інформація —  це первинні дані, подані у вигляді  документів, даних на машинних носіях, сигналів із клавіатури, а також даних, які надходять від раніше виконаних перетворень і використовуються під час розв’язування розглядуваної задачі. Тобто вхідною інформацією (даними) може бути як первинна, так і вторинна інформація.

Вихідна інформація являє собою  результат розв’язування задачі з перетворення вхідних даних. Вона видається безпосередньо користувачеві або передається до інших систем.

Під час обробки вхідних даних утворюється проміжна інформація, що призначена не для цілей управління, а відіграє допоміжну роль. Наприклад, показує кількість оброблених об’єктів, етап обробки і т. ін.

За способом передавання розрізняють інформацію, яка передається кур’єром, поштою, телефоном, телетайпом, факсом, по каналах зв’язку. Спосіб передавання інформації часто визначає і форму її подання — паперовий чи електронний документ.

За ступенем стабільності використання та зберігання ЕКІ можна поділити на постійну, умовно-постійну (якщо оновлення за період зберігання становить не більш як 10 %), та змінну.

Постійна та умовно-постійна —  це так звана нормативно-довідкова інформація — НДІ. Завдяки зберіганню останньої стає можливим багато разів її використовувати у процесі автоматизованої обробки, увівши один раз. А це, у свою чергу, дає можливість скоротити обсяги вводу.

За участю у функціях управління розрізняють інформацію:

• фактичну, яка відбиває події, котрі вже сталися (що було);
• планово-договірну (що буде, що може бути, що має статися);
• нормативно-розрахункову, яка регламентує витрати і накладає обмеження під час розв’язування задач;
• довідкову, яка подається користувачеві до відома (дата, ім’я тощо).

Особливості ЕКІ враховують, організуючи  та реалізуючи її обробку. Вимірюють ЕКІ в таких одиницях:

• натуральних — число повідомлень, документів, рядків, показників, слів, символів;
• телеграфних — біти (кількість двійкових розрядів), байти (8 біт), кілобайти (1024 байт), мегабайти, гігабайти.

Натуральні одиниці використовуються в разі обробки інформації людиною, а телеграфні — під час організації машинної, зокрема автоматизованої і автоматичної обробки інформації.

1.2. Роль інформації  в сучасній економіці

 

Межі  зростання  матеріальних  можливостей  визначені  лише  в  галузях традиційної економічної системи,  а в розвитку  інформаційних технологій  таких меж не  передбачається.

Немає меж для виникнення і споживання інформації. Саме інформація здійснює всезростаючий вплив  і  на  традиційну  економічну  систему,  оскільки  інформація  дозволяє  ефективніше використовувати матеріальні ресурси природи.  Виникла нова  парадигма інформаційного суспільства:  мінімізація матеріального виробництва і максимізація  інформаційного виробництва.

Телекомунікації  й  електронні  інформаційні  технології,  які є суспільною  базою для працевлаштування, не мають меж зростання і розвитку. Платформи інформаційних технологій стануть ще  більш інтегрованими і здатними  реалізовувати між-  і внутрішньоорганізаційну координацію  суспільно-виробничих  процесів.  Розподіл  ресурсів  стане  більш  активним  і динамічним. 

Працівників майбутнього, що володіють  знаннями, будуть характеризувати властивості, які повною мірою не тільки залежать від стану і розвитку суспільних інформаційно-технологічних платформ, а саме на них і побудовані. Такі основні властивості, як:

–  високий рівень мобільності  і здатність працювати віртуально;

–  високий рівень освіти і розумових  здібностей;

–  повний набір навичок, необхідних для процесу трансформування знань;

–  унікальність індивідуальних  навичок  повністю  будуть  забезпечуватися  розвинутими компонентами інфорційних  технологій. 

Значення  працівників, які  володіють  знаннями, зросте  і  в  соціальному, і  в  економічному розумінні.  Цей  процес  у  подальшому  все  більшою  мірою  буде  залежати  саме  від  стану  і розвитку інформаційних технологій і систем.

Не дивлячись на абстрактність  терміна, суть поняття «інформаційна  технологія» полягає в розширенні можливостей конкретних людей. Розвиток інформатики надзвичайно динамічний.

При  цьому  і  апаратні, і  програмні  технології  розвиваються  шляхом, який робить можливим обробку  великої  кількості  інформації  в  режимі  реального  часу  і  доступ  до  цієї  інформації майже з будь-якої точки за допомогою розподілених (баз даних) ресурсів. 

Тенденції  розвитку сучасного  суспільства приводять до того, що будь-яка технологія рано чи  пізно  стає  технологією  інформаційною:  якщо  не  повністю,  то  принаймні  окремі  її компоненти мають відношення до ІТ, а якщо не мають, то найближчим часом будуть мати. Все наше життя – бізнес, системи управління, культура – проходить під знаком ІТ. Сучасний світ надзвичайно  стрімко  змінюється:  стираються  старі  контури,  вимальовуються  нові,  і  в найближчому майбутньому темпи змін будуть тільки зростати.

Позитивні  наслідки  інформатизації  дозволяють  людині  швидко  і  достатньо  просто  через глобальну  інформаційну  систему  підключатися  до  будь-яких  інтелектуальних  досягнень цивілізації  в  інтересах  інтерактивного  навчання,  підвищення  кваліфікації,  розваг,  творчості, культури  або  бізнесу.  Революція  в  комунікаційних  технологіях  дає  можливість  регулярно оновлювати інформацію, користуватись нею в режимі реального доступу, якщо є відповідні до цього засоби. Стосовно мультимедійних засобів, можна окреслити нові моделі:

–  використати здібності найліпших  фахівців із різних ділянок;

– пов’язати ці знання зі  знаннями фахівців у  галузі  нових,  інтерактивних розважальних навчальних методик;

–  застосувати найкращі методи інтерактивних мультимедійних засобів  комунікації;

–  подати цей матеріал у вигляді  спрощених моделей, які сприятимуть  легкому навчанню;

–  подати  ці  курси  в  режимі  негайного  безкоштовного  доступу  кожного,  хто  має комп’ютер, підключений до мережі;

– встановити мережу Інтернет, яка уможливить ефективніше й приємніше індивідуальне навчання.

Знаковим  етапом  переходу  до  інформаційного  суспільства  можна  вважати  підписання  на міжнародному  рівні в 1999 р.  Окінавської хартії  глобального інформаційного  суспільства,  а також проведення  Всесвітнього  саміту  з питань  інформаційного  суспільства (Женева, 2003; Туніс, 2005). Зрозуміло,  що XXІ  століття – це  не  тільки  вік  цифрових інформаційних технологій,  це – початок нових глобальних  взаємовідносин  і суспільної  взаємодії,  які розгортатимуться в глобальній мережі Інтернет, а також в різноманітних мережах мобільного зв’язку та телекомунікаційних.

Як  приклад  побудови  інформаційного  простору  слід  відзначити  досвід Швеції у впровадженні інформаційно-комунікаційних технологій та побудові інформаційного суспільства.  На  відміну  від  інших  країн,  основна  частина  науково-дослідних  робіт,  які фінансуються державою,  проводяться  в  університетах  та інститутах,  що  входять  до  системи вищої  освіти  Швеції.  Серед  пріоритетних  галузей – інформаційні  технології,  а також підвищення практичної віддачі від досліджень, їх комерціалізація [26].

Рейтинги Global Information Technology Report 2009-2010, який  був опублікований Всесвітнім  економічним форумом,  очолює  Швеція.  У доповіді  стосовно  інформаційних технологій 2009-2010 підкреслюється  визначальна роль  інформаційних та  комунікаційних технологій ( ІКТ)  як  одного  з інструментів  проведення  більш економічно,  екологічно  та соціально стійкого розвитку у світі в період  після однієї  з найбільших  економічних криз  за останні десятиліття. 

Отже, досліджені підходи до інформації в рамках класичних, неокласичної теорій, школи раціональних очікувань у цілому фокусують свою увагу на інформації як відображенні економічної дійсності й на впливі інформаційних сигналів на економічну поведінку. Тобто, можливості використання інформації й знань у підприємницькій діяльності, які з’являються в сьогоденні, а також вплив інформації на суб’єктів економічних відносин і їх діяльність залишилися, багато в чому, за межами цих теорій.

Як економічне благо інформація являє цінність для суб’єкта в тому випадку, якщо веде до підвищення ймовірності досягнення мети, сприяє задоволенню потреб економічного агента або забезпеченню економічної діяльності.

 

2. Розвиток  ринку інформаційних послуг в  Україні

2.1. Суть та  специфіка ринку інформаційних  послуг

 

Під ринком інформаційних продуктів і послуг розуміють створення різної інформації, баз даних (БД) на машинозчитуваних носіях (дискетах, CD-ROM) та їх реалізацію через мережі телекомунікацій, канали телебачення, а також надання телекомунікаційними та комп’ютерними мережами послуг з передавання, отримання, зберігання та обробки електронної інформації [12].

На ринку інформації можна виділити три основні сектори.

1. Сектор ділової  інформації, який охоплює:

- біржову та фінансову інформацію — про котирування цінних паперів, валютні курси, облікові ставки, ціни, ринки товарів, капіталів, інвестицій, яка надається біржами, спеціальними службами біржової та фінансової інформації, брокерськими компаніями, банками;

- економічну та статистичну інформацію — числову, економічну, демографічну, соціальну (у вигляді рядів динаміки, прогнозних моделей та оцінок), яку надають державні служби, а також компанії, зайняті дослідженнями, розробками та консалтингом;

-   комерційну інформацію — про компанії, фірми, корпорації, напрями їх роботи та продукцію, ціни, фінансовий стан, зв’язки, угоди, керівників і т. ін.;

- ділові новини в галузі економіки та бізнесу, які надаються спеціальними інформаційними службами.

2. Сектор інформації для спеціалістів, який охоплює:

- професійну інформацію — спеціальні дані та інформацію для юристів, лікарів, фармацевтів, викладачів, інженерів тощо;

- науково-технічну інформацію — документальну, бібліографічну, реферативну, довідкову, дані з царини фундаментальних і прикладних природничих, технічних і суспільних наук, галузей виробництва та наукової діяльності;

- першоджерела — організація доступу до джерел інформації через бібліотеки та спеціалізовані служби, можливості придбання першоджерел, отримання їх за міжбанківським абонементом у вигляді повнорозмірних копій та в електронному вигляді.

3. Сектор масової користувацької  інформації — новини, послуги  на основі сучасних телекомунікацій.

Бурхливе зростання обсягів  використовуваної інформації не тільки розширює можливості інформаційних середовищ, підвищує продуктивність їх обчислювальних ресурсів, але й породжує нові проблеми, одна з яких — системи зберігання даних.

Особливості ринку ІПП залежать головним чином від характеристик  продуктів, запропонованих користувачу, а також від характеру та важливості суспільних і власних потреб, які вони задовольняють. Основною особливістю при виборі продукту є так звана «некомпетентність» користувача, який не може самостійно визначити необхідний йому продукт, тому що потрібно професійно орієнтуватися в широкій номенклатурі виробів. Ця особливість характеризує той факт, що користувацький попит на ринку великою мірою залежить від економічних факторів, які у свою чергу зменшують вплив індивідуального попиту на маргінальну (граничну) вартість продукту. З цієї причини «класична» модель конкуренції в даному випадку повністю неприйнятна [12].

Ринкова — ділова та комерційна інформація — є основою маркетингової  системи управління виробничою та збутовою діяльністю і використовується для формування управлінських рішень, уточнення виробничої програми та для перевірки її обґрунтованості у процесі реалізації вироблених товарів на ринку. Сучасний етап розвитку економіки потребує механізму зв’язку між пропозицією та попитом, який орієнтується на конкретні потреби ринку, та підпорядкування цим потребам різних сторін виробництва та збуту. Інформаційна інфраструктура, світовий інформаційний ринок є одним з важливіших елементів цього механізму.

Інформаційні послуги — це такий  самий товар, як комп’ютерна техніка, оскільки вони також спрямовані на задоволення людських потреб, виробляються, купуються і використовуються. Однак послуги як товар порівняно з тими ж комп’ютерами мають низку відмітних рис, що визначають їх особливий статус на ринку і багато в чому пояснюють низький рівень попиту і пропозиції цього товару [12]:

• послуги невловимі, оскільки їх неможливо побачити, почути або перевірити до моменту придбання;
• на відміну від матеріального товару, що існує незалежно від виробника і споживача, послуга невіддільна від них;
• мінливість якості послуг пов’язана з тим, що вона дуже сильно залежить від постачальника послуг, а також від часу і місця надання їх: одну й ту саму послугу (навіть, наприклад, установлення та настроювання ПЗ) різні фірми (а часто й різні фахівці однієї фірми) надають по-різному;
• послуги неможливо зберігати, заготовлювати наперед, а потім продавати. Вони мають цінність тільки в момент виробництва. У зв’язку з цим багато постачальників послуг передбачають їх передоплату, що майже завжди покупцеві незручно.