Суть інформації та її роль в сучасній економіці

зміст

Вступ

Актуальність теми дослідження  полягає в тому, що сучасні  інформаційні  технології  дають  можливість  накопичувати  інформацію  й  миттєво надавати її в різних формах кожному, хто потребує. Це кардинально змінило бізнес, освіту, дім, зайнятість  і  практично  все,  що  нас  оточує.  Інформаційна  складова  в  житті  сучасного суспільства, яка збільшується з року в рік, свідчить про його інтенсивну інформатизацію [17, c. 255].

Останні десятиліття інформація зайняла важливе місце в дослідженнях, що вивчають становлення нової стадії економічного розвитку – інформаційної. Теорії інформаційної, постіндустріальної економіки, економіки, заснованої на знаннях, розглядають інформацію й знання як базові ресурси економічної діяльності й розвитку, ефективність використання яких визначає конкурентоспроможність конкретної організації і національних економік у цілому. 

Практично кожна європейська країна має документ найвищого рівня, в  якому визначається національна  політика  з  побудови  інформаційного  суспільства.  При  цьому  зазначається,  що створення такого суспільства підвищує конкурентоспроможність усієї країни, покращує якість життя населення, дає можливість збільшити темпи розвитку й переходу на передові економічні, торгові,  технологічні позиції. Серед багатьох  напрямів  розвитку  інформаційного суспільства особлива  увага  останнім  часом  приділяється  проблемам  використання  інформаційних технологій.

Необхідним  є  вироблення  стратегії  щодо  формування  і  розвитку  єдиного  інформаційного простору, головними компонентами якого повинні бути інформаційні ресурси та інформаційно-телекомунікаційна  інфраструктура.  Інформаційний  простір  буде  ефективним,  якщо  він  буде відкритим для суспільства і даватиме можливість реалізовувати узгоджені інтереси громадян, суспільства і держави на комплексній і системній основі. 

Серед найбільш помітних закордонних  дослідників інформаційної  й  постіндустріальної  економіки  варто  назвати  Д. Белла,  О. Тоффлера,            І. Масуду,  Т. Форестера, Дж. Несбітта,  В.Л. Іноземцева,  В.Л. Тамбовцева, Р.Ф. Абдєєва, Л.Д. Урсула, О.А. Гречихіна, І.Г. Здорова й  інших,  а  також  вітчизняних  економістів В.М. Геєця, В.П. Семиноженко та інших. При цьому слід зазначити, що основний акцент у їхніх роботах був зроблений на соціальних аспектах розвитку постіндустріального суспільства, а при аналізі категорії інформація багато хто із цих авторів виходять з філософського розуміння інформації або використовують положення теорії інформації.

Метою дослідження є визначення ролі інформації в сучасній економіці та дослідження розвитку ринку інформаційних послуг.

Відповідно до мети, завданнями роботи є:

• Визначити поняття і види інформації;
• Дослідити роль інформації в сучасній економіці;
• Проаналізувати суть та специфіку ринку інформаційних послуг;
• Визначити перспективи розвитку ринку інформаційних послуг;
• Розглянути питання регулювання ринку інформаційних послуг в Україні.

Об’єктом дослідження є роль інформації для сучасної економіки. Предмет дослідження складають основні положення розвитку ринку інформаційних послуг.

Методологію дослідження визначають поставлені мета та завдання. В процесі  дослідження були використані такі методи: діалектичний та системний  методи пізнання, які обґрунтовують взаємозв’язок та взаємообумовленість усіх соціальних процесів та суспільних явищ, їх постійний розвиток в системі, монографічний, нормативний, експертних оцінок, системно-структурний, порівняльно-правового аналізу, історичний та інші.

1. Суть інформації та її роль в сучасній економіці

1.1. Суть та види інформації

Розглядаючи інформацію як один з  комерціалізованих об’єктів економіки, у першу чергу, необхідно визначити  поняття досліджуваного об’єкта. Під  економічною інформацією розуміється  інформація про економічні відносини, явища, процеси економічної діяльності й суспільного відтворення. Найпоширенішими видами економічної інформації є дані бухгалтерського, фінансового обліку, нормативні документи, відомості про стан і параметри даного етапу розвитку (показники грошового, трудового ринків, розміри валового внутрішнього продукту, стан платіжного балансу й інші). Економічна інформація являє собою відбиття економічної діяльності й результатів і має об’єктивний характер. Це значимий вид інформації, використовуваний особливо широко в процесі управління і прийняття рішень економічними агентами [13, c. 202].

Проте в економічній діяльності цінною є не лише економічна інформація, але й інші види інформації. Інформація, що не носить виражений економічний  характер, наприклад, науково-технічна, культурна інформація має велике значення для ефективності господарської діяльності й впливає на економічні процеси, економічні відносини й тенденції розвитку економіки. Інформація знаходить своє застосування в комерційній діяльності як економічний ресурс, який використовується, наприклад, для створення інформаційних і інтелектуальних благ, для підвищення віддачі матеріальних і трудових ресурсів.

Незалежно від видів і напрямків  використання інформація володіє рядом  ключових характеристик, що визначають специфіку обігу інформації в економіці як економічне благо [13, c. 202].

Для розуміння місця й ролі інформації у відтворювальній системі, а  також її значення для економічної  діяльності, необхідно докладно вивчити  сутність інформації як економічного блага, виявити її ключові властивості, а також досліджувати своєрідність функціонування інформації як економічного ресурсу. Різні дослідники по-різному визначають як сам термін "інформація", так і кількісні міри для його виміру.

Інформація – одне з найбільш актуальних, фундаментальних і дискусійних понять у сучасній науці й практиці. Можна з повною впевненістю сказати, що питання про сутність інформації належить до числа найбільш складних і дискусійних у науці другої половини XX ст. У період усього соціально-економічного розвитку суспільства інформація мала важливе значення для економічної діяльності. Однак масштабність і глибина трансформацій, що відбуваються в сучасний період розвитку, свідчить про формування принципово нових можливостей використання таких ресурсів, як інформація, і визначає розмаїтість напрямків та аспектів їхнього дослідження [13, 203].

У середині 70-х років XX ст. почалася інформаційна революція. Матеріальною базою її є поява принципово нових  засобів передачі інформації (космічні, волоконнооптичні засоби зв'язку), тобто революція у засобах зв'язку.

Цей етап розвитку НТР пов'язаний передусім  з електронною автоматизацією матеріального  виробництва та обігу, науково-технічної  творчості. Його вихідним пунктом є  мікропроцесорна революція — поява і розвиток мікропроцесорів на великих інтегральних схемах.

Мікропроцесорна революція підвищила  комп'ютерну грамотність робітників, зменшила їх фізичне навантаження. Зросла роль розумової праці, а отже, значно прискорився науково-технічний прогрес.

Під інформацією українське законодавство розуміє будь-які відомості та/або дані,  які можуть бути збережені  на  матеріальних  носіях або відображені в електронному вигляді. [3].

Використання інформації - це задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.[3]

Поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому  законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.[3]

Зберігання інформації - це забезпечення належного стану інформації та її матеріальних носіїв. [3]

Як відомо, інформація є саме тим  об’єктом, задля якого реципієнти сприймають повідомлення. Тому часто  доводиться оцінювати повідомлення саме з позицій поданої в них  кількості та якості (новизни) інформації. Проте до цього часу не існує не тільки загальноприйнятого визначення терміну “інформація”, а й однозначних методів визначення її кількості.

Інформація являє собою загальнонаукове  поняття, що досліджується з різних сторін у різних науках, зокрема природних, гуманітарних, технічних. Кожна наука й навіть окремі напрямки й теорії в рамках однієї й тієї ж науки пропонують різні підходи до розуміння поняття "інформація". "Існує багато визначень інформації, у кожному з яких відображені або специфіка галузі знань, у якій використовується  дане визначення, або особливості професійної діяльності  особи, що дала або  запропонувала зазначене визначення, або просто його персональний смак і термінологічні схильності" [15, с. 114-115].

Інформація є важливою категорією у філософії, соціології, психології, економіці, фізиці й інших науках. Це обумовлено тим, що інформація виникає в результаті всіх процесів, являє собою відбиття предметів, явищ, відносин. З  розширенням можливостей передачі, використання інформації в різних процесах  і видах діяльності  одержала поширення  теорія інформації, деякі  положення якої  знайшли свій подальший розвиток в економічних теоріях, у яких досліджується інформація. Тому теоретичний аналіз доцільно почати з розгляду різних напрямків теорії інформації, а потім перейти до вивчення місця й аспектів дослідження інформації в економічній теорії.

Істотний прорив у  розвитку теорії інформації був здійснений завдяки становленню такої науки, як кібернетика, основоположником якої є Н. Вінер. Кібернетика формулює принцип єдності інформації й управління, що важливо при дослідженні процесів, що відбуваються в сучасному суспільстві. Надалі виділився окремий напрямок у цій науці – економічна кібернетика, яка вивчає процеси, що відбуваються в економічних системах. Функціонально-кібернетичні концепції пропонують розглядати інформацію як "властивість певного класу матеріальних систем; ця властивість виникає й збагачується в процесі  становлення,  розвитку  цих систем,  їхньої  взаємодії  між  собою  та зовнішнім  середовищем" [10, с. 56]. До таких систем відносяться як живі організми, так і створені людиною системи – економічні, соціальні, організаційні та інші.

Кібернетика базується  на принципі зворотного зв’язку, в  основу якого покладено твердження – "усяке відхилення системи коректується керуючим пристроєм після одержання інформації про це відхилення" [27, с. 52]. 

Інформація, за Н. Вінером, – це "визначення змісту повідомлення, отриманого із зовнішнього світу  в процесі нашого пристосування  до нього й пристосування до нього наших почуттів" [10, с. 56].

Іншою системною теорією, що одержала поширення в останні  десятиліття, є синергетика, основоположником якої є Г. Хакен [24, с. 36]. Синергетика, на відміну від кібернетики, передбачає не адаптування систем до умов, що змінилися, а поступове зародження нових процесів і явищ. Тобто зміни постійно накопичуються й викликають руйнування старої системи. У рамках синергетичного підходу, де важливою категорією є інформація, вивчаються різні складні системи, до яких відноситься й економічна система.

Розвиток теорій про  інформацію як економічного ресурсу  тісно пов’язаний з розвитком  економічних і соціальних процесів у світі, ускладненням економічних  відносин і зв’язків.

Місце інформації в різних економічних теоріях і концепціях різне: від припущень про повноту й достовірність інформації (класична економічна теорія) через концепції інформаційної функції цін у ринковій економіці (неокласична теорія) і інноваційних основ розвитку економіки (теорія Шумпетера) до різних системних підходів до  визначення  ролі інформації  в  економіці (економічна  кібернетика,  синергетика), а також  до концепцій, у рамках яких, на відміну від системних підходів, вивчаються окремі аспекти інформації і її обігу в економіці й використання в господарській діяльності. В міру розвитку економічної теорії в сферу її аналізу потрапляють усе більш складні й взаємозалежні явища й процеси, а передумов, що спрощують моделювання й побудову концепцій і теорій, стає усе менше. Все це пов’язано зі значним збільшенням значимості неекономічних факторів в економічній діяльності, а також з розвитком різноманітних можливостей створення вартості за допомогою використання інформації в різних формах. Неокласична економічна теорія, особливо на пізніх і сучасних етапах розвитку, вже не ігнорує значення інформації для економічної діяльності. Однак аналіз ролі, функцій і використання інформації досить обмежений.

Л. Маршалл, основоположник неокласичного  напрямку в економічній теорії, звернув  особливу увагу на значимість знань  для ефективної організації діяльності. "Знання – наш найбільш потужний двигун виробництва"                   [15, с. 112], – писав він. Таким чином, саме Л. Маршалл вказав на значимість інформації у формі знань для економічної діяльності. Більше того, він звернув увагу на те, що багато в чому кінцевий результат залежить від застосування знань, а також від підприємництва.  З розвитком неокласичної теорії економісти досліджували інформацію з точки зору її впливу на досягнення ринкової рівноваги й на прийняття рішень ринковими суб’єктами.

Фрідріх фон Хайек, розвиваючи теорію спонтанного порядку, відзначав, що механізм ринку – це механізм поширення  інформації [23, с. 100]. Інформація ж надходить через механізм ринкових цін. Хайек, як і багато інших економістів-неокласиків, розглядав інформаційну функцію ціни, яка дозволяє вирішувати завдання координації. Він думав, що наближення до ринкової рівноваги можливо при достатності й достовірності інформації, а також при наявності ефективних способів її поширення. Сучасна неокласична теорія  стверджує, що ціни дають економічним агентам додаткову інформацію про стан економіки, що дозволяє  їм ефективно використовувати доступні ресурси.