Дані  таблиці 2.1 свідчать про найбільшу ефективність проведення операцій з золотом, що характеризується найбільшими обсягами отриманих доходів — 63 % від загального обсягу.

    Щодня Національний банк України встановлює офіційні облікові курси банківських  металів. Курси банківських металів установлюються залежно від кон'юнктури міжнародного і внутрішнього ринків.

    Аналіз  ефективності проведення операцій із банківськими металами залежить від  рівня тарифів, що встановлюються на проведення таких операцій, з одного боку, і від обсягів реалізованих послуг з купівлі-продажу банківських металів, одержання процентних прибутків від надання банківських металів у кредит та інших операцій із банківськими металами, з іншого боку.

 

3. Шляхи вдосконалення  ринку банківських  послуг

    Активний розвиток та розширення сфер діяльності банків вимагає окреслення пріоритетних напрямків упровадження нових послуг, на яких повинні бути сконцентровані зусилля.

    «Серед них можна відзначити такі нетрадиційні послуги:

    1. Трастові (довірчі) послуги:

    а) для фізичних осіб:

    - розпорядження спадщиною;

    - управління власністю;

    - опікунство і забезпечення збереження  майна та ін.

    б) для юридичних осіб:

    - розпорядження активами;

    - агентські послуги;

    - операції, пов'язані з ліквідацією  майна клієнтів та ін.

    2. Послуги зі збереження цінностей з наданням клієнтам у розпорядження сейфа та з прийняттям цінностей клієнта на збереження без їх доступу.

    3. Консультаційні та інформаційні  послуги зі створенням певної  міжбанківської бази даних.

    4. Гарантійні та посередницькі послуги.

    5. Факторингові та лізингові операції, форфейтинг та ін.»[12, 23].

    До  нетрадиційних банківських послуг відносять трастові і депозитарні  послуги, послуги з продажу банківських  металів, оренда індивідуальних банківських  сейфів, дистанційне обслуговування клієнтів тощо.

    Розглянуті  операції можуть загалом вигідно  доповнити стандартний набір  кредитно-розрахункових операцій комерційних  банків, що є важливою перевагою  у конкурентній боротьбі за залучення  нових клієнтів та утримання наявних. Ширший асортимент послуг створює надійнішу основу для ефективного функціонування банку.

    Водночас  слід відзначити, що необхідною умовою утримання стійких позицій на ринку банківських послуг є не лише впровадження у чинну практику банків нових видів операцій, а  й постійне вдосконалення традиційних напрямків обслуговування клієнтури. Насамперед це стосується розрахункових та депозитно-позичкових операцій.

    В Україні значна частка нетрадиційних  операцій та послуг не набула широкого застосування в практичній діяльності комерційних банків. Передусім це пов’язано з повною відсутністю чи недосконалістю існуючої законодавчої бази, яка регулює здійснення таких операцій або надання послуг, а також із сучасним станом економіки країни.

    Перш  ніж аналізувати кожний із видів  нетрадиційних банківських операцій визначимо їх частку у загальному обсязі основних банківських операцій. Для цього використаємо метод порівняння обсягів надання нетрадиційних банківських послуг і одержаних від них доходів з обсягами виконання основних банківських операцій (кредитні операції, операції з цінними паперами, фінансовий лізинг, міжбанківські кредити тощо) та одержаних від них доходів. При цьому проаналізуємо динаміку цих показників у часовому інтервалі (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Питома  вага нетрадиційних банківських послуг у загальному обсязі основних банківських операцій

     

    Дані  табл. 3.1 свідчать, що обсяги нетрадиційних  банківських операцій зростають, але  їх питома вага (відповідно 6,6 % на початок року і 6,9 % на кінець року) найменша у структурі операцій, що проводяться банком.

    Визначення ефективності проведення нетрадиційних банківських операцій, що характеризується рівнем отриманого прибутку за кожним видом послуг, проводиться за даними табл. 3.2.

 

Таблиця 3.2

Визначення  обсягів отриманого прибутку від  проведення нетрадиційних банківських  послуг у звітному році

 

    Дані  таблиці 3.2 показують, що найбільший обсяг прибутку як у абсолютному так і у відносному значенні одержано за трастовими операціями 3000 тис. гри, або 59,5 % в загальному обсязі прибутку.

    Обсяги  отриманих доходів за послугами  з банківськими металами хоч і  займають 40,1 % у загальному обсязі, питома вага прибутку за цими послугами займає всього лиш 23,8 % в загальному обсязі прибутку, що пов'язано з відносно великими витратами за цими послугами, питома вага яких у загальному обсязі витрат становить 62,5 %.

    Отже, можна зробити висновок, що об’єм  здійснення нетрадиційний банківських  послуг поступово зростає і приносить  чималий дохід банку, а також дані види послуг є досить зручними для клієнтів і попит на них поступово зростає.

    Отже, здійснимо більш детальніший  аналіз кожної з найпопулярніших  нетрадиційних банківських послуг.

А) Факторингові та лізингові  операції

    Важливе місце серед нетрадиційних банківських послуг займають факторингові та лізингові.

    Факторинг - одна з нетрадиційних банківських послуг, що з'явилася у банківській практиці у 50-х роках.

    «Факторинг - це операція, що поєднує в собі кредитування клієнта з метою формування обігового капіталу, а також ряд посередницько-комісійних послуг. Суть факторингу полягає в тому, що банк купує у клієнта право на вимогу боргу. Як правило, банком купуються дебіторські рахунки, пов'язані з поставкою товарів чи наданням послуг. Також банк може надавати клієнту ряд інших послуг, таких як ведення бухгалтерії, інформаційні, юридичні послуги»[12, 28].

    У факторингу беруть участь три сторони: фактор (спеціалізована установа, спеціальний  відділ комерційного банку); постачальник; покупець.

    «Розрізняють два види факторингу:

    1. Конвенційний, який є комплексною  системою обслуговування клієнта  і зосереджує в собі бухгалтерські,  юридичні, консультаційні та інші  послуги. Фактично за клієнтом  зберігаються лише виробничі  функції; 

    2. Конфіденційний, що обмежується тільки дисконтуванням рахунків-фактур. Переваги цього виду факторингу для клієнта полягають у тому, що він є більш незалежним від банку»[12, 34].

    У договорі може передбачатися право  регресу - право повернення фактором клієнту несплачених покупцем розрахункових документів з вимогою повернення коштів; негайна оплата фактором розрахункових документів, тільки-но вони будуть йому пред'явлені (фактично це означає кредитування фактором клієнта).

    «Доходи фактора від здійснення факторингової операції складаються з двох частин:

• комісійні за послуги по обслуговуванню боргу (в розмірі 1—2% загальної суми придбаних банком рахунків);
• позичковий процент, нарахований на виданий клієнту аванс»[12, 36].

    Внаслідок швидкого обігу дебіторських рахунків і в зв'язку з незначним періодом користуванням авансом дохід банку від позичкового процента менший, ніж від комісійних платежів.

    Зміст та послідовність факторингової операції приведена на рис. 3.1

    

    Рис. 3.1. Зміст та послідовність факторингової операції. 

    Отже, як видно з рис. 3.1, факторингова послуга може надаватись банком як в поєднанні з фінансуванням, так і без фінансування. При факторингу без фінансування клієнт подає фактору документи, що підтверджують відвантаження товару, а фактор зобов'язується отримати на користь клієнта грошові кошти. Тобто роль фактора зводиться до інкасування фінансових документів. Факторинг з фінансуванням полягає в тому, що фактор купує рахунки-фактури клієнта і виплачує йому грошові кошти у розмірі 80-90% від суми боргу. Решта 10-20%, що лишилися, банк утримує як компенсацію ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає утриману суму клієнтові.

    Факторингова  послуга оформляється шляхом укладання угоди між банком і клієнтом, в якій має бути зазначено вид факторингу: закритий чи відкритий. При відкритому факторингу дебіторам надсилається повідомлення про укладання угоди і пропонується здійснити платежі безпосередньо фактору. При закритому факторингу дебітори направляють кошти клієнту, а той розраховується з фактором.

    Лізингові послуги це відносно нові, нетрадиційні види банківських послуг. Лізинг виник у 50-ті роки паралельно з розвитком системи прискорених амортизаційних відрахувань. Це господарська операція, що передбачає передачу лізингодавцем права користування матеріальними цінностями іншим суб'єктам господарювання (лізингоодержувачу). Лізинг також можна розглядати як довгострокову оренду, в якій наявні елементи кредитних відносин, а грошові та матеріальні потоки злиті в єдиний комплекс грошово-майнових відносин. І хоча зовні лізинг схожий на довгострокову оренду, однак повернення майна до свого юридичного власника при ньому не є обов'язковою умовою.