Шляхи вдосконалення ринку банківських послуг

    Банківська модель характеризується найактивнішою роллю банків (порівняно з іншими фінансовими посередниками) на ринку цінних паперів. Вони вкладають кошти як у державні цінні папери, так і в акції та облігації нефінансових компаній, здійснюють розміщення (андеррайтинг) цінних паперів, торгують ними, тобто займаються брокерською і дилерською діяльністю, формують інфраструктуру ринку.

    «В  найбільш завершеному вигляді дана модель діє в Німеччині. Німецькій  економіці притаманна активна участь банківського капіталу у формуванні капіталу нефінансового сектора. Німецькі банки контролюють великі пакети акцій промислових фірм, активно  впливають на діяльність Ради директорів цих фірм, тобто виступають у ролі стратегічних інвесторів” [13, 102].

    Небанківська модель (її ще називають американською моделлю) обмежує інвестиційну і посередницьку діяльність банків (депозитних установ) на ринку корпоративних цінних паперів. Так, «у США згідно з законом Гласса-Стігала (1933 р.) банкам до недавнього часу заборонялося займатися розміщенням (андеррайтингом), купівлею і продажем акцій нефінансових компаній, була обмежена їх діяльність із корпоративними облігаціями. Активну діяльність на ринку корпоративних цінних паперів у США проводять спеціальні інвестиційні інституції, зокрема інвестиційні банки, компанії, фонди” [13, 104].

    Змішана модель характеризується присутністю і діяльністю на ринку корпоративних цінних паперів як банків, так і спеціальних інвестиційних інституцій.

    Питання про те, яка з моделей організації  ринку цінних паперів найбільш ефективна  для банків, є дискусійним. Як перевагу банківської моделі організації  ринку цінних паперів передусім  підкреслюють ефект диверсифікації банківської діяльності, підвищення конкурентоспроможності банків на фінансовому ринку. Перевагу небанківської моделі звичайно вбачають у можливості відокремити ризик за операціями з цінними паперами від ризику за традиційними для банків кредитно-депозитними операціями і цим сприяти стабілізації банківського сектора.

    В Україні, згідно з законодавством, формується змішана модель організації ринку  цінних паперів. Банкам дозволяється займатися  як інвестиційною, так і торговельною (професійною) діяльністю з цінними паперами.

    «Згідно з українським законодавством банки  за умови отримання письмового дозволу  Національного банку України  мають право здійснювати такі операції з цінними паперами:

• емісію власних цінних паперів;
• організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;
• операції на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);
• інвестування у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;
• операції за дорученням клієнтів або від свого імені з інструментами грошового ринку і з фінансовими ф’ючерсами та опціонами;
• довірче управління цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;
• депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів” [13, 114].

    Згідно  з законодавством України окремі види діяльності банків на ринку цінних паперів підпадають під визначення професійної діяльності, зокрема це діяльність із випуску та обігу цінних паперів, депозитарна, розрахунково-клірингова, реєстраторська діяльність тощо. Для здійснення професійної діяльності банки повинні отримати також відповідний дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

В) Послуги пов’язані  з виконанням операцій з іноземною валютою  і дорогоцінними  металами

    Банки можуть проводити валютні операції лише після отримання від Національному банку України Генеральної ліцензії, одержавши її уповноважені банки мають право здійснювати такі валютні операції:

    1. Ведення валютних рахунків клієнтів. Зарахування валютних надходжень на рахунки резидентів та нерезидентів (включаючи транзитні) та списання сум перерахувань, що передбачені чинним законодавством.

    2. Встановлення кореспондентських відносин з іноземними банками:

    ■   встановлення прямих і непрямих кореспондентських відносин з іноземними банками - це відкриття банком рахунків самостійно для міжнародних розрахунків в іноземних банках;

    ■ розрахунки через кореспондентські рахунки Центру міждержавних розрахунків  Національного банку України.

    3. Неторговельні операції пов’язані з перерахування валютних цінностей, не пов'язаних із здійсненням розрахунків за експортом та імпортом товарів чи послуг (у тому числі видача готівки для покриття видатків осіб, що виїжджають у закордонні відрядження). Купівля та продаж готівкової іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті. Організація роботи та порядок проведення операцій в обмінних пунктах, інкасо готівкової іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті.

    4. Операції за міжнародними торговельними розрахунками, що пов'язані з експортом та імпортом товарів і послуг згідно з вимогами чинного законодавства, інструкцій Національного банку України, Уніфікованих правил та традицій Міжнародної торговельної палати.  

    5. Операції з торгівлі іноземною валютою на внутрішньому валютному ринку. Купівля та продаж іноземної валюти в готівковій та безготівковій формах за власний рахунок або згідно з дорученням клієнтів (брокерські послуги) на міжбанківському та біржових ринках.

    6. Операції щодо залучення та розміщення валютних коштів на внутрішньому ринку, що здійснюються з резидентами України, та зовнішньому ринку, що здійснюються з нерезидентами України, поділяються на:

    ■ пасивні операції - створення валютних резервів в іноземній валюті (приймання депозитів в іноземній валюті, продаж за іноземну валюту цінних паперів, що емітовані резидентами України та номіновані в національній валюті (включаючи власні цінні папери банку), отримання позик в іноземній валюті від інших уповноважених банків;

    ■ активні операції - використання створених  резервів (надання кредитів в іноземній  валюті, придбання за іноземну валюту цінних паперів, що номіновані в національній валюті).

    7. Валютні операції на міжнародних грошових ринках. Депозитні та конверсійні операції (у тому числі і ф'ючерсні, якщо це не заборонено законодавством відповідних країн), які здійснюються з банками чи міжнародними організаціями - нерезидентами України.

    8. Операції з монетарними металами на внутрішньому ринку. Купівля чи продаж (у тому числі на строк), приймання на депозити, відповідальне зберігання, використання як застава під наданий кредит монетарних металів або цінних паперів, номінал яких виражений у монетарних металах, коли ці операції здійснюються на території України з резидентами України, та з нерезидентами - на зовнішньому ринку.

    «Під  іноземною валютою розуміється  як власне іноземні грошові знаки  у вигляді банкнот, казначейських  білетів, монет, що перебувають в  обігу та є законними платіжними засобами на території відповідної держав, так і платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземки валюті або монетарних металах” [17, 69].

    «Під  валютними операціями розуміються операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності, та операції, пов’язані з ввезенням (вивезенням), переказуванням і пересиланням на територію України або за її межі валютних цінностей” [5, 75].

    «Під  торгівлею валютою розуміють купівлю-продаж іноземної валюти за національну або інші конвертовані валюти” [17, 70].

    Купівля та продаж іноземної валюти здійснюється на валютному ринку.

    «Валюти розрізняють за двома ознаками:

    1. Конвертованістю: вільно конвертована  та неконвертована.

    2. Строковістю: касова, або операція  спот, при якій розрахунки між  продавцем і покупцем валюти  здійснюються не пізніше, ніж  на другий робочий день після  укладення угоди; та строкова, або форвардна угода, що передбачає розрахунок між продавцем та покупцем валюти не раніше, ніж через два робочі дні після її укладення за курсом, зафіксованим в угоді” [17, 63].

    І касовою, і строковою угодою передбачається фіксація певного валютного курсу в момент її укладення.

    «Валютна позиція банку - це співвідношення між сумою активів та позабалансових вимог у певній іноземній валюті та сумою балансових і позабалансових зобов'язань у цій самій валюті” [17, 63].

    Різниця між сумою активів у іноземній  валюті і пасивів у тій самій валюті називається експозицією щодо даної валюти. Експозиція визначає розмір валютного ризику, на який наражається банк внаслідок незбалансованості активів і пасивів в іноземній валюті. Чим більший розмір експозиції, тим більший валютний ризик існує в банку, і навпаки.

    Валютна позиція банку визначається щоденно  і окремо стосовно кожної іноземної  валюти.

    Ще  одним видом страхування грошових коштів клієнтів від інфляцій та фінансових криз є надання комерційними банками  клієнтам можливості придбання банківських металів, що дає змогу клієнтам надійно захистити власні кошти від інфляційних процесів.

    До  операцій з банківськими металами, які можуть виконувати банки, відносять  такі:

    1. Депозитні операції здійснюються у тому разі, коли необхідно залучити метал на рахунок або, навпаки, розмістити на визначений строк. Для цього використовуються металеві рахунки. Характерним для цих рахунків є те, що на них обліковується метал, який зберігається в даному банку, причому останній не має права використовувати цей метал і повертає власнику саме ті зливки, які отримав на зберігання.

    2. Операції з надання кредитів у дорогоцінних металах здійснюються шляхом поставок їх у фізичній формі або зарахування на знеособлені рахунки в обмін на зобов’язання зворотної поставки відповідного металу в термін, зазначений у договорі.

    3. Операції з монетами з дорогоцінних металів. Банки здійснюють продаж клієнтам монет з дорогоцінних металів, а також викуповують у них такі монети, звісно, за нижчою ціною. Центральні банки, як правило, є оптовими постачальниками монет для уповноважених дистриб’юторів, роль яких виконують, насамперед, комерційні банки.

    Ринок монет із дорогоцінних металів включає  монети нумізматичні, напівнумізматичні, обігові та зливкові. Останні три  види монет ще називають інвестиційними або тезавраційними, оскільки вони використовуються практично для нагромадження абстрактної вартості шляхом інвестування грошових коштів у монети з дорогоцінних металів, особливо золота.

    4. Операції спот (spot) — це операції з купівлі-продажу дорогоцінних металів, що здійснюються контрагентами на умовах зарахування/списання металу та валюти з рахунків на рахунки не пізніше другого робочого дня після укладення угоди. Умови розрахунків спот є зручними для контрагентів: протягом поточного та наступного дня обробляється необхідна документація, оформлюються платіжні та інші доручення для виконання умов угоди. Всі інші угоди купівлі-продажу металу, датою валютування за якими не є другий робочий день після дати укладення, є угодами аутрайт (outright).

    5. Операції типу своп (swap) — це одночасна купівля і продаж дорогоцінного металу.

    6. Опціони — право (але не обов’язок) продати чи придбати певну кількість золота за певною ціною на певну дату (європейський опціон) чи протягом усього обумовленого строку (американський опціон). Продавець опціону продає контрагентові права на виконання угоди чи відмови від неї, за що отримує від покупця премію.  

    7. Форвардні угоди передбачають продаж (купівлю) металу на строк, що перевищує 2-й робочий день після укладення угоди. Укладення форвардної угоди означає, що одна зі сторін бере на себе зобов’язання здійснити поставку визначеної кількості металу на дату, яка обумовлена в угоді, але віддалена проміжком часу від дати укладення угоди, а інша сторона зобов’язується прийняти поставку за обумовленою в угоді ціною.

    Про ефективність здійснених послуг із продажу  банківських металів свідчать дані, наведені в табл. 2.1.

    Таблиця 2.1

    Ефективність  проведення послуг із продажу банківських  металів