Розвиток міжнародного науково-технічного співробітництва в Україні

Одним з найважливіших  моментів є вироблення пріоритетів  у галузі міжнародного науково-технічного співробітництва. А. Хлунов, директор Департаменту держполітики у сфері науки, інновацій та інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки України, підкреслює, що Україна як держава досі не може визначитися, чого ж їй чекати (чого вона хоче) від міжнародного науково-технічного співробітництва. «У рамках міністерства поки немає цілісної програми міжнародного науково-технічного та інноваційного співробітництва. У нас немає жодних географічних чи політичних пріоритетів. У нас – наукові і технологічні пріоритети» [25].

Необхідно розробити пріоритетні  напрямки науково-технічного співробітництва  з промислово розвиненими державами, в першу чергу з державами - учасниками СНД. Особливий акцент слід зробити на співпрацю з проблем відносин між людиною і природою, різке скорочення використання не відтворюваних ресурсів, розширення споживання інформаційних продуктів та інших нематеріальних благ.

Україна повинна активізувати використання трансферу технологій з промислово розвинених країн для їх впровадження у вітчизняну промисловість з метою розвитку імпортозамінних виробництв, підвищення конкурентоспроможності української економіки. Необхідна розробка конкретних організаційно-правових механізмів, що створюють умови для спільної з зарубіжними партнерами комерціалізації технологій. Доцільно налагодити відповідну інфраструктуру, розвивати контакти з інноваційно-технологічними структурами, інноваційними мережами та програмами високорозвинених країн.

В якості інструменту співпраці  між ними та зарубіжними партнерами можна використовувати рамки вже наявних міжнародних організацій та програм, мереж інноваційних інфраструктур.

В даний час спостерігається  зростання ролі регіонального фактора  у формуванні національних конкурентних переваг. У зв'язку з цим доцільно налагодити моніторинг міжнародного науково-технічного співробітництва в регіональному розрізі і виявлення можливостей підключення суб'єктів України до міжнародних науково-технічних програм і проектів. При цьому необхідно брати до уваги широку диференціацію рівня розвитку та організації науково-інноваційного потенціалу регіонів України.

Країни-учасниці СНД є  найважливішими партнерами регіонів України. Безперечні плюси - це відсутність мовного  бар'єру (або незначний мовний бар’єр), географічна близькість. Всіляка підтримка процесів формування єдиного науково-технологічного простору регіонів України і країн СНД - одна з основних завдань розвитку науково-технічного співробітництва. Необхідно постійне вдосконалення договірно-правової бази співробітництва, формування правових основ загального науково-технологічного простору країн Співдружності. Узгодження науково-технічної політики в рамках СНД має передбачати визначення пріоритетних напрямків співробітництва у ключових галузях науки і техніки; досягнення єдиних стандартів і методології організації наукових досліджень; гармонізацію національних законодавств у сфері експортного контролю; найбільш повне використання наявної інфраструктури та ресурсів.

Розвиток міжнародного науково-технічного співробітництва дозволить зміцнити конкурентоспроможність національних компаній, їх економічну перспективу.

Висновок

Оцінюючи прогноз розвитку перспективи розвитку науково-технічної взаємодії України на міжнародній арені, доцільно враховувати два аспекти.

По-перше, необхідність розвитку взаємодії з європейськими структурами, насамперед у реалізації програм міждержавного, регіонального масштабу з урахуванням досвіду і міжнародного впливу такої організації, як UNIDO (United Nations Industrial Development Organization). Формами подібної взаємодії може бути координація з боку UNIDO співпраці країн щодо виконання цих програм.

Важливим також є законодавче та нормативне забезпечення з боку України міжнародного науково-технічного співробітництва.

Другий аспект проблеми стосується внутрішнього вдосконалення організації та фінансування науково-технологічної сфери України.

Головними завданнями тут мають стати:

Підвищення ролі держави в здійсненні процесів реформування науково-технологічної системи при переході на інноваційну модель розвитку економіки;

Вдосконалення механізму фінансування науково-технічної та інноваційної діяльності шляхом оптимального використання державних та недержавних коштів при створенні новітніх технологій, матеріальне стимулювання творчої праці наукових співробітників на рівні розвинених держав;

Законодавча і нормативна захист інтелектуальної власності, створеної науковими співробітниками України;

Широке впровадження перспективних організаційних науково-технологічних структур типу технопарків і бізнес-інкубаторів з відповідними пільгами на етапі їх становлення.

Список літератури

1. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения. – М. : Юристъ, 2002.
2. Боринець С.  Я.  Міжнародні валютно-фінансові відносини:  Підруч. для студ. вузів. — К.: Знання, 1999.
3. Геєць В.М. Інноваційні перспективи України / В.М. Геєць, В.П. Семиноженко. – Харків : Константа, 2006. - 272 с.
4. Дахно І.І., Бовтрук Ю.А. Міжнародна економіка. – К. : МАУП, 2002.
5. Економіка зарубіжних країн: Підручник / А.С. Філіпенко, І.В. Бураковський та ін. / А.С. Філіпенка. - К. : КНДУ, 1999. - 384 с.
6. Заблоцька Р.О. Світовий ринок послуг: Навч. посіб. / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка; Інститут міжнародних відносин. - К. : ІМВ, 2002. - 268 с.
7. Киреев А. П. Международная экономика: Учеб.  пособие для вузов: В 2 ч. – М. : Междунар. отношения, 2000.
8. Линдерт П.Х. Экономика мирохозяйственных связей. – М. : Прогресс, 1992.
9. Ломакин В.К. Мировая экономика – М. : ЮНИТИ, 2001.
10. Международные экономические отношения: Учебник/ Под. ред. В.Е. Рыбалкина. - М. : ЮНИТИ, 2002.
11. Миклашевская Н.  А.,  Холопов А.  В. Международная экономика: Учебник. – М. : Изд-во МГУ; Дело и сервис, 1998.
12. Мировая экономика / Под ред. Булатова. – М. : БЕК, 2001.
13. Мировая экономика / Под ред. И.П. Николаевой, 2-е изд., перераб. и доп. - М. : ЮНИТИ, 2000. – С. 288.
14. Мировая экономика. /Под ред. Хасбулатов Р.И. – М.: ЮНИТИ, 2001.
15. Мировая экономика: введение во внешнеэкономическую деятельность: Учебное пособие для вузов / М.В. Елова и др. – М. : Логос, 2000.
16. Міжнародна економіка: Підручник / А.П. Румянцева. - К. : Знання-Пресс, 2003. - 447 с.
17. Міжнародні валютно-кредитні відносини: Підручник / А.С. Філіпенко, В.І. Мазуренко, В.Д. Сікора та ін. / А.С. Філіпенка. - К. : Либідь, 1997. - 206 с.
18. Міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. для студ. вузів / В.В. Козик та ін.— Львів : Львівська політехніка, 1999.
19. Опришко В. Ф. Підручник. — Видання друге, перероблене і доповнене. — К. : КНЕУ, 2003. — 311 с.
20. Рогач О.І., Шнирков О.І. Транснаціоналізація світового господарства та перехідні економіки: [Навч. посібник] / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. - К. : Вид. центр "Київський ун-т", 1999. - 302 с.
21. Румянцев А.П. Економічна інтеграція в сучасному світі. - К. : Либідь, 1994. - 254 с.
22. Світова економіка / А. С. Філіпенко, О. І. Рогач, О. І. Шнирков та ін. – К. : Либідь, 2003. – С. 208-213.
23. Указ Президента Украины № 1116/2005 «О мерах по улучшению инвестиционной и инновационной деятельности в Украине» [Электронный ресурс]. - http://www.president.gov.ua/
24. Федулова Л. Технологическая готовность экономики Украины к новым вызовам в условиях отсутствия технологической политики / Федулова Л.// Экономика Украины.-2010.-№9.- С. 12-26
25. Філіпенко А.С. Економічний розвиток сучасної цивілізації: Навч. посіб. - К. : "Знання", 2000. - 174 с.
26. Філіпенко А.С., Буд кін В.С., Гальчинський А.С., Геєць В.М., Дудченко М.А. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть: Навч. посібник для студ. вищих навч. закладів. - К. : Либідь, 2002. - 470 с.
27. Філіпенко А.С., Рогач О.І., Шнирков О.І., Будкін В.С., Веклич О.О. Світова економіка: Підручник для студ. вищих навч. закл., що навч. за спец. "Міжнародна економіка". - К. : Либідь, 2000. - 582 с.
28. Экономика зарубежных стран. Капиталистические и развивающиеся страны / В.П. Колесова. – М. : высшая школа, 1990.