Особливості науково - технічного розвитку України

 

        МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ

 

 

 

РЕФЕРАТ

На тему « Особливості науково - технічного розвитку України »

 

 

 

 

 

                                    Виконав: студент ІІ курсу 

спеціальності «Міжнародна  економіка»

денної форми навчання

Кравченко Максим Вікторович

Науковий керівник: Ніколенко  Т.І.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Маріуполь, 2012

ЗМІСТ

ВСТУП

1.   Сутність  і основні напрями науково-технічного прогресу

2.   Науково-технічний потенціал України та особливості теріторіальної організації

3.   Проблеми і перспективи руконструкції народного господарства України в контексті завдань прискореннянауково-технічного прогресу

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

                                      

                                                  ВСТУП

 Актуальність  теми: Потенційні можливості розвитку та ефективності виробництва визначаються передовсім науково-технічним прогресом, його темпами і соціально-економічними результатами. Що цілеспрямованіше та ефективніше використовуються новітні досягнення науки і техніки, котрі є першоджерелами розвитку продуктивних сил, то успішніше вирішуються

пріоритетні (щодо виробничих) соціальні завдання життєдіяльності суспільства.

Мета: Визначити особливості науково-технічного розвитку України

Для досягнення поставленної мети необхідно виконати наступні завдання :

• Охаректизувати сутність і основні нарпями науково-технічногопрогресу

• Оцінити науково-технічний потенціал як основу  науково-технічного розвитку країни.

• Виявити проблеми і перспективи реконструкції народного господарства України в контексті завдань прискорення науково технічного прогресу

Для написання роботи були використані наступні методи:

• Діалектичний

• Науковий

• Дедуктивний

1 Сутність   і основні напрями науково-технічного прогресу

Науково-технічний прогрес  є основним джерелом підвищення ефективності виробництва та продуктивності суспільної праці. Він повинен забезпечувати постійне удосконалення діючих підприємств і створення нових на основі розвитку науки й техніки. Для житлово-комунального господарства технічний прогрес має велике значення, тому що завдання галузі можна успішно вирішити тільки на базі технічного прогресу, який дозволяє збільшувати обсяг, підвищувати якість та надійність обслуговування населення при зростанні продуктивності праці й зниженні собівартості комунальних послуг. У житлово-коммунальному господарстві науково-технічний прогрес являє собою постійне удосконалення виробничої техніки - машин, механізмів, обладнання, а також предметів праці, матеріалів, конструкцій; крім того це постійне удосконалення технології робіт, впровадження прогресивних форм організації праці.

Рівень науково-технічного прогресу в житлово-комунальному господарстві оцінюється технічною новизною, економічною  ефективністю та соціальним значенням. Технічна новизна характеризується створенням нових, більш досконалих знарядь  і предметів праці. Так, у зеленому господарстві  збільшується оснащеність оранжерейних господарств системами напівавтоматичного та автоматичного регулювання умов середовища - температури й вологості повітря, освітлення і опалення, здійснюється механізація перевезення матеріалів, пересування стелажів. У пральному господарстві повністю механізовано процес прання білизни, механізуються інші стадії виробничого процесу. Механізуються роботи,  зв’язані з експлуатацією житлового фонду (централізація управління ліфтами, автоматична підкачка води на верхні поверхи, централізоване включення і виключення освітлення дворів, під’їздів, сходів, застосування малогабаритних прибиральних та транспортних машин, механізмів для миття підлоги та вікон на клітинах сходів та ін.). У водопровідному й каналізаційному господарстві поряд з будівництвом нових технічнооснащених підприємств проводяться значні роботи щодо заміни старого обладнання новим, більш продуктивним та економічним, наприклад, впровадження заглиблених насосів більшої продуктивності замість відцентрових насосів. На міському пасажирському транспорті  удосконалюється рухомий склад (підвищуються місткість, комфортабельність, динамічні показники); безперервно оснащується новою технікою енергетичне господарство міського електричного транспорту; механізуються роботи з ремонту рухомого складу, шляхового господарства, контактної мережі та ін. Впровадження у виробництво досягнень науки й техніки є основним джерелом підвищення економічної ефективності суспільного виробництва. Застосування нової техніки, прогресивної технології, механізація та автоматизація виробничих процесів на комунальних підприємствах щорічно дають значний економічний ефект. Науково-технічний прогрес має велике соціальне значення. Механізація і автоматизація виробничих процесів дозволяє скоротити частку ручної праці, важких та трудомістких операцій. Головними напрямками науково-технічного прогресу в житлово-комунальному господарстві є:

• розробка і впровадження потужних машин та механізмів, підвищення           комплексної механізації трудомістких процесів;
• підвищення рівня механізації;
• удосконалення автоматизованих систем управління;
• удосконалення рівня технології;
• удосконалення організаційних форм управління виробничими процесами та матеріально-технічним постачанням;
• створення і впровадження нових матеріалів, полегшених конструкцій для будівництва, дерев’яних конструкцій для малих форм (у садово-парковому господарстві), холодильних установок для зберігання садильного матеріалу та ін.

Основними напрямками  науково-технічного прогресу є  комплексна механізація і автоматизація, хімізація, електрифікація виробництва. Одним з найважливіших напрямів науково-технічного прогресу на сучасному етапі є комплексна механізації та автоматизація виробництва. Механізація виробничого процесу в житлово-комунальному господарстві - найважливіше джерело підвищення продуктивності праці. Механізація виробництва означає заміну ручної праці машинною. Це скорочує тривалість виробничого процесу, забезпечує економію праці робітників,  оздоровлює  її умови. Розрізняють три стадії механізації виробничого процесу: часткова механізація, комплексна механізація  автоматизація. Часткова механізація - це виконання за допомогою машин найбільш трудомістких процесів виробництва. Комплексна механізація є найбільш досконалою формою застосування машинної праці,  коли всі виробничі та транспортні процеси виконуються комплексом машин та механізмів, взаємозв’язаних за продуктивністю та основними параметрами. При комплексній механізації застосування ручної праці скорочується до мінімуму.

Автоматизація виробництва - це такий етап машинного виробництва, коли усі виробничі операції виконуються машинами та приладами за допомогою дистанційного управління. Економічну ефективність механізації робіт оцінюють за допомогою таких показників: механо-, енерго-, електроозброєність праці, коефіцієнт механізації праці, коефіцієнт інтенсивного та екстенсивного навантаження машин. Коефіцієнт (рівень) механізації праці - співвідношення чисельності робітників,  зайнятих на механізованих роботах та загальної чисельності робітників. Рівень механізації праці можна виміряти трудомісткістю процесу - співвідношенням трудомісткості механізованих операцій до загальної трудомісткості виробничого процессу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Науково-технічний потенціал України та особливості теріторіальної організації

Основою науково-технічного розвитку України є науково-технічний потенціал, що являє собою сукупність усіх засобів науково-технічної діяльності та її ресурсів. Науково-технічний потенціал включає: матеріально-технічну базу науки (сукупність засобів науково-технічної праці, наукові організації, наукове обладнання і установки, експериментальні заводи, лабораторії, електронно-обчислювальна база інформаційного забезпечення тощо);

кадри наукової системи (вчені, дослідники, конструктори, експериментатори, науково-технічний персонал); інформаційну систему, яка забезпечує постійне вдосконалення наукових знань (наукові прогнози, банк патентів, авторських свідоцтв, банк відомостей про світові досягнення в галузі конкретних наук тощо), яка здатна до оперативної обробки інформації та надання її користувачеві; організаційно-управлінську підсистему — планування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДЦКР); фінансування НДДКР; структуру управління НДДКР; організаційно-управлінські структури наукових підрозділів; методи управління НДДКР. У цій системі мережа науково-дослідних, конструкторських, проектних інститутів, а також дослідних підрозділів вищих навчальних закладів функціонує з метою виробництва, розповсюдження і впровадження в практику наукових знань, реалізації єдиної науково-технічної політики. Розвинутий науково-технічний потенціал є також визначальною передумовою для встановлення і ефективного розвитку міжнародних науково-технічних зв'язків. В Україні створено потужний науково-технічний потенціал, спроможний вирішувати найактуальніші проблеми структурної перебудови економіки, демілітаризації технологій, посилення їх соціальної спрямованості, прискорення НТП, посилення інтенсифікації тощо. На сучасному етапі в країні є об'єктивні умови для втілення в життя активної державної науково-технічної політики. Функціонує потужний потенціал академічної, вузівської і галузевої науки, науково-технічний потенціал багатьох підприємств, зокрема наукомістких виробництв у промисловому комплексі Однак на сучасному етапі економічного розвитку господарський механізм не забезпечує необхідного сприйняття підприємствами науково-технічних досягнень. Наслідками негативних загальноекономічних тенденцій є зниження ефективності нагромадженого науково-технічного потенціалу, інноваційний застій.

Розміщення наукових закладів має  такі особливості. Інститути теоретичного профілю розташовані у великих  науково-культурних центрах. Мережа галузевих науково-дослідних інститутів прикладного профілю, що тяжіють до виробничих баз, розміщена більш рівномірно. Переважна їх частина знаходяться в центральних районах, а на периферії — їх філії, відділення й лабораторії. Посилення інтеграційних процесів сприяло створенню науково-виробничих об'єднань.

Важливу роль у розміщенні об'єктів  народного господарства відіграють провідні проектні інститути, що займаються проектуванням великих промислових  підприємств, транспортних магістралей, гідротехнічних споруд, а також ті, що складають генеральні плани міст і районні плани. З метою удосконалення управління наукою в Україні створено шість територіальних наукових центрів: у Києві, Харкові, Донецьку, Дніпропетровську, Одесі та Львові, які координують роботу академічного, вузівського, галузевого і заводського секторів, проводять дослідження з урахуванням місцевої специфіки.

В цілому профіль закладів науки  і наукового обслуговування збігається з спеціалізацією галузей матеріального  виробництва невиробничої сфери  по регіонах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Проблеми і перспективи реконструкції народного господарства України в контексті завдань прискорення науково-технічного прогресу

В перспективі необхідно значно посилити виробничий потенціал при його якісному перетворенні на основі прискорення науково-технічного прогресу, широкої інтенсифікації економіки. З цією метою розроблена нова структурна та інвестиційна політика. Капітальні вкладення (інвестиції) як фінансове джерело нарощування основних фондів є найважливішим економічним інструментом, що забезпечує зрушення в розміщенні продуктивних сил. В умовах формування ринкових механізмів господарювання головним джерелом розширеного відтворення основних фондів є власні кошти підприємств, а також банківський кредит. Централізовані державні капіталовкладення спрямовуються переважно на фінансування великих народногосподарських програм. У ході нової реконструкції народного господарства доцільно перепрофілювати окремі великі підприємства відповідно до галузевих факторів і регіональних умов (знизити металомісткість виробництв, віддалених від металургійних баз, і т.п.), розчленити технологічні цикли з передислокацією їх частин, вивести з великих міст шкідливі в екологічному відношенні підприємства тощо.

Великі масштаби капітального будівництва  на найближчі десятиліття визначаються пріоритетністю розвитку галузей, що забезпечують науково-технічний прогрес. Серед них виділяють такі наукомісткі галузі, як електроніка, точне верстатобудування тощо. Нині першочергові заходи щодо широкого оновлення техніки і технології, докорінного покращання якості продукції плануються на великих підприємствах і в об'єднаннях провідних промислових районів. Встановлення таких пріоритетів щодо інтенсифікації саме за цими районами пояснюється тим, що вони мають потужний виробничий і науково-технічний потенціал, великі індустріальні (особливо машинобудівні) центри з наукомісткими виробництвами і великими контингентами кваліфікованих, досвідчених кадрів.