Розробака бізнес-плану діяльності підприємства

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність бізнес-планування пояснюється тим, що сучасний стан економіки України, характеризується погіршенням господарської діяльності більшості промислових підприємств.  Це вимагає удосконалення процесів планування діяльності підприємств, формування нової стратегії їх розвитку, що забезпечить стійкий стан у ринковому середовищі і вихід з кризи. Темпи змін в економіці набули значнихрозмірів,  що зробило стратегічне планування єдиним способом формального прогнозуваннямайбутніх проблем і можливостей.

Метою даної курсової роботи є розробка бізнес-плану діяльності підприємства.

      Головною ціллю бізнес – планування на підприємстві є покращення реакції на динаміку ринку та поведінку конкурентів, а також встановлення певного порядку дій для підготовки ефективного функціонування конкурентоспроможного підприємства.

Фактично бізнес план – це засіб подолання зростаючої нестабільності зовнішнього середовища.

В першому розділі розраховується трудомісткість виробничої програми та пропускна спроможність обладнання.

У другому розділі здійснюються розрахунки чисельності та продуктивності праці, складається баланс робочого часу одного середньооблікового робітника на плановий рік.

В третьому розділі здійснюються розрахунки заробітної плати, а такоє планування її фондів: прямого, тарифного та складено зведений план по праці.

У четвертому розділі  розраховується собівартість та прибуток, складається фінансовий план.

В п’ятому розділі  знаходимо календарно-планові нормативи роботи потокових ліній.

В курсовій роботі  використовувалися  наступні літературні джерела: Покропивний С.Ф “Бізнес-планування”, Швайка Л.А “Планування діяльності підприємства”, Орлов О.О “Планування діяльності промислового підприємства”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 Планування трудомісткості виробничої програми та пропускної спроможності обладнання

 

Виробнича програма — це система адресних завдань з виробництва і доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асортименті, відповідної якості і у встановлені терміни згідно з договорами поставок. Основним завданням виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємствами при найкращому використанні їх ресурсів та отриманні максимального прибутку. 

В основу розробки виробничої програми має бути покладена реальна  потреба в конкретній продукції. На рівні промислового підприємства конкретизація потреби в продукції  забезпечується за допомогою попиту споживачів і господарських договорів за розгорнутою номенклатурою виробів.

При розробці виробничої програми передбачається досягнення необхідних темпів зростання виробництва; освоєння нових видів продукції; раціональний розподіл продукції, що випускається, по календарних термінах. Основна увага приділяється підвищенню ефективності виробництва, досягненню беззбитковості по збитковій частині номенклатури. Передбачається відновлення фондів і впровадження нової техніки, підвищення використання виробничої потужності, зростання продуктивності праці.

 

1.Розраховуємо планову  трудомісткість по групам обладнання  за діючими нормами в тис. нормо–год. За формулою:

                                       

                         (1)

де, Топ - трудомісткість по операціях;

Qпр – виробнича программа, що становить 104 тис. шт.

 

 

 

 

Таблиця 1- Розрахунок трудомісткості виробничої програми по групах обладнання на плановий період.

Найменування вибору	Виробнича програма, одиниць	Планова трудомісткість по групах обладнання за діючими нормами, нормо-годин
		І		ІІ		ІІІ			IV
А	104	14.6	6.8	13.3	-	10.3	-	6.1		-
Разом	104	-	21.4	-	13.3	-	10.3	-		6.1

 

 

 

 

 

 

2. Розраховуємо фонд часу роботи обладнання при 2 змінній роботі:

Робочі дні = 254

3.Розраховуємо трудомісткість виробничої програми з урахуванням коефіцієнта виконання норм виробітку:

                                             

        (2)

      де,Т_пр – планова трудомісткість програми за діючими нормами, нормо годин;

  К_вн – середній коефіцієнт виконання норм виробітку по плану.

 

 

4. Розраховуємо фонд часу роботи  кожної групи обладнання.

Виробнича потужність підприємства (цеху, дільниці) - це максимальний обсяг продукції, який може виготовити підприємство (цех, дільниця) протягом року (кварталу, місяця) за допомогою закріплених (наявних у нього) за ним засобів праці (технологічної сукупності машин, устаткування і виробничих площ) відповідно до встановленої спеціалізації, кооперації виробництва та режиму роботи.

Разом з терміном "виробнича  потужність" використовується термін "пропускна спроможність", яка  характеризує максимальний випуск продукції  певним устаткуванням, верстатом, агрегатом, потоковою лінією, групою верстатів. Пропускна спроможність устаткування розраховується за квартал, добу, зміну та годину, а виробнича потужність структурних одиниць виробництва - за рік (в деяких випадках - за квартал і місяць).

5.Розраховуєму коефіцієнт завантаження на кожній групі обладнання і на підприємстві в цілому.

                                                                                                            (3)

де, Твн – трудомісткість виробничої програми;

Фобл  - Фонд часу роботи обладнання;

6.Рахуємо завантаження обладнання  на програму в цілому:

                                                      

                                                   (4)

де, Т_пл – планова трудомісткість програми за діючими нормами, нормо-годин;

  К_вн^пл – середній коефіцієнт виконання норм виробітку по плану.

7. Для тих груп обладнання  для яких коефіцієнт завантаження більший за 0.75, необхідно перевести обладнання на 3 змінну роботу.

7.1. Перераховуємо фонд часу.

7.2. Перераховуємо фонд часу роботи.

7.3 Перераховуємо коефіцієнт завантаження.

7.4.Перераховуємо завантаження  обладнання на програму в цілому.

 

8.Визначаємо коефіцієнт режимної змінності роботи обладнання за формулою:

                                             

                                                  (5)

де, т₁ – кількість обладнання, яке працює в дві зміни, одиниць;

 т₂ - кількість обладнання, яке працює в три зміни, одиниць.

 

9.Визначаємо коефіцієнт реальної змінності роботи обладнання:

                                                               (6)

 

де, К_з^пл – загальний коефіцієнт завантаження по всьому обладнанню після проведення заходів.

Таблиця 2- Пропускна спроможність обладнання у плановому періоді

Група обладнання	Кількість обладнання, одиниць	Фонд часу обладнання при двозмінній роботі, годин	Фонд часу роботи групи  обладнання, годин (гр.2*гр.3)	Трудомісткість програми за діючими нормами, нормо-годин	Середній коефіцієнт виконання норм	Трудомісткість програми зурахуванням коефіцієнта виконання  норм виробітку, нормо-годин (гр.5:гр.6)	Коефіцієнт завантаження на програму (гр.7:гр.4)	Фонд часу роботи обладнання після проведення заходів, годин	Коефіцієнт завантаження після проведення заходів (гр.7:гр.9)
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
I	4	3901	17.554	21.4	1,04	15.29	0.87	26.334	0.58
II	4	3901	11.703	13.3	1,04	9.5	0.81	-	-
III	5	3901	8.777	10.2	1,04	7.29	0.83	13.167	0.55
IV	6	3901	5.852	6.1	1,04	4.36	0.75	-	-
Разом	19	-	36.44	51	-	46.87	0.82	39.501	0.57

 

Провівши розрахунки було отримано такі результати. При  двозмінні роботі обладнання працює 3901 год. Фонд роботи групи обладнання І група – 17.554 тис год.; ІІ група – 11.703 тис.год.; ІІІ група – 8.777 тис.год; IV група – 5.852 тис. год.  Коефіцієнт завантаження 0.87; 0.81; 0.83; 0.75. І і ІІІ коефіцієнти великими і не задовільняють  виробництво, обладнання переведено на 3 змінну роботу. В трьохзмінний робочий день обладнання працюватиме 5852 год. Після переведення на трьохзмінну роботу ситуація покращилась, було отримано коефіцієнти, які задовільняют виробництво.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 Планування показників по праці

Продуктивність праці – це показник, що характеризує її ефективність і показує здатність працівників випускати певну кількість продукції за одиницю часу.

Продуктивність відображає ефективність використання ресурсів - праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації - під час виробництва різних товарів і надання послуг. Вона характеризує взаємозв'язок між кількістю і якістю вироблених товарів або наданих послуг і ресурсами, які були витрачені на їх виробництво. Продуктивність дає змогу порівнювати виробництво на різних рівнях економічної системи (на рівні окремого індивіда, цеху, підприємства, організації, галузі й держави) з використаними ресурсами.

Продуктивність праці  розраховується прямим або оберненим  методами, залежно від чого маємо  два показники: виробіток і трудомісткість.

Методи вимірювання  продуктивності праці (виробітку) залежить від способу визначення обсягів виробленої продукції. Розрізняють натуральний, трудовий та вартісний (грошовий) методи.

На даному етапі продуктивність праці є важливим планово-економічним  показником, що характеризує не тільки степінь використання трудових ресурсів на підприємстві, але й рівень ефективності всієї ринкової системи в цілому. Але це означає, що фундаментальним направленням розвитку нової ринкової системи повинні стати стабілізація вітчизняного виробництва і ріст на цій основі продуктивності праці.

 

Розраховуємо табельний  фонд робочого часу.

 ,               (7)

де Д_кал- календарний фонд часу, дні;

Д_вих.св- вихідні та святкові дні;

днів

Визначаємо явочний фонд часу одного робітника в днях:

,               (8)

де Д_таб – табельний фонд часу, дні;

Д_нев - невиходи на роботу, всього дні;

днів