Роль фондової біржі в функціонуванні ринку позичкових капіталів

Кількість товарних секцій збільшилась зі 122 у 1995 р. до 148 на кінець 1999 p., а кількість проведених торгів відповідно з 4876 до 11158.

Однак у 1998 р. на біржовому  ринку України сума доходу у процентах від угод становила 21,4 млн. грн., що нижче рівня попереднього року на 20%, а сума внесків за участь у торгах - 1 млн. грн. Відрахування в бюджет за 1996 р. склали 9,2 млн. грн. проти 9,7 у попередньому році.

Таким чином, сплеску  біржової активності, що очікувався в останні роки, так і не відбулося. Ситуація, що склалася на біржовому ринку України, відображає ті кризові процеси, які характерні для нинішнього етапу соціально-економічного розвитку. Цим по суті пояснюється і досить слабка активність, деформована структура біржового обороту і надмірна концентрація біржового ринку. Нормалізація ж обстановки на останньому буде визначатися швидкістю і якістю повномасштабного реформування економіки країни.

 

РОЗДІЛ 2

ЗАКОНОДАВЧО-ПРАВОВЕ  РЕГУЛЮВАННЯ БІРЖОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

 

2.1. Зміст правового регулювання біржової діяльності

Відносини біржі і  держави у різних країнах будувалися по-різному. У Європі біржі з самого початку знаходилися під контролем держави, яка визначала їх діяльність. При надмірній спекуляції і маніпулюванні цінами уряди певних країн просто закривали біржі. Так було в Німеччині у 1896 р. і в Австрії у 1903 p., коли була заборонена біржова торгівля зерновими і олійним насінням (але продовжували укладатися угоди на біржах цукру, кави, бавовни, кольорових металів), в Індії, де в 1960-ті роки були закриті біржі бавовни, джуту, олії та олійного насіння.

В міру становлення українського біржового ринку формується і налагоджується система його регулювання.

Для залучення до біржової торгівлі великої кількості як продавців, так і покупців необхідний певний механізм, який забезпечував би дотримання інтересів усіх її учасників. Вони повинні  бути впевнені у тому, що ризик, пов'язаний з їх участю у торгах, зведений до мінімуму. Регулювання біржової діяльності являє собою певне упорядкування діяльності бірж і укладання біржових угод на основі встановлених правил і вимог. Розвиток біржової діяльності має два історичних напрямки:

* регулювання з боку  держави (державне регулювання);

* регулювання з боку  бірж й інших учасників ринку  (використання принципу саморегулювання  біржового ринку).

Зарубіжний досвід свідчить, що державний контроль біржової діяльності базується на дотриманні таких принципів:

* суспільної корисності;

* гласності й відкритості  біржових торгів;

* довіри;

* саморегулювання;

* гарантії прав учасників  біржової торгівлі.

Досвід країн ринкової економіки свідчить про досить тісну  взаємодію держави і ринкової системи взагалі та в регулюванні біржової діяльності зокрема. У процесі такої взаємодії на державу покладені обов'язки забезпечення ринку і біржової торгівлі законодавчою базою, що дає змогу відпрацювати і встановити єдині правила для всіх суб'єктів, які беруть участь в економічному процесі.

Загальновизнаним є  те, що законодавче поле біржової діяльності створюється перш за все не для  професійних посередників, а для  їх клієнтів, які довіряють їм право  на свій товар, і прагнуть мати надійні  гарантії.

Регулювання біржової діяльності з боку держави не повинно мати заборонного характеру, а виключно забезпечувати рівність прав для всіх учасників торгівлі, при цьому контролюючи дотримання визначених правил. Це досягається завдяки створенню єдиної правової системи для діяльності, через їх ліцензування, системи спеціального пільгового оподаткування та інші заходи.

В Україні відродження  біржової торгівлі в 90-ті роки започатковувалось  при відсутності єдиного правового  поля для такої діяльності. Однак  і нині законодавче поле є недостатнім для розвитку бірж. Біржова діяльність ґрунтується в основному на загальному законодавчому полі розвитку країни, за винятком деяких спеціальних актів, які, однак, не дають змоги ефективно розвиватися біржовому.

Державне регулювання  біржової діяльності розпочинається з розробки та прийняття для неї єдиної правової основи. Біржова торгівля в Україні відроджувалася за відсутності спеціальних законів, тому в біржовій діяльності використовувалися переважно підзаконні акти. Відставання законотворення від потреб регулювання товарного і фондового ринків нині часто цілком об'єктивний процес, оскільки, по-перше, відсутня стабільна практика функціонування товарних і фондових ринків; по-друге, хоча становлення біржової торгівлі в Україні перебуває під впливом історичного досвіду Англії, країн континентальної Європи і США, своєрідність становища вітчизняного біржового ринку не дозволяє прямого запозичення зарубіжного законодавства, а вимагає своєрідної адаптації.

Біржове законодавство - це система законів, які регулюють торгівлю на біржах. Основне завдання - запобігання маніпулюванню цінами, захист інтересів невеликих фірм і спекулянтів. Законодавче регулювання біржової торгівлі помітно посилилося в останні 20 років. Раніше у багатьох країнах біржова торгівля регулювалася переважно нормами і правилами, які розробляються самими біржами.

Сьогодні більшість  країн має своє законодавство  з біржової торгівлі, але, як правило, воно містить найбільш загальні положення, які регулюють діяльність бірж.

Розробка правової основи регулювання біржової діяльності в Україні базувалася на законах, постановах, положеннях і указах, які забезпечували перехід від командно-адміністративної системи управління економікою до ринкової. Серед правових документів того часу передусім необхідно відмітити наступні.

Основи цивільного законодавства. Вони є фундаментом для розробки норм й інститутів цивільного права, які необхідні для функціонування ринкової економіки, визначають організаційно-правову  структуру ринку, відповідають на фундаментальні питання ринку, хто і як діє на ньому.

Головними суб'єктами підприємницької  діяльності визначені господарські товариства і товариства, які взаємодіють  на базі укладених господарських  договорів.

Закон України "Про  підприємства в Україні" від 27 березня 1991р. Цей Закон визначає види і організаційні форми підприємств, правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, організаційний механізм здійснення ними підприємницької діяльності в умовах переходу до ринкової економіки.

Закон створює рівні  правові умови для діяльності підприємств незалежно від форм власності на майно та організаційної форми підприємства.

Закон спрямований на забезпечення самостійності підприємств, визначає їх права і відповідальність у здійсненні господарської діяльності, регулює відносини підприємств з іншими підприємствами і організаціями, органами державного управління та місцевого самоврядування. 
Закон України "Про підприємництво" від 26 лютого 1991р. Цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності (підприємництва) громадянами та юридичними особами на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки.

Закон України "Про  товарну біржу" від 10 грудня 1991р. Цей Закон визначає правові умови створення та діяльності товарних бірж на території України.

Закон України "Про  цінні папери і фондову біржу" від 18 червня 1991р. Цей Закон визначає умови і порядок випуску цінних паперів, а також регулює посередницьку  діяльність в організації обігу цінних паперів на території України.

Для регулювання фондового  ринку і координації діяльності його учасників в Україні створена Державна комісія з цінних паперів  та фондового ринку, в якій працюють представники Міністерства фінансів України, Нацбанку України, Антимонопольного Комітету і т. д.

Однак сьогодні це законодавче  поле не тільки не задовольняє, а в  багатьох напрямах і стримує біржову  діяльність. Виникає необхідність розробки гнучкої законодавчої системи стосовно біржової діяльності.

У зв'язку з цим першочерговою, на наш погляд, має бути реалізація законодавчих заходів щодо:

* сертифікації товарних  бірж, які визначатимуть порядок  видачі, скасування і призупинення  дії сертифікату на право біржової  торгівлі, а також критерії на  право його одержання:

* запровадження на товарних біржах додатково до існуючих інших видів угод з торгівлі реальним товаром. Перш за все це так звані "угоди з умовою", "бартерні угоди" тощо.

У загальному вигляді  регулювання біржової діяльності з  боку держави може бути представлене на схемі 1.

Держава регулює діяльність бірж за допомогою законодавства. Це регулювання включає різні заходи адміністративного і економічного характеру, визначає насамперед організаційну  та управлінську структури, порядок  і принципи функціонування біржових інститутів.

На території країни дозволено працювати тільки тим  біржам, які отримали ліцензію органів  влади. Для її отримання необхідно  враховувати наступні вимоги:

по-перше, повинна бути юридичною особою і діяти на ринку  професіонально, тобто її діяльність як інфраструктурного елементу повинна бути винятковою;

по-друге, в штаті повинні  бути професіонали, які мають кваліфікаційний  атестат фахівця біржової роботи.

Більшість бірж за кордоном, зокрема Токійська фондова біржа, вимагає від своїх працівників  спеціального навчання, яке організовується цими ж біржами.

Державні органи мають  право контролювати діяльність бірж на предмет виконання правил і  положень про порядок ведення  торгів. Держава, як один з найбільших емітентів і активний учасник  ринку цінних паперів, зацікавлена в необхідних умовах обігу цінних паперів, визначенні їх ринкової вартості, поширенні надійної інформації про ціни на ринку цінних паперів, забезпеченні технікою біржових залів, наданні біржам сучасних ліній комунікацій, в тому числі супутникового зв'язку.

Державні органи на основі чинного законодавства контролюють  фінансову діяльність бірж. Біржа  не має права виступати як інвестор, тобто вкладати кошти у діяльність, що не передбачена біржовим законодавством, випускати цінні папери (за винятком власних акцій).

Членами біржі, зокрема  фондової, можуть бути державні, муніципальні підприємства, а також державні виконавчі  органи, які володіють майном. Одним  із завдань цих організацій є  здійснення операцій з акціями та іншими цінними паперами, зокрема, з облігаціями, які належать державі.

Допустима фінансова  діяльність фондової біржі може здійснюватися  за рахунок:

* продажу акцій самої  біржі, які дають право стати  членами біржі;

* регулярних внесків  членів біржі;

* біржових зборів від  кожної угоди, що укладена на фондовій біржі;

* проведення експертиз  і реалізації інформації.

При цьому державним  органам, які регулюють діяльність бірж, необхідна інформація як про  самі біржі, так і про їх фінансові  результати.

США, зокрема, використовують інформацію про середні ціни акцій на фондових біржах у складі інших показників (всього 11 змінних індексів) для прогнозування майбутнього напряму зміни реального ВНП. Подібні підрахунки проводяться щомісяця, завдяки чому уряд має інформацію про динаміку зміни ВНП.

Виходячи з практики діяльності Міністерства торгівлі США, "індекс випереджувальних індикаторів" досить часто правильно передбачає (попереджає) зміни в економіці. "Індекс випереджувальних індикаторів" може розглядатися як реальна, але недостатня інформація, тому вона з великою обережністю використовується державою для визначення макроекономічної політики країни.

"Індекс випереджувальних  індикаторів" або подібна йому  група показників українського  ринку могли б використовуватися  і в Україні для прогнозування  ситуації в країні і прийняття відповідних рішень щодо корегування макроекономічної політики.

На жаль, в Україні  подібна практика не набула значного розвитку У зв'язку з тим, що процес становлення ринкових відносин в  економіці знаходиться в стадії формування.

Складовою частиною державного регулювання виступає ліцензування як біржових інститутів, так і індивідуальних посередників біржового ринку.

Ліцензування потрібно розглядати як спосіб дозволу біржової Діяльності і контролю держави за дотриманням вимог чинного законодавства України, що пред'являється до економіко-правового та організаційного статусу бірж.

Механізм ліцензування біржової торгівлі включає як ліцензування біржових посередників (видача кваліфікаційних  атестатів, що дають право на укладення  угод і здійснення операцій), так і ліцензії інвестиційних інститутів, що дають право діяти на біржовому ринку.

Іншою вимогою при  ліцензуванні бірж, як уже зазначалось, є те, що її діяльність на біржовому  ринку повинна бути винятковою. Біржа  повинна мати мінімальний власний статутний капітал. Термін дії ліцензії не обмежується, хоч передбачається як припинення, так і відзив виданої ліцензії.