Ринок позичкового капіталу

Зміст

Вступ.....................................................................................................................................3

1. Позичковий капітал як елемент фінансового ринку............................................5

1.1. Сутність і класифікація фінансового ринку.....................................................5

2. Сутність і джерела позичкового капіталу........................................................7
3. Кредит як форма руху позичкового капіталу......................................................................12

2. Аналіз і оцінка кредитного ринку України........................................................20   

3. Проблеми функціонування  та перспективи розвитку кредитного  ринку України......32

Висновки........................................................................................................................39

Список  використаної літератури...........................................................................41

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                                         

 

 

 

 

 

Вступ

 

Ринок капіталів пройшов еволюцію від зародження на ринку простого товарного виробництва у формі  обігу лихварського капіталу до широкого розвитку ринку позикових капіталів  на загальному ринку (об'єкт угоди  — наданий у позику грошовий капітал  на основі співвідношення попиту і  пропозиції на цей товар і ставки позикового (кредитного) відсотка). Найрозвиненішим  можна вважати ринок капіталів  США. Він вирізняється розгалуженістю, наявністю могутньої кредитної  системи і розвиненого ринку  цінних паперів, високим рівнем нагромадження  грошового капіталу, широкою інтернаціоналізацією.  

Актуальність даної теми зумовлена динамічним розвитком ринку позикового капіталу.

Метою дослідження є встановлення основних тенденцій розвитку ринку позикового капіталу в Україні.

Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

-    визначити поняття ринку позикового капіталу та особливостей його побудови;

-    розглянути основні тенденції розвитку ринку позикового капіталу;

-    розглянути сучасний стан ринку позикового капіталу в Україні;

-    розглянути можливі шляхи удосконалення функціонування ринку позикового капіталу в Україні.

Об’єктом дослідження є відносини, що опосередковують рух позикового капіталу та особливості побудови ринку позикового капіталу.

Предметом дослідження є тенденції становлення та розвитку ринку позикового капіталу в Україні.

Курсова складається із вступу, основної частини та висновків. У вступі обґрунтовується  актуальність обраної теми дослідження, визначаються мета, завдання, предмет, об’єкт, інформативна база та методи дослідження. Основна частина присвячена дослідженню  визначеної проблеми. У висновках  сформульовано основні результати роботи.

В дослідженні застосовано логіко-діалектичний метод пізнання, методи системного аналізу, абстракції, синтетичних оцінок, метод багатовимірного статистичного  аналізу, групувань, вибірок тощо.

Інформаційною базою дослідження є праці вітчизняних вчених з функціонування ринку позикового капіталу, методичні матеріали та рекомендації міністерств і відомств, матеріали органів статистики, періодичні видання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.1. Сутність і класифікація  фінансового ринку

 

        Фінансовий ринок являє собою систему економічних та правових відносин, пов'язаних із купівлею-продажем або випуском та обігом фінансових активів, а також сукупність різноманітних інститутів, що зводять покупців та продавців і обслуговують їх фінансові взаємовідносини. Суб'єктами такого ринку виступають держава, а також ті, хто бажає передати в користування вільні фінансові ресурси, ті, які потребують інвестицій, та фінансові посередники, які на стабільній, впорядкованій основі забезпечують перерозподіл фінансових ресурсів серед учасників ринку. [31, c.214]

      Під фінансовими ресурсами розуміють власний, позиковий і залучений капітал, який використовується учасниками фінансового ринку для формування своїх активів і здійснення діяльності з метою одержання відповідного прибутку.

    Оскільки передача в користування капіталу відбувається через продаж фінансових активів, які відображають права на отримання доходу на вкладений капітал, фінансовий ринок можна визначити як ринок, на якому випускають, продають і купують фінансові активи. [2, c.161]

  Осіб, які інвестують кошти в діяльність інших суб'єктів ринку, купуючи певні фінансові активи, називають інвесторами та власниками фінансових активів — акцій, облігацій, депозитів тощо. Тих, хто залучає вільні фінансові ресурси через випуск та продаж інвесторам фінансових активів, називають емітентами таких активів. Кожен фінансовий актив є активом інвестора — власника активу та зобов'язанням того, хто емітував даний актив. [19, c.267]

Передача  в користування фінансових ресурсів на фінансовому ринку оформляється тим чи іншим фінансовим інструментом. Якщо ресурси передаються на умовах позики, це оформляється відповідними інструментами позики — борговими цінними паперами (облігаціями, векселями, ощадними сертифікатами тощо) або різними видами кредитних інструментів. Якщо інвестор вкладає кошти в акціонерний капітал, така операція оформляється інструментами власності — акціями. Платою за надані в позику ресурси виступає процент, а при безстроковому інвестуванні коштів в акціонерний капітал — прибуток у вигляді дивідендів і капіталізований прибуток, що направляється на збільшення власного капіталу корпорації. [22, c.44]

    Залучені кошти можуть використовуватися для фінансування різних галузей економіки, забезпечення потреб населення та потреб державного бюджету. Фінансові ресурси надаються на умовах позики або на умовах співвласності, коли інвестор набуває прав власності на придбані за інвестовані кошти матеріальні чи нематеріальні активи. Позика оформляється різними видами боргових цінних паперів, банківського, комерційного чи державного кредиту. Платою за використання позикового капіталу виступає відсоток, який залежить від структури попиту та пропозиції на позиковий капітал і може коригуватись в той чи інший бік, забезпечуючи інвестору вищий або нижчий рівень прибутку. [7, c.315]

 З  одного боку, рівень процентної  ставки має бути нижчим від  ставки прибутку від використання  залучених ресурсів, щоб позичальник  мав змогу погасити позику  та забезпечити зростання власного капіталу. З другого боку, процентна ставка має забезпечити інвестору прибуток від надання коштів у позику, а також компенсувати втрати від знецінення ресурсів внаслідок інфляції та ризиків від здійснення конкретних інвестицій. Реальна ставка прибутку на позиковий капітал відповідає середнім темпам зростання економіки з поправкою на ризик здійснення конкретних інвестицій. Чим ефективніше функціонує ринок позикового капіталу, тим більшою мірою процентна ставка на позиковий капітал відповідає ризику інвестицій і ефективності конкретної галузі економіки та економіки в цілому. [10, c.105]

   Фінансовий ринок забезпечує мобілізацію вільних фінансових ресурсів у інвесторів для найбільш ефективного використання суб’єктами господарювання. Головне значення  фінансового ринку у сучасній економічній системі полягає в акумуляції заощаджень економічних агентів і використання цих коштів для створення нового капіталу і розширення масштабів господарської діяльності. [31, c.220]

Оскільки  окремі сегменти вітчизняного фінансового  ринку мають специфічну структуру  та механізми функціонування, є сенс виділити такі складові фінансового  ринку, як ринок цінних паперів (фондовий ринок), валютний та кредитний ринки.(рис 1.1)

 

 

Рис 1.1. Складові фінансового ринку

 

Вітчизняний валютний ринок відокремлений і  жорстко-регульований, його функціонування пов'язане із великою кількістю  законодавчих та нормативних актів, що стосуються валютного регулювання  та валютного контролю, правил обігу  іноземної валюти на території України, основ функціонування міжбанківського  валютного ринку тощо. Фондовий та кредитний ринки також функціонують за своїми законами. Також варто виділити,  що кредитний ринок — найважливіший і найстаріший сегмент фінансового ринку. В цілому фінансовий ринок України досить відокремлений від інших фінансових ринків, і тільки розпочинається його інтеграція в систему міжнародних фінансових ринків. [14, c.94]

 

1.2. Сутність і джерела позичкового  капіталу

 

В процесі  кругообігу промислового капіталу відбувається постійне вивільнення тимчасово  вільних коштів.

По-перше, вивільняється спожита частина основного капіталу, тому що між його амортизацією і повним відновленням відбувається визначений і досить тривалий проміжок часу.

По-друге, вивільняється частина оборотного капіталу в зв'язку з розбіжністю в часі продажу виготовлених товарів і покупки нової сировини, матеріалів, виплати заробітної плати робітникам.

По-третє, утворення тимчасово вільних грошових капіталів пов'язано з капіталізацією прибавочної вартості, яка може бути перетворена в додатковий функціонуючий у виробництві капітал, лише досягши визначених розмірів, залежних від масштабів підприємств і їхнього технічного рівня.

Гроші, що тимчасово вивільнилися в процесі  кругообігу, можуть бути знову перетворені  в капітал. Замість того, щоб тримати  засоби, що вивільнилися, без руху, капіталіст передає їх у позичку іншому промисловому чи торговому капіталісту. Останній використовує їх для виробництва прибавочної вартості, частина якої в перетвореній формі повертається власнику грошей. Грошовий капітал, переданий одним капіталістом у позичку іншому, і є позичковим капіталом. [26, c.45-47]

Тимчасово вільні кошти промислових і торгових капіталістів є основними, але аж ніяк не єдиним джерелом позичкового капіталу. В умовах розвитої ринкової економіки , як джерело позичкового капіталу широко використовуються доходи і заощадження населення, які включають накопичення населення. Могутня, широко розгалужена кредитна система капіталістичних країн дозволяє мобілізувати навіть дрібні доходи і заощадження і використовувати їх для подальшого розширення виробництва. Дрібні суми, самі по собі не здатні функціонувати як грошовий капітал, поєднуються у великі суми й у такий спосіб утворюють грошову масу. [29, c.294]

Доходи  і заощадження особистого сектора здавна використовувалися як джерело позичкового капіталу. Однак аж до післявоєнного періоду це були в основному доходи найбільш багатих шарів населення. Після другої світової війни стали широко залучатися доходи менш багатих, що було зумовлено значним підвищенням у післявоєнний період заробітної плати і зміною структури споживання - збільшенням частки предметів тривалого користування в сімейному бюджеті. [23, c.15-16]

Чималу  роль в акумуляції доходів і заощаджень трудящих грає кредитна система, що використовує своєрідні примусові форми нагромадження: заощадження для погашення споживчого кредиту, для одержання цільової позички, для виплати пенсій і  т.д. Навіть перерахування заробітної плати стало здійснюватися через  банки, у результаті чого багато громадян  мають свій поточний рахунок. Про  масштаби мобілізації доходів населення  свідчить той факт, що в даний  час близько 10% сукупного доходу робітників складають відсоток по вкладах, тобто майже стільки ж скільки в групі населення з найбільш високим рівнем доходу (де ця цифра досягає 12%).[28, c.59]

Третім  найбільшим джерелом позичкового капіталу є нагромадження держави. Сучасна держава перерозподіляє через бюджет більш 50% національного доходу. Його масштаби і визначають абсолютні суми державних нагромаджень. Джерелом позичкового капіталу є ті засоби державного бюджету, що прямо виділяються для кредитування, а також ресурси, що осідають в банках в результаті розбіжності термінів надходження і витрати державних доходів. [23, c.17]

Нагромадження позичкового капіталу має велике значення для нормального здійснення відтворення як індивідуального, так і суспільного капіталу. Його розміри в значній мірі визначають норму нагромадження, а, отже, і темпи, і масштаби виробництва. Тому питання про джерела позичкового капіталу дуже важливе. В сучасних умовах головним джерелом формування позичкового капіталу стають заощадження населення: вони складають від третини до половини фонду нагромадження позичкового капіталу,  використовуваного для інвестицій. Істотну роль продовжує грати нагромадження позичкового капіталу у виробничому секторі.

Слід  зазначити, що в умовах інтернаціоналізації  господарських зв'язків зростає значення зовнішніх джерел формування позичкового капіталу, що запозичаються в інших країн у формі міжнародного кредиту. [11, c.92]

Хоча  позичковий капітал виникає на основі промислового капіталу і являє собою  його частину, що відокремилася, він є самостійною функціональною формою капіталу, відмінною як від промислового, так і від торгового капіталів. Позичковому капіталу притаманний ряд відмінних рис, що і визначають його природу як самостійну форму капіталу: