Ринок позичкового капіталу

Середньозважена процентна ставка за кредитами, наданими НК, у січні зменшилася на 1.5 п.п. - до 12.7% річних. Вартість кредитів, наданих сектору домашніх господарств, навпаки, зросла як у національній, так і в іноземній валюті, у середньому на 0.9 п.п. - до 23.8% річних.(табл. 2.1). Через здешевлення кредитів вищими темпами, ніж депозитів, процентна маржа банків порівняно з груднем 2011 р. зменшилася на 1.1 п.п. - до 4.0 п.п.

 

               Табл. 2.1.

 

                   Процентні ставки за кредитами (без урахування овердрафту),%

Показники	Нефінансові корпорації			Домашні господарства
	2011		2012	2011		2012
	січень	грудень	січень	січень	грудень	січень
Кредити	12.2	14.2	12.7	19.5	22.9	23.8
у гривнях	12.9	17.0	14.9	20.6	23.2	24.3
у доларах США	10.6	8.3	8.5	9.6	10.8	10.7
в євро	8.3	9.7	8.9	14.2	9.2	10.3

 

Динаміка  депозитних ставок вплинула на скорочення кредитних ставок. Окрім цього, банки  тепер активно борються за хороших  клієнтів (які наразі все ще поодинокі) для видачі позик, таким чином  створюючи більший тиск на пониження  ставок за новими позиками. Процентні  ставки за корпоративними позиками (в  національній валюті) впали до 13-17%, що фактично нижче докризового рівня. Також процентні ставки різко скоротились в сегменті роздрібного кредитування - наразі банки пропонують іпотечні кредити в гривні під 17-18% (порівняно з 25-30% в 2010р.). На мою думку процентні ставки за позиками все ще мають можливості зниження, беручи до уваги жорстку конкуренцію в секторі. [9, c.41-43]

Відрахування  до резервів за збитковими позиками у  банківській системі досягли 19% загального обсягу виданих позик у порівнянні з 5,7% станом на кінець 2008 р. У 1 кв. 2011 р. переважно банки під управлінням НБУ проводили великі списання. Більшість банків тепер створили адекватні резерви на покриття збитків внаслідок стрибка кількості проблемних позик. [25, c.181]

 Відповідно  до методології НБУ обсяги  проблемних позик наразі досягнули  найбільшого значення і становлять 85,6 млрд. грн. Показник проблемних  позик згідно з НБУ становив 11% сукупного кредитного портфелю  банків. Однак реальний рівень  проблемних позик важко точно  оцінити. Рівень позик, прострочених  більш як на 90 днів або реструктуризованих, може досягати 50%. МВФ у своєму Звіті про фінансову стабільність за 2010 р. подав показник у 41,6%, що є значно вищим порівняно зі всіма іншими країнами. За підрахунками українським банкам потрібно буде 3 роки чи навіть більше для того, щоб привести показник проблемних позик до докризового рівня.(рис. 2.8)

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.8 Найвищі частки прострочених кредитів, 2010 рік

                                      

                              Рис. 2.8.  Найвищі частки прострочених кредитів

 

Як свідчить практика, нині завдання реструктуризації кредитної заборгованості пов’язані  із фінансовими труднощами позичальника. Це потребує внесення змін до умов фінансування, викликаних неможливістю позичальника виконувати умови кредитного договору щодо погашення відсотків (комісій) за кредитом та щодо основного боргу. За станом на 01.04.2011 обсяг кредитної заборгованості, класифікованої як сумнівна і безнадійна, у загальній сумі класифікованих кредитів становив 15 %, а прострочені нараховані доходи – 66,3 % до загальної суми нарахованих доходів.

Аналіз  розвитку кредитного портфеля українських  банків свідчить про негативну тенденцію  до зростання простроченої кредитної  заборгованості.(рис. 2.9)

 

 

Рис. 2.9. Динаміка негативно класифікованої кредитної заборгованості і прострочених нарахованих доходів за кредитними операціями банків України.

 

Це зумовлює підвищені кредитні ризики, про що свідчать такі дані: частка проблемних кредитів у структурі кредитного портфеля вітчизняних банків зросла у 6 разів – з 2,5 % (за станом на 01.01.2008) до 15 % (за станом на 01.04.2011), що в абсолютному  вимірі становить 14,8 млрд. грн. і 131,5 млрд. грн. відповідно. Кредитний портфель банківської системи України  за цей період зріс з 581,5 млрд. грн. до 884,1 млрд. грн.

Рентабельність  капіталу вітчизняних банків погіршилася  у зв’язку зі значними відрахуваннями до резерву для покриття можливих збитків за кредитними операціями. Наведені вище дані дають змогу стверджувати про високий рівень ризикованості кредитної діяльності банків в Україні. [12, c.33-35]

Отже, в  результаті погіршення платоспроможності  позичальників, збільшується розмір простроченої заборгованості в кредитному портфелі банків та погіршується його якість. Дане явище негативно впливає на розвиток банківського бізнесу. Тому пріоритетним для банківської системи України є нарощення обсягів кредитного портфелю саме в національній валюті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Шляхи вдосконалення та перспективи розвитку кредитного ринку України

 

Дослідження тенденцій розвитку та проблем кредитного ринку України засвідчує потребу  більш ефективного розвитку та забезпечення стабільності банківської системи  та вдосконалення законодавчої бази кредитного ринку. Цього можна досягти, запровадивши досконалі механізми  регулювання кредитного ринку, а  саме:

1. Національному  банку України в найближчій  перспективі доцільно ініціювати  прийняття Верховною Радою Закону  України «Про кредит і кредитні  відносини», який би законодавчо  врегулював усі кредитні взаємовідносини  між кредиторами та боржниками;

2. Розробити  механізми, які б не давали  змоги банкам кредитувати фізичних  осіб без наявності інформації  про їх доходи, що б позитивно  вплинуло на якість кредитних  портфелів комерційних банків. Таким  заходом, наприклад, міг бути  нормативний акт, який би впровадив  суттєве підвищення норми відрахувань  у резерви за такими кредитами.

3. Запровадити  публікацію в доступних широкому  колу суб’єктів ринку засобах  масової інформації даних про  рейтингові оцінки банків, які  встановлені за результатами  інспектувань Національного банку  України, що забезпечить більш  зважений підхід банків до  допустимого рівня ризиків та  дозволить більш зважено обирати  позичальникам банка-партнери;

4. Здійснити  масові перевірки банківських  установ щодо дотримання ними  вимог «Правил надання банками  України інформації споживачу  про умови кредитування та  сукупну вартість кредиту».

5. Національному  банку України необхідно запровадити  кваліфікаційні вимоги до працівників,  які безпосередньо працюють на  точках продажу кредитів (так  званих «віддалених робочих місць»), які беруть участь у виборі  кола позичальників банку, що  повинно зменшити обсяг проблемних  кредитів;

6. З метою  забезпечення доступності житла  для всіх категорій громадян  необхідно створення такого фінансово-кредитного механізму:

• для залучення в будівництво приватних інвестицій і для полегшення накопичення громадянами власних коштів на придбання житла використовувати випуск муніципальних і приватних позик на житлове будівництво (житлових сертифікатів). Сполучити можливість придбання житлових сертифікатів на частину вартості житла й одержання кредиту на відсутню частину;
• надання банками короткострокових кредитів на будівництво житла забудовникам (у першу чергу, будівельним організаціям, можливо індивідуальним забудовникам) із виплатою в період будівництва лише відсотків по кредиту і поверненням суми основного боргу по закінченні будівництва (у випадку, коли позичальником є будівельна організація) або переоформленням у довгостроковий (10-25 років) іпотечний кредит (у випадку, коли позичальником є індивідуальний забудовник);
• надання банками довгострокових кредитів (10-25 років) на придбання індивідуальних будинків фізичними особами під заставу цих будинків і прилягаючих земельних ділянок. Використовуваний кредитний інструмент - кредит із відстрочкою платежу. Розмір одержуваного кредиту залежить від рівня прибутку позичальника таким чином, що щомісячні платежі по кредиту складають 25-30% від рівня щомісячного прибутку позичальника (членів його сім’ї);
• заохочення підприємств і організацій у наданні кредиторам гарантій по поверненню кредитів, наданих їхнім робітникам. Гарантії можуть передбачати повернення залишку кредиту самим підприємством у якості поручителя по кредитному зобов'язанню або забезпечення їм страхування життя позичальника;
• для полегшення процесу використання громадянами вартості наявного житла при придбанні або будівництві нового банками даються короткострокові (3-6 місяців) проміжні кредити під заставу старого житла;
• для фінансування будівництва інженерної інфраструктури житлової забудови залучаються банківські кредитні засоби або муніципальні позики, забезпечені частиною майбутніх платежів за відповідні комунальні послуги;
• пропонується звільнити фізичних осіб від сплати житлового податку з засобів, використовуваних на оплату житлового кредиту, на весь кредитний період, а також від сплати державного збору за реєстрацію договору застави житла, що одержується за допомогою кредиту.

Реалізація  цих пропозицій та проведення подальших  досліджень основних чинників формування кредитного ринку дасть змогу  успішніше реалізовувати інтереси суспільства та забезпечувати ефективну  стратегію розвитку національної економіки  України. [17, c.52]

Для забезпечення нормального функціонування кредитного ринку потрібно здійснити певні  перетворення  в основних напрямках  діяльності банків і створити оптимальний  нормативний клімат з боку держави. (рис 3.)

Рис 3. Концептуальні підходи щодо вдосконалення сфери кредитування в                                 Україні

 

В Україні  в  сучасних умовах актуальною є проблема реформування системи кредитування суб’єктів господарської діяльності. Йдеться, насамперед, про орієнтацію банківського сектора на першочергове кредитування пріоритетних у народногосподарському плані виробництв. Для виходу української економіки з кризи кредитні відносини мають бути підпорядковані пожвавленню інвестиційної та інноваційної діяльності, фінансовому забезпеченню структурних перетворень та економічному зростанню. 

Поки  що вітчизняна кредитно-банківська система  не виконує ролі прискорювача розвитку національної економіки. Недостатніми є власні кошти банків, а отже, й обсяги кредитування народного  господарства. Негативний вплив на кредитну сферу здійснюють платіжна криза, дефіцит бюджету, різке зниження кредитоспроможності підприємств. По суті, відсутня практика надання  кредитів під виробничі програми довгострокового характеру. Банки  майже не залучають ресурсів на довгостроковій основі. [20, c.209-210]

Довгострокове кредитування є основною рушійною силою  розвитку інвестиційної діяльності, оскільки є основним джерелом вливання довгострокових ресурсів в економіку.  Враховуючи те, що найактивнішими учасниками довгострокового кредитування на ринку України є банки, можна відзначити, що проблема нарощення обсягів довгострокових кредитів буде стосуватись і правового поля їх діяльності, і оптимізації ризиків, і багатьох організаційних аспектів.  Основні економічні та організаційні заходи щодо нарощування обсягів довгострокового кредитування в Україні слід здійснювати за такими напрямами:

-  стимулювання розвитку довгострокового банківського кредитування;

-  забезпечення правового захисту банків у їх взаємовідносинах з клієнтами;

-  вдосконалення системи управління ризиками банків;

-  підвищення ефективності банківського моніторингу та ін..

Пожвавити процеси інвестиційного, іпотечного, довгострокового споживчого кредитування в Україні можна підтримуючи  та стимулюючи політику довгострокового  інвестування в регіонах. Для вирішення  цих завдань на регіональному  рівні доцільним було б  створення інвестиційних центрів сприяння залучення інвестицій в економіку. Адже в межах роботи таких центрів можна здійснювати роботу з надання допомоги у підготовці та реалізації бізнес-планів підприємств. Особливо цей напрям роботи є актуальним для розвитку малого та середнього бізнесу.

Щодо  мікрокредитування, то це загальновизнаний у світі метод боротьби з соціальною бідністю, забезпечення зайнятості населення, створення нових робочих місць.

Основними пріоритетами розвитку в Україні  доступної, зручної, розгалуженої й  соціально спрямованої системи  мікрокредитування повинні стати  такі завдання:

-  стимулювання банків та небанківських установ до розширення мікрокредитування і вдосконалення законодавчого забезпечення їх діяльності;

-  створення сприятливих умов для громадян і суб’єктів малого підприємництва в отриманні мікрокредитів, в тому числі, за рахунок спрощення порядку їх надання, зменшення відсоткових ставок, збільшення строків кредитування;

-  вдосконалення механізмів державної підтримки суб’єктів малого підприємництва в отримання кредитів та розробку національної програми мікрокредитування;

-  налагодження системи інформаційного забезпечення громадян у сфері кредитування;

-  удосконалення нормативно-правового регулювання процедур кредитування банківськими і небанківськими фінансовими установами;

-  вивчення і запозичення кращого світового досвіду у сфері розвитку мікрокредитування.

Говорячи  про необхідність нарощення обсягів  кредитування, важливо пам’ятати  про те, що обсяги кредитування народного  господарства, з одного боку не повинні  перевищувати певну критичну межу, за якою починається посилення інфляційних  процесів, а з другого боку, мають  забезпечувати стимулювання розвитку національного виробництва. [24, c.113]

У теорії кредиту проблема впливу кредитних  відносин на розвиток економіки розглядається у взаємозв'язку з економічними межами кредитування.

Економічні  межі кредитування — це межі існування  і поширення кредиту, межі, в яких кредитні відносини мають об'єктивну  природу і зберігають свої сутнісні риси, що відрізняють їх від фінансових відносин. При порушенні економічних  меж кредитування процес перетворюється в процес фінансування.

На макрорівні економічні межі кредиту визначаються відповідністю (кількісною, якісною  і в часі) між платоспроможною  потребою економіки в позиках  та наявністю кредитних ресурсів. Ця відповідність обумовлюється  рівнем ефективності функціонування кредитної  системи країни.

На мікрорівні економічні межі кредиту визначаються відповідністю (кількісною, якісною і в часі) між пасивними та активними операціями комерційних банків. Від обсягу пасивних операцій залежить розмір банківських ресурсів, а отже, й масштаби кредитування. З позицій позичальника, вирішальне значення має рівень його кредитоспроможності — здатність забезпечувати своєчасне й у повному обсязі повернення позики.