Роль фондової біржі в функціонуванні ринку позичкових капіталів

Наступним принципом  регулювання біржової діяльності, що історично склався, крім державного, є саморегулювання. Цей напрям використовується всіма економічно розвинутими країнами. Наприклад, у США поза державним регулюванням залишаються такі питання, як:

* принципи організації  біржі;

* організаційна структура;

* органи управління;

* права засновників  і керівних органів.

Ці питання знаходять відображення у правилах торгівлі, статутах, положеннях, які розробляються кожною конкретною біржею самостійно.

Українські біржі також  використовують принцип саморегулювання. Кожна біржа має свої внутрішньобіржові  нормативні акти, які є основою  її діяльності. До них належать Засновницький договір, Статут і Правила торгівлі.

У Засновницькому договорі перераховуються засновники біржі, визначається мета її створення, способи  реалізації поставлених завдань, встановлюється відповідальність засновників за зобов'язаннями біржі, первинний розмір статутного фонду, розподіл його на акції і порядок розподілу їх між засновниками. У ньому також фіксуються права і обов'язки засновників біржі, порядок розподілу прибутку і формування резервного фонду, обумовлюються умови припинення діяльності біржі, вказується місцезнаходження і реквізити. 
Як правило, Статут біржі включає такі розділи:

* загальні положення;

* цілі створення біржі;

* види діяльності біржі;

* розмір, порядок формування  і зміни статутного капіталу, фондів і прибутку біржі;

* права і обов'язки  членів біржі;

* управління біржею;

* облік і звітність  біржі;

* припинення діяльності  біржі.

У Правилах торгівлі на біржі  знаходять відображення такі питання:

* учасники біржових  торгів і порядок їх проведення;

* біржовий товар, порядок  виставлення і зняття його  з торгів;

* біржові угоди, їх  види, порядок реєстрації, оформлення, розірвання і визнання їх недійсними;

* вирішення спорів  і санкції за порушення правил біржової торгівлі.

Зокрема, фондові біржі  у рамках саморегулювання мають  досить широке коло повноважень. Вони визначають, які цінні папери будуть продаватися на біржі, встановлюють правила здійснення операції, правила  поведінки брокерів на торгах, а  також порядок вирішення суперечок по укладених угодах.

 

 

2.2. Регулювання біржової діяльності через оподаткування

Державне регулювання  біржової діяльності здійснюється шляхом оподаткування як самої біржі, так і тих операцій, які на ній здійснюються, включаючи операції з цінними паперами. Біржі в Україні функціонують в загальному податковому полі України, яке визначалося відповідними законами Верховної Ради.

Загальні принципи системи  оподаткування в Україні, які поширюються і на біржі, закладені Законом України "Про систему оподаткування", введеного в дію Постановою Верховної Ради України від 25.06.1991 p., та Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування", чинного з 4.04.1997р., у якому визначено, що встановлення і скасування податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджетів та внесків до державних цільових фондів, а також пільгїх платникам здійснюється Верховною Радою України.

Система оподаткування будується за принципами обов'язковості, економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів держави, регіонів, підприємств і громадян та забезпечує надходження коштів до бюджетів відповідних рівнів і державних цільових фондів.

Ставки податків та розміри інших обов'язкових платежів встановлюються Верховною Радою України і місцевими радами народних депутатів відповідно до законодавства України про оподаткування.

При сплаті податку існують  певні пільги. Звільняються від оподаткування: покупці цінних паперів перших емісій, акцій при створенні акціонерних товариств, юридичні особи, які здійснюють у встановленому порядку посередницькі операції за кошти та за дорученням клієнтів при купівлі державних цінних паперів.

При сплаті податку на прибуток, зокрема, від операцій з цінними паперами об'єктом оподаткування є:

* дивіденд або процент,  отриманий від цінних паперів  (акцій, облігацій, депозитних  сертифікатів), що належать суб'єкту  оподаткування (фізичній або юридичній  особі);

* прибуток від продажу цінних паперів за ціною вищою, ніж ціна придбання; ставки приймаються у розмірі ставок податку на прибуток, встановлених для даного підприємства;

* прибутки від погашення  облігацій, що купуються з дисконтом,  за ставкою податку на прибуток.

Біржі як платники податків зобов'язані:

* вести бухгалтерський  облік, складати звітність про  фінансово-господарську діяльність  і забезпечувати її зберігання  у терміни, встановлені чинним  законодавством;

* подавати до державних  податкових інспекцій та інших  державних органів відповідно до законодавства декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та інших обов'язкових платежів;

* сплачувати належні  суми податків та інших обов'язкових  платежів у встановлені законодавством терміни.

Керівники і відповідні службові особи бірж під час перевірки, що проводиться державними податковими  інспекціями, зобов'язані давати письмові пояснення з усіх питань, що виникають, виконувати вимоги державних податкових інспекцій щодо усунення виявлених порушень законодавства про податки та інші обов'язкові платежі і підписати акт проведення перевірки.

На них покладається відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків та інших  обов'язкових платежів і додержання законодавства про оподаткування. Платники податків та інших обов'язкових платежів за неподання або несвоєчасне подання державним податковим інспекціям податкових декларацій, розрахунків, аудиторських висновків та інших документів, необхідних для обчислення податків та інших обов'язкових платежів, а також за неподання або несвоєчасне подання установам банків платіжних доручень на сплату податків та інших обов'язкових платежів додатково сплачують до бюджету 10 відсотків належних до сплати сум податків (платежів).

Слід зазначити, що законодавче  поле, з метою досягнення чіткості при оподаткуванні виділяє операції, пов'язані з біржовою діяльністю, як окремий об'єкт оподаткування  зі всієї сукупності операцій особливого виду.

Крім того, законодавчо  трактуються такі поняття біржової торгівлі, як форвардна операція, ф'ючерсна операція, операція з опціоном та визначаються особливості обчислення прибутку (збитку) від здійснення перерахованих видів операцій.

Ставка оподаткування  біржової діяльності за період формування бірж в Україні дещо змінилася. Так, згідно з пунктом 6 статті 4 Закону України "Про оподаткування доходів підприємств і організацій" (введений 21.02.1992 p.), доходи від посередницької діяльності, аукціонно-біржової, торговельно-закупівельної та іншої, а також участь у розрахунках при виконанні угод та додаткові доходи підприємств від продажу на аукціоні товарів, продукції, майна оподатковуються за ставкою 75 відсотків.

Ця надзвичайно велика ставка оподаткування завдала значної  шкоди біржовій діяльності України, через що піддалася гострій критиці з боку фахівців.

Зважаючи на це, у статті 4 Закону України "Про оподаткування  прибутку підприємств" (введений в  дію 28.12.1994 р.) ставки податку знижені  і диференційовані за базовою  ставкою, в розмірі 30 %, оподатковується прибуток від біржової діяльності. Прибуток від посередницької діяльності (брокерські контори, аукціонні торги) оподатковується за ставкою 45 відсотків.

Недоліки існуючої податкової системи значною мірою стримують  біржову торгівлю, сприяють торгівлі по інших каналах. Це стосується в першу чергу того, що посередники в біржовій торгівлі, юридичні особи, які є членами біржі, сплачують 45% податку на прибуток. Крім того, біржі сплачують у бюджет 0,1 % митних зборів від вартості угоди. При здійсненні цих операцій за межами біржі ці податки не надходять до бюджету, а є основою тіньової економіки.

Крім того, значна частина  посередників, враховуючи існуючу ставку оподаткування брокерської діяльності, взагалі не бажає користуватися  послугами біржі.

Тому зміна ставки оподаткування з існуючої (45 %) до базової (30 %) у кінцевому результаті дозволить безпосереднім товаровиробникам опосередковано через брокерів брати більш активну участь у біржових торгах, що дасть можливість зменшити питому вагу позабіржової торгівлі і тим самим відійти від неконтрольованих, часто демпінгових цін та підняти їх до рівня світових, тримаючи їх прозорими та контрольованими.

 

 

2.3. Особливості біржового процесу в Україні

Біржовий процес в  нашій країні має ряд особливостей, які зумовлюються загальними економічними та історичними умовами. Передусім  зазначимо, що наші біржі важко назвати  біржами "в класичному" розумінні  подібного інституту як невід'ємної  частини розвиненої ринкової економіки. Точніше, це не біржі, а торгові будинки або ж великі регіональні брокерські контори. Дійсно, якщо західні біржі за своїм статусом і суттю є некомерційними організаціями, то акціонери наших бірж сподіваються передусім на прибуток від біржової діяльності. Більше того, були прецеденти, коли біржа сама займалася брокерською діяльністю, створюючи так звані "нульові" брокерські контори. Ми вже не говоримо про те, що практично всі біржі без виключення займаються підприємницькою діяльністю, що в наших умовах є не бідою, а необхідною мірою існування і виживання бірж.

Однак слід зазначити, що біржа як економічний інститут суттєво  відрізняється від звичайних "госпрозрахункових" структур. З суспільно-правового  інституту, підлеглого урядовому управлінню, регламентації і контролю, біржі перетворилися по суті в приватні торгові асоціації, що керуються нарівні з офіційним законодавством власними правилами самоврядування. На приватний характер бірж вказує не тільки те, що торговельна діяльність регламентується в основному внутрішнім статутом біржі, а й те, що біржовий комітет звітує тільки перед загальними зборами членів біржі.

Без всякого сумніву, сьогодні, коли біржове законодавство, досягло певного рівня та існує  спеціалізація бірж з товарних груп і регіонів, дрібні регіональні біржі припинять своє існування, перетворившись в ті чи інші комерційні структури, і передусім в торгові доми, дилерські й інвестиційні компанії. І цей процес вже набув розмаху.

Наші біржі не є "класичними біржами" також з тим набором товарів, які виставляються на торги. В усьому світі класичними є 60-70 найменувань товарів і продуктів, а на найбільших наших біржах в день торгів виставляються до тисячі найменувань товарів. Дуже незначну їх частину можна назвати "біржовим" товаром. І передусім це відбувається через відсутність сертифікації і біржових стандартів. Тому переважна більшість товарів, що реалізовуються на наших біржах, не завжди стають предметом біржової угоди на класичних біржах. Скажімо, ті ж метал, цемент, ліс, які продаються на наших біржах, не завжди знаходять попит на світовому ринку, оскільки вони не відповідають повною мірою загальноприйнятим світовим стандартам якості, не готуються для транспортування на далекі відстані за своєю формою і габаритами, не мають відповідної упаковки і типорозмірів.

Інша особливість розвитку біржового процесу в нашій  країні -пов'язана із спрямованістю  біржової діяльності. Якщо в країнах  з розвиненою ринковою економікою головне  місце посідають за обсягами біржового  обороту фондові біржі, то у нас - явна перевага на стороні товарних бірж. Ця обставина пов'язана з розвалом колишньої системи матеріально-технічного постачання та із загальною нерозвиненістю ринку цінних паперів. Нині в нашій країні досить кволо функціонує вторинний ринок цінних паперів.

 

ВИСНОВКИ

 

 

Суттєвою особливістю  біржових інститутів нашої країни є  специфіка біржових угод. Ця специфіка  виявляється в наступному.

По-перше, хоча в більшості  правил біржової торгівлі, прийнятих  біржами, даються всі види угод, основним їх типом є угоди на реальний товар з негайною поставкою і сплатою. У той же час форвардний і ф'ючерсний ринки, які є переважаючими в світовій біржовій практиці, тільки починають розвиватися. Однак якщо для становлення договірної торгівлі зараз потрібно в основному впевненість у завтрашньому дні, то для створення ф'ючерсного ринку необхідні більш глибокі якісні зміни, зокрема стандартизація біржових контрактів, формування надійного механізму, що гарантує виконання операцій, розвиток сфери оптової торгівлі.

По-друге, внаслідок нестабільності товарних зв'язків для наших бірж характерне широке поширення так  званих угод з умовами, що є насправді  звичайними бартерними угодами. У деяких містах передбачалося навіть створення  спеціалізованих бартерних бірж (як, наприклад, у Донецьку), але ці проекти виявилися практично нездійсненними. Бартерні угоди характерні передусім для невеликих регіональних брокерських контор на великих біржах.