Отчет по практике в ПАТ «УкрСиббанку»

3) дивідендного доходу - доходу, отриманого від цінних паперів на продаж та інвестиційних цінних паперів;

4) чистого торговельного доходу, тобто прибутку або збитку від здійснення відповідних операцій з цінними паперами, іноземною валютою та іншими фінансовими інструментами;

5) прибутку/збитку від інвестиційних цінних паперів - прибутку/збитку від продажу цінних паперів на інвестиції, вкладень в асоційовані та дочірні компанії;

6) прибутку від довгострокових інвестицій в асоційовані компанії і дочірні установи та інших інвестицій;

7) іншого операційного доходу. Таким чином, операційний дохід банку є сумою перелічених вище видів прибутку;

8) прибуток від операцій - це різниця між операційним доходом банку та сумою загально-адміністративних витрат і витрат на персонал;

9) прибуток до оподаткування - різниця між прибутком від операцій та витратами на безнадійні та сумнівні борги;

10) прибуток після оподаткування - різниця між прибутком до оподаткування та сумою податку на прибуток;

11) чистий прибуток збиток банку - це прибуток після оподаткування, скоригований на суму непередбачених доходів/витрат.

Як зазначалось вище, прибуток банку являє собою перевищення доходів над витратами, його розрізняють на:

-    прибуток до оподаткування (або валовий прибуток) - різниця між сумами доходів та витрат банківської установи до виплати нею обов'язкових та інших платежів до бюджету;

-    прибуток після оподаткування (або чистий прибуток) - сума прибутку до оподаткування мінус сума обов'язкових та інших платежів до бюджету. У світовій практиці вважається, якщо сума чистого доходу до оподаткування становить не менш 2,0 % від суми капіталу, то банк працює ефективно.

У свою чергу, чистий прибуток банку поділяється на:

-    капіталізований, тобто спрямований на збільшення власних банківських фондів;

-    прибуток, що розподіляється між акціонерами у вигляді дивідендів.

На рис.1.1. наведена схема структури прибутку відповідно до класифікації доходів і витрат.

 

Комісійний прибуток

Результат від торговельних операцій

Інший прибуток

Прибуток банку

 

Рис. 1.1 - Складові балансового прибутку

Результати аналізу доходів, витрат та прибутку банку дозволяють керівництву сформувати ефективну політику надання послуг, виявити «вузькі місця», розробити рекомендації щодо їх усунення. Необхідність забезпечення ефективності цього аналізу обумовлюється значенням прибутку не тільки для банку, а і для всіх учасників економічного процесу. Акціонери зацікавлені в прибутку, бо він являє собою доход на інвестиційний капітал. Прибуток приносить вигоди вкладникам, бо завдяки збільшенню резервів і підвищенню якості послуг складається більш стабільна, надійна й ефективна банківська система. Позичальники опосередковано зацікавлені в достатньому банківському прибутку в зв'язку з тим, що спроможність банку надавати позички залежить від розміру і структури його капіталу. Навіть інші фінансово-кредитні установи, які безпосередньо не вдаються до послуг комерційних банків, мають непряму вигоду від банківського прибутку, бо надійна банківська система означає безпеку вкладів і наявність джерел кредиту, від яких залежать фірми і споживачі.

 

1.2 Завдання аналізу та чинники формування доходів, витрат і прибутку банку

Метою аналізу фінансового результату банку є виявлення основного центру прибутковості банку та факторів, які впливають на збільшення величини прибутку та підвищення рентабельності банку на основі ефективного управління доходами і витратами.

Завдання аналізу фінансових результатів діяльності комерційних банків визначаються роллю і значенням прибутку банків як джерела формування їх капіталу, який, у свою чергу, є однією із факторів нормального функціонування банків. Відповідно до мети визначають такі завдання аналізу фінансових результатів діяльності банку:

-    оцінка виконання фінансового плану за показниками доходів, видатків, прибутків та їх динаміки;

-    виявлення факторів і визначення їх впливу на зміну фінансових результатів;

-    визначення резервів збільшення доходів, економії видатків і збільшення прибутку;

-    розробка заходів щодо мобілізації резервів підвищення прибутковості діяльності банку.

Головною метою аналізу прибутку банку є виявлення невикористаних резервів його збільшення.

У процесі аналізу прибутку банку необхідно також розв'язати такі завдання:

-    дати характеристику змін у сумі прибутку;

-    визначити причини змін, що відбулися в сумі прибутку;

-    розрахувати кількісний вплив чинників на розмір прибутку;

-    дати характеристику заходів банку зі збільшення прибутку.

Після аналізу структури прибутку банку необхідно буде проаналізувати кожну складову прибутку.

У процесі аналізу рекомендується використовувати:

-    економічно обґрунтовані групування статей доходів і видатків (відповідних балансових рахунків);

-    вертикальний і горизонтальний аналізи доходів і видатків;

-    динамічні рядки показників прибутку по кварталах і роках;

-    факторний аналіз процентних доходів, видатків і прибутку.

Аналіз фінансових результатів діяльності банку починається аналізом доходів і видатків, завершується факторним аналізом прибутку.[6]

Прибутковість комерційного банку залежить від багатьох факторів як внутрішнього, так і зовнішнього характеру (див. рис.1.2). Найважливішими внутрішніми факторами є обсяг і масштаби діяльності банку, стан та ефективність використання ресурсів, які є у розпорядженні банку, рівень доходів і витрат банку та їх співвідношення.

 

Рис. 1.2 - Фактори, що впливають на зміну банківського прибутку

Відправною точкою для вирішення стратегічних завдань підвищення прибутку банку є побудова факторної моделі, яка описує залежність результативного показника від обраних факторів.

Чим більше факторів включено у факторну модель, тим глибший аналіз можна зробити. При цьому фактори мають перебувати в прямій функціональній залежності з результативним показником, тобто описуватись конкретною формулою. Чинники, що перебувають у стохастичній залежності з результативним показником, вивчаються за допомогою кореляційно-регресійного аналізу. Залежність прибутку від перелічених вище факторів можна описати такою формулою:

                                                    (1.1)

де P - абсолютний розмір прибутку банку;

іа - відносна дохідність активних операцій банку;

Q - обсяг залучених ресурсів банку;

H - норма обов'язкового резервування;

K - капітал банку;

R - сума іммобілізації (вкладення в недохідні активи);

іп - відносна витратність залучених ресурсів (пасивів);

Ву - умовно постійні витрати (управлінські).

При цьому відносна дохідність активних операцій може бути виражена у вигляді відсотка і розраховуватись за формулою:

  ,                                                                                               (1.2)

де D - доходи банку (у вигляді як процентів, так і комісійних та інших доходів);

Ad - дохідні активи.

Відносна витратність залучених ресурсів банку (пасивів) буде визначатись аналогічно за формулою:

  ,                                                                                             (1.3)

де B - витрати на залучення ресурсів;

Q - обсяг залучених ресурсів.

Як видно з наведеної моделі, основними факторами, що впливають на прибуток банку, є відносний рівень дохідності активних операцій банку, відносний рівень витратності за пасивними операціями, обсяг залучених ресурсів, рівень умовно-постійних витрат банку. Більшість з цих факторів залежить від зусиль банку лише частково, тобто більшою мірою вони обумовлені зовнішніми чинниками, що діють на ринку капіталів. Наприклад, середня дохідність активних операцій залежить від рівня інфляції, попиту та пропозиції на кредитні ресурси, конкуренції між банками, політики НБУ тощо.

Може виникнути ситуація, коли для прийняття оптимального варіанта з погляду дохідності банку недостатньо ресурсів або підняття відсоткової ставки за кредитами та зниження відсоткової ставки за депозитами обмежене певними екзогенними факторами, що діють у ринкових умовах та не залежать від банківської установи. Отже, у стратегічному аналізі великого значення набуває врахування обмежувальних факторів. При розробці стратегії розвитку економічної ситуації може бути як один обмежувальний фактор, так і кілька. Аналіз ситуації з двома і більше обмежувальними факторами передбачає використання методів лінійного програмування. Ситуаційний аналіз передбачає вибір певного рівня окремих факторів, що дають змогу отримати необхідний рівень прибутку або досягти точки беззбитковості.

Виходячи із загальної моделі, що описує вплив факторів на прибуток, можна обчислити значення окремих факторів, що забезпечують необхідний рівень прибутку.

Отже, основним показником, який узагальнює результати діяльності і свідчить про ефективність діяльності банку, є прибуток, який залежить переважно від співвідношення його доходів і видатків. Метою аналізу фінансового результату діяльності банку є збільшення абсолютної величини прибутку та підвищення рентабельності банку на основі ефективного управління доходами і витратами.

1.3 Системи та методи аналізу фінансових результатів. Інформаційне забезпечення аналізу

Як нами було зазначено вище, фінансовий стан банку характеризується такими показниками, як доходи, витрати, прибуток (збиток) - різниця між доходами і витратами, чистий прибуток - після сплати податку. З метою виявлення резервів зростання прибутковості банківської діяльності як джерела формування банківського капіталу, що забезпечує стабільність фінансового стану банку, здійснюється комплексний аналіз його доходів і витрат.

Тому сьогодні актуальним є розроблення методів оцінки, зіставлення та відбору даних, що характеризують результативність діяльності банку, отриманих із різних джерел. Для інформаційного забезпечення аналізу доходів і витрат можна використовувати всі види директивної, нормативної, облікової, фінансової, статистичної, довідкової та методичної інформації. Але базовою інформацією для фінансового аналізу є дані звіту про фінансові результати, який відображає величину дохідних і витратних статей, згрупованих за їх характером та основними напрямами; балансу (з примітками), який розкриває наявність та напрями розміщення фінансових ресурсів банку на фіксований момент часу; фінансового плану, або бізнес-плану, комерційного банку щодо очікуваних доходів і витрат періоду, який аналізується.

Відповідно до законів України «Про Національний банк України» (1999) [16] та «Про банки та банківську діяльність» (2000) [15] фінансова звітність банків складається на підставі Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої Постановою НБУ від 28 серпня 2001 р. № 368 (зі змінами та доповненнями) та Інструкції про складання річного фінансового звіту банків України, затвердженої Постановою НБУ від 26 грудня 2001 р. № 545 (зі змінами та доповненнями). До складу банківської звітності належать: балансовий звіт, звіт про фінансові результати, а також ряд додатків до цих звітів, у яких наведена інформація про структуру активів, зобов'язань та власних коштів банку, ризики, якість кредитного портфеля, а також про інші показники, які є дуже важливими для характеристики фінансового стану банку. Наявність таких додатків дає змогу відобразити звітність українських банків на рівні міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності. Завдяки цьому фінансова звітність задовольняє вимоги користувачів інформації поза банком (акціонерів, клієнтів та партнерів банку, НБУ, фінансових органів тощо). Взаємозв'язок між балансом та звітом про фінансові результати проявляється в тому, що активи балансу генерують основну частину операційних доходів, а пасиви - операційних витрат, на аналізі яких ґрунтується оцінювання ефективності банківської діяльності. Для більш детального аналізу фінансових результатів діяльності банку (у тому числі доходів і витрат) як інформаційне джерело можуть бути використані дані звіту про рух грошових коштів та звіту про власний капітал банку, а також дані аналітичного і синтетичного обліку.

Згідно з вимогами нормативних актів НБУ призначенням фінансової звітності банків є створення бази даних, яка дасть змогу реально оцінити показники ліквідності, платоспроможності та дохідності банків і на цій основі визначити їх фінансовий стан - як комплексне поняття, що відображає різні напрями банківської діяльності.

Статті звіту про фінансові результати містять інформацію за такими напрямами:

-    процентні доходи і витрати включають доходи за кредитами чи депозитами, за цінними паперами на продаж і за борговими цінними паперами та іншими процентними фінансовими інструментами або витрати, пов'язані з ними;

-    комісійні доходи і витрати включають доходи від операцій, пов'язаних із веденням рахунків та касовим обслуговуванням, з іноземною валютою та банківськими металами, від інших наданих або отриманих послуг, або витрати, що стосуються зазначених операцій;

-    дивідендний дохід від цінних паперів, які обліковуються в третьому класі Плану рахунків бухгалтерського обліку (цінні папери на продаж та інвестиційні цінні папери - аналітичний рахунок балансовий 6300);

-    чистий торговельний дохід включає результат від торгівлі іноземною валютою та цінними паперами, враховуючи резерви під знецінення цінних паперів на продаж;

-    загально адміністративні витрати містять витрати на утримання та експлуатацію основних засобів, нематеріальних активів, амортизацію, збиток від продажу основних засобів, операційний лізинг, витрати на охорону, сплату обов'язкових платежів (крім податку на прибуток) та ін.;

-    витрати на персонал містять заробітну плату, витрати на соціальне забезпечення, обов'язкові нарахування премії, винагороди тощо; окремою статтею відображається середня кількість працівників банку протягом року;

-    витрати на безнадійні та сумнівні борги включають відрахування до резервів на покриття ризикованих активів (за кредитами, цінними паперами, дебіторську заборгованість тощо);

-    непередбачені доходи і витрати включають доходи або витрати, які виникли у зв'язку з подіями чи операціями, що відрізняються від звичайної діяльності банку і не є регулярними, включаючи прибутковий податок на них.

Найважливішим принципом міжнародних стандартів обліку та звітності є принцип відкритості (транспарентності). Відповідно до нормативних актів Національний банк України встановив порядок публікацій комерційними банками у засобах масової інформації звітності про свою діяльність та надання її до НБУ. Передбачається послідовне розширення складу даних, що оприлюднюються банками, та підвищення їх достовірності.

Для отримання більш ґрунтовної оцінки фінансового стану банку рекомендовано проаналізувати не тільки баланс та матеріали звітності самого банку, а й провести дослідження кон'юнктури ринку, оцінити конкурентів, здійснити аналіз фінансового стану позичальників та ін. Крім того, можливості фінансового аналізу ширші, коли вони базуються на побудові різного виду економіко-статистичних та математичних моделей зв'язку, а також узагальнюючих характеристик структури та динаміки. Що стосується кожного розділу балансу та звіту про фінансові результати, то мають бути розраховані: