Міністерство освіти і
науки, молоді та спорту України
Кіровоградський інститут
комерції
Економічний факультет
Заочна форма навчання
Кафедра економічної теорії
та соціально-гуманітарних дисциплін
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни «Економіка
підприємств»
ТЕМА:
« Особливості формування
структури персоналу різних підприємств
та організацій різних типів та інфраструктури
організацій »
Виконав :
Студентка ІІІ – курсу
групи КД – 01
Грозан Н.В.
Перевірила:
Бондар Ю.А.
Кіровоград 2012
План
Вступ
1. Класифікація і структура
персоналу підприємства та їх характеристика.
2. Особливості структури персоналу
різних типів підприємств (фактори впливу).
2.1.Оцінка трудового потенціалу
підприємства.
2.2. Визначення чисельності працівників
по всім категоріям.
3. Поняття, види і значення інфраструктури
підприємства
Висновок
Вступ
Однією з найважливіших
проблем на сучасному етапі розвитку
економіки більшості країн світу
є проблема в області роботи з
персоналом. При всьому різноманітті
існуючих підходів до цієї проблеми в
різних промислово-розвинених країнах
основними найбільш загальними тенденціями
є наступні: формалізація методів
і процедур відбору кадрів, розробка
наукових критеріїв їх оцінки, науковий
підхід до аналізу потреб в управлінському
персоналі, висування молодих і
перспективних працівників, підвищеня
обгрунтованості кадрових рішень та
розширення їх гласності, системна ув'язка
господарських і державних рішень
з основними елементами кадрової
політики. Ці загальні тенденції повинні
враховуватися у вітчизняній
практиці управління виробництвом при
становленні ринкової економіки. Навряд
чи хто-небудь стане заперечувати твердження
про те, що доходи будь-якої організації
в першу чергу залежать від того, наскільки
професійно в ній працюють фахівці. У розвитку
суспільного виробництва і підвищення
його ефективності провідна роль, поряд
з науково-технічним прогресом належить
трудовим ресурсам. Виробництво матеріальних
благ не можливе без робочої сили. Її потрібно
ставити при виробництві продукції на
перше місце. Засоби виробництва, наскільки
б досконалими вони не були, самі по собі
не мають ніякої цінності і не можуть дати
будь-якого економічного ефекту. Тільки
при наявності досвідчених робітників
і фахівців, забезпеченості виробництва
трудовими ресурсами можна домогтися
високих економічних показників, найбільш
повного і продуктивного застосування
складних машин і обладнання. Саме трудові
ресурси - основний елемент виробництва
і головна продуктивна сила. Людські ресурси
– специфічний і найважливіший з усіх
видів економічних ресурсів підприємства.
Специфіка людських ресурсів порівняно
з іншими чинниками економічного розвитку
полягає в тому, що, по-перше, люди не лише
створюють, а й споживають матеріальні
та духовні цінності; по-друге, багатогранність
людського життя не вичерпується лише
трудовою діяльністю, а отже, щоб ефективно
використовувати людську працю, потрібно
завжди враховувати потреби людини як
особистості; по-третє, науково-технічний
прогрес і гуманізація суспільного життя
стрімко збільшують економічну роль знань,
моральності, інтелектуального потенціалу
та інших особистих якостей працівників,
які формуються роками і поколіннями,
а розкриваються людиною лише за сприятливих
умов.За останні роки в Україні намагаються
змінити застарілу концепцію управління
персоналом, але поки що це мало кому вдалося.
Основною причиною цього є слабка забезпеченість
необхідними кадрами, які здатні нетрадиційно,
на високому професійному рівні вирішувати
складні завдання переходу до ринкової
економіки. Перш ніж змінювати концепцію
управління персоналом, доцільно створити
продуману систему роботи з трудовими
ресурсами. Існуюча система, неефективність
якої все більше очевидна, радикально
не змінюється. Недостатньо глибоко розуміються
в основах кадрової політики керівники
різних рівнів і спеціалісти кадрових
служб, серед яких більше осіб із технічною
освітою, що визначає технократичну орієнтацію
системи управління підприємством в цілому.
Звідси часто негативне відношення керівників
до інтересів соціального і культурного
характеру, планування і організації результативної
роботи з персоналом.
- Класифікація і структура
персоналу підприємства та їх характеристика
Найбільш важливим елементом
продуктивних сил і головним джерелом
розвитку економіки є люди; їх майстерність,
освіта, підготовка, мотивація діяльності.
Існує непересічна залежність конкурентоспроможності
економіки, рівня добробуту населення
від якості трудового потенціалу персоналу
підприємства, організації. .
…Персонал підприємства формується
та змінюється під впливом внутрішніх
(характер продукції, технології та організації
виробництва) і зовнішніх факторів (демографічні
процеси, юридичні та моральні норми суспільства,
характер ринку праці тощо). Вплив останніх
конкретизується у таких параметрах макроекономічного
характеру, як: чисельність активного
(працездатного) населення, загальноосвітній
його рівень, пропозиція робочої сили,
рівень зайнятості, потенційний резерв
робочої сили. У свою чергу ці характеристики
обумовлюють кількісні та якісні параметри
трудових ресурсів.
Трудові ресурси - це частина працездатного
населення, що за своїми віковими, фізичними,
освітніми даними відповідає тій чи іншій
сфері діяльності. Слід відрізняти трудові ресурси
реальні (ті люди, які вже працюють) та
потенційні (ті, що мають бути залучені
до певної праці у перспективному періоді). . …Саме трудові ресурси, реальні
та потенційні, є одним з головних об'єктів
управління на рівні як макросистем (держава,
регіон, галузь), так і мікросистеми (підприємство).
Управління трудовими ресурсами підприємства
охоплює певні етапи (рис. 4.1). . …Для характеристики
усієї сукупності працівників підприємства
застосовуються терміни — персонал, кадри,
трудовий колектив).
Персонал підприємства являє собою сукупність
постійних працівників, що отримали необхідну
професійну підготовку та (або) мають досвід
практичної діяльності. …Окрім постійних працівників,
у діяльності підприємства можуть брати
участь інші працездатні особи на основі
тимчасового трудового договору (контракту).
Враховуючи те, що багато підприємств
поза основною діяльністю виконують функції,
які не відповідають головному їх призначенню,
всі працівники підрозділяються на дві
групи: персонал основної діяльності та
персонал неосновної діяльності.
Зокрема, у промисловості
до першої групи - промислово-виробничого
персоналу - відносяться працівники основних,
допоміжних та обслуговуючих виробництв,
науково-дослідних підрозділів та лабораторій,
заводоуправління, складів, охорони - тобто
всі зайняті у виробництві або його безпосередньому
обслуговуванні. До групи непромислового
персоналу входять працівники структур,
які хоч і знаходяться на балансі підприємства,
але не зв'язані безпосередньо з процесами
промислового виробництва, а саме: житлово-комунального
господарства, дитячих садків та ясел,
амбулаторій, учбових закладів тощо. . …Такий розподіл
персоналу підприємства на дві групи необхідний
для розрахунків заробітної плати, узгодження
трудових показників з вимірниками результатів
виробничої діяльності (при визначенні
продуктивності праці приймається, як
правило, чисельність тільки промислово-виробничого
персоналу). Разом з тим поширення процесів
інтеграції промислових систем з банківськими,
комерційними та іншими господарськими
структурами вищезазначене групування
персоналу стає все більше умовним.
У відповідності з характером виконуваних
функцій персонал підприємства поділяється
звичайно на чотири категорії: керівники,
спеціалісти, службовці, робітники. …Керівники — це працівники,
що займають посади керівників підприємств
та їх структурних підрозділів. До
них відносяться директори (генеральні
директори), начальники, завідуючі, керуючі,
виконроби, майстри на підприємствах,
у структурних одиницях та підрозділах; .
повні спеціалісти (головний бухгалтер,
головний інженер, повний механік тощо),
а також заступники відповідно до вище
перелічених посад. …Спеціалістами вважаються працівники,
що займаються інженерно-технічними, економічними
та іншими роботами, зокрема — інженери,
економісти, бухгалтери, нормувальники,
адміністратори, юрисконсульти, соціологи
тощо.
. …До службовців відносяться
працівники, що здійснюють підготовку
та оформлення документації, облік та
контроль, господарське обслуговування
(тобто виконують суто технічну роботу),
зокрема — діловоди, обліковці, архіваріуси,
агенти, креслярі, секретарі-друкарки,
сценографісти тощо. …Робітники
безпосередньо зайняті у процесі створення
матеріальних цінностей, а також ремонтом,
переміщенням вантажів, перевозкою пасажирів,
наданням матеріальних послуг та ін. Окрім
того, до робітників відносяться двірники,
прибиральниці, охоронці, кур'єри, гардеробники.
В аналітичних цілях
всіх робітників можна поділити на основних
- тих, що безпосередньо беруть участь
у процесі створення продукції, та допоміжних
- тих, які виконують функції обслуговування
основного виробництва.
Поступово, з
розвитком виробництва, його механізації
та автоматизації межі між основними та
допоміжними робітниками стираються,
а роль останніх (зокрема наладчиків, механіків)
зростає. .
Важливим напрямом класифікації персоналу
підприємства є його розподіл за професіями
та спеціальностями.
Професія — це вид трудової
діяльності, здійснювання якої потребує
відповідного комплексу спеціальних знань
та практичних навичок. …Спеціальність — це більш або менш
вузька різновидність трудової діяльності
в межах професії.
Відповідно до цих визначень,
наприклад, професія токаря охоплює спеціальності
токаря-карусельника, токаря-револьверника,
токаря-розточувальника тощо. . …Професійний
склад персоналу підприємства залежить
від специфіки галузі діяльності, характеру
продукції чи послуг, що надаються, рівня
технічного розвитку. Кожна галузь має
властиві лише їй професії та спеціальності.
В той же час існують загальні (наскрізні)
професії робітників та службовців. Так,
наприклад, у харчовій промисловості нараховується
850 професій та спеціальностей і з них
тільки біля половини є специфічними для
цієї галузі. Класифікація працівників
за кваліфікаційним рівнем базується
на їх можливостях виконувати роботи тієї
чи іншої складності.
. …Кваліфікація — це сукупність
спеціальних знань та практичних навичок,
що визначають ступінь підготовленості
працівника до виконання професійних
функцій обумовленої складності. Рівень
кваліфікації керівників, спеціалістів
та службовців характеризується рівнем
освіти, досвідом роботи на тій або іншій
посаді. Відрізняють спеціалістів найвищої
кваліфікації (працівники, що мають наукові
ступені та звання), спеціалістів вищої
кваліфікації (працівники з вищою спеціальною
освітою та значним практичним досвідом),
спеціалістів середньої кваліфікації
(працівники з середньою освітою та деяким
практичним досвідом), спеціалістів-практиків
(працівники, що займають відповідні посади
— інженерні, економічні, але не мають
спеціальної освіти). .
…За рівнем кваліфікації
робітники поділяються на чотири групи: висококваліфіковані,
кваліфіковані, малокваліфіковані і некваліфіковані.
Вони виконують різні за складністю роботи
і мають неоднакову професійну підготовку
(табл.1).
. …Конкретний рівень
кваліфікації робітників визначається
за допомогою тарифно-кваліфікаційних
довідників (характеристик). Для оцінки
кваліфікаційного рівня та організації
оплати праці робітників тих професій,
а керівників, спеціалістів та службовців
за посадами, що є загальними для всіх
бюджетних установ і організацій, використовується
"Єдина тарифна сітка" (29-ти розрядна).
При цьому передбачається,
що посадові оклади (ставки заробітної
плати) працівників бюджетних організацій
встановлюються з урахуванням кваліфікаційних
вимог і тарифних розрядів працівників
відповідної кваліфікації на основі атестації
або тарифікації. .
Слід враховувати протиріччя, яке досить
часто виникає з двох різних підходів
до визначення кваліфікації. З одного
боку, оцінка кваліфікації робочих місць
або робіт, що підлягають виконанню, з
іншого - оцінка кваліфікації конкретних
виконавців цих робіт. Їх розбіжність
створює конфліктну ситуацію, яка повинна
розв'язуватись у переговорному процесі
при складанні відповідних тарифних угод
чи контрактів. .
Таблиця 1. Групи робітників за рівнем
кваліфікації, виконувані ними роботи
і терміни їх підготовки. . Кваліфікаційні
групи робітників - основні роботи,
що виконуються. Термін підготовки, стажування,
досвід. . Висококваліфіковані
– собливо-складні та відповідальні роботи
(ремонт і наладка складного обладнання,
виготовлення меблів тощо)
Більше 2-3 років. Періодичне стажування.
Великий практичний досвід роботи Кваліфіковані
- cкладні роботи ( метало- та деревообробні,
ремонтні, слюсарні, будівельні тощо) 1-2
роки. Чималий досвід роботи. . Малокваліфіковані-
нескладні роботи (метало-та деревообробні,
ремонтні, слюсарні, будівельні тощо) Декілька
тижнів. Певний досвід роботи. Некваліфіковані
- допоміжні та обслуговуючі (вантажники,
гардеробники, прибиральники тощо) Не мають
спеціальної підготовки.