Особливості формування структури персоналу різних підприємств та організацій різних типів та інфраструктури організацій
Контрольная работа, 10 Февраля 2013, автор: пользователь скрыл имя
Краткое описание
Однією з найважливіших проблем на сучасному етапі розвитку економіки більшості країн світу є проблема в області роботи з персоналом. При всьому різноманітті існуючих підходів до цієї проблеми в різних промислово-розвинених країнах основними найбільш загальними тенденціями є наступні: формалізація методів і процедур відбору кадрів, розробка наукових критеріїв їх оцінки, науковий підхід до аналізу потреб в управлінському персоналі, висування молодих і перспективних працівників, підвищеня обгрунтованості кадрових рішень та розширення їх гласності, системна ув'язка господарських і державних рішень з основними елементами кадрової політики. Ці загальні тенденції повинні враховуватися у вітчизняній практиці управління виробництвом при становленні ринкової економіки. Навряд чи хто-небудь стане заперечувати твердження про те, що доходи будь-якої організації в першу чергу залежать від того, наскільки професійно в ній працюють фахівці. У розвитку суспільного виробництва і підвищення його ефективності провідна роль, поряд з науково-технічним прогресом належить трудовим ресурсам. Виробництво матеріальних благ не можливе без робочої сили.
Оглавление
Вступ
1. Класифікація і структура персоналу підприємства та їх характеристика.
2. Особливості структури персоналу різних типів підприємств (фактори впливу).
2.1.Оцінка трудового потенціалу підприємства.
2.2. Визначення чисельності працівників по всім категоріям.
3. Поняття, види і значення інфраструктури підприємства
Висновок
Файлы: 1 файл
Економіка (надя).docx
— 70.40 Кб (Скачать)
2. Особливості структури персоналу різних типів підприємств (фактори впливу)
Наведені вище класифікаційні
ознаки персоналу підприємства поряд
з іншими (стать, вік, ступінь механізації
праці, стаж) служать основою для розрахунків
різних видів структур. Для ефективного
управління важлива не проста констатація
чисельності (або її динаміки) окремих
категорій працюючих, а вивчення співвідношення
між ними (рис.2).
Керівники |
18% | |
Спеціалісти | ||
Службовці | ||
Робітники |
82% | |
Рис. 2. Категорії та пересічна структура персоналу підприємств промисловості України
- Інтенсивний перерозподіл працюючих з промислового та сільськогосподарського видів діяльності в інформаційну сферу та у сферу праці по обслуговуванню населення.
- Включення до складу трудових ресурсів працівників з більш високим рівнем, ніж у тих, що вибувають за межі працездатного віку.
- Підвищення частки допоміжної розумової праці (сьогодні вона в кілька разів менша, ніж у розвинутих країнах з ринковою економікою).
- Зростання попиту на кваліфіковану робочу силу (операторів, наладчиків, програмістів-експлуатаційників
), що може значною мірою задовольнятись за рахунок безробітних з категорій керівників та спеціалістів. - Уповільнення темпів зниження частки мало- та некваліфікованої праці у зв'язку з різким скороченням за останні п'ять років технічного переозброєння діючих підприємств.
- Система освіти недостатньо враховує можливі та вже існуючі технологічні зрушення, продовжуючи відтворення кваліфікованих кадрів в основному за старою фаховою схемою.
- Входження економіки України в гіперінфляційний режим обумовлює нарощування безробіття, яке сьогодні ще виявляється, в основному, у прихованих формах.
.
Формування ринкового
механізму та системи державного
регулювання ринку праці
Управління трудовими
ресурсами, забезпечення їх ефективного
використання викликає необхідність формування
системи оцінки трудового потенціалу
підприємства.
Ці та інші аналітичні показники (коефіцієнти) потребують їх порівняння з аналогічними споріднених підприємств або ж повинні аналізуватися в динаміці. Треба також враховувати, що вони характеризують тільки потенціал трудових ресурсів та його відповідність іншим факторам та умовам виробництва. Ефективність використання трудових ресурсів виявляється повною мірою через показники, що характеризують результати діяльності підприємства.
2.2. Визначення чисельності працівників по всім категоріям.
Окреслюючи цілі та напрямки
розвитку діяльності підприємства, його
керівництво повинно визначити необхідні
для їх реалізації ресурси, в тому числі
трудові.
Щодо працівників розумової
праці можливе використання системи інвентаризації
трудових навичок або спеціальностей,
що передбачає реєстрацію професійних
навичок службовців з зазначенням кількості
працівників, які володіють ними.
Об'єктами аналізу виступають:
- номенклатура виготовлюваної продукції та послуг, що надаються;
- втрати робочого часу та їх причини;
- характер та порівняльний рівень технологічних процесів та устаткування;
- прогресивність та відповідність сучасним вимогам організації праці та виробництва;
- рівень мотивації трудової діяльності;
- норми обслуговування та виробітку, рівень їх фактичного виконання тощо.
Визначення
планової чисельності персоналу залежить
від специфіки підприємства, особливостей
його функціонування.
- розрахунки за своїм обсягом будуть різними для підприємств масового і серійного виробництва у порівнянні з підприємствами одиничного та дослідного виробництва;
- підприємство, яке докорінно диверсифікує свою діяльність, натрапить на значно більші проблеми у розрахунках, ніж підприємство, що розширює тільки обсяги виробництва чи надання послуг;
- підприємству, виробництво на якому носить ритмічний характер протягом всього року, невідомі проблеми виробництва сезонного характеру, у тому числі у розрахунках чисельності персоналу.
За умови значних організаційних зрушень (наприклад, створення нового підприємства) оцінка майбутніх потреб у трудових ресурсах являє собою досить складне завдання. У цьому випадку використовуються типові структури, моделі, аналоги. При визначенні чисельності на перспективний період необхідно враховувати фактори зовнішнього середовища, а саме: ринкову кон'юнктуру, пов'язану з тим чи іншим видом діяльності; циклічність розвитку економіки, передбачення можливого загального економічного спаду; регіональні особливості ринку праці (переміщення виробничих потужностей в регіони з нижчою вартістю праці); державні (урядові) програми, замовлення, контракти (у відповідності з останніми підприємство зобов'язане створювати нові робочі місця); юридичні аспекти (закони, договори з профспілками і т. ін.), що регулюють трудові відносини, захищають інтереси окремих категорій населення та працюючих; можливості використання тимчасового наймання працівників, надомної праці.
Техніка розрахунків
планової чисельност окремих категорій
працівників визначається конкретною
специфікою їх професійної діяльності
та галузевими особливостями функціонування
того чи іншого підприємства. Але у всіх
випадках вона має базуватись на врахуванні
можливої економії затрат праці за факторами.
де Чпл - чисельність промислово-виробничого персоналу, що необхідна для забезпечення планового обсягу виробництва, чол.;
ЧБ - базова (очікувана) чисельність, чол.;
DV- плановий темп зростання обсягу виробництва продукції, %
DЧ - сумарне змінювання
чисельності за пофакторним розрахунком
можливого зростання продуктивності праці,
чол.
Більш точним є метод розрахунку планової чисельності на основі повної трудомісткості виготовлення продукції:
де ∑t - повна трудомісткість
виробничої програми планового року (включає
технологічну трудомісткість, трудомісткість
обслуговування та управління виробництвом),
нормо-годин;
Чисельність робітників, що зайняті на роботах, які нормуються (Чрнпл), розраховується за формулою:
де ti - планова трудомісткість одиниці 1-го виду виробу, нормо-годин;
тi - кількість виробів і-го виду, одиниць;
n - кількість видів виготовлюваних одиниць
Таблиця 4.2. Розрахунок балансу робочого часу середньо-облікового працюючого (цифри умовні)
Показники |
Очікувані результати | |
поточного року |
розрахункового року | |
Кількість календарних днів |
365 |
365 |
Вихідні і святкові дні |
110 |
109 |
Номінальний фонд робочого часу, днів |
255 |
256 |
Невиходи на роботу, днів |
28 |
36 |
зних: |
||
відпустки |
21 |
23 |
захворювання |
10 |
9 |
невиходи, що дозволяються законом |
2 |
2 |
з дозволу адміністрації |
1 |
1 |
прогули |
2 |
1 |
цілодобові простої |
1 |
- |
страйки |
1 |
- |
Явочний робочий час, днів |
217 |
220 |
Середня тривалість робочого дня,годин |
7,95 |
7,90 |
Внутрішньозмінні втрати робочого часу та простої, годин |
0.45 |
0.30 |
Ефективний фонд часу за рік, годин |
1627.5 |
1672 |
3. Поняття, види і значення інфраструктури підприємства
Результативність господарської
діяльності підприємства визначається
рівнем організації не тільки основних
виробничих процесів. В умовах подальшого
вдосконалення технічної бази виробництва
все більшого значення набувають питання
раціональної організації допоміжних
та обслуговуючих процесів, тобто розвитку
інфраструктури підприємства.
Виробничу структуру підприємства, зокрема, складають:
- допоміжні та обслуговуючі цехи та господарства підприємства (ремонтний, інструментальний, енергетичний, транспортний, складське господарство тощо);
- допоміжні дільниці та служби, що розміщені у основних цехах;
- магістральні об'єкти, комунікаційні мережі, засоби збору та- обробки інформації, природоохоронні споруди тощо.
Склад та розміри об'єктів виробничої інфраструктури підприємств залежать від галузі, типу та масштабу виробництва, особливостей конструкцій та технології виготовлення виробів, рівня спеціалізації підприємства.
Рис.1 Елементи інфраструктури підприємства
Підприємство - це не лише техніко-технологічна цілісність.
Сучасний менеджмент розглядає підприємство
перш за все як групу людей, які об єдналися
для досягнення загальної мети.