Курс лекций по "экономике"

Ефективність і способи  її підвищення

Соціально-економічне значення підвищення якості й конкурентоспроможності продукції полягає в тім, що заходи такого спрямування сприяють формуванню ефективнішої системи господарювання за умови ринкових відносин. Соціально-економічна ефективність підвищення рівня якості та конкурентоспроможності продукції, що виробляється підприємствами, полягає  передовсім у такому:

Сукупність найважливіших  конкретних способів (чинників) підвищення якості та конкурентоспроможності всіх видів продукції:

Технічні:

Організаційні :

Економічні та соціальні:

Ринкові умови господарювання передбачають активне й широке використання організаційних чинників підвищення якості продукції на всіх підприємствах. До пріоритетних належать: запровадження  сучасних форм і методів організації  виробництва та управління ним, які  уможливлюють ефективне застосування високоточної техніки і прогресивної (бездефектної) технології; удосконалення  Методів технічного контролю та розвиток масового самоконтролю На всіх стадіях  виготовлення продукції.

 

12.3. Стандартизація  продукції.

 

Важливим  елементом в системі управління якістю продукції є стандартизація. Під стандартизацією розуміють  встановлення й застосування єдиних правил з метою впорядкування  діяльності в певній галузі. Головне  завдання стандартизації – створення  системи нормативно-технічної документації, що визначає прогресивні вимоги до продукції, процесу її створення та використання.

Стосовно  продукції стандартизація охоплює:

• установлення вимог до якості готової  продукції, а також сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів;

• розвиток уніфікації та агрегатування  продукції як важливої умови спеціалізації  й автоматизації виробництва;

• визначення норм, вимог і методів  у галузі проектування та виготовлення продукції для забезпечення належної якості й запобігання невиправданій  різноманітності видів і типорозмірів виробів однакового функціонального  призначення;

• формування єдиної системи показників якості продукції, методі н її випробування та контролю; уніфікація вимірювань і позначень;

• створення єдиних систем класифікації та кодування продукції, носіїв інформації, форм і методів організації виробництва.

Сертифікація  продукції та систем якості

Коли  підприємство веде активну зовнішньоекономічну  діяльність, найважливішим елементом  виробничого менеджменту взагалі  та системи управління якістю зокрема  стає сертифікація продукції. Кожний вид  товарів, який те чи те підприємство хоче вигідно продати на світовому  ринку, мусить бути сертифікованим, тобто  мати документ, що засвідчує високий  рівень його якості, відповідність  вимогам міжнародних стандартів ІСО серії 9000. Набутий нашими підприємствами досвід зовнішньої комерційної діяльності показує, що так звана безсертифікатна  продукція оцінюється на світовому  ринку у 3— 4 рази дешевше, отже, фактично реалізується за безцінь.

 

12.4. Державний  нагляд за якістю продукції.

 

До  найважливіших методів забезпечення належної якості та конкурентоспроможності продукції належать державний нагляд за якістю і внутрішньовиробничий технічний  контроль.

Державний нагляд проводиться за планами його органів (або в разі звернення  громадян з відповідними претензіями) у формі періодичної (постійної) перевірки додержання вимог нормативних  документів чи проведення вибіркового (суцільного) контролю стабільності якості сертифікованої продукції, правил випробування виробів. Об'єктами державного нагляду є:

1) продукція виробничо-технічного  призначення, товари народного  споживання та продукти харчування  — щодо відповідності стандартам, нормам і правилам;

2) експортна продукція — щодо  стандартів (норм і правил) або  окремих вимог, обумовлених договором  (контрактом);

3) імпортна продукція — щодо  чинних в Україні стандартів (норм, правил) стосовно безпеки для  життя, здоров'я, майна людей  і навколишнього середовища;

4) атестовані виробництва — щодо  відповідності встановленим вимогам  до сертифікації продукції.

Важливо, що сплата штрафів у відповідних  розмірах не звільняє підприємців від  обов'язку відшкодування збитків  споживачам продукції, котрі виникли внаслідок порушення стандартів (норм, правил) або внаслідок невиконання умов договору на поставку продукції.

 

12.5. Внутрішньовиробничий  технічний контроль якості.

 

З-поміж  існуючих і широковживаних методів  забезпечення виробництва продукції  високої якості чільне місце належить внутрішньовиробничому технічному контролю. На підприємствах функції  безпосереднього контролю якості складових  частин і готових для споживання виробів виконують відділи технічного контролю (ВТК).

Головне завдання технічного контролю — постійно забезпечувати необхідний рівень якості, зафіксований у нормативних документах, через безпосередню перевірку кожного  виробу й цілеспрямований вплив  на умови й чинники, що забезпечують таку якість.

Рівень  витрат на контролювання якості та загальна ефективність такого контролю істотно залежать від добре обґрунтованого вибору тих або тих методів (видів) контролю. З відомих методів найбільш ефективними вважають: за впливом на перебіг технологічного процесу — активний; за засобами, що використовуються, — автоматизований; за організаційними формами — статистичний.

Активним  є контроль якості безпосередньо  в ході технологічного процесу виготовлення виробу та режимів його обробки за допомогою спеціальних контрольних  технічних пристроїв, вмонтованих  у технологічне устаткування (автоматичних індикаторів, вимірювальних головок, ізотопних, індукційних та інших приладів).

За  автоматизованого контролю перевірка  якості здійснюється через застосування автоматичних пристроїв (включаючи  промислових роботів) без участі людини як під час технологічного процесу, так і після завершення обробки чи складання виробу.

Статистичний  — це особливий метод вибіркового  контролю, що ґрунтується на застосуванні теорії ймовірностей та математичної статистики. Він уможливлює не тільки фіксацію фактичного рівня якості масової  продукції, а й активний вплив  на перебіг технологічного процесу, тобто забезпечує його регулювання (управління ним). Основна його ідея полягає в тім, що в будь-якому сталому процесі, коли відсутні непередбачені збурення, фактичні показники якості окремих екземплярів продукції завжди матимуть лише незначні відхилення від середніх величин.

 

13. ЕКОНОМІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА

 

13.1. Економічна  суть ефективності виробництва.

13.2. Види  ефективності виробництва.

13.3. Критерії  і система показників ефективності  виробництва.

13.4. Методи  визначення ефективності нової  техніки.

13.5. Оцінка  соціальної ефективності виробництва.

 

13.1. Економічна  суть ефективності виробництва.

 

Ефективність виробництва  — це комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва й робочої сили за певний проміжок часу.

Теорія ефективності чітко  розмежовує поняття ефекту й ефективності, розуміючи під першим результат заходу, а під другим – співвідношення ефекту і витрат, що його викликали.

Ефект - означає результат, наслідок певних причин, дій. Ефект  може вимірюватися в матеріальному, соціальному, грошовому вираженнях. У тому випадку коли отримані результати отримують грошову оцінку, говорять про економічний ефект.

Економічна ефективність – це вид ефективності, що характеризує результативність діяльності економічних  систем.

Під умовним поняттям «економічної ефективності» звичайно мають на увазі загальний результат (виручка, доход), а під поняттям «економічний ефект» – чистий результат (прибуток). Принциповий взаємозв'язок між зазначеними  двома поняттями може бути виражений  формулою

 

Е = Р – З,

 

де Е – величина умовного економічного ефекту;

Р – величина умовної  економічної ефективності;

З – повні витрати  на реалізацію заходу, який викликав ефект.

Залежно від рівня господарювання показники ефективності можуть розглядатися на:

В ролі показника економічного ефекту можуть використовуватися:

• на національному рівні:

- приріст національного  доходу;

- збільшення надходження валютних коштів у країну;

- збільшення обсягу податкових  надходжень у бюджет;

- зниження зовнішнього  (внутрішнього) боргу;

- зниження економічного  збитку від забруднення навколишнього середовища тощо;

• на територіальному рівні:

- збільшення обсягу надходжень у бюджет;

- збільшення відрахувань,  спрямованих на вирішення соціальних  проблем;

- зростання доходів населення  тощо;

• на рівні підприємства:

- зростання прибутку;

- приріст заробітної  плати працівників підприємства;

- економія заробітної  плати внаслідок вивільнення  працюючих;

- заощадження сировини, енергії і матеріалів тощо.

 

13.2. Види  ефективності виробництва.

 

Для спрощення роботи з  ефективністю на підприємствах цей  показник визначають окремо для господарської  діяльності, певних груп ресурсів та виробляємої продукції.

Ефективність господарської  діяльності визначається відношенням  результату (ефекту) до витрат, що забезпечили його отримання. Вона показує не сам результат, а те, якою ціною він був досягнутий. У загальному вигляді показник ефективності може бути виражений формулою

де е – показник економічної  ефективності;

Е – величина економічного ефекту;

З – витрати ресурсів (коштів, засобів виробництва, предметів  праці, трудових факторів, часу та ін.) на забезпечення зазначеного економічного ефекту.

Ефективність використання окремих видів ресурсів – характеризується співвідношенням обсягу виробництва  або прибутку з відповідним обсягом  застосованих ресурсів.

Ефективність виробництва  продукції - характеризується використанням  мінімальної кількості ресурсів у виробництві цього обсягу продукції (надання послуг).

Основні види ефективності зображені далі на рисунку.

 

13.3. Критерії  і система показників ефективності  виробництва.

 

Економічна ефективність характеризує якість економічного росту. Залежно від підходів до підвищення ефективності можна виділяють певні  критерії, які дозволяють співставити  ефективність і витратності різними  способами. Так, до основних критеріїв  можна віднести:

• мінімізацію витрат;
• адекватність обраних критеріїв порівняння варіантів;
• врахування середовища функціонування підприємства;
• відповідність заходів основним економічним, законодавчим, технологічним законам.

Якісна оцінка ефективності передбачає також визначення і класифікацію основних показників та чинників її зростання. Останні доцільно поділити на групи:

1) види витрат і ресурсів;

2) напрями розвитку та  вдосконалення виробництва;

3) місце реалізації в  системі управління виробництвом.

Показники ефективності поділяють на конкретні і узагальнюючі. Конкретні показники економічної ефективності характеризують окремі сторони економічного виробничого або комерційного процесу. Узагальнюючі показники економічної ефективності характеризують результативність діяльності всієї економічної системи в цілому.

Ефективність функціонування виробництва може бути оцінена по відношенню до витрат трудових, фінансових і матеріальних ресурсів. До важливих показників, що характеризують якість економічного росту можна віднести:

 

13.4. Методи  визначення ефективності нової  техніки.

 

До  групи технічних нововведень, стосовно яких визначається й оцінюється економічна ефективність, належать створення, виробництво  та використання нових або модернізація існуючих засобів праці, предметів праці  і споживання, технологічних процесів.

Єдиним  узагальнюючим показником економічної  ефективності будь-якої групи технічних  нововведень служить економічний  ефект, що характеризує абсолютну величину перевищення вартісної оцінки очікуваних (фактичних) результатів над сумарними витратами ресурсів за певний розрахунковий період.

Залежно від кола вирішуваних завдань величину економічного ефекту можна і треба обчислювати в одній із двох форм — загальний ефект за умов використання нововведень і ефект, одержуваний окремо розробником, виробником і споживачем технічних новин або нововведень.