Конкуренція, концентрація і монополія

Автор: Пользователь скрыл имя, 15 Октября 2011 в 19:00, курсовая работа

Краткое описание

В економічній системі розвинутих країн поєднуються ринкові важелі саморегулювання господарства з корпоративним плануванням і державним регулюванням, однак їх економіка все одно періодично зазнає криз. Однією з вагомих причин недосконалої дії механізму поєднання цих важелів є наявність монополій у різних сферах господарства. П.-Е. Самуельсон охарактеризував реальну економіку більшості регіонів планети як поєднання елементів конкуренції з недосконалостями, породженими монополіями. З'ясування сутності конкуренції і монополії, причин виникнення і механізму взаємодії, законів розвитку цих процесів дає змогу більш дієво впливати на розвиток сучасного господарського механізму.

Файлы: 1 файл

2.doc

— 196.50 Кб (Скачать)

 Причини виникнення, сутність та форми монополій

 Монополія як економічна категорія.

 Уперше про  монополії згадував ще Арістотель. Англійський філософ Томас Гоббс (1588—1679) говорив про монополії у сфері зовнішньої торгівлі за феодалізму. Проте детально вивчати монополістичні тенденції в економіці стали лише наприкінці XIX — на початку XX ст.

 К. Маркс у  своїх працях передбачив діалектику взаємодії монополії і конкуренції, Ленін розглядав монополію як змову між великими підприємствами за поділ ринків збуту, сфер прикладання капіталу тощо. У такому самому контексті здебільшого розглядались монополії за часів СРСР.

 У 90-ті роки XX ст. значно розширився спектр вивчення монополій, з'явилося багато суперечливих точок зору на їх природу, проте чітке категоріальне визначення монополії у працях вітчизняних та російських економістів відсутнє.

 Так, у "Великому економічному словнику" монополія  характеризується як "1) виключне право, що надається державі, підприємству, організації або фізичній особі на здійснення певної діяльності; 2) великі компанії (фірми, корпорації) і (або) їх об'єднання (картелі, трести, концерни, консорціуми, конгломерати". В "Економічній енциклопедії" за редакцією Л. Абалкіна монополія визначена як "1) виключне право однієї або групи осіб, держави на що-небудь (наприклад, на землю), на виробництво або придбання чого-небудь, торгівлю певними товарами; 2) підприємство (група підприємств), що займає домінуюче становище на галузевому, національному або світовому ринку. Монополіями є, як правило, великі господарські об'єднання (картелі, синдикати, концерни, консорціуми і т. д.), що знаходяться в приватній, індивідуальній, груповій або акціонерній власності і контролюють виробництво і збут продукції...; 8) форма ринку, що контролюється одним або кількома підприємствами; може виявлятися у формі монополії або олігополії". У "Сучасному економічному словнику" поняття "монополія" зведено лише до першого значення із трьох наведених вище з "Економічної енциклопедії", а монополії його автори розглядають як "великі корпорації, компанії, що об'єднують декілька фірм і досягають завдяки цьому монопольного положення на ринку певного товару або групи товарів".

 Російський  вчений А. Войтов стверджує, що у вузькому значенні монополія означає "єдиного продавця"; а в широкому — "...панування великих продавців і покупців на ринку, незалежно від їх числа". У підручнику за редакцією В. Камаєва монополія характеризується як "підприємство, або група підприємств, що займають домінуюче положення на ринку, що дозволяє їм контролювати ціни; форма ринку, що контролюється одним або декількома підприємствами". У підручнику за редакцією Г. Климка щодо монополії зазначено лише, що "практично за своєю економічною сутністю монополістична ситуація на ринку виникає тоді, коли в певній галузі домінують декілька корпорацій, оскільки вони мають можливість офіційної, а також неофіційної змови для панування на ринку і отримання монопольного прибутку".

 Французький економіст Р. Барр, зазначаючи, що до недавнього часу поняття "монополія" не було достатньо чітко визначене, виокремлює чисту монополію, за якою монополіст отримує всі доходи споживача, і монополію в умовах конкуренції, коли "...монополістом є той, хто контролює пропозицію товару, який не має точної заміни". На думку американських вчених К. Макконнелла і С. Брю, монополія — це ситуація, за якою кількість продавців стає настільки малою, що кожен продавець уже не в змозі впливати на загальний обсяг виробництва, а значить і на ціну продукту, який продається. Ще один американський економіст Н. Менк'ю називає монополії фірмою, "єдиним постачальником продукту, який не має близьких товарів-замінників".

 Основними недоліками більшості з цих визначень  є: обмеження монополій лише сферою обігу (винятком з цього правила є трактування монополії в "Економічній енциклопедії" за редакцією Л. Абалкіна, яке, однак, виходить за межі економічного визначення); наголос у багатьох дефініціях на семантичному значенні, тобто ототожнення монополій з єдиним продавцем; акцентування на правовому аспекті (як виключне право держави та інших суб'єктів на певні види діяльності тощо); абстрагування від суспільної форми монополій.

 Якщо усунути  ці недоліки і врахувати вимоги діалектичного  методу дослідження, то монополію можна визначити досить вичерпно.

 Монополія (грец. mono — один і poleo — продаю) — домінуюча форма капіталістичної власності, що базується на монополізації найдосконаліших факторів виробництва, завдяки чому забезпечується панівне становище наймогутніших корпорацій (компаній) та їх об'єднань у всіх сферах суспільного відтворення і привласнення на цій основі монопольно високих прибутків (як форми економічної реалізації монополістичної власності).

 Причиною  виникнення монополій згідно з вимогами принципу матеріалізму є передусім зміни в технологічному способі виробництва.

 

 Причини виникнення та критерії класифікації монополій.

 Передумовами  змін в технологічному способі виробництва  були промислова революція кінця XVIII — початку XIX ст., винаходи, виникнення нових галузей промисловості та швидкий його розвиток. Узагальнено вони виявлялися в концентрації виробництва, паралельно з яким відбувався процес концентрації капіталу.

 Концентрація капіталу — зростання масштабів відокремлено функціонуючих форм капіталу (капіталістичної власності), що здійснюється під впливом дії відповідного закону.

 Глибинною сутністю цього процесу є закон концентрації капіталу.

 Закон концентрації капіталу (капіталістичної власності) — внутрішньо необхідні, сталі, суттєві зв'язки між потребами розвитку продуктивних сил на різних типах підприємств, масштабами концентрації виробництва і необхідністю розширення на цій основі джерел фінансування за рахунок зростаючого привласнення результатів чужої праці.

 Ці процеси  підпорядковуються дії окремих законів, унаслідок чого з маси дрібних і середніх підприємств поступово виокремлюється кілька найбільших (остання третина XIX ст.). Перед ними постає альтернатива: або продовжувати виснажливу конкуренцію, або дійти згоди щодо масштабів виробництва, цін, ринків збуту тощо. Переважно великі підприємства обирають другий шлях, який приводить до укладення між ними угод (таємних і відкритих), що є однією з найхарактерніших особливостей монополізації економіки. Отже, поява підприємств-монополістів — закономірний етап розвитку продуктивних сил, еволюції ринку, дії закону конкуренції, концентрації виробництва і капіталу.

 Монополії виникають  не лише внаслідок концентрації виробництва  і капіталу, а й на основі їх централізації.

 Централізація виробництва — збільшення масштабів виробництва продукції внаслідок об'єднання кількох окремих підприємств в одне із загальним управлінням.

 Цей процес відбувається паралельно з централізацією капіталу.

 Централізація капіталу — збільшення розмірів капіталу (капіталістичної власності) внаслідок об'єднання або злиття раніше самостійних капіталів.

 Типовим виявом централізації капіталу є утворення  акціонерних компаній.

 Ще однією важливою причиною виникнення монополій  є перетворення індивідуальної (приватної) капіталістичної власності на гальмо розвитку продуктивних сил, тобто дія закону відповідності виробничих відносин рівню і характеру розвитку продуктивних сил.

 Унаслідок цих  процесів розвивається суспільна форма  монополій, тобто відносини монополістичної  власності, елементами яких є:

 — відносини  економічної власності між власниками монополістичних підприємств, представлених  монополістичною буржуазією (в тому числі менеджерами вищої ланки), та найманими працівниками щодо привласнення створеного останніми необхідного і додаткового продукту;

 — відносини  економічної власності з приводу  привласнення монополістичною буржуазією частини створеної на малих і  середніх підприємствах додаткової вартості через механізм монопольно високих та монопольно низьких цін;

 — відносини  економічної власності між монополіями і державою щодо вилучення частини прибутків через механізм оподаткування та отримання різноманітних пільг та субсидій з державного бюджету.

 Ці відносини  розвиваються у всіх сферах суспільного  відтворення, передусім у сфері безпосереднього виробництва і обміну, внаслідок чого виникають різні форми монополій. У сучасній економічній літературі виокремлено мало таких форм, що зумовлено спрощеним розумінням сутності самих монополій і вимагає з'ясування критеріїв їх класифікації.

 Класифікація  монополій пов'язана зі структурою економічної системи сучасного  капіталізму, передусім з матеріально-речовим  змістом та суспільною формами. У  першому разі така класифікація ґрунтується  на структурі технологічного способу  виробництва, в другому — на структурі економічної власності, її окремих типів і форм. Відповідно до структури технологічного способу виробництва, зокрема структури продуктивних сил, слід виокремлювати один узагальнюючий тип монополії — техніко-економічний, а в його межах розрізняти такі окремі види:

 1) техніко-технологічний  (базується на монополізації передових  наукомістких засобів праці та  передових технологій);

 2) кадровий (оснований  на монополізації найбільш освіченої  та кваліфікованої робочої сили);

 3) сировинний (ґрунтується на монополізації найкращих джерел сировини);

 4) науковий (основою  є монополізація передових досягнень  науки, зокрема патентів, ліцензій, інших форм інтелектуальної власності);

 5) енергетичний (базується на монополізації найпрогресивніших  джерел енергії, використовуваних людьми сил природи);

 6) інформаційний  (ґрунтується на монополізації  новітніх інформаційних технологій  та засобів зв'язку);

 7) організаційний (оснований на монополізації передових  форм і методів організації  виробництва і праці);

 8) організаційно-економічний (базується на монополізації найкращих управлінських кадрів, передових маркетингових дослідженнях та ін.).

 Відповідно  до структури економічної власності  слід розмежовувати три основні  типи монополій:

 — державна (заснована на монополізації власності на частину засобів виробництва, національного доходу, інтелектуальної власності тощо);

 — колективна (ґрунтується на привласненні асоційованим, колективним капіталістом різних елементів  системи продуктивних сил);

 — приватнокапіталістична (базується на власності однієї особи або сім'ї та зосередженні в одних руках функцій управління, в тому числі контролю за власністю).

 Залежно від  фаз суспільного виробництва  необхідно виділяти виробничу (промислову, транспортну та ін.), ринкову або  обмінну (оскільки вона базується на монополізації сфери обміну чи ринку у вузькому значенні цього поняття, виокремлюють передусім торговельні монополії), розподільчу (банківську, яка займається розподілом кредитних ресурсів та ін.), споживчу (монополізація сфери попиту) монополії. Внаслідок їх злиття виникають якісно нові типи монополій (наприклад, поєднання промислової і банківської монополії формує фінансову монополію), які достатньо повно висвітлені в економічній літературі.

 Окремі форми  монополій розмежовують залежно від диференціації продукту, технології виробництва і обслуговування споживачів та інших критеріїв: монополія окремого підприємства; монополія, що базується на диференціації продукту; природна монополія.

 Основні форми та типи монополістичних  об'єднань у промисловості. Закон монополізації виробництва.

 З точки зору суспільної форми найповніше сутність монополій у сфері виробництва  і обміну виявляється у розвитку форм монополій у промисловості. Ці форми називають більшість  підручників, але а боку відносин економічної власності, як правило, не характеризують.

 Першою зі сфер суспільного відтворення монополізується  сфера обміну. На цій основі виникають  найпростіші форми монополістичних  об'єднань — картелі та синдикати.

 Картель (італ. carta — папір, документ) — об'єднання кількох підприємств однієї галузі виробництва, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва і вироблений продукт, виробничу та комерційну самостійність І домовляються про частку кожного в загальному обсязі виробництва, ринків збуту, ціну.

 На сучасному  етапі картелі існують у формі  патентних пулів (угод між кількома фірмами про спільне використання патентів), ліцензійних договорів (угод між власником та іншою особою про передання прав на використання ліцензій, патентів тощо), консорціумів (зрощування кількох компаній, монополій тощо для спільного здійснення проекту, НДДКР тощо) та ін.

Информация о работе Конкуренція, концентрація і монополія