Конкуренція і монополія

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОГО  УПРАВЛІННЯ

Кафедра соціальної економіки

 

 

Губенко Дмитро Вікторович

 

КУРСОВА РОБОТА

з предмета: «Політична економія»

на тему: «КОНКУРЕНЦІЯ І МОНОПОЛІЯ»

Курс 1  Група 114

 

 

Науковий керівник:

старший викладач

Черниш Н.М.

 

 

Робота подана на кафедру     “____” __________ 20__р.

Робота допущена до захисту _______ Науковий керівник   “____” __________ 20__р.

Робота захищена з оцінкою ______________   “____” __________ 20__р.   _________ Голова комісії _________ Член комісії

 

Чернігів 2012

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………………………3

Розділ 1. СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ……5

Розділ 2. ВИДИ І МЕТОДИ КОНКУРЕНТНОЇ БОРОТЬБИ……………….11

Розділ 3. МОНОПОЛІЯ: ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ, СУТНІСТЬ І ОСНОВНІ ФОРМИ……………………………………………………………….24

Розділ 4. АНТИМОНОПОЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВИ………………..34

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..41

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……….....……………………………43

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність  теми дослідження. Сучасна ринкова економіка являє собою складний організм, що складається з різноманітних виробничих, комерційних, фінансових та інформаційних структур, які взаємодіють на тлі розгалуженої системи правових норм, і об’єднуються єдиним поняттям – ринок.

За визначенням ринок – це організована структура, де "зустрічаються" виробники і споживачі, продавці і покупці, де в результаті взаємодії попиту споживачів  і пропозиції виробників встановлюються і ціни товарів, і обсяги продаж.

Центральним поняттям, що виражає сутність ринкових відносин є поняття конкуренції. Конкуренція – це найважливіша ланка всієї системи ринкового господарства. Стимулом, що спонукає людину до конкурентної боротьби, є прагнення перевершити інших. Предметом конкурентного суперництва на ринках є частки ринку, контрольовані тими чи іншими товаровиробниками. Конкурентна боротьба – це динамічний процес. Він сприяє ліпшому забезпеченню ринку товарами.

Створення конкурентного  середовища й подолання монополізму є одним з найважливіших напрямів економічної реформи в Україні. Ще в Законі про економічну самостійність України (серпень 1990р.) та в постанові Верховної Ради “Про проекти концепції та програми переходу Української РСР до ринкової економіки” (листопад 1990р.) передбачалося провести роздержавлення і приватизацію, створивши справжнє підприємницьке середовище і ринкову конкуренцію.

Мета і завдання курсової роботи. Метою роботи є комплексне обґрунтування економічної і, передусім, політ економічної сутності конкуренції та монополії  як важливої складової механізму ринкової економіки. Відповідно до мети курсової роботи ставляться такі основні завдання:

• визначити сутність та значення конкуренції у ринковій економіці;
• проаналізувати головні види та методи конкурентної боротьби;
• з’ясувати сутність поняття монополія, причини її виникнення та

основні форми;

• дослідити механізм антимонопольної діяльності держави.

Об’єкт і предмет  дослідження. Об’єктом дослідження є конкуренція та її протилежність – монополія, а предметом – зміст конкуренції та монополії, їх суть, форми і наслідки для ринкової економіки.

Методи дослідження. Методологічною базою дослідження є загально-наукові методи (індукція та дедукція, аналіз та синтез, метод порівняння та аналогії, історико-порівняльний метод тощо).

Ступінь наукової розробки теми дослідження. У сучасних умовах господарських відносин конкуренція на товарних ринках привертає  пильну увагу не тільки спеціалістів, але і широких прошарків населення. Тому на даному етапі величезне значення має створення і удосконалення законодавчої бази з приводу регулювання монополістичних процесів і конкуренції, розуміння населенням України необхідності економічних реформ у даній сфері.

Основними вченими, які  займались вивченням монополій є:

Архангельський Ю., Грецький Р., Лагутін В., Перваков О., Полуянов В., Пороховнік І. та інші.

Слід зазначити, що питанням конкуренції та монополізації приділяли увагу вчені різних галузей науки. Більше всього вчені соціологи, економісти, демографи. Вагомий вклад в розвиток питання монополії внесли праці Азоєва Г.Л., Базидевич В.Д., Баласт рик Л.О., Гальчинський А.С., Добрині А.І., Задоя А.О, Зорічний С.В., Єщенко П.С., Кириєнко О.М., Кларк Джю Б., Лукінов І., Маршал А., Миль Дж.С., Самуельсон П.Е., Селігмен Б, Сміт А., Палкін Ю.І., Прадова А.П., Хікс Дж.Р., Чемберлен Е., Шуипетей Й., та інші.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. СУТЬ І ЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

 

Важливим складовим  компонентом механізму ринкової економіки є конкуренція. Сам  ринок, механізм його дії не може нормально існувати без розвинутих форм конкуренції. Як слушно стверджував відомий англійський економіст Ф. Хайєк: «Суспільства, які покладаються на конкуренцію, успішніше за інших досягають своєї мети».

Конкуренція являє собою економічну боротьбу, суперництво між відособленими виробниками продукції, робіт послуг щодо задоволення своїх інтересів, пов'язаних з продажем цієї продукції, виконанням робіт, наданням послуг одним і тим самим споживачам.

Конкуренція – економічний процес взаємодії і боротьби товаровиробників за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів, за отримання найбільших прибутків. Водночас – механізм стихійного регулювання виробництва в умовах вільних ринкових відносин.. Такий вид економічних відносин існує тоді, коли виробники товарів виступають як самостійні, ні від кого не залежні суб'єкти, їхня залежність пов'язана тільки з кон’юнктурою ринку, бажанням виграти у конкурентів позиції у виробництві та реалізації своєї продукції. В ринкових відносинах конкуренцію – природно і об'єктивно існуюче явище – можна розглядати як закон товарного господарства.

Конкуренція – органічний елемент ринку. Поза ринком практично неможлива здорова економічна конкуренція, а без використання й розвитку механізму конкуренції неможливі ринкова рівновага і повноцінний ринок. Конкурентне господарювання є ефективним організатором виробництва, найбільш дійовим механізмом відтворення ринкової рівноваги [1].

Економічна конкуренція є одним  з регуляторів пропорцій суспільного  виробництва, що стимулює його ефективність, фактором утворення середньої норми прибутку, формування ринкової вартості товару, диференціації товаровиробників за доходами, реалізації матеріального інтересу товаровиробників [1, 22-23]

Становлення і утвердження здорової економічної конкуренції в нашому суспільстві – питання не одного року. Серед умов, за яких можливе відтворення ринково-конкурентного середовища, слід зазначити повернення суспільного виробництва до реалій багатоукладної економіки, роздержавлення її і демонополізацію; здійснення земельної реформи; ліквідацію міністерсько-відомчої структури управління виробництвом, яка неспроможна забезпечити перехід до нових форм господарювання; створення ринкової інфраструктури; наявність стимулів до творчої, продуктивної праці; зростання ролі органів місцевого самоврядування у формуванні ринкових відносин; законодавче забезпечення конкуренції як способу ведення ринкового господарства.

Конкуренція являє собою відносини  між товаровиробниками з приводу  одержання максимальних прибутків  на основі розумного ризику та підприємливості.

Конкуренція генерує дійові стимули  для того, щоб господарюючий суб'єкт  не заспокоювався на досягнутому; відкриває  реальні можливості для вільного вибору господарського маневру для  всіх учасників економічних відносин; культивує саме ринковий компонент практичних навичок та знань.

Глибинне коріння економічної  конкуренції як механізму ринкової рівноваги має свій початок в  матеріальних потребах та інтересах  людини. Переплітаючись і стикаючись, економічні інтереси висвічують усю  гамму економічних відносин і механізм, що їх збалансовує – ринок. Саме в ринково-конкурентному середовищі економічні інтереси формують і ринкову складову суспільної необхідності.

Відомо, що виробничі відносини формуються завдяки  економічним інтересам. Останні є спонукальною силою для ефективного господарювання. Якщо господарська система функціонує в конкурентно-ринковому середовищі, то вона є формою реалізації виробничих відносин. Якщо ж на практиці економічні відносини в основній виробничо-господарській ланці знецінені, то це є найпереконливішим свідченням штучно підтримувати життєздатності пануючої системи управління й господарювання. Саме тому основним видом наших втрат у суспільному виробництві є нереалізовані можливості.

Конкуренція як засіб успішного  функціонування ринкової економіки в усіх своїх конкретних проявах спирається на об'єктивні процеси й закономірності, не вступає в суперечності з основними тенденціями прогресу продуктивних сил. Наприклад, об'єктивною необхідністю, що на практиці виступає як наслідок економічної конкуренції товаровиробників, є постійне прискорення процесів оновлення виробництва й продукції. Отже, конкуренція диктує жорстку технологічну дисципліну, вимагає високої якості виробів, сучасного дизайну, здатності передбачати перспективні потреби, а не лише торгувати тим, що виробляється і поки що знаходить попит.

Усталені звички і  традиції у виробничій сфері змінюються лише у тому випадку, якщо меншість, що є носієм бажання й здатності  не зупинятись на досягнутому, експериментувати, рухатись уперед, зуміє вказати перспективу й шляхи досягнення її більшості трудівників, спонукає їх іти за собою. Лише через тактику малих, але цілком конкретних і усвідомлених іншими перемог виховується смак економічної конкуренції, зумовлюється її подальший розвиток [2, 98-100].

У своєму розвитку конкуренція  пройшла певний шлях удосконалення  від простих до складніших форм. Конкуренція як явище була властива рабовласницькій, феодальній і навіть первіснообщинній епосі, її зародження й виникнення історично відносяться  до простого товарного виробництва. Конкуренція між простими товаровиробниками (ремісниками, селянами) орієнтується на суспільну (ринкову) вартість товару. Ті з них, які витрачають на одиницю продукції більше праці порівняно з суспільно необхідними, в конкурентному суперництві втрачають свої позиції й не мають успіху.

Особливий імпульс конкуренція  дістала з переходом у розвинуте  товарне господарство.

Для ринкового господарства XVIII ст. була характерна вільна конкуренція, її феномен детально дослідив А.Сміт, якому належить вираз щодо "невидимої руки конкуренції". На рубежі XIX й початку XX ст. конкуренція в усіх країнах становила одну з динамічних сил економічного прогресу. Протягом XX ст. у найрозвинутіших країнах світу вводиться механізм регулювання конкуренції, тобто встановлення "Правил гри", коли підприємства та фірми намагаються запровадити нові принципи суперництва, їхня суть полягає в тому, що підприємці діють не наосліп, силою витісняючи один одного з ринку, а з допомогою маркетингу детально вивчають ринкові можливості, його кон'юнктуру. Це значною мірою "заземлює" напругу виникнення кризи надвиробництва, оскільки зі споживачем наперед узгоджуються обсяги, номенклатура, умови й терміни реалізації продукції.

Основне завдання конкуренції  – завоювати ринок, в боротьбі за споживача перемогти своїх конкурентів, забезпечити одержання сталого прибутку.

Конкуренція має негативні  та позитивні риси. Тривалий час  в нашій країні робився наголос  в основному на негативних наслідках  конкуренції: витиснення дрібних виробників великим капіталом, розорення одних і збагачення інших, посилення соціальної несправедливості, значне зростання майнової диференціації населення, загострення безробіття, інфляції тощо. В умовах адміністративно-командної системи у практиці господарювання конкуренція була відсутня.

Конкуренція має і  позитивні риси. Вона є рушійною силою ринкової економіки. В умовах конкуренції перемагає той, хто  створює високоякісну продукцію  при найменших затратах виробництва  на основі науково-технічних досягнень, передової організації праці. Конкуренція приносить користь суспільству: стимулює економію матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, примушує постійно поновляти асортимент, пильно стежити за науково-технічними новинками і активно впроваджувати їх у виробництво.

Позитивна роль конкуренції  в ринковій економіці проявляється в ряді функцій, які вона виконує:

по-перше, як переконує  світовий досвід, конкуренція охоплює  всі зв'язки виробництва й споживання, є єдино можливим засобом досягнення збалансованості між попитом і пропозицією і в кінцевому підсумку - між суспільними погребами та виробництвом;

по-друге, конкуренція  виконує функцію спілкування (кооперації) та погодження інтересів виробників. У результаті поділу праці інтерес  кожного з них пов'язаний і  взаємодіє з інтересами інших товаровиробників. Через ринковий механізм конкуренція підпорядковує індивідуальні прагнення суб'єктів господарювання суспільним інтересам;