ЗМІСТ 
 
 

 

ВСТУП

       Важливою  складовою соціальних перетворень  є впровадження конкуренції як принципу суспільного буття і світоглядної цінності людини. Конкуренція як найбільш раціональний метод соціального  контролю спонукає всіх соціальних суб'єктів до пошуку оптимальних шляхів самореалізації особистості й досягнення нею соціально-конструктивних цілей. Вона забезпечує саморегуляцію суспільства і створює передумови формування громадянського суспільства.

       Конкуренція є важливим складовим компонентом механізму ринкової економіки. Це економічна боротьба, суперництво між відокремленими виробниками продукції, робіт, послуг щодо задоволення своїх інтересів, пов’язаних з продажем цієї продукції, виконаних робіт, наданням послуг одним і тим же споживачам. Основне завдання і головна функція конкуренції - завоювати ринок, в боротьбі за споживача перемогти своїх конкурентів, забезпечити одержання сталого прибутку.

       Запровадження конкурентних відносин створює нові можливості актуалізації творчого потенціалу людини, а також відкриває нові шляхи соціальної мобільності та досягнення особистістю соціального успіху. Конкуренція як онтологічний принцип буття соціуму дозволяє більш раціонально використовувати суспільні ресурси - інтелектуальний потенціал суспільства, інноваційні технології, а також сприятливу світову кон’юнктуру щодо використання наявних суспільних можливостей.

       Змагальність  соціальних суб’єктів у всіх сферах суспільного буття є передумовою  активного ставлення людини до навколишнього світу і самої себе, дозволяє створити соціальний простір для розгортання та реалізації сутнісних сил особистості, розширити поле її творчої діяльності.

       Геополітична  спрямованість сучасного цивілізаційного  процесу визначається глобалізацією, прогресуючим зростанням значущості гуманітарної сфери, постіндустріальними принципами суспільного розвитку, утвердженням пріоритетності засад сталого розвитку, що сприяє не тільки економічному зростанню, а й завдяки конкуренції - справедливому розподілу результатів суспільного виробництва, демократизації політичних відносин, розширенню соціальних можливостей людей.

       Недосконалість  конкурентного середовища в сучасній Україні, недостатня розробленість  методологічних принципів дослідження  та утвердження конкурентних відносин призводить до кризи управління суспільством, до виникнення тіньової соціальності зокрема та до кризи соціальної системи взагалі.

       Актуальність  теми курсової роботи спричинена фактичною відсутністю комплексних розробок з цього напрямку і практичною значущістю питань, вирішення яких буде сприяти вдосконаленню механізму регулювання конкурентних відносин в Україні. Наведені обставини визначили необхідність соціально-економічного обґрунтування феномена конкуренції.

       Мета  дослідження полягає у здійсненні соціально-економічного аналізу конкуренції як форми реалізації демократизму ринкової економіки.

       Реалізація  цієї мети потребує розв’язання наступних завдань:

       - дослідити теоретичні аспекти  економічної природи конкуренції;

       - проаналізувати стан та динаміку  процесів конкуренції в Україні;

       - визначити фактори оптимізації процесу регулювання конкуренції в сучасному українському суспільстві.

       Об'єктом  курсового дослідження є конкуренція як соціальне явище.

       Предметом дослідження є соціальні детермінанти оптимізації процесу регулювання конкуренції як необхідної передумови становлення в Україні розвиненого громадянського суспільства, сталої демократії та конкурентоспроможної ринкової економіки.

       Для досягнення поставленої мети в роботі було використано сукупність наукових методів, а саме: методи наукового узагальнення, порівняння, системного і комплексного аналізу, економіко-математичні методи тощо.

       Курсова робота складається з трьох розділів, вступу, висновків, переліку використаних джерел та літератури, додатків.

 

РОЗДІЛ  І СТАН ТА ДИНАМІКА ПРОЦЕСІВ КОНКУРЕНЦІЇ В УКРАЇНІ

       1.1. Зародження конкуренції в Україні

 

       Ринкові перетворення в Україні, що супроводжувалися роздержавленням власності та появою нових структурних одиниць, повинні були привести до підвищення рівня конкуренції між суб'єктами національної економіки. Для аналізу структурних передумов конкуренції пропонується виділяти чотири типи ринків, а саме: “чистої” монополії (частка найбільшого підприємства перевищує 90%); з ознаками індивідуального домінування (частка найбільшого підприємства - від 35 до 90%); з ознаками “жорсткої” олігополії (частка трьох найбільших підприємств перевищує 50%) і, нарешті, з конкурентною структурою. Дані табл. 1.1 показують, що за період 2000-2007pp. помітно зменшилася частка ринків з “чистою” монополією (з 15,2 до 5,7%) [24]. Розвинулися ринки з конкурентною структурою, частка яких зросла з 31,49% у 2000 р. до 56,7% у 2007 р. Менш помітним є зменшення частки ринків з ознаками домінування, натомість збільшилася кількість ринків, репрезентованих “жорсткою” олігополією. Тобто періодично ринки одного типу структури перетворюються в ринки інших типів.

       Таблиця 1.1

Динаміка  ринків різної структури в Україні  в період 2000-2007 pp., %

 

       Динаміку  розподілу ринків за ознакою конкуренції на загальнодержавному та регіональному рівнях показано в табл. 2.2 [24]. У 2007р. помітно збільшилася частка ринків з конкурентною структурою і, відповідно, зменшилися частки ринків з ознаками домінування та “чистої” монополії. Проте і на загальнодержавному, і на регіональному рівнях збільшилася частка ринків з олігополістичною структурою. Водночас співвідношення між загальнодержавними і регіональними ринками з різними рівнями конкуренції коливається незначно.

       Таблиця 1.2

Розподіл  ринків України за рівнем конкуренції  на загальнодержавному й регіональному рівнях у період 2000-2007 рр., %

 

       З-поміж  видів економічної діяльності найвищим рівнем конкуренції характеризуються торгівля та посередництво. Частка таких ринків збільшилася з 90,2% у 2000 р. до 96,0% у 2007 р. Тривав розвиток конкуренції в гірничо-металургійному комплексі, тим часом як в агропродовольчому секторі та машинобудуванні частка ринків з конкурентною структурою зменшилася; у першому випадку зменшення компенсувалося збільшенням частки ринків олігополістичних і з ознаками домінування, у другому - також різко зросла кількість ринків з ознаками домінування. Найнижчим рівнем конкуренції характеризувалися рийки паливно-енергетичного комплексу, транспорту і зв'язку, хоча у 2003-2004 pp. ситуація дещо поліпшилася. Як і раніше, найвищим рівнем монополізації відзначалися ринки транспорту і зв'язку, бо ці види економічної діяльності належать до природної монополії і найважче регулюються державою.

       Як  показують дані табл. 1.1-1.2, незважаючи на збільшення частки ринків з конкурентною структурою, у національній економіці переважають ринки, для яких потрібен постійний контроль з боку Антимонопольного комітету України, щоб запобігти зловживанням, що почастішали на кінець розгляданого періоду (табл. 1.3) [24].

       Таблиця 1.3

Динаміка  зловживань монопольним становищем, %

 

       Здебільшого зловживання пов'язані із завищенням цін - найлегшим способом одержання додаткового прибутку - і мають договірний характер (супроводжуються картельними змовами). Зростання частки ринків з олігополістичною структурою може призвести до поширення саме таких зловживань, бо картельна змова є однією з істотних рис олігополії. Економічний збиток, завданий завищенням цін, може бути значним. Здобути неспростовні докази картельної змови складно: адже підвищення цін може мати й ринкову природу. Непрямим підтвердженням змови слугує узгодженість дій фірм на рийках товарів. Якщо на практиці частка такого роду зловживань у динаміці зменшується, то зростає частка інших видів порушень конкуренції, але кількість картельних змов не зменшується. Так, у 2003 р. їх виявлено 75, у 2005 р. - 77, у 2007 р. - 88. Тому є необхідною спільна робота Антимонопольного комітету України та силових структур, підкріплена відповідним законодавством. Якщо, наприклад, у США антимонопольні заходи передбачають жорсткі санкції, аж до ув'язнення, то в Україні така норма не застосовується [5, с.16].

       Картельна змова є наслідком збільшення економічної концентрації. Чим менше  суб'єктів конкурує на одному й тому самому ринку і чим вони потужніші, чим частіше перетинаються їхні інтереси, тим сильніше бажання домовитися про ціна, обсяги продажів або про узгодження інших антиконкурентних дій, перелік яких наведено в Законі України “Про захист економічної конкуренції”.

       Аналіз  статистичних джерел і даних Антимонопольного комітету України показує, що за роки становлення ринкової економіки рівень монополізації дещо знизився. Сукупна частка ринків з “чистою” монополією, з ознаками домінування та “жорсткою” олігополією істотно перевищує частку ринків з конкурентною структурою. Посилюється роль олігополістичних структур, для яких є характерною тенденція до утворення картелів та тіньових змов.

       Високий рівень монополізації економіки підтверджують також дані про економічну концентрацію в промисловості й про істотні конкурентні переваги великого бізнесу. За видами економічної діяльності найвищий рівень конкуренції притаманний торгівлі та посередництву. Тривав розвиток конкуренції в гірничо-металургійному комплексі, тим часом як в агропродовольчому секторі та машинобудуванні частка ринків з конкурентною структурою зменшилась. У машинобудуванні різко зросла кількість ринків з ознаками домінування. Найнижчий рівень конкуренції зафіксовано на ринках паливно-енергетичного комплексу, транспорту і зв'язку.