Конкуренція і монополія: проблеми взаємодії

Донецький національний університет

Обліково-фінансовий факультет

Кафедра Економічної теорії

 

 

 

 

 

Конкуренція і монополія: проблеми взаємодії

 

Контрольна робота

з економічної теорії

 

 

 

 

Разумович Д.А., студентки

4 курсу заочного відділення

спеціальності «Історія»

 

Викладач:

Клішова О.В.,

Доцент

 

 

 

 

 

Донецьк - 2009

 

Зміст

 

Вступ	4
1. Сутність конкуренції та її функції	5
2. Види та форми конкуренції	6
2.1. Цінова та нецінова конкуренція	7
2.2. Досконала конкуренція	9
2.2.1. Форми досконалої конкуренції	10
2.3. Недосконала конкуренція	11
2.3.1. Форми недосконалої конкуренції	12
3. Виникнення монополії та її роль в економіці країни	15
4. Захист конкуренції. Антимонопольне  законодавство України	14
Висновки	21
Список використаної літератури	22

 

 

Вступ

Сучасна ринкова економіка являє собою складний організм, що складається з різноманітних виробничих, комерційних, фінансових та інформаційних структур, які взаємодіють на тлі розгалуженої системи правових норм, і об’єднуються єдиним поняттям - ринок. За визначенням ринок - це організована структура, де «зустрічаються» виробники і споживачі, продавці і покупці, де в результаті взаємодії попиту1 споживачів і пропозиції2 виробників встановлюються і ціни товарів, і обсяги продаж. Центральним поняттям, що виражає сутність ринкових відносин є поняття конкуренції. Конкуренція - це найважливіша ланка всієї системи ринкового господарства. Стимулом, що спонукає людину до конкурентної боротьби, є прагнення перевершити інших. Нинішній світ неможливо уявити собі без ринків, а ринки, у свою чергу, неможливо уявити без конкуренції. Однак ринки і, відповідно, конкуренція не однакові.

Економісти розрізняють наступні моделі ринку:

1) ринок досконалої конкуренції 

а) чиста конкуренція;

2) ринок недосконалої  конкуренції

а) монополічтична конкуренція;

б) олігополія;

в) чиста монополія;

Ці моделі ринку відрізняються по кількості фірм у галузі.

Сьогодні ми розуміємо, що чим запеклішою є конкуренція на внутрішньому ринку, тим краще національні фірми виявляються підготовленими до боротьби за ринки за рубежем, і тим у більше вигідному положенні виявляються споживачі на внутрішньому ринку й за рівнем цін, і по якості продукції. Адже конкурентоспроможна продукція повинна мати такі споживчі властивості, який би вона вигідно відрізнялася від подібної продукції конкурентів. Саме конкуренція перетворює економічну систему країни в саморегулюючий апарат, недарма Адам Сміт назвав її «невидимою рукою ринку».

Ціль даної роботи - розглянути поняття конкуренції, її функції, види та форми. Охарактеризувати різні моделі ринків залежно від рівня конкуренції на них, розглянути проблему виникнення монополії та її роль в економіці країни, проблему монополізації економіки й визначити основні шляхи рішення цієї проблеми.

 

 

1. Сутність конкуренції та її функції

Одним з найбільш важливих елементів ринкового механізму є конкуренція. Без конкуренції ринкові відносини теоретично представити неможливо, а практично вони не можуть існувати.

Конкуренція - економічний процес взаємодії, взаємозв’язку і боротьби між підприємствами, що виступають на ринку з метою забезпечення кращих можливостей збуту своєї продукції, задоволення різноманітних потреб покупців і одержання найбільшого прибутку. [1;101]

Зміст конкуренції полягає в широкому розсіюванні економічної влади всередині двох головних сукупностей, які становлять економіку, — підприємств і домогосподарств. Коли на конкретному ринку є велика кількість покупців і продавців, тоді покупець чи продавець не може пред’явити попит або пропонування на таку кількість продукції, котрої було б достатньо, щоб помітно вплинути на її ціну. Конкуренція встановлює межі для реалізації покупцями й продавцями особистого інтересу.

Конкуренція має суб’єктно-об’єктну структуру. Суб’єктно-об’єктна структура конкуренції – це система взаємовідносин між її суб’єктами, які мають одно направлені цілі та інтереси. Вона віддзеркалює характер і форми їх взаємодії з приводу руху об’єктів конкуренції.

Суб’єкти конкуренції – це фізичні або юридичні особи (групи осіб), інтереси яких спрямовані на один і той же об’єкт. Це як окремі покупці та продавці товарів, послуг, робочої сили, так і галузі народного господарства, держава, національні економіки в цілому, що вступають у конкурентні відносини один з одним.

Об’єкти конкуренції – це умови виробництва і збуту, переваги споживачів, робоча сила, кредити, державні пільги, преференції – тобто все, з приводу чого виникають конкурентні відносини.

Залежно від охоплення економічного простору функції конкуренції в ринковій економіці можна розподілити на [3; 139-140]:

1) Регулюючу функцію – конкуренція діє як регулятор ринкової економіки – потрібний товар опиняється в потрібному місці; механізм конкуренції спрямовує ресурси туди, де їх не вистачає відносно до суспільних потреб.

2) Розподільчу функцію, яка полягає  в оптимальному розподілі ресурсів, тобто виробничі ресурси використовуються з максимальною ефективністю. Крім того, здійснюється розподіл доходів.

3) Контролюючу функцію – здійснюється  контроль над виробниками і  споживачами товарів та послуг  з метою обмеження їх впливу на ціну товарів, а, отже, і контроль над перерозподілом суспільного багатства.

4) Об’єднувальну функцію – підприємства  функціонують не ізольовано, а  взаємодіють між собою, об’єднуються  у співтовариства компаній, які  конкурують між собою.

5) Функцію соціалізації прогресу та прибутку – як результат конкуренції удосконалення в будь-якій галузі стають суспільним надбанням, оскільки конкуренції властивий примусовий характер.

6) Селективну функцію – в  конкурентній боротьбі одні виживають, а інші банкротують.

7) Стимулюючу функцію – конкурентна  боротьба стимулює зниження  собівартості  і споживчих цін, удосконалення  якості продукції та створення  її нових типів.

8) Інноваційну функцію – конкуренція  створює стимули для удосконалення, прогресу, відкриття нового.

9) Адаптивну функцію – ті, хто  вижив у конкурентній боротьбі, повинні постійно стежити за  діями конкурентів, споживацькими  уподобаннями, економічною політикою  та іншими параметрами.

2. Види конкуренції

У цілому в сучасній економіці, щоб процвітати, продавці повинні постійно займатися підвищенням конкурентності своїх позицій.

Методи конкурентної боротьби – це поліпшення якості товарів та послуг, швидке оновлення асортименту продукції, дизайн, надання гарантій і післяпродажних послуг, тимчасове зниження цін, умов оплати тощо. На думку американського економіста М. Портера, підприємство веде конкурентну боротьбу трьома основними методами:

1) продає товари за нижчою  ціною, ніж конкуренти;

2) виробляє товари з вищими  якісними характеристиками;

3) виробляє товари з особливими властивостями, що задовольняють потреби вузького кола споживачів(глибока спеціалізація виробництва).

Як складова господарського механізму конкуренція діє через попит, пропозицію та ціни. У цьому випадку вона відбувається між самими виробниками, споживачами (покупцями). Так, із посиленням конкуренції між товаровиробниками зростають пропозиція товарів і послуг, їхня якість тощо, внаслідок чого знижуються ціни. Зворотній механізм існує за конкуренції покупців. Внаслідок конкуренції між виробниками і споживачами формується ринкова ціна товарів і послуг, що впливає на механізм стихійного регулювання пропорцій народного господарства.

2.1. Цінова та нецінова  конкуренція

Суб’єкти конкуренції можуть використовувати наступні методи:

В умовах ринкової економіки суб’єкти підприємницької діяльності наділені правом самостійного визначення ціни на продукцію, яку вони виробляють. Наявність цього права зумовлює виникнення цінової конкуренції3 між виробниками. Кожен з них намагається продати вироблений товар, зберегти, а за можливості і розширити свою нішу в ринку і тим самим зміцнити на ньому своє становище. Це намагання реалізується підприємствами за двома напрямами: [2;97]

1) раціональним використанням факторів нецінової конкуренції4, насамперед підвищенням якості продукції;

2) регулюванням рівня цін на  товари власного виробництва.

Якщо товар виробника не має кращих властивостей порівняно з ідентичним товаром конкурентів, у цьому разі боротьба за ринок збуту зосереджується на ціні. Підприємство-виробник може знизити її рівень порівняно з конкурентною ціною і завдяки цьому, як нам уже відомо, досягти переваг над своїми конкурентами. Адже чим нижча ціна, тим вищий, за інших однакових умов, попит на продукцію, тим більше виробник може її реалізувати. І якщо ціновий попит на даний товар еластичний, підприємство за рахунок додаткового доходу від розширення обсягу продажу з надлишком компенсує втрати від зниження ціни. Аналогічний ефект досягається на продукцію з нееластичним ціновим попитом в умовах її дефіциту.

Як бачимо, цінова конкуренція проявляється в намаганні товаровиробників використати ціну як важіль утримання і зміцнення своєї позиції на ринку. Проте, знижуючи ціну для завоювання ринку збуту, товаровиробник повинен обов’язково брати до уваги такі обставини. По-перше, зниження ціни не повинне бути надто великим, оскільки це може спричинити зворотну психологічну реакцію покупців — вони можуть перестати купувати цей товар, боячись, що його низька ціна зумовлена низькою якістю. Іншими словами, товаровиробнику слід пам’ятати, що ціна сприймається покупцями і як акумульований показник якості товару, а тому її зниження не повинне спричиняти підозру споживачів щодо низьких його споживчих властивостей.

По-друге, завдяки зниженню ціни товаровиробником досягаються тимчасові переваги над конкурентами, оскільки останні спроможні легко скопіювати цей захід, також знизивши ціну на свої товари. Тим самим вони позбавляють такого товаровиробника можливості збільшувати збут свого товару за рахунок цінового фактора. Проте товаровиробник може на цьому не спинитися і прийняти рішення про подальше зниження ціни. Такий захід нерідко зумовлює аналогічні дії конкурентів. Це призводить до виникнення так званих «цінових воєн», які стають причиною одержання конкурентами низьких прибутків і навіть збитків. Тут слід зауважити, що такі війни можуть виникати тоді, коли кількість виробників-конкурентів одного і того ж товару невелика, а покупці добре поінформовані про схожість цього товару за споживчими властивостями.

По-третє, в умовах цінової конкуренції зміцнюють своє становище на ринку ті підприємства, які виробляють товари з високою ціновою конкурентоспроможністю, під якою розуміють ступінь можливого зниження товаровиробником ціни на свій товар порівняно з ринковою ціною, за якого забезпечується беззбитковість його виробництва.

2.2. Досконала конкуренція

Досконала конкуренція5 – це така форма організації ринку, у якому повністю виключають будь-які види суперництва між продавцями, так і між покупцями; для неї характерні велика кількість конкурентів-виробників і конкурентів-покупців. Проте, для існування досконалої ( чистої ) конкуренції необхідно дотримання наступних передумов:

1) велика кількість відносно малих виробників і покупців, їх вільний вхід на ринок і такий же вихід з нього;

2) абсолютна мобільність матеріальних, фінансових, трудових і інших факторів виробництва у довгостроковому періоді;

3) повне проінформірування усіх учасників конкуренції о ринкових умовах;

4) абсолютна однорідність однойменних товарів (відсутність монополії по диференціації продуктів );

5) жоден із учасників вільної конкуренції не може впливати на рішення, які приймаються іншими учасниками.

Досконалу конкуренцію називають саме так, тому що вона розвивається без усяких обмежень, і ринкова рівновага досягається у результаті масових угод продавців і покупців, які не можуть нав’язати один одному свою волю і вимушені шукати компроміси у вигляді ринкової ціни (ціна ринкової рівноваги). У такій ситуації перевага ринкових механізмів (втім, як і їх недоліки) проявляються найбільш повно. Саме ринок досконалої конкуренції найбільш точніше описує взаємодію попиту і пропозиції.

Досконала конкуренція на практиці зустрічається дуже рідко. Але це не означає, що аналіз конкурентного ринку – недоречна логічна вправа.