Конкуренція і монополія: проблеми взаємодії

По-перше, існує декілька галузей, які схожі на конкурентну модель, ніж на іншу будь-яку ринкову структуру. Більш того, досконала конкуренція являє собою найпростішу ситуацію, у які й потрібно використовувати поняття “доход” та “витрати”. Досконала конкуренція є зрозумілим і значним відправним пунктом для будь-якої дискусії об визначенні ціни і об’єму виробництва.

Функціонування чисто конкурентної економіки дає нам зразок, або стандарт, з яким може бути порівняна і з яким може бути оцінена ефективність реальної економіки.

Таким чином, можна зробити висновок, що досконала конкуренція теоретично існує, а у сучасному середовищі Ії зустріти майже неможливо, тому що за досконалою конкуренцією ціна для усіх учасників однакова і жоден із них не може на неї впливати, а на даний час таке становище не існує.

2.2.1. Форми досконалої  конкуренції

Досконала конкуренція набуває форми:

1) внутрігалузевої 

2) міжгалузевої

Внутрігалузева конкуренція — боротьба між товаровиробниками, які працюють в одній галузі народного господарства.

Через різний рівень техніки, організації виробництва, продуктивності та інтенсивності праці тощо на кожному підприємстві встановлюється індивідуальний робочий час на виготовлення певного виду товару, а отже й індивідуальна вартість виробництва. Але ціни на ринку залежать від витрат на підприємствах, які виробляють переважну масу продукції. Тому наслідком внутрігалузевої конкуренції є перетворення окремих індивідуальних витрат виробництва, індивідуальних вартостей на єдину ринкову або суспільну вартість.

За сучасних умов ця конкуренція стала переважно конкуренцією на окремих вузькоспеціалізованих ринках конкретних видів товарів (наприклад, на ринку міні-комп'ютерів, телевізорів, легкових автомобілів тощо), але в умовах панування монополій.

Міжгалузева конкуренція — конкуренція між товаровиробниками, які діють у різних галузях народного господарства.

Через різні умови виробництва підприємці за однакових витрат капіталу отримують неоднакову масу прибутку. Тому в епоху вільної конкуренції товаровиробники, які отримували меншу кількість прибутку, намагалися вкладати свої капітали в галузі, де прибуток був вищий. Якщо це відбувалося, то пропозиція товарів у галузях з низькими прибутками зменшувалася (що згодом зумовлювало зростання попиту на них), а в галузях з високими — збільшувалася пропозиція і зменшувався попит. Внаслідок цього ринкові ціни на товари, виготовлені в галузях, куди переливаються нові капітали, знижуються, а в інших (звідки відбувається відплив капіталів) — зростають і стають вищими від ринкової вартості. Коли кількість прибутків у різних галузях вирівнюється, переливання капіталів припиняється, і в кожній галузі на рівний капітал буде отримано рівний середній прибуток. Цей прибуток є елементом середніх ринкових цін, або цін виробництва. Отже, внаслідок міжгалузевої конкуренції єдина ринкова, або суспільна, вартість перетворюється на ціну виробництва, навколо якої коливаються ринкові ціни.

2.3. Недосконала конкуренція

Під недосконалою конкуренцією6 розуміється ринок, у якому хоча б не виконується одне з умов досконалої конкуренції.

У більш реальних ринках значна частина продукції пропонується обмеженої кількості фірм. Великі корпорації, які зосереджують у своїх руках значну частину ринкової пропозиції, виявляються у особливих відносинах з ринковим середовищем.

По-перше, займаючи пануюче становище на ринку, вони можуть суттєво впливати на умови реалізації продукції.

По-друге, змінюються і відносини між учасниками ринку: виробники уважно слідкують за поведінкою своїх конкурентів, і реакція на їх поведінку повинна бути своєчасним. Конкурентні відносини такого типу вивчаються теорієй недосконалої конкуренції.

Отже, можна зробити такий висновок, що недосконала конкуренція є невід’ємною частиною сучасного ринку. Недосконала конкуренція застосовує різні методи для досягнення своєї мети. Це характерно для сучасної ринкової системи.

2.3.1 Форми недосконалої  конкуренції

Недосконала конкуренція набуває форми:

1) монополістичної конкуренції7,

2) олігополії8,

3) чистої монополії,

4) монопсонії тощо.

Монополістична конкуренція - це конкуренція, яка виникає між монополіями. Вона може бути внутрі- та міжгалузевою, а також міжнародною. На відміну від вільної конкуренції, в умовах панування монополій конкуренція контролюється і певною мірою обмежується. Ступінь обмеження конкуренції залежить від масштабів монополізації виробництва й ринку. Основною ознакою монополії є можливість фірми (монополії) впливати на ринкові ціни та розвинутість нецінової конкуренції.

Монополістична конкуренція у трактуванні сучасної зарубіжної економічної теорії - це така модель ринку, для якої властивою є відносно велика, але значно менша, ніж за умов чистої конкуренції, кількість підприємств, що випускають диференційовану продукцію. Це дає змогу порівняно легко проникати в галузь, але вимагає від фірми значних зусиль для реклами та використання торговельної марки.

У розвинених капіталістичних і розвиваються країнах, що досягли значного індустріального рівня, має місце внутрігалузева конкуренція перш за все між монополіями, виробляючі чужорідні продукти. У таку боротьбу вплутуються сильні іноземні суперники.

Конкуренція ведеться і усередині кожної монополії, особливо при розподілі прибутку. Особливим «фронтом» зіткнення є суперництво монополії і немонополізованих підприємствами

Високі ціни, по яких в галузі збувається основна маса випущеної монополіями продукції, дозволяють і немонополізованим підприємствам часто реалізовувати свої вироби за такими вигідними цінами. У результаті як суперництво між монополіями, так і конкуренція між останніми і немонополізованими підприємствами ведуть до деякого зниження цін.

Олігополія (від гр. "oligos" - незначний; "poleo" - продаю) є конкуренція, при якій декілька великих фірм монополізують виробництво і збут основної маси продукції і ведуть між собою переважно нецінову конкуренцію.

Структура олігополістичного ринку дуже суперечлива. З одного боку, кожне підприємство в олігополії прагне максимізувати свої поточні прибутки, а з іншого – вона діє з урахуванням їх впливу на поведінку інших підприємств у даній галузі. Річ у тім, що всередині олігополії виграш одних підприємств може бути одержаний лише за рахунок втрат інших підприємств. Разом з тим, співробітництво підприємств, їх погоджена поведінка забезпечують кожному учаснику більше вигод, ніж при незалежних діях. Тому олігополія будь-якою ціною намагається уникнути війни цін між підприємствами, що в неї входять. Досягається це шляхом укладання таємних угод.

Але для сучасного ринку основним видом конкурентних відносин є синтез конкуренції і монополії у вигляді олігополістичної конкуренції. Олігополія (від грецького слова “олігос” – мало, небагато) передбачає, що в окремій галузі народного господарства діє не одна, а декілька великих корпорацій, як конкуруючи одна з одною, зберігають монополію в межах певного співтовариства, що виробляє ідентичний товар.

Структура олігополістичного ринку дуже суперечлива. З одного боку, кожне підприємство в олігополії прагне максимізувати свої поточні прибутки, а з іншого – вона діє з урахуванням їх впливу на поведінку інших підприємств у даній галузі. Річ у тім, що всередині олігополії виграш одних підприємств може бути одержаний лише за рахунок втрат інших підприємств. Разом з тим, співробітництво підприємств, їх погоджена поведінка забезпечують кожному учаснику більше вигод, ніж при незалежних діях. Тому олігополія будь-якою ціною намагається уникнути війни цін між підприємствами, що в неї входять. Досягається це шляхом укладання таємних угод.

Чиста монополія — це ринкова структура, за якої на ринку існує тільки один продавець і немає близького замінника продукту, який він виробляє. Основними причинами існування монополії є: володіння основними видами сировини; низькі середні витрати; патентні права; особливі привілеї.

Ринок чистої монополії. На цьому ринку для покупця створюються найгірші умови. При чистої монополії можливості покупця торгуватися становиться обмеженим. Саме так було улаштоване економічне життя у нашій країни. Дуже велика доля продукції випускалася лише одним підприємством абсолютним монополістом. Зрозуміло, що у такому випадку єдиний підхід боротьби покупця з все владою монополіста-виробника просто не купувати товар. Але не завжди цей метод можна використовувати. Якщо покупець не може обійтись без товару, він змушений буде його купувати навіть ціною відмови від інших благ.

Ринок чистої монополії. На цьому ринку для покупця створюються найгірші умови. При чистої монополії можливості покупця торгуватися становиться обмеженим. Саме так було улаштоване економічне життя у нашій країни. Дуже велика доля продукції випускалася лише одним підприємством абсолютним монополістом. Зрозуміло, що у такому випадку єдиний підхід боротьби покупця з все владою монополіста-виробника просто не купувати товар. Але не завжди цей метод можна використовувати. Якщо покупець не може обійтись без товару, він змушений буде його купувати навіть ціною відмови від інших благ.

3. Виникнення монополії  та її роль в економіці країни

Вільна конкуренція та ринок на певному етапі свого розвитку породжують монополії, що є негативними рисами. [6; 165-168]

Окремі ознаки монополізму виявляються навіть у тій економічній системі, де монополії не посідають певного становища. Тому давньогрецький філософ Арістотель згадував про монополії ще за рабовласницького ладу, англійський філософ Т. Гоббс – про монополії у сфері зовнішньої торгівлі за феодалізму.

Причинами виникнення монополій наступні:

1) концентрація виробництва –  зосередження засобів виробництва, працівників і обсягів виробництва на великих підприємствах;

2) концентрація капіталу – зростання  масштабів відокремлено функціонуючих  форм капіталу.

Монополії виникають не лише внаслідок концентрації виробництва й капіталу, а й на основі їх централізації.

3) централізація виробництва – збільшення масштабів виробництва продукції внаслідок об’єднання декілька окремих підприємств у одне із загальним управлінням.

4) централізація капіталу –  збільшення розмірів капіталу  внаслідок об’єднання або злиття  раніше самостійних капіталів.

Відношення суспільства й держави до різних форм недосконалої конкуренції завжди було двоїстим внаслідок суперечливої ролі монополій в економіці країни.

З одного боку, монополії можуть обмежити випуск продукції й установити більш високі ціни в чинність свого монопольного положення на ринку, що викликає нераціональний розподіл ресурсів і обумовлює посилення нерівності доходів. Монополія, безумовно, знижує життєвий рівень населення за рахунок більш високих цін. Далеко не завжди фірми-монополісти використовують повною мірою можливості для забезпечення науково-технічного прогресу. Справа в тому, що монополії не мають достатніх стимулів для підвищення ефективності за рахунок науково-технічного прогресу, тому що немає конкуренції.

З іншого боку, існують дуже вагомі аргументи на користь монополій. Продукція монополістичних компаній відрізняється високою якістю, що й дозволило їм завоювати пануюче положення на ринку (крім, однак, "природних монополій", які не завжди по праву отримують доступ до тієї або іншої діяльності на ринку). Монополізація впливає на підвищення ефективності виробництва: тільки велика фірма на захищеному ринку має достатні кошти для успішного проведення наукових досліджень і розробок.

Разом з тим не слід перебільшувати роль монополій у забезпеченні наукових досліджень і дослідно-конструкторських розробок. Практика свідчить, що багато великих відкриттів у науці й техніці здійснюються порівняно невеликими, так званими венчурними (англ. venture - ризикнути) компаніями. На цій основі можуть виникнути великі фірми (чудовий приклад - Microsoft, що мав в 1981 році чисельність 100 співробітників у США, що нині має 16400 співробітників в 49  країнах, ринкову вартість порядку $40 млрд. і річний оборот $5 млрд.).

Крім того великі масштаби виробництва дозволяють знижувати витрати й у цілому заощаджувати ресурси.

Не слід також забувати й того, що великі монополістичні об'єднання (особливо міжгалузеві, з різними виробництвами), в випадку економічної кризи тримаються довше всіх і раніше всіх починають виходити із кризи, тим самим стримуючи спад виробництва й безробіття.

З огляду на двоїстий характер монополістичних об'єднань, уряди всіх країн з капіталістично орієнтованою економікою намагаються якоюсь мірою протистояти монополізму, підтримуючи й заохочуючи конкуренцію.

4. Захист конкуренції. Антимонопольне законодавство України.

Конкуренція служить основним регулюючим механізмом в капіталістичній економіці. "Це та чинність, що підкоряє виробників і постачальників ресурсів диктату покупця або суверенітету споживача.

При конкуренції саме рішення багатьох продавців і покупців про пропозиції та попиті визначають ринкові ціни".

Це значить, що індивідуальні виробники можуть лише пристосовуватися до бажань покупця, які ринкова система доводить до відома продавців. При виникненні монополій ситуація різко міняється, коли продавці можуть впливати на ринок або маніпулювати на ньому цінами до власної вигоди й на шкоду суспільству в цілому. З метою запобігти такому положенню уряд проводить ряд антимонопольних, або антитрестовських, законів для захисту й посилення конкуренції в якості ефективного регулятора проведення бізнесу.

Антимонопольне законодавство інколи називають малою конституцією ринкової економіки. Саме антимонопольне законодавство встановлює правила поведінки на ринку, захищає підприємця від антиконкурентних дій суб'єктів ринку, сприяє створенню ринкового середовища і його головної рушійної сили — конкуренції.